Поняття про фотограмметричні знімання місцевості

Основні відомості про аерофотознімання

Аерофотозніманням називається сукупність робіт, в результаті яких отримують аеронегативи і аерознімки місцевості. При аерофотозніманні виконують наступні роботи: літальні, аерофотознімальні, польові фотолабораторні і польові фотограмметричні.

Літальні роботи полягають в тому, що виконують підготовчі і літальні роботи на літаку над територією, яку необхідно фотографувати згідно заданих технічних умов (рис. 101).

Рис. 101. Висота фотографування Неабсолютна; На-від рівня аеродрома - відносна висота фотографування; Н-від середньої висоти Zo- ділянки знімання-середня висота фотографування; Н.-від конкретної точки поверхні землі - істина висота фотографування

 

Аерофотознімальні роботи складаються із розробки технічних умов літання і фотографування, аеронавігаційного керівництва літальними апаратами і аерофотографування згідно технічного проекту

Польові фотолабораторні роботи складаються із обробки експонірованих фільмів, друкування аерознімків і виготовлення репродукцій накидного монтажу.

Польові фотограмметричні роботи складаються із реєстрації матеріалів аерофотознімання і накидного монтажу з оцінкою якості аерофотознімання.

Всі ці роботи тісно пов'язані між собою при їх проектуванні і виконанні.

Аеронегативи є основним і вихідним матеріалом аерофотознімання. Від якості аеронегативів залежить якість продукції, термін, організація, об'єм і економіка майже всіх подальших аерофотогеодезичних робіт. Для отримання повноцінних аеронегативів, а за ними фотопланів і карт необхідно узгодити аерофотознімальні роботи з технікою і організацією всього аерофотогеодезичного комплексу.

В залежності від кута нахилу негативної площини аерофотоапарату відносно горизонту в момент фотографування аерофотознімання ділять на планове, коли величина кута не перевищує 3° (рис. 102), і нахилене (перспективне), коли ця величина більша 3° (рис. 103).

Рис. 102. Плановий фотознімок

 

Рис. 103. Перспективний фотознімок

 

Складність експлуатації літаків полягає в тому, що високі технічні вимоги до аерофотознімання та велика залежність літальних робіт від метереологічних умов, які вимагають детально розробленої теорії і практики аерофотознімальних робіт.

Аерофотознімальні роботи характеризуються високою продуктивністю праці літака за один політ.

Аерофотознімання місцевості

Аерофотознімання виконується спеціальними аерофотоапаратами, які скорочено називають АФА. За призначенням знімання аерофотоапарати поділяють на топографічні, конструкція і точність яких забезпечують створення точних топографічних планів і карт, ірекогностуючі, які дозволяють отримати матеріали аерофотознімання пониженої точності.

Оскільки аерофотознімання місцевості виконується із значних висот, то об'єктив фотоапарату фокусують на "безкінечність" яка не повинна змінюватися в процесі роботи. На цій основі застосовують металевий конус, який забезпечує постійність головної віддалі.

З швидкісних літаків можливе тільки моментальне фотографування. Тому затвори об'єктивів аерофотоапаратів повинні бути тільки моментальної дії, які забезпечують витримку від 0,1 до 0, 001 сек (рис.104).

Рис. 104. Топографічний аерофотоапарат 1-касета; 2-змотувана катушка; 3-корпус; 4-конус; 5-об'єктив з затвором; 6-координатні мітки; 7- прикладна рамка; 8-намотуюча катушка; 9- притискаюча дошка; /-фокусна віддаль фотоапарата

Касета заряджається плівкою довжиною 60 м і шириною 19 см, з якої отримують 300 аеронегативів формату 18*18 см. Касети змінні, що дає можливість мати зарядженні запасні касети і

використовувати їх одну за другою в міру використання аероплівки.

Первинним робочим документом аерофотознімання є контактний відбиток, який являє собою позитивне зображення відзнятої місцевості. Тобто, аерофотознімок є результатом консервування оптичного зображення поверхні землі або будь-якого предмету. За допомогою фотограмметричних приладів його відтворюють в будь-який момент і вирішають необхідні інженерні задачі з високою якістю. Розміщуючи контактні відбитки у відповідності з положенням аерознімків в момент знімання, отримують фотографічне зображення місцевості у вигляді накидного монтажу (рис. 105).

Рис. 105. Накидний монтаж

 

Об'єктами одиночного аерофотознімання є окремі частини місцевості, які зображуються на одному аерофотознімку. Маршрутне аерофотознімання - це знімання довгої смуги (річка, канал, залізна дорога і таке інше) місцевості, ширина якої зображується на одному знімку. Для того, щоб між аерознімком не було розривів, маршрутне аерофотознімання виконується з поздовжнім перекриттям сусідніх аерофотознімків (рис.106).

Рис. 106. Поздовжнє перекриття

 

Коли територія, яку знімають, не може розміститися на одному маршруті, то виконують суцільне аерофотознімання декількома паралельними маршрутами. Ці маршрути прокладаються так, щоб аерознімки сусідніх маршрутів взаємно перекривалися. Таке перекриття називається поперечним (рис. 107). Поздовжнє перекриття складає 60%, а поперечне - 25 - 40%. Наявність перекриття при маршрутній і суцільній аерофотозйомках дає можливість отримати шляхом відповідної обробки аерознімків план із зображенням на ньому не тільки ситуації, але і рельєфу місцевості.

Метод обробки аерознімків, при якому отримують тільки контурну частину карти, а рельєф зображується на основі результатів вимірювань наземними способами топографо- геодезичних робіт називається контурно -_комбінованим аерофотозніманням. Якщо контури і рельєф місцевості зображуються на карті за допомогою вимірів на перекритих аерознімках, а геодезичними методами будується тільки обґрунтування знімання, то такий метод називається повітряним стереофотограмметричним зніманням.