Споживання і заощадження. Графік розподілу доходу

Споживання і заощадження. Споживання Сп — це загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певного періоду. Йдеться про те, що споживання є відображенням споживчого, або платоспроможного попиту. Заощадження — це не що інше, як відкладений попит, або частина потреб людини, які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин.

Споживання — це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товарів і послуг, а заощадження — друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання. Його можна визначити як різницю між доходом і витратами на споживання:

3=Д-СП.

Парадокс заощадження

Парадокс заощаджень (англ. paradox of thrift, англ. paradox of saving, рос. парадокс сбережений) — парадокс в економічній науці описаний американськими економістами Воділом Кетчінгсом (англ. Waddill Catchings) і Вільямом Фостером та досліджений, зокрема Джоном Мейнардом Кейнсом та Фрідріхом фон Гайєком.

Парадокс формулюється таким чином: якщо під час рецесії всі почнуть заощаджувати, то сукупний попит зменшиться, що потягне за собою зменшення зарплат і, як наслідок, зменшення заощаджень. Тобто, можна стверджувати, що коли всі заощаджують, це призводить до зменшення сукупного попиту, та призводить до сповільнення економічного зростання.

Банківська система України. Роль комерційних банків

Ба́нківська систе́ма — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерційних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Центральний банк проводить державну емісійну і валютну політику, і є ядром резервної системи. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень закону «Про банки і банківську діяльність».

Середня та гранична схильність до споживання та заощадження

Середня схильність до споживання використовується для того, щоб показати співвідношення споживання і доходу. Середню схильність до споживання визначають як відношення частини доходу, що використовується для споживання Сп, до всього національного доходу Д:

ССС„ = Споживання / Доход, або

СССП = СП/Д.

Схильність до заощадження — це відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати. Розрізняють середню і граничну схильність до заощадження. «.

Середня схильність до заощадження використовується для того, щоб показати співвідношення заощадження і доходу. Середня схильність до заощадження ССЗ — це відношення частини доходу, що не споживається 3,.до всього національного доходу Д:

ССЗ = Заощадження /Доход, або

ССЗ = ЗІД.

Гранична схильність. Сам термін «граничний» (або «маржинальний») відповідно до теорії граничної корисності економісти використовують у значенні «додатковий». Отже, якщо середня схильність оперує поняттями «споживання», «заощадження», «національний доход», то гранична схильність — поняттями «додаткове споживання», «додаткове заощадження» і «додатковий національний доход».

Граничну схильність до заощадження ГСЗ визначають як відношення змін у заощадженні A3 до змін у доході АД:

ГСЗ = АЗ/АД.

Отже, гранична схильність до заощадження — це додаткове заощадження, яке породжується додатковою гривнею доходу.

ГССП + ГСЗ= 1; ГСЗ = 1 - ГССП.

Грошова реформа в Україні

Багатоцільовий характер перетворень підготовчого періоду дозволяє виділити два його етапи:

1 перший (січень - листопад 1992 p.), коли здійснено емісію купоно-карбованців і забезпечено належну інфраструктуру його функціонування. Зокрема, здійснено розбудову Національного банку як емісійного центру, розроблено необхідну нормативно-законодавчу базу регулювання грошового обігу і забезпечення грошової маси в обороті;

2 другий етап (листопад 1992 р. - серпень 1996 p.). Здійснені перетворення остаточно закріпили український карбованець в обороті як єдину національну валюту. Хоч він і виконував роль тимчасової валюти, але на основі створення економічних і фінансових передумов став діяти як стабільний засіб обігу і платежу, що отримав міжнародно визнану вартість на основі регулярних валютних торгів УМВБ.

1. Предмет макроекономіки.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія

2. Методи макроекономіки. Об’єкти макроекономіки. Типи економічних систем

3. Функції макроекономіки. Нормативна і позитивна макроекономіка

4. Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва,загальний рівень цін, процентна ставка, зайнятість.

5. Методи обчислення валового національного продукту

6. Система національних рахунків: ВВП, ЧНП, національний дохід, особистий дохід, дохід кінцевого використання

7. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор

8. Особливості обчислення макроекономічних показників. Кінцевий товар. Подвійний рахунок.

9. Зайнятість, як економічна проблема та економічна категорія. Види безробіття

10. Ринок робочої сили. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.

11. Економічні та соціальні втрати від безробіття. Закон Оукена

12. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса

13. Сукупний попит. Структура сукупного попиту. Споживчий попит.

14. Фактори, що впливають на споживчий попит.

15. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупний попит.

16. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупну пропозицію.

17. Крива сукупної пропозиції по Кейнсу. Побудова графіка

18. Інвестиційний попит. Фактори, що впливають на інвестиційний попит.

19. Інвестиційний мультиплікатор

20. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки. Цикли і кризи.

21. Основні характеристики депресії та буму.

22. Класифікація основних макроекономічних змінних відповідно до їх циклічних властивостей.

23. Антикризова (Кон’юнктурна) політика держави

24. Фіскальна політика. Дискреційна фіскальна політика і фіскальна політика автоматичних стабілізаторів.

25. Мультиплікатор фіскальної політики

26. Основні джерела доходів держави

27. Податки. Основні функції податків

28. Джерело і об’єкт оподаткування

29. Податкова ставка. Класифікація податків за ознакою співвідношення між ставкою податку і доходом.

30. Крива Лаффера

31. Державні видатки. Структура державних видатків за економічною класифікацією.

32. Державні видатки. Структура державних видатків за функціональною класифікацією.

33. Державний бюджет. Стан держбюджету. Дефіцит держбюджету.

34. Державний борг. Економічні та соціальні наслідки державного боргу.

35. Грошова система. Грошовий обіг. Закони грошового обігу.

36. Елементи грошової системи. Еволюція грошей.

37. Пропозиція грошей. Грошові агрегати.

38. Депозитний мультиплікатор. Норма обов’язкових банківських резервів.

39. Попит на гроші: А) для операцій; Б) з боку активів.

40. Грошово – кредитна політика держави. Роль Центрального банку.

41. Основні інструменти грошово – кредитної політики.

42. Інфляція: причини, типи (відкрита, закрита) та форми проявлення (інфляція попиту, інфляція пропозиції)

43. Інфляція та перерозподіл національного доходу

44. Показники інфляції

45. Крива Лаффера для інфляційного податку

46. Соціально – економічні наслідки інфляції

47. Антиінфляційна політика держави

48. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.

49. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості.

50. Платіжний баланс. Торговий дефіцит

51. Валютна система. Конвертованість валюти. Валютний курс: фактори, які впливають на його зміну. Міжнародна валютна система.

52. Міграція робочої сили. Причини і основні напрямки міжнародної трудової міграції

53. Економічна динаміка: економічне зростання та його типи

54. Крива виробничих можливостей. Типи економічного зростання

55. Фактори економічного зростання

56. Споживання і заощадження. Графік розподілу доходу

57. Парадокс заощадження

58. Банківська система України. Роль комерційних банків

59. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження

60. Грошова реформа в Україні