Предмет макроекономіки.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.

Предмет макроекономіки.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.

Об’єктом макроекономіки є економічна система. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси.

Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності, потрібно знати механізм її функціонування.Тому предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки. З метою цого вивчення макроекономіка виконує дві ф-ї: позитивну і нормативну. Перша спрямована на обгрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга-на обгрунтуваня рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку національної економіки.

На макрорівні національна економіка зображується у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів: сектора домашніх господарств, підприємницького сектора, держави і закордону — на чотирьох ринках: благ, праці, грошей і цінних паперів.

Суб'єкти макроекономіки беруть участь у кругообігу матеріальних і грошових засобів, які утворюють економічний організм:

1. Підприємницький сектор купує ресурси у домашніх господарств;

2. Домашні господарства купують у підприємств (фірм) товари та послуги;

3. Держава (уряд):

а) купує товари у підприємств та ресурси у домашніх господарств;

б) виплачує заробітну плату працівникам бюджетної сфери;

в) орендує або купує земельні ділянки;

г) надає суспільні блага та послуги домашнім господарствам і підприємствам.

4. Домашні господарства і підприємства платять податки уряду.

5. Уряд видає трансфертні платежі домашнім господарствам і субсидії підприємствам.

 

 

Методи макроекономіки. Об’єкти макроекономіки. Типи економічних систем.

Широке застосування в макроекономіці знаходять кількісні методи, які

допомагають йти від відомих фактів до невідомих. При цьому використання

цих методів опирається на моделювання макроекономічних процесів.

Аналіз макроекономічної системи на основі моделей проходить із

застосуванням генетичного і функціонального підходів.

національне рахівництво-(генетичний) аналіз базується на визначенні макроекономічних

параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як в минулого періоду з метою отримання інформації про те, як

національна економіка функціювала і які результати досягла. На основі

результатів ex post аналізу робиться корегування макроекономічних

концепцій та розробка нових.

Аналіз прогностичне моделювання(функціональний) - це прогнозне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета

аналізу визначити, які фактори і яким чином будуть впливати на значення

макроекономічних показників у майбутньому.

Основним методом макроекономічного дослідження є економіко-математичне

моделювання.

Об’єктом макроекономіки є економічна система. Є три типи економічних систем: ринкова, командноадміністративна, змішана економіка. Вони різняться формою власності на матеріальні ресурси і механізмами регулювання економіки. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси.

 

 

Функції макроекономіки. Нормативна і позитивна макроекономіка.

Макроекономіка як наука виконує такі функції:

теоретико-пізнавальну - дає змогу розуміти, чому одні країни швидко розвиваються, а інші відстають; чому в одних періодах ціни відносно стабільні, а в інших простежуються високі темпи інфляції; чому усі країни стикаються зі спадами та депресіями.

Практичну -Суть її полягає в тому, що макроекономіка виробляє рекомендації для проведення економічної політики.

світоглядно-виховну -ї змістом є формування економічного мислення, економічної психології та економічної культури людей.

Методологічну -Сформульовані нею наукові уявлення про механізм функціонування національної економіки та поняттєво-категоріальний апарат використовують інші економічні науки — галузеві та функціональні.

Розрізняють позитивну та нормативну макроекономіку як науку.

Позитивна макроекономіка покликана пояснити зміст макроекономічних явищ і процесів та поведінку економічних суб'єктів за цих умов. Це розуміння поведінкових функцій та об'єктивних реалій на макрорівні, необхідне для розробки рекомендацій щодо здійснення економічної політики держави. Позитивна макроекономіка, таким чином, прагне дати відповідь на запитання: якою є макроекономічна ситуація в країні.

Нормативна макроекономіка — це сукупність уявлень стосовно того, якою має стати економіка. Вона ґрунтується на певних ідеологічних засадах (чи то егоїстичного індивідуалізму, чи то превалювання суспільних інтересів над індивідуальними, чи будь-яких інших) та "еталонних" поведінкових функціях господарюючих суб'єктів.

 

Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва,загальний рівень цін, процентна ставка, зайнятість.

національний обсяг виробництва -призначений для того, щоб встановити обсяг продукції та послуг, вироблених в суспільстві за певний період часу. За методикою, яка використовується в більшості країн, виготовлену національну продукцію чисельно виражають показником ВВП

загальний рівень цін- показник визначає середній рівень цін певної групи товарів, який обчислюється за допомогою індексу цін.

процентна ставка -це сума, зазначена в процентному вираженні до суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування ним в розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік).

зайнятість -це сукупність соціально-економічних відносин між людьми з метою забезпечення працездатного населення робочими місцями, пов'язана з формуванням, розподілом і перерозподілом трудових ресурсів для участі в суспільно корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Методи обчислення валового національного продукту

1. За витратами (метод кінцевого використання).

ВНП = Y = C + I + G + NX,

2. За доданою вартістю (виробничий метод).

ВНП= ВДВ+продукт. Податки-субсидії

3. За доходами (розподільчий метод).

ВНП= W+R+I+P+A+Tn

C - особисті споживчі витрати G-держ закупки

I - валові приватні внутрішні інвестиції NX-чист експорт

W з/п R рентні плетежі I чисті відсотки Tn непрямі податки

 

 

6 .Система національних рахунків:

ВВП -сукупна ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених резидентами всередині країни на протязі певного періоду.

ЧНП -це сумарний обсяг вартості всіх кінцевих товарів і послуг, які країна за певний проміжок часу зробила і спожила у всіх секторах свого національного господарства, за вирахуванням суми амортизації-вартості зношування основних фондів(обладнання, виробничих приміщень).

національний дохід - Націона́льний дохі́д — це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси — у своїй країні чи за кордоном.

особистий дохід -— грошовий дохід працівника, що складається із заробітної плати і додаткових платежів, включаючи дивіденди, відсотки, ренту, премії, трансферти.

дохід кінцевого використання -це частка особистого доходу, яка

залишається після сплати індивідуальних податків. Він розподіляється на

споживання та заощадження

Особливості обчислення макроекономічних показників. Кінцевий товар. Подвійний рахунок.

Кінцевий продукт—це товари і послуги, які купують споживачі для

кінцевого використання, а не для продажу. Проміжний продукт — це товари

і послуги, що проходять подальшу переробку або перепродаються кілька

разів, перш ніж потрапити до кінцевого споживача

Подвійний рахунок – це врахування у вартості виробленого продукту витрат попередніх періодів за технологічним ланцюжком.

 

Крива Лаффера

Крива́ Ла́ффера — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.

«Крива» названа іменем американського економіста 80-х років Артура Лаффера.

За часів президента Рональда Рейгана ця діаграма допомогла суттєво послабити податковий прес у США, і, таким чином, економічними стимулами піднести промислове виробництво.

 

Попит на гроші: А) для операцій; Б) з боку активів.

А)Трансакційний попит являе собою попит на гроші для обслуговування всіх видів угод в економіці та не залежать від відсоткової ставки

M*V=P*Y

Залежить від: абсолютного рівня цін, реального рівня доходів,швидкості обігу грошей

Б)-це кількість грошей, яку економічні агенти прагнуть зберігати у формі заощаджень, бажана кількість фінансових активів у грошовій формі

Залежить від реальної і номінальної процентної ставки

Показники інфляції

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найбільш поширеним показником для розрахунку інфляції є:

індекс споживчих цін (ІСЦ,)

індекс цін виробників (ІЦВ);

дефлятор ВВП.

Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, однак розраховується лише щоквартально.

Індекс цін (I) — це відношення рівня цін в період t (Pt) до рівня цін базового періоду (Pb)*100%

 

Парадокс заощадження

Парадокс заощаджень (англ. paradox of thrift, англ. paradox of saving, рос. парадокс сбережений) — парадокс в економічній науці описаний американськими економістами Воділом Кетчінгсом (англ. Waddill Catchings) і Вільямом Фостером та досліджений, зокрема Джоном Мейнардом Кейнсом та Фрідріхом фон Гайєком.

Парадокс формулюється таким чином: якщо під час рецесії всі почнуть заощаджувати, то сукупний попит зменшиться, що потягне за собою зменшення зарплат і, як наслідок, зменшення заощаджень. Тобто, можна стверджувати, що коли всі заощаджують, це призводить до зменшення сукупного попиту, та призводить до сповільнення економічного зростання.

Грошова реформа в Україні

Багатоцільовий характер перетворень підготовчого періоду дозволяє виділити два його етапи:

1 перший (січень - листопад 1992 p.), коли здійснено емісію купоно-карбованців і забезпечено належну інфраструктуру його функціонування. Зокрема, здійснено розбудову Національного банку як емісійного центру, розроблено необхідну нормативно-законодавчу базу регулювання грошового обігу і забезпечення грошової маси в обороті;

2 другий етап (листопад 1992 р. - серпень 1996 p.). Здійснені перетворення остаточно закріпили український карбованець в обороті як єдину національну валюту. Хоч він і виконував роль тимчасової валюти, але на основі створення економічних і фінансових передумов став діяти як стабільний засіб обігу і платежу, що отримав міжнародно визнану вартість на основі регулярних валютних торгів УМВБ.

1. Предмет макроекономіки.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія

2. Методи макроекономіки. Об’єкти макроекономіки. Типи економічних систем

3. Функції макроекономіки. Нормативна і позитивна макроекономіка

4. Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва,загальний рівень цін, процентна ставка, зайнятість.

5. Методи обчислення валового національного продукту

6. Система національних рахунків: ВВП, ЧНП, національний дохід, особистий дохід, дохід кінцевого використання

7. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор

8. Особливості обчислення макроекономічних показників. Кінцевий товар. Подвійний рахунок.

9. Зайнятість, як економічна проблема та економічна категорія. Види безробіття

10. Ринок робочої сили. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.

11. Економічні та соціальні втрати від безробіття. Закон Оукена

12. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса

13. Сукупний попит. Структура сукупного попиту. Споживчий попит.

14. Фактори, що впливають на споживчий попит.

15. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупний попит.

16. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупну пропозицію.

17. Крива сукупної пропозиції по Кейнсу. Побудова графіка

18. Інвестиційний попит. Фактори, що впливають на інвестиційний попит.

19. Інвестиційний мультиплікатор

20. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки. Цикли і кризи.

21. Основні характеристики депресії та буму.

22. Класифікація основних макроекономічних змінних відповідно до їх циклічних властивостей.

23. Антикризова (Кон’юнктурна) політика держави

24. Фіскальна політика. Дискреційна фіскальна політика і фіскальна політика автоматичних стабілізаторів.

25. Мультиплікатор фіскальної політики

26. Основні джерела доходів держави

27. Податки. Основні функції податків

28. Джерело і об’єкт оподаткування

29. Податкова ставка. Класифікація податків за ознакою співвідношення між ставкою податку і доходом.

30. Крива Лаффера

31. Державні видатки. Структура державних видатків за економічною класифікацією.

32. Державні видатки. Структура державних видатків за функціональною класифікацією.

33. Державний бюджет. Стан держбюджету. Дефіцит держбюджету.

34. Державний борг. Економічні та соціальні наслідки державного боргу.

35. Грошова система. Грошовий обіг. Закони грошового обігу.

36. Елементи грошової системи. Еволюція грошей.

37. Пропозиція грошей. Грошові агрегати.

38. Депозитний мультиплікатор. Норма обов’язкових банківських резервів.

39. Попит на гроші: А) для операцій; Б) з боку активів.

40. Грошово – кредитна політика держави. Роль Центрального банку.

41. Основні інструменти грошово – кредитної політики.

42. Інфляція: причини, типи (відкрита, закрита) та форми проявлення (інфляція попиту, інфляція пропозиції)

43. Інфляція та перерозподіл національного доходу

44. Показники інфляції

45. Крива Лаффера для інфляційного податку

46. Соціально – економічні наслідки інфляції

47. Антиінфляційна політика держави

48. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.

49. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості.

50. Платіжний баланс. Торговий дефіцит

51. Валютна система. Конвертованість валюти. Валютний курс: фактори, які впливають на його зміну. Міжнародна валютна система.

52. Міграція робочої сили. Причини і основні напрямки міжнародної трудової міграції

53. Економічна динаміка: економічне зростання та його типи

54. Крива виробничих можливостей. Типи економічного зростання

55. Фактори економічного зростання

56. Споживання і заощадження. Графік розподілу доходу

57. Парадокс заощадження

58. Банківська система України. Роль комерційних банків

59. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження

60. Грошова реформа в Україні

Предмет макроекономіки.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.

Об’єктом макроекономіки є економічна система. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси.

Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності, потрібно знати механізм її функціонування.Тому предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки. З метою цого вивчення макроекономіка виконує дві ф-ї: позитивну і нормативну. Перша спрямована на обгрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга-на обгрунтуваня рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку національної економіки.

На макрорівні національна економіка зображується у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів: сектора домашніх господарств, підприємницького сектора, держави і закордону — на чотирьох ринках: благ, праці, грошей і цінних паперів.

Суб'єкти макроекономіки беруть участь у кругообігу матеріальних і грошових засобів, які утворюють економічний організм:

1. Підприємницький сектор купує ресурси у домашніх господарств;

2. Домашні господарства купують у підприємств (фірм) товари та послуги;

3. Держава (уряд):

а) купує товари у підприємств та ресурси у домашніх господарств;

б) виплачує заробітну плату працівникам бюджетної сфери;

в) орендує або купує земельні ділянки;

г) надає суспільні блага та послуги домашнім господарствам і підприємствам.

4. Домашні господарства і підприємства платять податки уряду.

5. Уряд видає трансфертні платежі домашнім господарствам і субсидії підприємствам.