Оподаткування т(y) на певну величину, рівноважний обсяг виробництва (y) збільшується на більшу величину.

Сукупний ефект від зростання (зменшення) податків визна­чається за формулою:

∆Y = - т_T * ∆T

де ∆Y - зміна доходу;∆T- зміна податкових надходжень; т _Т - податковий мультиплікатор.

Якщо державні витрати (G) та автономні податкові відраху­вання (Т) зростають на одну і ту ж величину (∆G = ∆T), то і рівноважний обсяг виробництва зростає. У даному випадку мова йде про мультиплікатор збалансованого бюд­жету, який завжди менший або дорівнює 1.

Мультиплікативний ефект від зниження податків слабший, ніж від збільшення державних витрат, що є наслідком більш сильного впливу державних витрат на • величину сукупного доходу і споживання, порівняно зі зміною податків.

Ці відмінності визначають переваги у виборі інструментів фіскальної політики з метою подолання циклічних криз.

Якщо фіскальна політика направлена на розширення державного сектору, то

-під час економічної кризи —збільшують державні ви­трати, що має сильний стимулюючий ефект;

-під час буму для стримування інфляційного підйому збільшують податки, що є відносно м'яким обмежувальним за­ходом.

Якщо фіскальна політика має за мету скорочення дер­жавного сектору, то:

-під час економічної кризи знижуються податки, що викликає незначний стимулюючий ефект;

-під час буму знижуються державні витрати, що швидко знижує рівень інфляції.

Мультиплікатор державних витрат (т_G)

Мультиплікатор державних витратобчислюється за формулою:

т_G = ∆Y/ ∆G = 1/(1-c’)

Якщо ж планові витрати будуть враховувати вплив прибут­кових податків (тобто T=T(Y)*Y) мультиплікатор державних витрат визначатиметься за такою формулою:

т_G = 1/(1-c’*(1-t))

t- частка податків у сукупних доходах

Мультиплікатор державних витрат показує, наскільки зміняться сукупні доходи (∆Y) при зміні державних витрат (∆G)на1.

Загальний ефект від зміни витрат визначається за формулою:

∆Y = т_G * ∆G

де ∆Y- зміна сукупних доходів; ∆G - зміна державних витрат;

т_G - мультиплікатор державних витрат.

44. Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабілізаційна політика Дискренційна політика – це с-ма заходів, яка передбачає зміни в розмірі держ.витрат, податків і сальдо держ.бюджету; використ.державою для активної протидії цикл.коливанням. Дискреційна пол-ка: цілеспрямовано створюється дефіцит держ. бюджету, внаслідок зростання держ. витрат або зменшення податків, пов'язана із часовим лагом, бо зміна і G, і T вимагає дебатів у парламенті.

При недискреційній політиці бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Автоматичний стабілізатор – механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики.

Розглянемо механізм дії автоматичних стабілізаторів.

Мал.2

У фазі циклічного підйому доход зростає, У₂ >У₀ і тому податкові відрахування автоматично зростають, податковий мультиплікатор зменшується, а трансфертні платежі з бюджету автоматично знижуються – це зменшує особисті доходи, скорочує видатки на споживання і AD вцілому. У підсумку бюджетний надлишок зростає, а надмірне розширення економіки й інфляція стримуються. У фазі циклічного спаду AD, навпаки знижується: У₁<У₀. Через це податкові надходження автоматично скорочуються, податковий мультиплікатор – збільшується, а трансферти приватному секторові – збільшуються. Наслідком цього є збільшення держ. дефіциту, але одночасно збільшується AD і обсяг вир-ва, що обмежує глибину спаду. Автоматичні стабілізатори лише зменшують, а не зовсім усувають мультиплікативний вплив податків та держ. видатків на економіку. Проведення активної фіскальної політики ускладнюється труднощами макроекономічного прогнозування, які виникають внаслідок недосконалості екон. Інформації, мінливості екон. очікувань тощо. Окрім того фіскальна політика має значні внутрішній лаг – час від моменту зміни екон. ситуації до моменту прийняття відповідних урядових рішень.

 

45. Державний бюджет та бюджетне обмеження уряду. Бюджет це грошове вираження збалансованого кошторесу доходв та видатків на певний період.

Фактичний бюджет – реал. видатки,надходження дефіцити за певний період.

Структурний бюджет – якими мають бути урялові видатки, надходження, дефіцити, якщо ек-ка функціонує за потенційного обсягу вир-ва.

Циклічний бюджет – показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які виник. ч/з те, що ек-ка не працює за потенційного обсягу вир-ва або спаду. Циклічний бюджет - це різницярізниця між фактичним та структурним бюджетами.

станом державний бюджет буває:

— збалансований (нормальний), коли надходжен­ня і витрати бюджету врівноважені;

— дефіцитний, коли витрати перевищують доходи;

— профіцитний, коли доходи перевищують ви­трати.

Дефіцит бюджету є безпечним для економіки в ціло­му, якщо він знаходиться на рівні 2—3 % ВНП. У протилежному разі він негативно впливає на функці­онування грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому.

Причини дефіциту держбюджету;

— падіння доходів в умовах кризового стану еко­номіки;

— зменшення приросту національного доходу;

— збільшення бюджетних витрат;

— непослідовна фінансово-економічна політика;

— надмірна величина державного сектору;

— зростання витрат у зв'язку з обслуговуванням внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

— домінуюча політика державного патерналізму.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

— перехід від фінансування до кредитування;

— ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

— скорочення витрат на управління державою;

— реформування системи оподаткування;

— збільшення ролі місцевих бюджетів;

— конверсія.

Види бюджетного дефіциту

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяєть­ся на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит — це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповід­ний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає в ре­зультаті завищення обсягів планових доходів та вклю­чення до складу доходів джерел покриття бюджетно­го дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком ско­рочення обсягів ВВП і, відповідно, обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджет­ного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Циклічний дефіцит бюджету є результатом цикліч­ного зменшення національного доходу та обсягу вироб­ництва внаслідок кон'юнктурних коливань, що спонукає до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочують­ся податкові надходження з причини обмеження бази оподаткування та збільшуються соціальні трансферти у зв'язку зі зниженням життєвого рівня населення).

Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, по­датків і сальдо державного бюджету.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період еконо­мічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки опо­даткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період економічного піднесення цілеспрямовано ство­рюється бюджетний надлишок.

За напрямом дефіцитного фінансування розріз­няють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний бюджетний дефіцит характеризуєть­ся спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризуєть­ся спрямуванням коштів на покриття поточних витрат (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері, сплата процентів за боргом та ін.).

Джерелами фінансування дефіциту бюджету мо­жуть виступати:

— грошово-кредитна емісія (монетизація дефіци­ту) — власне інфляційний шлях покриття бюджетно­го дефіциту;

— позики держави — менш інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту

 

46. Державний борг; сутність. види та соціально-економічні наслідки. Державний (урядовий) борг — це нагромад­жена урядом сума запозичень для фінансування де­фіцитів державних бюджетів.

1. Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють:

— внутрішній борг перед юридичними і фізични­ми особами власної країни;

— зовнішній борг перед іноземними країнами в особі міжнародних фінансових організацій, урядів іноземних країн та іноземних приватних осіб і організацій.

2. Залежно від структури боргових зобов'язань виділяють:

— монетизований борг, який складається з боргів, опосередкованих кредитними стосунками держави з банками;

— не монетизований, який включає:

• заборгованість держави з державних замовлень та надання послуг державним установам;

• заборгованість держави з виплат заробітної пла­ти бюджетному сектору економіки;

• заборгованість з виплати соціальних трансфертів (пенсій, стипендій, допомог тощо).

Вплив державного боргу на економіку може бути позитивним і негативним.

У фазі зменшення виробництва державні запози­чення стимулюють зростання сукупного попиту, збіль­шують рівень зайнятості та рівень доходів населення, стимулюють економічне зростання, отже позитивно впливають на економіку.

Негативні наслідки державного боргу пов'язані з витісненням приватного капіталу з інвестиційного процесу, що обмежує економічне зростання, спричиняє перерозподіл доходів на користь власників облігацій, зменшує обсяг споживчого попиту, збільшенням по­датків для обслуговування державного боргу, перекла­данням відповідальності за погашення боргових зобо­в'язань держави на майбутні покоління.

Управління державним боргом включає:

— вивчення кон'юнктури на ринку позикового ка­піталу;

— випуск та розміщення нових боргових зобов'язань;

— погашення своїх боргових зобов'язань;

— виплату позиковох процентів;

— зміну позикових процентних ставок;

— анулювання боргу (у випадку фінансової неспро­можності держави).

Випуск та розміщення нових боргових зобов'язань для розрахунку за старі борги називають рефінансу­ванням боргу.

Для оцінки безпеки (чи небезпеки) подальшого зростання державного боргу важливо знати:

а) на що спрямовуються запозичені кошти. Якщо вони використовуються на погашення боргів уряду, небезпека такого боргу значно вища, ніж за умови, що запозичення інвестуються в економічні проекти;

б) співвідношення реальної процентної ставки на обслуговування боргу і приріст обсягу реального ВВП від цих запозичень.

На умови погашення державного боргу вплива­ють такі чинники:

— зміна курсу національної валюти до долара СІЛА за зобов'язаннями зовнішнього боргу в доларовому еквіваленті. Якщо, приміром, фактичний курс гривні до долара виявиться нижчим, ніж було враховано при затвердженні бюджету, спостерігатиметься економія коштів з обслуговування боргу;

— зміна процентних ставок за користування іно­земними кредитами, якщо обслуговування кредиту здій­снюється за плаваючою процентною ставкою;

— частка суми заборгованості, яка сплачується за плаваючою процентною ставкою;