Характеристика системи національних рахунків.

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність взаємопов’язаних показників та класифікацій, що віддзеркалюють економічні явища та процеси на загальнодержавному рівні.

Принципи побудови СНР:

- відображення господарського кругообороту в трьох аспектах – виробництво, розподіл і споживання;

- групування інституціональних одиниць у секторі економіки;

- розмежування між товарами і послугами;

- розмежування між потоками і запасами;

- розмежування кінцевої і проміжної продукції;

- розмежування доходів і витрат на поточні і капітальні;

- розмежування податків на продукти та виробництво.

СНР поділяється на три класи:

- консолідовані рахунки-які характеризують основні макроекономічні пропорції: рахунок ВВП та витрати на нього, рахунок національного доходу, рахунок фінансування капітальних затрат, рахунок зовнішніх операцій;

- рахунки другого класу – рахунки для ринкових та неринкових продуктів і послуг, для галузей що виробляють товари, обслуговування одних домогосподарств іншими;

- рахунки третього класу – рахунки для не фінансових, корпоративних і напівкорпоративних підприємств, для фінансових установ, органів державного управління, приватних некомерційних організацій, домогосподарств.

 

4. Розкрийте зміст функції заощадження (за допомогою графіка).

Заощадження – це відстрочене споживання або та частина доходу, яка в нинішній час не споживається. Вони дорівнюють різниці між доходами і поточним споживанням.

Гранична схильність до заощадження - це відношення будь-якої зміни в заощадженнях до тієї зміни в доході, яка його викликала. Як правило, в міру зростання доходу росте і заощадження населення.

Кожній функції споживання відповідає своя функція заощадження, яка виводиться шляхом віднімання від функції доходу, яким розпоряджаються, функції споживання:
Де S = гранична схильність до заощадження, яка в сумі з граничною схильністю до споживання дає 1 (так як у = С + S, то 1 = Су +S). За підрахунками експертів, для сучасної української економіки цей показник дорівнює 0,3.
Графічно функція заощадження будується шляхом вертикального віднімання графіка функції споживання з графіка доходу, Що утворює кут 45° з лінією абсцис (рис. 4. 5.).
У країнах із розвинутою ринковою економікою чверть національних заощаджень формується за рахунок домашніх господарств. Населення охоче вкладає свої вільні кошти у різні кредитно-фінансові установи, оскільки вони забезпечують, не тільки збереження, а й приріст капіталу. Особливо популярні вкладення у цінні папери. Так, у США лише акціями володіють 51,4 млн. осіб, що становить 21,1 % населення, у Великобританії відповідно — 9,0 млн. осіб та 15,8 %, у Японії 11,0 млн. (9,0 %), у ФРН — 4,5 млн. (5,5 %).
Якщо є заощадження, населення в поточному періоді може споживати більше, ніж одержує доходів. Це «ефект заощадження». За стабільної економіки цей ефект незначний, за нестабільної (посилення інфляції тощо) — населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок заощаджень, це збільшує «ефект заощадження».
Економічна і фінансова теорія розрізняє дві основні форми заощаджень домашніх господарств:
– інвестиційний портфель (портфель активних заощаджень);
– портфель не інвестиційних (пасивних) заощаджень.
Обсяг заощаджень населення залежить як від рівня доходів, так і від очікування стабільності чи різного роду змін в економіці. Крім того, залежно від піднесення чи падіння рівня добробуту населення змінюється і структура заощаджень: обсяг активних заощаджень зростає із підвищенням життєвого рівня. Періоди криз пов'язуються із заощадженнями у формі коштовностей, антикваріату, іноді нерухомості або валюти.
Яка частина доходу споживається в період нестабільності, а яка вивільняється з поточного обороту і нагромаджується, чітко сказати важко, особливо з урахуванням тіньової економіки. А саме це потрібно знати для визначення можливостей України провадити реформування економіки.
Заощадження українських громадян в Ощадбанку СРСР на момент набуття державної незалежності досягали 150 млрд. дол. США, до того ж значно більшу суму складали «тіньові» заощадження. Протягом 90-х pp. простежується стрімке зниження рівня заощаджень як в економіці загалом, так і домогосподарств зокрема. Вкладення населення як частка ВВП знизились на кінець 1995 р. у понад 40 разів проти 1991 р. У період відносної стабілізації 1996—2003 pp. відбулося зростання особистих заощаджень в Україні. Якщо у 2000 р. вклади населення в банках складали 6,6 млрд. грн. (4 % у ВВП), то на кінець 2003 р. — 28,5 млрд. грн. (11 % у ВВП). Загалом приблизно дві третини грошових заощаджень населення України перебувають поза межами банківської системи. Низька схильність до заощаджень населення України потребує раціонального використання цього фонду фінансових ресурсів.
Крім доходу на величину споживання і заощадження впливають також недоходні фактори