Необхідність загальної моделі попиту та пропозиції.

 

Макроекономіка, на відміну від мікроекономіки, вивчає не окремі об'єкти і процеси, а їх сукупність, що називається агрегатами. Вона досліджує не окремі ціни, а сукупну ціну, що називається рівнем цін, метою її аналізу є перебування умов, при яких настає загальна економічна рівновага системи.

Для розкриття поняття макроекономічної рівноваги необхідно розглянути категорії сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Сукупний попит (AGGREGATE DEMAND, AD) – це реальний обсяг національного виробництва, що споживачі, підприємства і держава готові купити при різних рівнях цін.

Сукупний попит (AD) являє собою суму всіх попитів на кінцеві товари і послуги, пропоновані на товарному ринку:

AD = c + i + gp + x, (4.1)

де з – сукупний попит домогосподарств;

і – попит на капітальне устаткування;

gp – попит на товари і послуги з боку держави;

x – чистий експорт (різниця між попитом інших держав на вітчизняні товари і вітчизняний попит на іноземні товари).

Тому фактори, що визначають AD, умовно поділяють на чотири зазначені вище групи й аналізують вплив на AD кожної з них.

Залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва на який пред'явлений попит, є зворотною, чи негативною. Аналогічна залежність існує й у попиті на окремий товар.

Однак якщо відхилення кривої попиту вниз і вправо на окремий товар порозумівається ефектами доходу і заміщення, то схоже поводження кривої сукупного попиту викликано іншими факторами.

До них відносяться наступні:

1. Підвищення рівня процентної ставки, тобто ціни використання позички. Ріст рівня цін приводить до росту попиту на гроші, як з боку споживача, так і з боку виробника, тим самим, викликаючи збільшення процентних ставок, що у свою чергу приводить до зменшення споживчих витрат і інвестицій. В результаті знижується попит на реальний обсяг національного продукту. Це явище називається “ ефект процентної ставки”.

2. Ефект матеріальних цінностей або реальних касових залишків. При більш високому рівні цін реальна вартість або купівельна спроможність накопичених фінансових активів, наприклад, активів з фіксованою грошовою вартістю, таких, як термінові рахунки або облігації, що знаходяться у населення, зменшиться. Населення реально збіднішає, скоротить свої витрати, попит знизиться.

3.Ефект імпортних закупок. При інших рівних умовах збільшення рівня цін усередині країни зумовлює збільшення імпорту і зменшення експорту, тобто зростання цін у країні при­водить до скорочення сукупного попиту на вітчизняні товари та послуги.

Усі ці ефекти, зв'язані зі зміною рівня цін, графічно зображуються рухом по кривій сукупного попиту (відбуваються зміни обсягу попиту на національний продукт) рис.4.1.

До нецінових факторів відносять:

1. Зміни в споживчих витратах, зв'язані зі зміною рівня добробуту споживача.

2. Зміни в інвестиційних витратах, тобто в обсязі закупівель засобів виробництва.

3. Зміни в державних витратах.

4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту.

 

Рівень

цін AD

 

 

Реальний обсяг виробництва

Рис.4.1. Крива сукупного попиту

 

Розглянуті фактори дають можливість прогнозувати зміни в обсязі національного виробництва в зв'язку зі зміною сукупного попиту.

Збільшення витрат, яке обумовлено змінами одного чи де­кількох факторів сукупного попиту, зміщує криву сукупного по­питу праворуч, і навпаки, зменшення таких витрат приводить до зсуву цієї кривої ліворуч.

Іншим елементом загальної моделі є сукупне пропонування.

Сукупна пропозиція (AGGREGATE SUPPLY,AS) – це загальна кількість товарів і послуг, що може бути запропонована при різних рівнях цін.

Сукупна пропозиція (AS) може бути прирівняна до величини валового національного продукту (ВНП) чи до величини національного доходу (НД):

 

AS = ВНП чи AS = НД (4.2)

 

Серед цінових факторів, що впливають на AS, виділяють ті, котрі викликають зміну пропозиції на ринку окремого товару (мікрорівень): технологія виробництва, витрати і т.п.

На здатність економіки зробити той чи інший обсяг товарів і послуг (макрорівень) впливають також кількість і якість застосованих факторів виробництва (землі, праці і капіталу). Збільшення чи підвищення якості факторів виробництва приводить до росту виробничих потужностей, а саме і до росту AS.

З урахуванням тривалості тимчасового інтервалу, на якому здійснюється аналіз економічної системи, розрізняють два види кривих сукупної пропозиції: довгострокову (класичну, неокласичну, монетарнy) і короткострокову (кейнсіанську).

Графічне відображення функції сукупної пропозиції представлена на рис. 4.2.

Рівень AS

цін вертикальний

(класичний)

Відрізок

Висхідний

(проміжний)

відрізок

Горизонтальний

(кейнсіанський)

Відрізок

реальний обсяг виробництва

Рис 4.2. Крива сукупної пропозиції

 

Реальність положень про твердість цін у короткостроковому тимчасовому інтервалі як правило підтверджується веденням бізнесу. Більшість підприємств і фірм мають надлишкові потужності і можливість використовувати додаткову працю (особливо в умовах неповної зайнятості). Тому в короткостроковому періоді розширення сукупного попиту практично завжди супроводжується збільшенням обсягу продажів без зміни цін.

Виходячи з різниці підходів рішення даної проблеми, крива сукупної пропозиції складається з трьох відрізків:

1. горизонтального,(кейнсіанський) при якому національний продукт перетерплює зміни, а рівень цін залишається незмінним;

2. вертикального,(класичний) при якому національний продукт постійний (при рівні повної зайнятості), а рівень цін може мінятися;

3. висхідного, коли зміни стосуються реального обсягу національного виробництва і рівня цін.

Горизонтальний відрізок відображає рівень реального обсягу виробництва при повній зайнятості, з урахуванням природного рівня безробіття. Цей відрізок кривої сукупної пропозиції, як правило свідчить про те, що економіка знаходиться в стані спаду або депресії, що не до кінця використовуються усі виробничі потужності і робоча сила. Ці ресурси можуть бути використані без впливу на рівень цін. Виробник готовий здобувати ресурси по сталих твердих цінах, витрати виробництва від використання ресурсів у даному випадку не ростуть, що може свідчити про незмінність цін на товари.

Вертикальний відрізок показує, що економіка досягла повного, природного рівня безробіття при даному обсязі виробництва і використовує свої виробничі можливості повною мірою. Це може означати що можливий ріст цін не приведе до збільшення реального обсягу виробництва, тому що економіка уже використовує усі свої виробничі можливості.

Висхідний відрізок відбиває збільшення реального обсягу національного виробництва і супроводжується збільшенням рівня цін. Причина цього в необмеженій кількості ринків товарів і ресурсів, повна зайнятість виникає нерівномірно і несвоєчасно в багатьох секторах чи галузях промисловості. При розширенні виробництва багато підприємств змушені використовувати малоефективне устаткування або приймати на роботу некваліфікованих працівників, що може привести до збільшення витрат виробництва і як змушеної міри забезпечення рентабельності виробництва – установлення більш високих цін на товари.

Сукупна пропозиція знаходиться в залежності від рівня цін. Більш високі ціни стимулюють виробництво товарів і їхню пропозицію. Більш низькі ціни – скорочують виробництво і пропозицію товарів на ринку.

На сукупну пропозицію впливають не тільки цінові, але й нецінові фактори:

1. Зміни цін на ресурси:

а) наявність внутрішніх ресурсів: земля, трудові ресурси, капі тал, підприємницькі здібності;

б) ціни на імпортні ресурси;

в) панування на ринку.

2. Зміни в правових нормах:

а) податки з підприємств та субсидії;

б) державне регулювання.

Вплив цінових факторів відображується рухом по кривій сукупної пропозиції (AS), а нецінові - зміщають криву вправо - при зменшенні витрат, і вліво - при їхньому збільшенні.