Камеральна обробка журналу технічного нівелювання

Камеральну обробку журналу починають з перевірки відліків взятих з рейки, визначених перевищень та середніх перевищень. Після цього виконують посторінковий контроль та знаходять суму обчислених перевищень за формулою (126), суму теоретичних перевищень за формулою (127), нев'язку в нівелірному ході за формулою (129) і допустиму нев'язку за формулою (130). Якщо одержана нев'язка допустима, то її розподіляють на кожне перевищення за методикою викладеною п. 12.2. Висоти зв'язуючих точок обчислюють за формулою (131).

Обчислення висот проміжних точок виконують в такій послідовності, спочатку визначають горизонт приладу на кожній станції за формулою (136), а потім - висоти за формулою (137).

Всі результати згаданих обчислень заносять в журнал технічного нівелювання (табл.23). Повністю оформлений журнал (табл. 23) має вигляд наведений в табл.24.

Побудова поздовжнього і поперечного профілів лінійної споруди

Поздовжнім профілем називається переріз земної поверхні вертикальною площиною по осі лінійної споруди, який зображений в певному масштабі.

Поздовжній профіль характеризує величину поздовжніх ухилів прямолінійних ланок місцевості на осьовій лінії споруди. Зображення профілів місцевості є одним з основних документів, на основі яких проектують дороги, мости, аеродроми, промислові та цивільні будинки тощо.

На місцевості рельєф змінюється в більшості спокійно, тобто переходи від підвищення до пониження, які знаходяться на значній віддалі між собою.

Різниці висот точок поверхні землі малі у порівнянні з горизонтальними відстанями між ними, тому поздовжні профілі будують у різних масштабах. В зв'язку з цим профіль не буде подібний натурі, рельєф місцевості на ньому буде більш різким, краще видимі перегини, підвищення та пониження.

Профіль можна побудувати на будь-якому аркуші паперу, але краще на міліметровому. Практично для побудови поздовжнього профілю застосовують два масштаби. Загально прийняті наступні масштаби:

горизонтальний - 1:500, 1:1000, 1:2000, 1:5000 і 1:10000; вертикальний - 1:50, 1:100, 1:200, 1:500, 1:1000, тобто в 10 разів крупніший горизонтального.

Перед побудовою профілю будь-якої лінійної споруди, її за-гальну довжину уже визначено. На цій основі заготовляють довжину паперу відповідно до прийнятого горизонтального масштабу. Журнал технічного нівелювання по осі споруди і пікетажний журнал є основними документами для побудови поздовжнього і поперечного профілів. Профіль є основою для проектування на ньому лінійної споруди і обчислення об'ємів земляних мас.

Беруть аркуш міліметрового паперу заготовленої довжини, знизу відраховують 15 см і проводять олівцем горизонтальну лінію. Зліва аркуша відступають праворуч на 2 см і проводять вниз від горизонтальної лінії вертикальну лінію. Від проведеної лінії вправо відступають ще на 8 см і проводять вертикальну лінію яка служить границею надписів горизонтальних рядків, а частина яка розташована вище горизонтальної лінії - шкалою вертикального масштабу (рис.144). Горизонтальну лінію приймають за умовний горизонт. Висоту умовного горизонту визначають наступним чином. У журналі технічного нівелювання шукають найменшу висоту будь- якої точки, яку зменшують до кратної величини. Цю величину відмічають на шкалі профілю в поперечному масштабі так, щоб від неї до лінії умовного горизонту було 8 - 12 cm. На цій основі цифрують шкалу.

Кожний пікет і кожну плюсову точку наносять на профіль у відповідному масштабі. Для цього визначають різницю висот точки і умовного горизонту, яку в вертикальному масштабі відкладають вверх від умовного горизонту. З одержаних таким чином точок опускають перпендикуляри на умовний горизонт, а верхні кінці їх з'єднують між собою прямою лінією. Цю лінію називають профільною. У графі "Висоти поверхні землі" напроти кожної точки записують висоти з точністю до0.01 м (рис. 144). Заповнюють графи "відстані" і "пікети". Графу "план смуги" заповнюють на основі даних пікетажного журналу.

У правому нижньому куті підписують "Профіль склав, cm. гр., факультет, прізвище і ініціали.

Поперечний профіль складають таким чином як і поздовжній, тільки масштаби горизонтальний і вертикальний однакові. Практично масштаб для поперечного профілю призначають такий, який прийнятий вертикальний масштаб для поздовжнього профілю. Це дає змогу проектувати на ньому земляні і інші споруди, а також визначати об'єми земляних мас (рис.145).

Проектування за профілем

Лінія, яка визначає положення осі проектної споруди в просторі називається проектною. Основною особливістю проектної лінії є дотримання граничних ухилів і балансів земляних мас. При цьому необхідно дотримуватись умови, при якій об'єми земляних мас у виїмках і насипах були б приблизно рівновеликими і чергувались.

Проектна лінія є чергування або комбінація нахилених і горизонтальних відрізків, які утворюють на своїх кінцях точки перегину профілю проектної лінії. Викреслюється проектна лінія на профілі тушшю червоного кольору (рис. 144).

Відношення перевищення h між двома сусідніми точками перегину профілю проектної лінії до горизонтального прокладення d між ними називається ухилом і позначається через і, тобто

i = h/d. (189)

В графі "Ухили і відстані" в чисельнику записують ухили з точністю 0.0001, а в знаменнику відстані з точністю до 0,01 м.

За допомогою лінійки і олівця проводять проектну лінію,на свій розсуд, дотримуючись на око приблизного балансу насипу і виїмки. Висоти точок перегину профілю проектної лінії визначають графічно. Ці висоти вважають проектними. Горизонтальне прокладення беруть з профілю.

Проектні висоти всіх інших точок які розташовані на проектній лінії визначеного ухилу обчислюють за формулою

H= H + id. (190)

пр п j v '

де Hn - відома початкова проектна висота;

d - горизонтальна віддаль від початкової точки до даної; і - ухил проектної лінії між цими точками.

Проектна лінія може проходити як над поверхнею, землі зображеної на профілі, так і в тілі самої землі. Різниця проектної висоти і висоти поверхні землі відповідної точки називається робочою висотою, тобто

 

де Hnp - проектна висота точки;

Н. - висота поверхні землі цієї ж точки.

Робоча висота має знак, як додатній так і від'ємний. Саме значення робочої висоти записують на профілі відносно проектної лінії споруди. Робочі висоти які мають знак (-) записують під проектною лінією, а висоти які мають знак (+) над проектною лінією.

На профілі бувають місця, де проектна лінія перетинається з лінією поверхні землі. Ці точки перетину називають точками нульових робіт (рис. 146). Кожна точка нульових робіт визначається віддалюю від ближньої пікетної або плюсової точки, яку визначають за формулою

 

де а - відстань між сусідніми точками, на якій знаходиться точка нульових робіт; H1, H2 - робочі висоти точок, між якими знаходиться точка нульових робіт.

Рис.146. Схема для визначення віддалі від вершини квадрату до точки нульових робіт

 

Розраховану віддаль за формулою (192) слід відкласти на профілі від точки, робоча висота якої стоїть в чисельнику.

У графі "Прямі і криві" (рис.144) наносять прямі і заокруглені частини лінійної споруди. Заокруглення умовно показують дугами. Дугу показують своєю випуклістю вниз, якщо лінійна споруда повертає вліво і випуклістю вверх-при повороті вправо. З кінцевих точок дуг опускають перпендикуляри в сторону випуклості. Основи перпендикулярів повинні відповідати розрахованим пікетажним значенням початку і кінця кривої. На перпендикулярах підписують віддаль до ближчих пікетних точок. В середині кожної кривої виписують її елементи. На прямих ділянках лінійної споруди підписують їх довжини з точністю до 0,01 м і румби з точністю до 0,1'.