Цінові фактори, що визначають сукупну пропозицію

• Зміна процентної ставки.

• Зміна рівня цін.

Під дією цінових факторів зміни в сукупній пропозиції зображується рухом за кривою сукупної пропозиції (АS).

Нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію

• Зміна цін на ресурси:

а) наявність власних ресурсів;

б) ціни на імпортні ресурси;

в) співвідношення на ринку національних та імпортних ре­сурсів.

• Зміни економіко-правових норм:

а) податки з підприємств та субсидії;

б) державне регулювання.

• Зміни в продуктивності праці.

Під дією нецінових факторів крива сукупної пропози­ції переміщується:

а) вліво вгору, коли сукупна пропозиція скорочується в ре­зультаті зростання витрат виробництва

б) вправо вниз, коли сукупна пропозиція зростає

Короткостроковим періодом макроекономічна теорія вважає такий період, впродовж якого ціни на фактори виробництва (і насамперед номінальна заро­бітна плата) залишаються незмінними навіть за умо­ви зміни загального рівня цін.

Така ситуація в економіці пояснюється двома го­ловними чинниками:

а) наймані працівники не можуть відразу усвідоми­ти зростання рівня цін, а тому і зміни їх реальної заробіт­ної плати. Це усвідомлення відбувається тільки згодом;

б) значна частка найманих працівників на умовах контракту отримують фіксовану заробітну плату.

Тому зміна рівня цін не веде автоматично до зміни номінальної заробітної плати.

Для короткострокового періоду (декілька місяців або років) розглядаємо короткострокову криву сукупної пропози­ції.

Довгостроковий період — це такий період, коли ціни на фактори виробництва (в тому числі і номіналь­на заробітна плата) реагують досить відчутно на зміни рівня цін. Пояснюється це тим, що, по-перше, з часом наймані працівники отримують повну інформацію сто­совно зміни рівня цін і усвідомлюють зміну рівня своєї реальної заробітної плати. По-друге, короткострокові трудові контракти закінчуються, а нові підписуються на нових умовах, які відображаються в змінах рівня номінальної заробітної плати, посадових окладів тощо.

Для довгострокового періоду (декілька років, десяти­ліття або більше) розглядається довгострокова крива сукуп­ної пропозиції, яка зображується вертикальною лінією AS.. Це означає, що підвищення цін не викликає збільшення обсягу національного виробництва у довгостроко­вому періоді.

Qf - потенційний обсяг виробництва (за умов повної зайня­тості).

Сукупна пропозиція в основному залежить від потенційного обсягу виробництва.

 

 

25. Рівноважний обсяг виробництва в моделі АD-AS Взаємодія та взаємозв'язок між сукупним попитом (AD) та су­купною пропозицією (АS) здійснюється через систему цін.

Точка перетину кривої сукупного попиту (АD) та кривої су­купної пропозиції (АS) - точка рівноваги, яка визначає рівно­важний рівень цін (Pa) та рівноважний реальний обсяг націо­нального виробництва (Qа).

Три варіанти макрорівноваги

•Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіансіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

• Якщо сукупний попит зростає на проміжному від­різку, це приводить до зростання реального обсягу національ­ного виробництва, рівня цін та зайнятості.

• Якщо сукупний попит зростає на класичному відріз­ку АS, це призводить до інфляційного зростання цін та номі­нального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня «повної зайнятості»).

Із сказаного вище випливають такі висновки:

1) рівноважне співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиціїдає точка їх перетину;

2) залежно від того, на якому відрізку криву сукуп­ної пропозиції перетинає крива сукупного попиту, бу­демо мати різні результати (ефекти);

3) за незмінної сукупної пропозиції зміщення пра­воруч кривої сукупного попиту: на кейнсіанському відрізку зумовлює зростання обсягу виробництва і за­йнятості, не зачіпаючи рівня цін; на проміжному — зумовлює зростання обсягів виробництва при зростанні рівня цін; на класичному — збільшує рівень цін за незмінного обсягу національного виробництва;

4) за незмінної сукупної пропозиції зміщення кри­вої сукупного попиту ліворуч зумовлює зростання рівня цін і зменшення обсягів виробництва, що пояснюється ефектом храповика;

5) за незмінного сукупного попиту зміщення кри­вої сукупної пропозиції праворуч приводить до знижен­ня рівня цін та збільшення обсягів національного ви­робництва, і навпаки, зміщення АS ліворуч — до стаг­фляції, тобто зменшення обсягів виробництва, зростання рівня цін та рівня безробіття;

6) описана модель АD — АS є основою для більш детального і ретельного аналізу цілої низки макроеко-номічних проблем.

 

 

26. Взаємозв‘язок моделей АD-AS та мультиплікатора. Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва (Q), що і рівновага за моделлю AD - АS, обидві ведуть до реального ВНП, що дорівнює Q_E.

Вирішальне обмеження моделі мультиплікатора полягає в тому, що вона може пояснювати стан в економіці під час депре­сії або рецесії, однак не може застосовуватися для аналізу пері­оду повної зайнятості, коли реальний обсяг ВНП перевищує потенційний обсяг виробництва.

де С –ф-я споживання, C+I – зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій,

Q_E – Рівноважний ВНП, Е – точка рівноваги, Q_F – ВНП в умовах повної зайнятості.

 

27. Споживання, заощадження та їх взаємозв‘язок.

Дохід домашніх господарств складається з двох частин споживання і заощадження.

Споживання поділяють на:

· споживання товарів довгострокового використання (строк яких перевищує рік)

· короткострокового споживання (один рік)

· послуги(не має уречевленої форми,процес виробництва і споживання у сфері послуг збігається у часі)

Дохід домашніх господарств є основним фактором споживчого попиту.

Споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збільшенням, але не так швидко як дохід.

C=C₀ + c^’ ·Y

Гранична схильність до споживання – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.

С’ = дельта С/ дел Y

• якщо с’= 0, то весь приріст доходу буде зберігатися, оскільки заощадження –та частина доходу, що не споживається;
• якщо с’= 1/2, це означає, що збільшення доходу буде поділено між споживанням і заощадженням порівну;
• якщо с’= 1, то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.