Сукупний попит та його фактори. Крива сукупного попиту

Сукупний попит (AD)- це величина обсягу продукції, яку готові купити за кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб'єкти.
AD- це заплановані витрати всіх макроекономічних суб'єктів.
Сукупний попит можна визначити за формулою, що виведена з моделі кругообігу для відкритої економіки (розрахунок ВНП методом витрат):
AD = C + I + G + NE.
За даною формулою можна визначити структуру сукупного попиту. Він складається з:
C - споживчий попит: платоспроможний попит домогосподарств на споживчі товари;
I - інвестиційний попит: попит підприємців на засоби виробництва для:
-відновлення зношеного капіталу (амортизація);
-збільшення реального капіталу.
G - попит держави на товари та послуги для:
-виробництва спільних благ;
-державних інвестицій.
Xn - попит закордону.
Графічно сукупний попит зображається кривою AD, яка має від'ємний нахил.

Фактори, що впливають на сукупний попит поділяються на цінові та нецінові.
До цінових факторів відносяться:1)зміна процентної ставки;
2)ефект багатства, або касових залишків;
3)ефект імпортних закупівель.
Ефект процентної ставки полягає у тому, що із зростанням згального рівня цін зростає і процентна ставка, що веде до скорочення споживчих витрат та інвестицій. У свою чергу, це спричиняє зменшення сукупного попиту. Ефект багатства, або ефект матеріальних цінностей (касових залишків) проявляється у зменшенні фінансових активів домашніх господарств (банківських строкових рахунків та облігацій) при зростанні загального рівня цін. Ефект імпортних закупівель полягає у зменшенні сукупного попиту на вітчизняні товари, якщо ціни на них будуть вищі, ніж на зарубіжні.
Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється по кривій AD.
Розглянуті фактори показують зміну сукупного попиту під впливом зміни цін. Але сукупний попит може змінюватись і під тиском інших, нецінових факторів. До них відносять:
1)зміну в споживчих витратах:
добробут населення,
очікування споживача,
заборгованість споживача,
податки;
2)зміну в інвестиційних витратах:

процентні ставки, зміна яких викликана, наприклад, змінами грошової маси в країні, а не зміною цін,
очікувані прибутки від інвестицій, 3)зміну в державних витратах;
4) зміну у витратах на чистий експорт:
національний доход у закордрнних країнах,
валютні курси.
Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту AD переміщується:
-вправо вгору, коли попит зростає (AD ® AD1);
-вліво вниз, коли попит змешшується (AD ® AD2).

 

61.Фіскальна політика та бюджетний дефіцит.

Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.

Бюджет відіграє керівну роль в системі фінансових планів, про що свідчить таке:
концентрація основних державних доходів у вигляді податків, зборів, відрахувань;
фінансування основних державних видатків;
вплив на народногосподарські пропорції та контроль за формуванням грошових фондів у народному господарстві.

Державний бюджет приймається щорічно вищим законодавчим органом країни. Його формування можливе завдяки існуванню таких інститутів як бюджетний устрій, бюджетна система країни.

Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами. Є два основні показники, які визначають рівень дефіциту бюджету: відношення частки видатків, які не забезпечуються доходами, до всіх видатків у відсотках та відношення частки видатків, що не забезпечуються доходами, до обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП) у відсотках. Бюджетний дефіцит має місце в разі виникнення розбіжності між доходною та видатковою частинами бюджету. Це сума, на яку передбачені (фактичні) річні видатки перевищують заплановані (фактичні) надходження до бюджету.

Бюджетний дефіцит та невиконання доходної частини усіх бюджетів викликано рядом об'єктивних та суб'єктивних причин:

1) недосконалістю фінансового та податкового законодавства з питань організації справляння платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів усіх рівнів. Обсяги "тіньового" сектора економіки коливаються в межах 50 % ВВП. З цієї причини бюджети усіх рівнів недоотримують щорічно понад 10 млрд. грн.;

2) недостатнім контролем з боку держави щодо руху готівки та наявністю неконтрольованих потоків готівки поза банківськими установами, що призводить до ухиляння від оподаткування понад третини платників податків;

3) спадом виробництва ВВП. Втрати доходів бюджету з цієї причини становлять близько 1 млрд. грн.;

4) погіршенням розрахунково-платіжної дисципліни та зростанням заборгованості підприємств перед бюджетом. Недонадходження до бюджету з цього приводу становлять 5 млрд. грн.;

5) зростанням обсягів бартерних операцій, що призводить до щорічних втрат доходів бюджету в розмірі 1,5-2 млрд. грн.

Без досягнення збалансованого бюджету неможливо забезпечити тривалу макроекономічну стабілізацію. З метою досягнення скорочення дефіциту державного бюджету необхідно провести податкову реформу, впорядкувати урядові видатки, в тому числі субсидії товаровиробникам, посилити відповідальність за ухиляння від сплати податків, скасувати необгрунтовані податкові пільги та інше.