Новітні теорії споживання і заощаджень

Висновки теорії міжчасового вибору про залежність споживання не лише від поточного, але й від очікуваного доходу, були використані наступними дослідниками функцій споживання і заощадження.

Теорія перманентного (постійного) доходу М.Фрідмена виходить з того, що домогосподарства намагаються вирівняти обсяги споживання у часі, віддають перевагу рівномірному споживанню . Для підтримки приблизно однакового рівня споживання домогосподарства, чиї доходи значно коливаються по роках, використовують фінансовий ринок, тому їх споживання залежить не тільки від поточного доходу, але й від доходу, очікуваного у майбутньому. Щорічне споживання визначається середнім рівнем доходу, очікуваного за довгі роки.

Наприклад, доходи фермера коливаються не тільки по роках – в залежності від погоди, цін на сільськогосподарську продукцію, але й по сезонах – максимальний доход він отримує восени, коли зібрав урожай, а в інші пори року доходи спадають до мінімуму. Очевидно, що споживання сім’ї фермера не буде коливатись по сезонах і роках так сильно як доходи: фермер намагається в урожайні роки робити заощадження, а в інші – витрачає їх для підтримання стабільного рівня життя. Це підтверджує положення теорії постійного доходу, що домогосподарства не однаково реагують на зміни у доходах, вони орієнтуються в основному на постійний (середній) доход .

Коливання тимчасового доходу властиві короткостроковому періоду, внаслідок чого у короткостроковому періоді середня схильність до споживання коливається. У довгостроковому періоді змінюється постійний доход, тому впродовж тривалого періоду середня схильність до споживання є сталою.

Модель перманентного доходу (рис. 4) будується на базі багатоперіодного бюджетного обмеження домогосподарства. Якщо ставка проценту не дорівнює нулю, то перманентний доход береться як середнє зважене майбутніх доходів, він однаковий для обох періодів: .

Щоб знайти , проводимо бісектрису від початку координат до перетину з бюджетним обмеженням. Тоді точка покаже єдиний випадок на бюджетному обмеженні, де доходи обох періодів будуть рівні. В інших точках доходи будуть відрізнятись по періодах, наприклад, у точці : Заощадження визначаються як різниця між поточним і постійним доходом:

Уподобання споживача, який надає перевагу рівномірній траєкторії споживання, відображає крива байдужості, дотична до бюджетного обмеження у точці його перетину з бісектрисою (точка ).

Модель доводить, що корисність споживання, зорієнтованого на деяку середню величину поточних і майбутніх доходів, значно вища, ніж споживання, пов’язаного лише з доходами певних періодів.

Теорія перманентного доходу пояснює, чому у домогосподарств, чиї доходи суттєво коливаються, гранична схильність до споживання нижча, ніж у тих, чиї доходи стабільні; чому „молоді” господарства мають нижчу схильність до споживання, ніж „старі”.

Теорія перманентного доходу уточнює саме поняття споживання. Вважають, що домогосподарство намагається підтримувати в рівновазі не видатки на споживчі товари і послуги, а рівномірний потік послуг, і якраз ці споживчі послуги є джерелом корисності споживання даного товару.

Теорія життєвого циклуспоживання і заощадження, створена Ф.Модільяні має багато спільного з теорією перманентного доходу. Відміна її в тому, що в ній досліджується зв’язок між споживанням, заощадженнями та доходом протягом всього життя.

Модель життєвого циклу (рис. 5. а) показує, що в житті кожної людини є два періоди, коли заощадження від’ємні: молоді роки і старість. А споживання постійне в часі. У пенсійному віці споживання забезпечується за рахунок власних заощаджень зрілого віку, а також за рахунок пенсій від держави і коштів від своїх дітей. Рис. 5.б) зображає ці ж процеси у двоперіодній моделі: I період – трудовий, а II – пенсійний. Доход у I періоді перевищує перманентний, тому господарства заощаджують, щоб мати додатковий доход для споживання у старості.

Щоб рівень споживання залишився стабільним, важливо врахувати всі ресурси сім’ї, які складуться протягом життя. Якщо споживач очікує, що він проживе років а його трудовий період складе років, то сума його доходу дорівнює . Крім того, він може ще мати багатство в розмірі . Таким чином, його ресурси оцінюються у . Їх потрібно рівномірно розподілити по роках. Тоді річний обсяг споживання визначатиметься рівнянням: .

В узагальненому вигляді функція споживання матиме вигляд:

,

де – гранична схильність до споживання за наявним багатством,

– гранична схильність споживання за доходом.