Споживання та заощадження як функції поточного доходу

Дослідження моделей споживання базується на припущенні про незмінність ринкових цін(реальна економіка), а основним об’єктивним чинником, що впливає на рівень споживання, є використовуваний доход – особистий доход після сплати податків . Прості моделі споживання розглядаються в умовах приватної економіки без втручання держави, коли вироблений і використовуваний доход співпадають .

Рання теорія споживання була розроблена Дж. М. Кейнсом і його послідовниками. Споживчий попит розглядається як видатки на споживчі товари і послуги для задоволення індивідуальних потреб. Та частина використовуваного доходу, яка не споживається, спрямовується на заощадження:

Дж. М. Кейнс відкрив тенденцію, яку назвав „основним психологічним законом”: люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, але в меншій мірі, ніж зростає доход. Щоб детально дослідити пропорції розподілу доходу на споживання та заощадження, а також їх зміну з врахуванням психологічного чинника, Кейнс увів поняття „схильність до споживання” і „схильність до заощадження”.

Частка використовуваного доходу, яка спрямовується на купівлю споживчих товарів за кожного його рівня, визначає середню схильність до споживання (average propensity to consume):

або

Прагнення людей заощадити певну частку отриманого доходу вимірюється показником середньої схильності до заощадження (average propensity to save):

або .

Приріст споживання на кожну одиницю приросту використовуваного доходу визначає граничну схильність до споживання (marginal propensity to consume):

або

Відповідно зі зміною доходу змінюється і частка приросту заощадження. Її характеризує показник граничної схильності до заощадження (marginal propensity to save):

або

Між граничною схильністю до споживання і граничною схильністю до заощадження існує зв’язок – в сумі вони дають одиницю: . Те саме стосується і середніх схильностей.

Дж. М. Кейнс увів в економічну науку поняття функції споживання.

Функція споживання ґрунтується на припущенні, що між споживанням і використовуваним доходом існує стабільний емпіричний зв’язок: . З врахуванням психологічного чинника (граничної схильності до споживання) загальна функція споживання модифікується, вона набуває вигляду: , .

Графік функції споживання має вигляд опуклої кривої (рис. 1), кут нахилу якої у кожній точці визначає гранична схильність до споживання .

Якби сім’я споживала весь використовуваний доход, то функція мала б вигляд променя, що виходить з початку координат під кутом 45⁰. Але, як показує досвід, кожна сім’я має певний мінімальний рівень споживання навіть в умовах, коли її доходи дорівнюють нулю. Цей рівень називають автономним споживанням . З врахуванням автономного споживання функція набуває вигляду: , . Точки, розташовані вище бісектриси, показують, що сім’я споживає більше, ніж заробляє. Точки, розташовані нижче бісектриси означають, що сім’я споживає менше, ніж отриманий доход. Функція споживання дозволяє визначити і динаміку заощаджень. За низького рівня доходу вони від’ємні (до точки ), у точці заощадження нульові, а праворуч від точки сім’я починає заощаджувати. Відрізок показує величину заощаджень сім’ї за рівня доходу .

Функція заощадження є дзеркальним відображенням функції споживання: . Вона має вигляд увігнутої кривої. Її нахил визначає гранична схильність до заощадження .

У короткострокових моделях для спрощення роблять припущення, що прирости доходу діляться на споживання і заощадження у постійних пропорціях, тобто приймають, що граничні схильності до споживання і заощадження – постійні величини . Тоді графіки функцій споживання і заощадження і доходу мають вигляд прямих ліній.

Функція споживання в теорії Кейнса була першою спробою створити модель споживання. Подальші дослідження виявили недоліки цієї функції, оскільки Кейнс не враховував впливу ставки проценту і майбутнього доходу на рішення домогосподарств про поточне споживання. Однак кейнсіанська модель не втратила свого значення і донині. Як показують сучасні спостереження та статистичні розрахунки за досить тривалий період, основним чинником, що визначає обсяг споживання населення, залишається поточний використовуваний доход.

Крім доходу на споживання і заощадження впливає ряд чинників, які називають недоходними. Вони змінюють величину автономного споживання та заощаджень, що графічно відповідає зміщенню кривих споживання і заощадження вгору або вниз паралельно до початкових. Деякі чинники, зокрема, пропорційні податки, змінюють кут нахилу кривих.

Недоходні чинники споживання і заощадження:

▪ багатство – чим більше нагромаджене багатство у вигляді фінансових активів (акцій, облігацій) чи майна, тим менші стимули до заощадження – відповідно графік споживання зрушиться вгору, а графік заощадження – вниз (ефект багатства або майна);

▪ рівень цін – зміна рівня цін змінює купівельну спроможність як поточного доходу, так і багатства, нагромадженого в грошових засобах; підвищення рівня цін скорочує як споживання, так і заощадження;

▪ споживча заборгованість – якщо домогосподарство має значну заборгованість з минулих років, то в поточному році воно змушене значно зменшити і споживання, і заощадження, щоб ліквідувати заборгованість;

▪ очікування – якщо домогосподарство очікує підвищення цін, дефіциту товарів або скорочення доходу, то вже у поточному році воно зменшить заощадження і збільшить споживання, тому що буде купувати у запас. У разі оптимістичних очікувань підвищення доходу рівень споживання може зрости, а заощаджень – зменшитись;

▪ процентна ставка – чинник, який викликає багато ефектів. Його вплив неоднозначно оцінюється економістами різних напрямків. Прихильники класиків вважають, що заощадження прямо залежать від зміни ставки проценту; Дж. М. Кейнс і його прихильники не пов’язували заощадження з рівнем ставки проценту, а вважали, що люди мають багато мотивів до заощаджень, які не залежать від зміни ставки проценту, наприклад, купівля у майбутньому будинку, землі або автомобіля, оплата навчання дітей, подорожі і т.п. Новітні дослідження виявили дуже складний вплив ставки проценту на споживання і заощадження;

▪ політичні чинники: соціальне страхування – скорочує поточне споживання і заощадження, соціальне забезпечення збільшує споживання і скорочує стимули до заощадження; податки – фіксованіподатки зменшують використовуваний доход, тому скорочується і споживання, і заощадження; пропорційні податки не лише скорочують споживання і заощадження, але й змінюють кути нахилу функцій споживання і заощадження.