Нівелювання поверхні за полігонами і створами

Спосіб полігонів застосовують на відкритій місцевості з добре вираженим рельєфом. Основою для знімання в цьому випадку служить мережа замкнених магістралей (рис. 95).

Полігони намагаються прокладати в характерних місцях рельєфу, за лініями вододілів та водозливів. Для детального знімання ситуації і рельєфу на магістралях полігону будують поперечники.

Пікетні і плюсові точки магістралей і точки на поперечниках розташовують рівномірно по всій території.

Після камеральної обробки польових матеріалів складають топографічний план ділянки.

Рис.95. Нівелювання за полігонами і створами

 

14.4. Побудова топографічного плану за результатами нівелювання поверхні

На аркуші креслярського паперу будують координатну сітку та підписують її згідно координат точок планової основи. На план наносять точки планової основи за їх прямокутними координатами. В масштабі будують сітку квадратів з відомою стороною, або поперечники. Підписують висоти всіх вершин квадратів та додаткових точок в характерних місцях і наносять ситуацію згідно пікетажного журналу. За відомим перерізом рельєфу виконують інтерполювання та проводять горизонталі. Коли переріз рельєфу прийнятий 0,25 м, то кожна п'ята горизонталь проводиться потовщеною (0,2 мм).

Горизонталі проводять шляхом інтерполювання, тобто пропорційно поділу віддалі між точками. Помітки поділу з однаковими висотами з'єднують плавною кривою. Виконавець з досвідом інтерполювання виконує на око, а менш досвідчені виконавці користуються палеткою.

В нижній частині плану підписують масштаб, а нижче масштабу пишуть "Суцільні горизонталі проведені через 0,25 м". Підписується фірма, яка виготовила план та прізвище виконавця.

Тахеометричне знімання місцевості

Загальні відомості про тахеометричне знімання

Під назвою "Тахеометрія" ("швидке вимірювання") розуміють одночасне визначення планового і висотного положення рейкових точок на місцевості. З одної точки стояння, просторові координати якої відомі, визначають положення рейкових (пікетних) точок способом полярних координат (кута / між орієнтирним напрямком і вибраною точкою та віддаллю d від станції до цієї точки). Перевищення визначають за виміряною віддаллю d та виміряним вертикальним кутом V

Якщо використовують горизонтальне прокладання між станцією і вибраною точкою, то перевищення обчислюють за формулою

h = d ■ tgV + i - v, (138)

де і і v - відповідно висота приладу та висота наведення середньої нитки зорової труби.

Коли віддаль визначена за допомогою ниткового віддалеміра теодоліта і рейки з сантиметровими поділками, то перевищення визначають за формулою

(139)

де D- нахилена віддаль між станцією і вибраною точкою.

Велика перевага тахеометричного методу полягає в тому, що необхідно затратити мало часу на вимірювання і визначити положення пікетних точок, як в плані, так і по висоті.

Слід зазначити, що метод тахеометрії характеризується високою точністю. Однак для визначення рельєфу місцевості така точність практичного значення не має. Метод тахеометрії забезпечує точність визначення положення точки в плані 20-30 см і по висоті - 10 см на віддалі 100 м. При збільшенні віддалі візування ці похибки швидко зростають.

Тахеометричне знімання використовується в основному при складанні планів з горизонталями, на яких розробляють проекти будівництва житлових приміщень, автодоріг, залізних доріг, гідротехнічних і промислових об'єктів тощо.

Характерною особливістю тахеометричного знімання є детальне зображення рельєфу місцевості при дотриманні максимальних віддалей від станції до пікетної точки. Стандартні масштаби та обґрунтовані максимальні віддалі наведені в табл. 21.

Таблиця 21 Максимальні віддалі від станції до пікетної точки при зніманні, м

		При зніманні
№№	Масштаб плану	рельєфу	чітких
пп	контурів
			і ситуації
	1:500
	1:1000
	1:2000
	1:5000

 

Основні формули тахеометрії

Похила віддаль між станцією А і вибраною точкою В обчислюється за формулою

D = (в - н)к, (140)

де в і н - відліки з рейки, встановленій в точці В, відповідно по верхній і нижній нитках сітки ниток зорової труби (рис. 96); к- коефіцієнт віддалеміра, який дорівнює майже 100.

Рис. 96. Тахеометричне знімання Горизонтальне прокладання обчислюють за формулою

 

d = D x cos2 V. (141)

Перевищення H1 обчислюють за формулою

Кінцеве перевищення обчислюють за відповідними формулами (138) чи (139).

Висоту вибраної точки В обчислюють за формулою

hb =ha+h