Гранична схильність до заощадження

1-с’=s’

Разом із зростанням доходу зростає середня схильність до заощадження і зменшується середня схильність до споживання.

В період з 2002 до 2009 роки поведінка населення при зміні використовуваного доходу була неоднаковою. В 2003 та 2006 роках відбувалось скорочення заощаджень населення порівняно з попередніми роками і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була від`ємною. Це означало, що в ці роки витрати домогосподарств перевищували їх доходи. В 2004, 2005, 2007 та 2008 роках відбувалось зростання абсолютних заощаджень і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була позитивною. Це означало, що в ці роки домогосподарства вважали за краще частку доходу зберігати як заощадження (на поточних та депозитних рахунках в банках, в цінних паперах та ін.)

 

28.Інвестиції як компонент сукупних витрат. Одним з компонентів сукупних витрат є інвестиції (І). Вони відіграють подвійну роль в макроекономіці, оскільки в короткостроковому періоді, впливаючи на сукупний попит, визначають обсяг виробництва, а в довгостроковому періоді впливають на економічне зростання через капітало-утворення, на потенційний обсяг випуску та сукупну пропозицію.

Нагадаємо, що інвестиційні товари набувають як фірми, так і домогос­подарства, і діляться вони на три групи:

• інвестиції в житлове будівництво;

• виробничі інвестиції, тобто інвестиції в машини, обладнання, устатку­вання;

• інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

Кількість інвестиційних товарів, на які з'являється попит, залежить від величини процентної ставки. Для того щоб інвестиційний проект був при­бутковим, доход від його реалізації має перевищувати витрати на його впровадження. Підвищення ставки процента призводить до того, що зменшується кількість прибуткових інве­стиційних проектів і, відповідно, скорочується попит на інвестиційні товари.

Інвестиції залежать від реальної (r), а не від номінальної процентної ставки. Найпростіша функція інве­стицій має вигляд:

I=е-dr, де I - інвестиційні витрати; e - ав­тономні інвестиції (не залежать від процентної ставки, а визначаються зовнішніми економічними фактора­ми, наприклад); r — реальна про­центна ставка (вартість запозичен­ня); d — емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки про­центної ставки.

Графік інвестиційного попиту нахилений донизу: чим вища ставка процента, тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибут­ковою. Іншими словами, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, і вища процентна ставка змушує фірми ану­лювати певні інвестиційні проекти.

Окрім процентної ставки, на інвестиції також впливають і інші сили. Наприклад:

а) зростання ВВП переміщує криву інвестиційного попиту праворуч;

б) зростання податків на прибутки чинитиме депресивний вплив на інвестиції, і крива інвестиційного попиту зсуватиметься ліворуч;

в) песимістичні очікування інвесторів переміщують криву інвестиційно­го попиту ліворуч, а оптимістичні, навпаки, — праворуч.

 

29.Мультиплікатор Кейнса. Парадокс ощадливості. Характер залежності між запланованими інвестиціями і ВВП називається ефектом мультиплікатора, або просто М-ром.

Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва,що і рівновага за моделлю AD-AS,обидві ведуть до реального ВНП,що дорівнює Q_E.

Модель мультиплікатора може пояснювати стан в економіці під час депресії або рецесії.

Де С – функція споживання

С+І – зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій

Q_E – рівноважний ВНП

Е – точка рівноваги

Q_F - реальний ВНП в умовах повної зайнятості.

Прагнення до заощаджень пов'язане з тим, що при певному рівні доходів населення прагне заощадити кошти і інколи економічний обсяг заощаджень перевищує інвестиційні можливості виробництва. Тобто, виникає парадокс ощадливості, коли ріст заощаджень супроводжується скороченням інвестицій. Аналізуючи теорію мультиплікатора, потрібно звернути увагу на той факт, що первинний поштовх для розвитку економіки дають автономні інвестиції, незалежні від поточного доходу. Їх вливання в економіку викликає мультиплікаційний ефект. Відповідно, починається пожвавлення ділової активності, ріст зайнятості, ріст граничної схильності до інвестування.

М-р — це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити чміни в сукупному обсязі вир-ва.

Економічна суть М-ра в теорії Кейнса полагає в тому, що він показує залежність змін доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:

де М_І — мультиплікатор інвестицій;

ВВП – зміна ВВП;

ВІ_п — початкова зміна запланованих інвестицій, яка викликає приріст ВВП.

Ефект М-ра спирається на 3 положення:

1) витрати та одержання доходів — це дві сторони кожної ділової угоди. Тому будь-які витрати створюють доходи адекватної величини, які розподіляються на споживання та заощадження;

2) б-я зміна доходу обумовлює відповідні зміни в споживанні та заощадженні, але співвід-ня між споживанням і заощадженням зберігається незмінним;

3) споживання, яке випливає із доходів, одержаних на кожному попередньому етапі здійснення ділових угод, перетворюється у витрати для наступного етапу. Причому, величина цих витрат постійно зменшується в міру віддалення кожного нового етапу від початкового.

Таким чином, початкові зміни інвестиційних витрат породжують нескінченний ланцюг вторинних споживчих витрат, які зменш-ся з кожним наступним циклом витрат, але у підсумку багаторазово змінюють ВВП.

Дія ефекту М-ра закінчується тоді, коли сума всіх заощаджень, які були спричинені початковим збільшенням інвестицій, компенсує цей початковий приріст запланованих інвестицій.

Існує зв'язок міх М-ром і граничними схильностями до споживання і заощадження. Доля приросту доходу, що спрямовується на заощадження (ГСЗ), визначає сумарний ефект від послідовних циклів витрат, які викликані початковою зміною доходів. М-р і гранична схильність до заощаджень обернено залежні:

М-р залежить від того, яка частка доходу перетворюється у споживчі витрати, т.б. від ГСС. Чим вища ГСС, тим більший м-р і навпаки. М-р знаходиться в оберненій залежності від ГСЗ. Чим вища ГСЗ, тим нижчий м-р.

Розглянутий простий м-р має однакову дію не лише до інвестицій, а й до ін елементів сукупних витрат, якщо вилучення відбуваються лише в формі заощаджень. Тому в загальному контексті це є м-р витрат:

Спираючись на цей м-р, можна обчислити приріст ВВП, спричинений б-я початковою зміною сукупних витрат:

Графічно дія ефекту м-ра зображена на рис. Припустимо, що початкове рівновага досягалась при ВВП на рівні О, де інвестиції = заощадженням. Далі на ринку складається сприятлива інвестиційна кон'юнктура, створюються можливості для додаткових інвестицій.

Графік ефекту м-ра

Лінія ВІ, зміщується в положення ВІ₂, що викликає новий рівноважний ВВП на рівні О₂. При цьому  ВВП у декілька разів перевищує початковий приріст запланованих інвестицій. Графічно початковий приріст запланованих інвестицій — це відстань по вертикалі між лінією ВІ₁, і лінією ВІ₂. Ця відстань менша ніж відрізок О₁ О₂ на горизонтальній осі графіка пропорційно мультиплікатору витрат.

При застосуванні М-ра витрат слід враховувати ту обставину, що ВВП може змінюватися лише реально і лише інфляційне або на умовах певного співвідношення між реальною та інфляційною змінами. Це означає, що кожний однаковий початковий приріст запланованих інвестицій може викликати різний мультиплікативний приріст ВВП у залежності від динаміки цін. Якщо ціни стабільні, то М-р працює на повну силу, тобто ефект М-ра є макс. Але якщо ціни зростатимуть, то певна частка або весь мультиплікативний ефект буде нейтралізовано інфляцією.

Вплив цінового фактора на мультиплікативний приріст реального ВВП є лише іншим свідченням того, що ефект М-ра витрат залежить від рівня зайнятості в економіці, тобто від того, на якій ділянці кривої сукупної Пропозиції перебуває економіка.

Парадокс ощадливості

Парадоксальне явище, суть якого полягає в скороченні заощаджень унаслідок посилення прагнення до заощаджень (тобто зростання ощадливості). Воно привернуло увагу багатьох провідних теоретиків, зокрема меркантилістів, Маркса, Кейнса. Причини цього явища полягають в тому, що ощадливість обумовлює зниження споживання і, отже, веде до скорочення об'єму реалізації продукції. В результаті компанії гальмують інвестиційний процес і наймають все менше робочої сили. Доходи падають. Зрештою, не дивлячись на можливе зростання тієї частки доходу, яка прямує на заощадження, самі доходи скорочуються так, що і загальний об'єм заощаджень також зменшується. На думку прихильників неокласичної теорії, описана послідовність подій може бути перервана за рахунок регулювання процентної ставки.

Графічно дію ефекту мультиплікатора можна показати на графіку 3:

Реальний ВВП у січні – вересні 2007 р. збільшився на 7.3% порівняно із 6.1% в аналогічному періоді 2006 р. Розвиток економіки протягом 2007 р. відбувався за рахунок зростання внутрішнього попиту, чому сприяв підвищений інвестиційний та споживчий попит. За вісім місяців 2007 р. реальні наявні доходи населення збільшилися на 11.5%, реальна заробітна плата – на 12.2% за низького рівня зареєстрованого безробіття (2.1%). Водночас прибутки підприємств збільшилися на 41.5%, інвестиції в основний капітал – на 32.2% (за перше півріччя), а обсяги надходження прямих іноземних інвестицій у січні – серпні 2007 р. становили 6.1 млрд. дол. США, що в 1.6 раза більше ніж в аналогічному періоді 2006 р. Схематично це можна споглядати на графіку 3

Припустимо, що початково рівновага досягається при ВВП на рівні Q1 де інвестиції дорівнювали заощад­женням. Далі на ринку складається сприятли­ва інвестиційна кон'юнктура, створюються сприятливі можливості для інвестицій.

Лінія ВI1 переміщується у положення ВІ2 і створюєть­ся рівноважний ВВП на Q2- При цьомуΔ ВВП у кілька разів перевищує початковий приріст запланованих інвестицій (відстань між ВI1 та ВІ2), ця відстань менша від відстані між Q1 та Q2.

При застосуванні мультиплікатора витрат потрібно не забувати, що ВВП може зміінюватися лише реально і лише інфляційно або в умовах певного співвідношення між реальною та інфляційною змінами.

Це означає, що кожний однаковий початковий приріст запланованих інвестицій може викликати різний муль типлікативний приріст ВВП залежно від динаміки