Кодекс професійної етики українського журналіста та його аналіз.

Перший український кодекс професійної етки журналіста був прийнятий Спілкою журналістів України 25 вересня 1992 року. Але через його недолугість у квітні 1997 року на IX з'їзді СЖУ було прийнято другий варіант кодексу, який хоча і далекий від ідеального, але все-таки кращий за попередній.

 

Детально проаналізуємо Кодекс 1997 року "проходить думка про те, що журналіст повинен бути об'єктивним, правдивим, чесним, відповідальним за свою справу" [2]. Журналіст не повинен особисті інтереси ставити понад усе, він має поважати професійні права колег, дорожити власним авторитетом, не втручатися у судові справи, поки ведеться слідство, повинен відмовлятися від завдань, які порушують норми професійної етики.

 

Кодекс професійної етики українського журналіста від 1997 року [3].

 

Свобода слова в діяльності ЗМІ є одним з найважливіших інститутів демократії. Керуючись Всесвітньою Хартією свободи преси ООН, Декларацією прав людини, Конституцією та чинним законодавством України, Кодекс професійної етики українського журналіста визначає основні морально-етичні орієнтири, яких він має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків із тим, щоб його діяльність всіляко сприяла якнайкращому і найефективнішому виявленню власних творчих можливостей в ім'я утвердження добра та справедливості.

 

"1. Головний обов'язок журналіста - сприяння забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, яка могла б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення".

 

"2. При виконанні професійних обов'язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабара) за поширення брехливої інформації або установлення її достовірності.

 

Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел, за винятком судової вимоги".

 

"3. Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції по підготовці та публікації власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечить його переконанням. Або вони пов'язані з порушенням норм професійної етики. В усіх інших випадках, коли журналіст оприлюднює неправдиву інформацію, у якій перекручено факти чи зведено наклеп чи завдано моральної образи людині, він зобов'язаний у тому ж самому засобі масової інформації визнати свою провину шляхом вибачення і виправлення помилок".

 

"4. Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях образ із приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму й обмеженню громадських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов'язаний уникати вживання образливих висловів, які можуть завдати їй моральної або фізичної шкоди".

 

"5. Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочину, але вина яких не встановлена вироком суду що набрав законної сили. Не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, які мають громадське звучання і покликані захищати інтереси суспільства та особи".

 

"б. Журналіст дорожить власним авторитетом і репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, за псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди".

 

"7. Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе. Замовчування чи публікація ним інформації шляхом одержання незаконних винагород або подання її як такої, що містить наклеп, упередженість, дифамацію, необгрунтовані звинувачення неприпустимі. Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок".

 

"8. Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів.

 

9. Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі. Він є скромним, наполегливим і працелюбним на шляху до творчого визнання.

 

Його моральний обов'язок - допомагати у фаховому становленні молодих журналістів".

 

"10. Порушення журналістами положень цього кодексу піддаються громадському осуду, розглядаються на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Спілки журналістів та радами професійної етики".

 

Редакційні кодекси етики.

У редакціях якісних ЗМІ країн старої демократії є редакційні кодекси етики. Редакція видання може створити кодекс, врахувавши особливості свого ЗМІ, специфіку роботи представників різних комп’ютерних професій, що працюють у виданні. Такі редакційні кодекси дають ознайомитися комп’ютерним фахівцям, журналістам, яких приймають на роботу. Вони повинні його підписати разом із контрактом.
Скласти редакційний кодекс неважко. Структура проста. Преамбула містить мету кодексу. Далі три частини. Перша частина – принципи діяльності журналістів видання. Друга частина – етичні норми діяльності журналістів. Третя частина – етикетні правила поведінки журналістів. Четверта частина – етикетні правила користування локальною (редакційною) мережею. Заключна частина обов’язково містить відповідальність за порушення визнаних етичних вимог і механізм регулювання порушень редакційного кодексу етики видання.
Для прикладу, преамбула редакційного кодексу: Цей кодекс створений з метою захисту свободи слова, свободи ЗМІ в Інтернеті, захисту прав людини на правдиву, неспотворену, достовірну інформацію, для підвищення професійної відповідальності працівників інтернет-видань та саморегулювання порушень журналістської етики.

Багато газет мають свої редакційні кодекси, але, на жаль, це здебільшого стосується закордонних мас-медіа. Хоча і у нас існують приклади редакційних кодексів, проте на фоні закордонних їх дуже мало.

 

Редакційні кодекси є в таких газетах як "Миколаїв плюс", "Південний Буг", "Закарпатське слово", "Надія", "Незалежний погляд" (Одеса), "Вартові" (Запоріжжя), "Автоцентр", "Толькоты... единственная", "П'ять континентів", "Сільські вісті", "Вільне життя".

Так, у редакційному кодексі американської "Peopleofworld" щодо кримінальної відповідальності говориться, що журналіст не має ніякого права коментувати, а тим більше проводити журналістське розслідування будь-яких судових справ. У кодексі зазначається, що призначення журналіста — розповідати про життя, а не заплутувати його своїми домислами та вигадками.

 

Крім того, поважні американські редакції запроваджують власні статути поведінки, які на додаток до національного кодексу містять суворі обмеження.

 

Наприклад, редакційний статут "LinkofAmerica" складається з 33 пунктів. Перша частина, 17 пунктів, містить звід етичних норм внутрішньоредакційного вжитку. Друга стосується принципів моралі за межами редакції газети. У пункті 19 другої частини статуту йдеться про матеріальне відшкодування за заподіяння морального насилля. Журналіст, який образив співрозмовника навіть поглядом, а не словом, має сплатити чверть своєї зарплати.

 

А ось у газеті "LosAngelesTimes" вимога щодо політичної нейтральності поширюється не лише на працівників, а й на їхнє оточення. До речі, етичний кодекс "WashingtonPost" ще суворіший. Він стверджує, що участь родичів кореспондента в громадському житті "може скомпрометувати репутацію видання". Всім відомо, що американські закони відрізняються від українських, як небо від землі. У світі немає жахливішого "подружнього" союзу; ніж союз політики з журналістикою.

 

Якби журналісти норми кодексу та етикету втілювали у життя, а не сприймали їх лише теоретично, то рівень української журналістики був би значно вищим і якіснішим.

 

19. Етичні стосунки "журналіст-автор"

Етичні вимоги у сфері стосунків «журналіст – автор» можна диференціювати на службові обов’язки та заборони.

1. При роботі з джерелами інформації використовувати для отримання відомостей виключно законні, гідні дії, допускаючи відступи від вимог права і приписів моралі (використання "прихованої камери», «прихованого запису», нелегальне отримання документів і т. д.) тільки за умов, коли в наявності серйозна загроза громадському благополуччю або життю людей;

2. Поважати право фізичних та юридичних осіб на відмову в інформації, якщо її надання не є обов'язком, передбаченої законом, не дозволяти собі безтактності, тиску, шантажу;

3. Вказувати в матеріалах джерела інформації в усіх випадках, крім тих, коли є підстави зберігати їх у таємниці;

4. Зберігати професійну таємницю, щодо джерела інформації, якщо є підстави для його анонімності, відступаючи від цієї вимоги тільки у виняткових обставинах: за рішенням суду або згідно з інформатором у випадках, коли розголошення його імені є єдиним способом уникнути неминучого шкоди для людей;

5. Дотримуватися обумовлену при отриманні інформації конфіденційність, виконуючи прохання інформатора не робити певні відомості або документи надбанням гласності у всіх випадках, крім тих, коли інформація була перекручена навмисно.

• будувати відносини з авторами на основі взаємного поваги, орієнтуючись на добровільність співпраці, терпляче домагаючись взаєморозуміння та обов'язковості, уникаючи «заавторства» 182;

• цінувати самобутність автора, при редагуванні матеріалу прагнути зберегти його авторське своєрідність як у думках, так і в лексико-стилістичному рішенні, не допускаючи «смакової правки» - втручання в твір, продиктованого не об'єктивною необхідністю, а смаком редактирующего;

• узгоджувати з автором всі зміни в його творі, аж до стилістичних поправок, а у випадках, корду це неможливо (наприклад, скорочення матеріалу в момент верстки або монтажу), обов'язково пояснювати після публікації причини самовільного журналістського втручання в твір, приносячи при необхідності вибачення;

• найретельнішим чином аргументувати автору відмову в публікації його твори, корду це неминуче, намагаючись не завдати образи, не поранити авторського самолюбства;

• берегти свою професійну репутацію, не дозволяючи собі запозичити з авторських матеріалів ідеї або факти і нав'язувати творцеві твори співавторство (за винятком випадків, корду таке співавторство необхідно в інтересах справи).

З точки зору відповідності цій групі норм найбільше вразлива в нашій пресі практика інтерв'ю, записуваних для радіо і телебачення. Причина такого положення полягає в тому, що авторські права осіб, що залучаються до цієї форми участі в масових інформаційних процесах, і сьогодні ще не осмислені належним чином, не відображені скільки - нибудь зрозуміло в законодавстві; не регламентуються вони й спеціальними службовими інструкціями. В результаті нерідко виникають серйозні претензії інтерв'юйованих до засобів масової інформації, оскільки оприлюднені в ефірі варіанти інтерв'ю помітно відрізняються від тих, які були записані журналістом в момент, коли велася бесіда. І справа не тільки в технологіческінеізбежном скорочення матеріалу; умишленноілі не навмисне, незмонтований текст інколи суттєво відрізняється від авторських висловлювань в смисловому плані. Поки взаємодія журналіста та автора в подібних ситуаціях не буде відрегульовано правовим або адміністративним чином, слід хоча б журналістським організаціям спеціально звернути увагу колег на необхідність дотримання другої і третьої норм даного ряду.

 

20. Службові етичні обов"язки.

Під службової етикою розуміють сукупність найбільш загальних норм, правил і принципів поведінки людини у сфері його професійної, виробничої та службової діяльності. Ці норми повинен дотримуватися кожна людина, що почав працювати. Кількість цих норм невелика. Переважна частина їх формулюється в гранично загальному вигляді, з тим, щоб бути деталізованими стосовно конкретних видів діяльності. Вимоги службової етики:
Дисциплінованість. Конкретизація цього поняття відбувається залежно від специфіки та змісту праці. Наприклад, в тваринництві поняття дисциплінованості буде визначатися життєвими циклами тих тварин, за якими доглядають.
Збереження матеріальних ресурсів, що надаються працівникові для здійснення виробничої діяльності. Ці ресурсиможуть бути самими різними. Необхідність заповнювати втрачені ресурси тяжким тягарем лягає на прибуток ісобівартість продукції, звідси вимога зводити втрати до мінімуму. У цю норму входить заощадження тепла, будівель, техніки, матеріалів і т.д.
Коректність міжособистісних відносин. Людина в сфері своєї трудової діяльності повинен вести себе таким чином, щоб якомога менше виникало міжособистісних конфліктів, і щоб іншим людям було комфортно працювати поруч з ним при прямому та непрямому міжособистісному контакті.
Всі ці вимоги діляться на дві підгрупи. Перша підгрупа: включає в себе вимоги у міжособистісних контактах по горизонталі (підлеглий - підлеглий, керівник-керівник). Друга підгрупа: включає в себе вимоги у міжособистісних контактах по вертикалі (підлеглий - керівник). Тут головна вимога до підлеглого - зізнання самого права керівника віддавати розпорядження, що включає функціональні обов'язки, прийняті на себе людиною за трудовим договором.
Підлеглий повинен, виходячи з цих обов'язків, відповідним чином будувати свою поведінку, і не використовувати різні форми ухилення від виконання розпоряджень. Ухилення може бути гласним, публічним, з виставленням певних умов керівнику. Може бути прихованим, приймати характер таємного (за допомогою міміки, жестів, окремих слів) провокування керівника на відкриті дії проти підлеглого. У цих ситуаціях підлеглий для оточення часто може представлятися страждає стороною, а реакція на нього керівника - неадекватною. Однією з причин такої поведінки підлеглих може бути прагнення нажити певний соціальний капітал, виглядати гнаним, набути статусу неформального лідера, домогтися будь-яких пільг для себе і т.д..

Етичні обов’язки журналіста:

- Головний обов'язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.

- Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня, плекати свою основну зброю – слово, суворо дотримуватися конституційних норм функціонування української та інших мов в Україні, рішуче виступати проти фактів неповаги до державної мови, приниження її ролі та значення у житті суспільства.

- Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі. Він повинен бути уособленням скромності, наполегливості і працелюбності. Його моральний обов'язок – допомога у фаховому становленні молодих журналістів на шляху до творчого визнання, виявляти професійну солідарність з колегами по інформаційній діяльності як в Україні, так і за її межами.

- Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції з підготовки та поширення власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать його переконанням або пов'язані з порушенням норм професійної етики. В усіх інших випадках, коли журналіст оприлюднює неправдиву інформацію, в якій перекручено факти або ж зведено наклеп чи завдано моральної образи людині, він зобов'язаний у тому ж самому засобі масової інформації визнати свою провину через вибачення і виправлення помилок.

- Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.

 

Службові етичні заборони.

- Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов'язаний уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики. Особливу чуйність і тактовність журналіст має виявляти щодо дітей та неповнолітніх. Водночас журналіст зобов’язаний сприяти зміцненню моральних та етичних засад суспільства, збереженню національних, культурних традицій, протистояти впливу культу насильства, жорстокості, порнографії.

- При виконанні професійних обов'язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин мають сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабаря) за поширення брехливої або утаювання достовірної інформації. Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел.

- Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов'язаний уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики. Особливу чуйність і тактовність журналіст має виявляти щодо дітей та неповнолітніх. Водночас журналіст зобов’язаний сприяти зміцненню моральних та етичних засад суспільства, збереженню національних, культурних традицій, протистояти впливу культу насильства, жорстокості, порнографії.

- Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, що мають громадське звучання і покликані захищати інтереси суспільства та особи.

- Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе. Замовчування чи поширення ним інформації шляхом одержання незаконних винагород або подання її як такої, що містить наклеп, упередженість, необгрунтовані звинувачення, – неприпустимі. Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок.

- Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів. Він вважає непристойним використовувати свою репутацію і службове становище для поширення матеріалів з метою наживи, самореклами, у кар'єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам.