Порядок Гелоціальні – Helotiales

 

Види цього порядку мають плодові тіла апотеції дуже маленьких розмірів. Сумки унітунікатні, іноперкулятні, на верхівці розкриваються тріщиною, через яку виходять спори. Конідіальні спороношення наявні, часто представлені (*** чим?). Практично всі гелоціальні – сапротрофи на гнилих рослинних залишках, проте поряд з сапротрофами зустрічаються і паразити рослин, які найбільшої шкоди завдають в конідіальній стадії.

Рід монілінія – Monilinia (рис. …). Гриби цього роду утворюють склероції в плодах різних рослин з родин розоцвітих та брусничних. Багато грибів були вперше детально вивчені російським мікологом М.С.Вороніним.

Цей рід включає один з найбільш поширених паразитичних видів – M. fructigena (м. плодова). В циклі розвитку гриба завжди зустрічається конідіальна стадія типу монілія (Monilia) – подушечки коротких конідієносців, на яких утворюються довгі ланцюжки конідій. M. fructigena викликає плодову гниль яблук і груш. Гриб проникає в плоди через пошкодження. На уражених плодах з’являються плями відмерлої тканини, від них концентричними кільцями розвиваються жовтуваті подушечки конідіального спороношення. Конідії поширюються вітром, дуже часто переносяться жуком казаркою. Заражені плоди опадають з дерев і слугують джерелом інфекції. Плоди, що залишаються на деревах, перетворюються в склероції. Кулясті склероції чорного кольору утворюються під епідермісом, внаслідок чого плоди мають чорне забарвлення. Склероції зимують, а весною в них знову розвивається конідіальне спороношення. Апотеції у цього виду утворюються рідко.

Рід склеротинія – Sclerotinia (рис. …). Найбільш важливий вид цього роду – S. sclerotiorum – збудник білої гнилі різних сільськогосподарських рослин. Цей гриб уражує вегетативні органи рослин, а також овочі при збережені. Гриб розвивається на стеблах і суцвіттях соняшника, на плодах кабачків, томатів, моркви, буряку і качанах капусти при зберіганні. На поверхні уражених частин рослин утворюється повстистий білий міцелій, на якому формуються склероції. Апотеції утворюються завжди зі склероціїв весною, поодинокі або групами, коричнюваті, сіруваті або жовтуваті, на видовженій циліндричній ніжці. Аски циліндричні. Спори еліпсовидні або видовжені, прямі або зігнуті, одноклітинні, безбарвні. Парафізи нитковидні, розгалужені або на верхівці розширені. Конідіальне спороношення у видів цього роду відсутнє.

Порядок Гіпокреальні – Hypocreales

Порядок об'єднує види, у яких плодові тіла – перитеції, переважно світло забарвлені, м'якої консистенції, завжди занурені в строми найрізноманітнішого забарвлення, які складаються виключно з гіф гриба. Сумки еутунікатні. В складі порядку переважають паразити рослин, зокрема збудники хвороб культурних рослин, паразити членистоногих, паразити на плодових тілах базидіальних грибів тощо; зустрічаються також сапротрофи на рослинних залишках.

Рід клавіцепс – Claviceps. Багато представників цього роду розвиваються на злаках. Найбільш поширеним і важливим у господарському відношенні є вид C. purpurea – к. пурпуровий ("ріжки злаків") (рис. …). На уражених цим збудником суцвіттях рослин добре помітні склероції, які мають вид ріжків чорно-фіолетового кольору. Вони являють собою зимуючу стадію гриба. Спочиваючі склероції містять біля 3-4% цукрів (трегалози, глюкози та ін.), до 1% багатоатомних спиртів і велику кількість ліпідів. Склероції зимують в грунті, куди вони потрапляють при зборі урожаю з хворих культурних або дикоростучих злаків. Весною склероції проростають головчастими стромами (червонуваті, мають голівку до 0,5 см у діаметрі, кулясті, горбкуваті). Довжина останніх залежить від рослини-живителя та умов розвитку і складає від кількох міліметрів до 5 см. По периферії головок стром розвиваються плодові тіла – перитеції. Перитеції пляшковидні або ширококонусовидні, виступають на поверхню строми верхівкою з округлим отвором. Аски вузько-булавовидно-циліндричні. Спори нитковидні.

Клавіцепс пурпуровий має досить складний життєвий цикл (рис. …). Аскоспори уражують злаки в період цвітіння. Після звільнення з перитеціїв аскоспори поширюються вітром і потрапляють на рослини. Якщо аскоспори потрапили на квіткові луски, їх росткова трубка не здатна через них проникнути і зараження не відбувається. У випадку, коли квіткові луски відкриті, аскоспори потрапляють на приймочку маточки або в нектар, проростають, і їх росткові трубки досягають зав’язі. Через декілька днів після ураження на рослинах розвивається конідіальна стадія гриба – Sphacelia (сфацелія). В зав’язі утворюється щільна маса міцелію, вкрита шаром конідієносців, на яких утворюється велика кількість конідій, що занурені у краплини “медяної роси”. “Медяна роса” відіграє суттєву роль у поширенні конідій гриба. Вона має неприємний запах і містить велику кількість цукрів. Конідії можуть поширюватися краплинами дощу, вітром та комахами. Склероції розвиваються повільно. Спочатку вони жовтувато-коричневі, потім мають сіро-фіолетове або чорно-фіолетове забарвлення. Повне їх дозрівання відбувається при достиганні зерна. Розвиваючись на культурних злаках, гриб значно знижує їх урожай. Проте, практичне значення збудника "ріжків злаків" визначається не тільки зниженням урожаю або погіршенням якості насіння, а також токсичною дією алкалоїдів, які містяться в його склероціях.

C. purpurea – один з давно відомих токсичних грибів. В наш час токсикози у людей, викликані алкалоїдами гриба, який потрапляє в зерно, а потім муку та продукти з неї, спостерігаються дуже рідко. Однак у минулому токсикоз був дуже поширений в Європі і в періоди сильних спалахів забирав життя великої кількості людей. Клавіцепсотоксикоз, або ерготизм, обумовлений здатністю алкалоїдів гриба викликати скорочення гладеньких м’язів, судин, а також діяти на нервову систему. Відомі дві його форми: гангренозна (“антонів вогонь”) і конвульсивна (“злі корчі”).

Алкалоїди клавіцепса пурпурового широко застосовують у сучасній медичній практиці для лікування серцево-судинних і нервових захворювань. В офіційну медицину гриб був введений на початку XIX сторіччя, тоді ж було розпочато вивчення алкалоїдів. Однак в акушерстві склероції широко застосовували ще раніше.

На Україні цей вид є широко розповсюдженим, особливо у Карпатах, на Поліссі, Правобережному та Лівобережному Лісостепу.

Вид епіхлое рогозовидний – Epichloë typhina (рис. …). Характерним для цього виду є утворення на стеблах злаків широко розпростертих стром у вигляді чохлика. На його поверхні навесні утворюються дрібні одноклітинні конідії. В липні-серпні конідіальна строма ущільнюється, потовщується, набуває оранжевого кольору; в ній розвиваються багаточисельні перитеції. Міцелій паразита розповсюджується в рослині дифузно, по міжклітинниках. Гриб є збудником чохловидної хвороби багаторічних злаків, зокрема, найчастіше зустрічається на грястиці збірній (Dactylis glomerata) та на видах тонконогу (Poa). Хвороба завдає значної шкоди при культивуванні трав на насіння.

Рід кордицепс – Cordyceps (рис. …). Представники цього роду – паразити комах, павуків та, інколи, грибів.

Строма кордицепсу розвивається на муміфікованих комахах або грибах, має циліндричну ніжку і округлу (циліндричну, булавовидну) голівку, яка завжди м’ясиста, світло або яскраво забарвлена – пурпурова, оранжева, сіра, жовта, рідше червона. Перитеції занурені, еліпсовидні. Аски циліндричні. Спори нитчасті з численними поперечними перегородками.

Один з найпоширеніших видів роду – кордицепс військовий (Cordyceps militaris), який розвивається на личинках та лялечках метеликів, що зимують в грунті. Аскоспори цього гриба потрапляють на зовнішні покриви лялечки, проростають гіфальними трубками, гідролізують хітинові покриви та занурюються в тіло господаря. Гіфи гриба інтенсивно розвиваються в тілі комахи, перетворюючи його на тверду муміфіковану масу гіф, т.зв. псевдосклероцій. Восени псевдосклероцій проростає жовтогарячими головчастими стромами.

Рід нектрія – Nectria (рис. …). Види цього роду мають світлі перитеції м'ясистої консистенції, які сидять групами на поверхні стерильної подушки - строми, утвореній виключно гіфами гриба, або занурені в строми. Типовим видом роду є N. cinnabarina, яка поширена на сухих гілках дерев. Проте в стадії анаморфи Tubercularia vulgaris гриб викликає небезпечні захворювання рослин та призводить до їх загибелі.

Порядок Ксиляріальні – Xylariales

Перитеції темного забарвлення, шкірястої або вуглистої консистенції, сферичні або глекоподібні, з вузьким отвором на верхівці, розташовані переважно в крупних стромах. Сумки унітунікатні. Переважно сапротрофи.

Рід ксилярія – Xylaria (рис. …). Характерною ознакою роду є наявність добре розвинутих стром, що утворені виключно гіфами гриба. Строми прямостоячі, булавовидні, темнозабарвлені, чорні, вуглистої консистенції, зазвичай утворюються по декілька. Перитеції занурені в строму. Дуже поширений рід, зокрема в листяних лісах, розвивається на гнилій деревині, переважно на старих стовбурах та пнях дерев.

Рід гіпоксилон – Hypoxylon (рис. …). У представників цього роду строми червоні, бурі, коричневі, круглої та напівсферичної форми, поодинокі або зростаються, утворюючи суцільні кірки. Перитеції занурені в строму, їх отвори (носики) виступають із строми. Всі види цього роду є сапротрофами на деревині.

Порядок Пецицальні – Pezizales

Порядок характеризується наявністю плодових тіл – апотеціїв, розміри яких можуть коливатись від 1 мм до 10 см. У деяких видів плодові тіла крупних розмірів, диференційовані на шляпку та ніжку, інші мають підземні (гіпогейні) апотеції. Аски еутунікатні, оперкулятні, на верхівці відкриваються кришечкою.

(Додати - анаморфи відсутні. Є мікоризоутворювачі. Строми відсутні (?).

Рід пецица – Peziza (рис. …). Для розвитку цих грибів потрібна підвищена вологість, тому основна їх кількість розвивається весною.Для цього роду характерні блюдцевидні або чашовидні апотеції діаметром 1-5 см, переважно бурого або коричневого кольору, розташовані групами, сидячі, м’ясисті, спочатку кулясті, пізніше розкриваються, нерідко з нерівним краєм. Аски циліндричні, оперкулятні (відкриваються на верхівці кришечкою), 8-спорові. Спори еліпсовидні, рідше веретеновидні, одноклітинні, з 1-2 краплями олії, гладенькі або бородавчасті, безбарвні. Парафізи розгалужені, на верхівці розширені, безбарвні або забарвлені.

Більшість пецицових грибів відомі лише к сумчастій стадії, у деяких в циклі розвитку відомо конідіальне спороношення. Аски утворюються на тому ж міцелії, що й конідії.

Рід об’єднує більш 100 видів. Сюди відносяться гриби – сапротрофи. Зустрічаються на грунті (гумусові та підстилкові сапротрофи), на гнилій деревині (лігнотрофи), серед мохів, на вологих кам’янистих стінах, на згарищах (карботрофи), на екскрементах тварин (копротрофи). Найбільш поширеними в природі видами є P. badia (п. коричнева), P. violacea (п. фіолетова) та ін.

Рід гелвела – Helvella (рис. …). Плодові тіла прямостоячі, до 10 см заввишки. Шапинка спочатку ввігнута, пізніше опукла. дво- або чотирилопатева, сідловидна, гладенька, з вільним нижнім краєм або приросла до ніжки, сірувато-бкра, коричнювата. Ніжка циліндрична, гладенька або трохи опушена, часто борозенчаста, порожниста., білувата. Аски циліндричні, на верхівці заокруглені, восьмиспорові. Спори одноклітинні, еліпсовидні, безбарвні, з крупною краплею олії, розташовані в один ряд. Парафізи завжди присутні, розгалужені, на верхівці розширені і дещо забарвлені. Гелвела –типовий сапротроф на грунті, зростає в лісах, на світлих галявинах серед трав'янистого покриву. Плодові тіла їстівні, з'являються переважно восени.

Рід зморшок – Morchella (рис. …). Це весняні гриби, що ростуть у хвойних та листяних лісах, на галявинах, парках, у садах. Всі представники роду їстівні. У видів цього роду плодові тіла – апотеції, великі (6-12 см заввишки), м’ясисто-восковидні, мають конусовидну або яйцевидну шапинку, яка зростається з ніжкою. Шапинка має сітку складок, які утворюють комірки. Поверхня цих комірок вислана гіменієм. Колір шапинки зморшок коричневих відтінків, каротиноїди відсутні. Ніжка біла, складчаста або гладенька, порожниста. Аски циліндричні, 8-спорові. Спори еліпсоїдні, закруглені, гладенькі, одноклітинні, безбарвні або трохи забарвлені, розташовані в один ряд. Парафізи розгалужені, на верхівці розширені й забарвлені.

Найбільш розповсюдженим видом є M. esculenta – з. їстівний, який має приємні смакові якості та використовується в їжу гурманами.

Рід строчок – Gyromitra (рис. …). Для цього роду характерні прямостоячі, м’ясисті апотеції. Шапинка неправильно куляста або яйцевидна, місцями зростається з ніжкою, мозковидна, з глибокими звивистими складками, бура або темно-бура, рідше світла. Ніжка потовщена, порожниста. Аски циліндричні, 8-спорові. Спори еліпсоїдні або веретеновидні, одноклітинні, з 1-2 краплинами олії, на кінцях з бородавчастими потовщеннями, гладенькі, безбарвні або жовтуваті, розташовані в один ряд. Парафізи розгалужені, на верхівці розширені і трохи забарвлені.

Види цього роду – грунтові сапротрофи, зустрічаються переважно весною. На відміну від зморшок, строчки є отруйними грибами, завдяки токсину гіромітрину, подібного до токсину блідої поганки (деталізувати! Токсин не є аналогом аманітину та фалоїдину!).