Фіскальна політика – с-ма заходів держави у сфері оподаткування та державних видатків з метою впливу на макроек. кругообіг.

Існує 2 варіанти систем валютних курсів: 1)с-ма фіксованих вал. курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни; 2)с-ма плаваючих (гнучких) вал. курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається попитом і пропозицією.

Зі збільшенням витрат і зменшенням податків ISà з IS1 до IS2. Це призводить до зрушення q1 до q2. Крива LM має вертикальний вигляд, бо вона залежить від i, а не від q. Отже, у відкритій ек-ці при стимул. фіск. політ. держави при плаваючому вал. курсу не має місце зростання Y, але зростає q, тому що зростає %ставка à зростає q à падає NE à падає AD.

Стимулююча грош-кред. політ. держави в умовах відкритої ек-ки при плаваючому вал. курсі.

Центральною проблемою грош-кред. політ. є манипулювання Ms з метою впливу на найважливіші макроек. параметри.

Існує 2 варіанти систем валютних курсів: 1)с-ма фіксованих вал. курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни; 2)с-ма плаваючих (гнучких) вал. курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається попитом і пропозицією. Вплив через зміну Ms: LM1àLM2, що не впливає на IS. Ця політ. призводить до зменшення курсу вал. від q1àq2 та збільшення Y від Y1àY2. Наслідки для відкритої і закритої економік однакові, а причини різні. Для закритої ек-ки: зростання Ms призводить до пониження %ставки ⇒зростання I ⇒ зростання Y. Для відкритої ек-ки: зростяння Ms⇒ пониження %ставки ⇒пониження I ⇒
зниження q ⇒ зростання NE ⇒ зростання Y.

 

75. Аналіз відкритої моделі економіки України. Україна має повну макроекономічну модель, бо враховує вплив державного сектору на макроекономічні процеси. Окрім того макроекономічна модель України є відкритою, бо враховується вплив сектору закордон на національну економіку і дана модель включає 4 макроекономічні суб'єкти:домашні гос-ва,підприємницький сектор,державний с-ор і с-ор закордон. Відкрита модель економіки враховує вплив сектору закордон на національну економіку і зображує взаємозв’язок чотирьох економічних суб’єктів – домашніх господарств, підприємницького сектору,державного сектору і сектору закордон. Відкриті моделі включають показники, що характеризують такі зовнішні зв'язки як експорт і імпорт товарів, вивіз і ввезення капіталів. Облік зовнішніх чинників є обов'язковим елементом економічного аналізу у цій моделі.

Україна має відкриту макроекономічну модель. За сучасних умов неможливо відмежуватися від зовнішнього світу. На сучасному етапі економічного розвитку Україна зберігає статус транзитної держави, територією якої транспортуються у країни Європи нафта, газ та інші товари з Росії. Використовуючи вигідне геополітичне положення, варто використати існуючі та вести пошук нових можливостей надання послуг на експорт (трубопроводи, залізничний і автомобільний транспорт, морський флот та інше).

Держави Європейського Союзу і Центральної Європи є головними економічними партнерами України. Вагомою складовою стратегії нашого економічного зростання є також поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків з Росією. Україна має перспективи розширення нових і відновлення старих, традиційних для української економіки ринків збуту продукції в країнах СНД і Балтії, розвиток з ними вільної торгівлі на основі укладання двосторонніх угод. Україна є членом Світової організації торгівлі, що повною мірою забезпечує відкритість нашої економіки.

Серед головних причин і чинників, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічного включення її господарства в сучасні цивілізаційні процеси, можна назвати, насамперед, високу частку експорту у валовому національному продукті. Досить характерним є те, що третина національного виробництва України опосередкована дією зовнішніх економічних зв'язків. Це підкреслює виняткову важливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його з надзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Є й інші передумови, що детермінують тісну взаємодію української економіки і світового господарства. До них варто зарахувати досить розвинутий внутрішній поділ і кооперацію праці, ресурсну обмеженість (особливо щодо забезпеченості паливно-енергетичними ресурсами), традиційні господарські зв'язки з країнами СНД, і насамперед з Росією, зростаючу необхідність створення нових технологій, інвестиційних і фінансових ресурсів із високорозвинених країн світу.
Таким чином, курс на формування в Україні відкритої економіки, під яким розуміється не тільки розвиток зовнішньої торгівлі, що переважає на теперішньому етапі, але й поступове відкриття ще двох каналів взаємозв'язку зі світовим господарством (рух капіталів і взаємо-обмін національними валютами), об'єктивно зумовлений і практично безальтернативний.
Основними принципами формування відкритої економіки повинні стати:
- по-перше, акцент на розвиток власних галузей, що мають порівняльні і конкурентні переваги у світовій економіці регіонального і глобального масштабу. Мова йде про такі галузі національного виробництва, як машинобудування (ракети, судна, літаки, окремі види металорізних верстатів, прилади, побутова техніка і т.д.). Високим науково-технологічним рівнем характеризується порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальна галузь, хімічна промисловість (низьковуглецевий ферохром, пропілен, полістирол, поліамідні і поліпропіленові волокна). Великі потенційні можливості мають також агропромисловий комплекс України і галузі, пов'язані з транзитом через її територію вантажів, нафти, газу, електроенергії та інших товарів і послуг;
- по-друге, високий рівень внутрішньої інтегрованості вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундаментальної економічної основи для завоювання і закріплення за собою відповідних ніш на гостроконкурентних і високоінтенсивних світових ринках товарів і послуг;
- по-третє, забезпечення подальшої фінансової стабілізації, що покращує макроекономічні умови як для національного, так і для міжнародного підприємництва, від чого залежить створення сприятливого інвестиційного клімату;
- по-четверте, введення твердої конвертованої національної валюти;
- по-п'яте, врахування різної фактороінтенсивності національних галузей і виробництв, тобто їх капітале- і працезабезпеченості порівняно з іншими країнами, врахування відповідних внутрішніх витрат, цін і їхніх світових аналогів з тим, щоб уникнути несприятливої для України асиметрії в цінах, що погіршує умови торгівлі (terms of trade) і призводить до суттєвих збитків.
Нарешті, варто неухильно здійснювати постійну гармонізацію національного зовнішньоекономічного законодавства з нормами ГАТТ/СОТ.

Надзвичайно складною є проблема розробки відповідних механізмів включення економіки України в сучасні цивілізаційні процеси і структури. Мова, очевидно, повинна йти не про безконтрольну лібералізацію зовнішньої торгівлі, як це відбувалося в попередні роки, а про поступовий, регульований з боку держави процес відкриття національного ринку з одночасним здійсненням цілеспрямованої протекціоністської політики стосовно власних товаровиробників і споживачів. Передбачається також досить жорстке валютне регулювання, сертифікація продукції за європейськими і світовими нормами та стандартами.
Отже, з огляду на передумови, що об'єктивно існують, внутрішні і зовнішні чинники, можна стверджувати, що найбільш прийнятною для України є експортне орієнтована модель економічного розвитку, що передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового чинника економічного зростання.

 

76.Стратегія економічного розвитку в Україні. Перед Урядом України постає основне завдання – трансформувати економіку у конкурентоспроможний господарський комплекс, який має забезпечити подальший соціальний і гуманітарний розвиток суспільства. Україна є доволі інтегрованою у світове господарство, і вона незмогла залишитися осторонь від тих економічних тенденцій, які стали наслідком загальносвітової фінансової кризи у 2008 році. Тому зараз ек країни пребуває у фазі рецесії і головні дії Уряду спрямовуються за такими напрямами:

- досягнення макроекономічної стабілізації, як визначальної умови подолання кризи та відновлення економічного зростання;

- недопущення зниження рівня життя населення;

- сприяння розвитку підприємництва;

- стимулювання інвестиційної діяльності;

- підтримка реального сектору економіки.

За кожним із цих напрямів визначено невідкладні антикризові заходи (2009 рік), а також заходи, що забезпечать перехід до сталого соціально-економічного розвитку у подальшому (2010 – 2012 роки).

Основна мета стратегії економічного розвитку - забезпечення умов стійкого довготривалого зростання, яке сприяло б структурно-інноваційній та соціальній переорієнтації економіки, формування сприятливого інвестиційного середовища.