Фінансовий Ринок та його структура. Ринок цінних паперів.

Фінансовий ринок – сфера грошових операцій, де об’єкт угоди виступають вільні кошти населення, суб’єктів господарювання і державних структур, надані користувачеві під цінні папери або у вигляді позики.

Поняття «фондовий ринок» трактується як сфера обігу інвестиційних цінних паперів, або ринок капіталу. Фондовий ринок, як свідчить світовий досвід, є неодмінним атрибутом ринкової економіки. Що ж до званої економіки перехідного періоду, то створення фондового ринку є однією з найперших умов успішного економічного реформування.

Засвоєння теоретичних принципів та методології фондового ринку створює підґрунтя для оволодіння складними функціями випуску цінних паперів, організації процесу їх обігу, забезпечення розвитку інфраструктури ринку та постійного вдосконалення механізму його регулювання.

Грошовий ринок можна уявити складним із двох частин: сфери обігу грошей та сфері обігу цінних паперів у вигляді короткострокових фінансових інструментів –вексель, сертифікатів, чеків і т. д. Ринок цінних паперів у свою чергу складається з фондового ринку і сфери грошового ринку, де обертаються короткострокові цінні папери і яка, таким чином, має розглядатися як складова грошового ринку і ринку цінних паперів. (Рис.7.4)

 

			Фондовий ринок
	Гроші		Короткострокові цінні папері
			Довгострокові цінні папери

 

 

 

	Ринок цінних паперів

 

Рис. 7.4. Склад грошового ринку

Ринок цінних паперів – це система економічних відносин, пов’язаннях з емісією, розміщення, купівлею - продажем цінних паперів. За своєю структурою ринок цінних паперів є багаторівневим (рис. 7.5).

 

 

 

 

Рис. 7.5. Структура ринку цінних паперів.

На первинному ринку здійснюється емісія і первісне розміщення цінних паперів, на вторинному ринку відбувається купівля – продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше.

Суб’єктами фондового ринку є: покупці та професійні учасники.

Продавці на ринку – це емітенти цінних паперів, споживачі інвестиційного капіталу. Емітенти бажають залучити у свій господарський оборот тимчасово вільні кошти цінних паперів для одержання в кінцевому результаті прибутку. Еміратами може виступати: держава(уряд), органи місцевого самоврядування, акціонерні товариства, спільні та іноземні підприємства, комерційні банки, біржі тощо. Так, на приклад, емітент-держава залучає грошові кошти інвесторів на покриття дефіциту бюджету, погашення внутрішнього і зовнішніх боргів.

Продавці на ринку цінних паперів виступають у ролі інвесторів. Інвестори поділяються на дві самостійні групи:

індивідуальні інвестори (фізичні особи);

інституційні (фінансово-кредитні інститути: комерційні банки, інвестиційні та пенсіоні фонди, страхові товариства).

Багато інвесторів об’єднують свої тимчасово вільні кошти і шукають можливість вкласти їх у дохідні цінні папери, заволодіти контрольними пакетами акцій або розмістити свої капітали в різні галузі економіки, для диверсифікації ризикованості вкладень.

Професійними учасниками ринку цінних паперів є брокери і дилери. Вони мають доступ до ринкової інформації, тісні зв’язки з іншими учасниками, тому і їх операції мають відкрито спекулятивний характер.

Відповідно до закону «Про цінні папери і фондову біржу», в Україні можуть випускатися й перебувати в обігу такі види цінних паперів:

акція;

облігація внутрішніх державних і місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов’язання;

ощадні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери.

Також можуть перебувати в обігу похідні цінні папері та цінні папери іноземних інвесторів, які допущені до обігу в Україні.

Акція - це пайовий папір, який закріплює права її власника на одержання частки прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на участь в управлінні цим товариством, а також на частку майна за можливої ліквідації. Акція – безстроковий документ, який існує стільки, скільки існує акціонерне товариство. Акція має вартість (ціну, курс) і приносить дохід тому, хто нею володіє.

Облігація – це борговий цінний папір, що визначає боргові відносини між власником і підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації номінальну вартість облігації в обумовлений строк, а також виплачувати певний відсоток (винагороду). Відносини між указаними особами трактується як позика.

Деривативи (похідні цінні папери) – це фінансові інструменти які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладення угоди. Не даючи власнику ані права власності, ані права на одержання доходу, вони засвідчують його права на купівлю або на продаж цінних паперів того чи іншого виду (найчастіше акцій) або інших матеріальних цінностей (активів).

 

Контрольні запитання:

 

1. Покажіть на графіку наслідки впливу на рівноважний ВВП дискреційного зниження автономних чистих податків.

2. Чому автоматичні чисті податки називають вмонтованими стабілізаторами?

3. Поясніть за допомогою графіка, як впливає на рівноважний ВВП збільшення державних закупок.

4. Завдяки чому потенційне бюджетне сальдо має здатність відбивати ефективність дискреційної фіскальної політики?

5. У чому суть кривої Лаффера та її недосконалість?