Фоб - FOB - free on board (вільно на судні). За цих

умов базисних умов експортер зобов'язаний: як і в попередньому разі, за власний кошт поставити товар із підтверджуючими докумен­тами; упакувати його, доставити до порту; повідомити про це імпор­тера. Окрім того він повинен за власний кошт: отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності; повантажити товар на судно; повідомити покупця про повантаження; передати йому доку-

 

Транспортне забезпечення зовнішньої торгівлі

менти, включаючи морський коносамент про прийняття вантажу на судні.

Обов'язки імпортера від попереднього варіанта відрізняються тим, що він оплачує не повантаження, а розміщення товару на судні.

Ризик пошкодження чи втрати товару, як і право власності, переходить від продавця до покупця у момент перетинання вантажем борту судна.

ФОБ - аеропорт... - FOB Airport (вільно в аеропорту).

У цьому разі експортер зобов'язаний: поставити товар авіаційному перевізнику; укласти договір із перевізником від власного імені; забезпечити отримання експортної ліцензії, виконати митні формаль­ності; передати покупцеві комплект документів, у т.ч. авіаційну накладну.

Імпортер зобов'язаний: оплатити товар; покрити всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару після передачі його перевізни­ку.

Ризик і право власності переходить від продавця до покупця під час доставки товару в аеропорт.

КАФ - CAF - Cost and Freight (ціна та фрахт). За цих

умов експортер за власний кошт зобов'язаний: поставити товар із документами, що підтверджують його відповідність вимогам контрак­ту; упакувати товар у відповідну (морську) упаковку; зафрахтувати судно до місця призначення; доставити товар у порт; отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності; повантажити товар на судно; повідомити імпортера про повантаження і передати йому комплект документів, у т.ч. морський коносамент.

Імпортер зобов'язаний: застрахувати товар; покрити всі витрати, пов'язані з транспортуванням вантажів, за винятком фрахту; прийня­ти документи в експортера; оплатити товар.

Ризик і право власності переходить від продавця до покупця у момент перетинання вантажем борту судна в порту повантаження.

СІФ - CIF - Cost, Insurance, Freight (ціна, страхування, фрахт). Ці умови практично збігаються з попередніми, за винятком того, що експортер повинен ще застрахувати вантаж до порту призна­чення.

Перевезення оплачене до... - Freight Carriage paid

to. За цих умов експортер за власний кошт зобов'язаний: поставити

Розділ 16

товар із документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту; укласти договір про перевезення товару до вказаного у контракті пункту; оплатити перевезення; передати товар до обумов­леного у контракті терміну перевізнику; повідомити імпортера та передати йому комплект документів, у т.ч. і квитанцію про прийом вантажу до перевезення; отримати експортну ліцензію й оплатити вивізні мито, податки, збори.

Оскільки транспортування може здійснюватися різними видами транспорту і послідовно кількома транспортно-експедиторськими фірмами, то¹ зобов'язання експортера вважаються виконаними після передачі вантажу першому перевізнику..

Імпортер зобов'язаний: застрахувати за власний кошт товар; оплатити всі інші витрати, пов'язані з транспортуванням; оплатити товар експортеру; покрити всі витрати на ввіз товару в його країну.

Ризик і право власності переходить від продавця до покупця у момент передачі експортером вантажу першому перевізнику.

Поставлено на кордон - Delivered at Frontier. Особли­вістю цих умов є те, що зобов'язання експортерів закінчуються на митному кордоні імпортуючої держави. Експортер за власний кошт і у визначені строки зобов'язаний: поставити товар, що відповідає вимогам контракту, у прикордонний пункт; повідомити про це по­купця; передати йому комплект документів, у т.ч. транспортні; отри­мати експортну ліцензію; виконати митні формальності та оплатити всі витрати до передачі товару покупцеві. Експортер оплачує вартість транспортування та всі інші витрати на транзит вантажу через треті країни, а також розвантаження товару у пункті призна­чення. Він також бере на себе весь ризик під час транзиту. Після прибуття вантажу у призначений пункт експортер повинен повідоми­ти про це покупця. При прямому залізничному й автомобільному сполученні експортер на прохання імпортера, за його рахунок і на його ризик може укласти договір про перевезення вантажу і по території імпортуючої країни від кордону до місця призначення. Однак турбота про отримання імпортної ліцензії та виконання митних формальностей лежить на імпортерові.

Окрім оплати товару, імпортер зобов'язаний покрити всі ви­трати, пов'язані із ввозом товару у транзитну чи свою країну.

Поставлено з оплатою мита - Delivered Duty Paid. У

практиці міжнародної торгівлі ці умови поширилися під впливом

Транспортне забезпечення зовнішньої торгівлі 299

загострення проблеми збуту. Вони накладають на експортерів відпо­відальність і витрати, пов'язані з доставкою товару до місця, вказа­ного імпортером. Це може бути склад заводу-споживача товару, склад посередника чи будівельна площадка споруджуваного об'єкта. В обов'язки експортера входить отримання експортних та імпортних ліцензій, виконання митних формальностей по обидва боки кордону, оплата мита, а також усіх інших податків і зборів, пов'язаних із доставкою товару/Експортер бере на себе весь ризик випадкового пошкодження та втрати товару аж до поставки його у пункт призна­чення. Він передає покупцеві всі документи, необхідні для отримання товару від перевізника^

Імпортер, окрім оплати товару, покриває всі випадкові витрати, що можуть виникнути під час транспортування, а також бере на себе ризик і витрати після передачі йому товару.

З усіх описаних базисних умов учасники зовнішньоторгових угод надають перевагу умовам ФОБ і СІФ. А в практиці міжнарод­ної торгівлі «ціна ФОБ» розуміється як експортна ціна товару, «ціна СІФ» - як імпортна.

Поставка товару на цих умовах вигідна для продавця, оскільки ризик випадкової втрати чи пошкодження товару з моменту пованта-ження товару на судно й отримання коносаменту (а іноді з моменту прийняття товару до повантаження у порту відправлення) перехо­дить на покупця. До того ж, уклавши угоду на умовах СІФ, продавець має змогу фрахтувати судно на свій розсуд і тим самим отримує додатковий прибуток за рахунок різниці між вартістю фрахту, закла­деною в ціні, та фактично сплаченою фрахтівнику, а також за рахунок використання зафрахтованого тоннажу для перевезення зворотнім рейсом своїх імпортних вантажів.

ВИБІР ВИДУ ТРАНСПОРТУ

Існують різноманітні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин.

Вид вантажу. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіапе-ревезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних ван­тажів. Основну частину міжнародних морських перевезень склада­ють перевезення масових наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна. Серед

Розділ 16

інших вантажів морської торгівлі виділяються т.зв. готова промис­лова продукція, напівфабрикати, продовольство.

Відстань і маршрут перевезення. Місце відправлення вантажу та кінцевий пункт перевезення є також визначальними при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних переве­зеннях використовується залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них є, окрім виду вантажу, такі умови.

Фактор часу. Очевидно, що найшвидший спосіб доставки вантажу - авіатранспорт. Однак він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках, коли необхідно доставити вантаж якнайшвидше. В інших випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній. Товари слід закуповувати, якщо це можливо, у тих країнах, з яких їх зручніше доставляти.

Вартість перевезення. Не існує якихось певних правил, які дозволяють визначити точний відсоток вартості транс­портних витрат по відношенню до вартості товарів. Здоровий глузд підказує, що це повинен бути невеликий процент, за винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати тільки один доступний шлях - повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі та середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям, і сушею приблизно за однаковими цінами.

Безпечність транспортування. Крихке і дороге обладнання найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки високий (запчастини автомашин, конторське авто­матизоване та звичайне обладнання, фармацевтичні товари та меди­каменти і т.д.) доставляються, як правило, традиційним способом -морем, в основному у контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче. Треба пам'ятати, що виплата страхового відшкодування вантажоодер­жувачу є лише фінансовою компенсацією і ніколи не відшкодує йому ті незручності, які здатна створити партія вантажу, що прибула у поганому стані.

МОРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Морські судна класифікуються залежно від видів вантажів, що перевозяться, регулярності рейсів, форм договорів перевезення.

Транспортне забезпечення зовнішньої торгівлі 301

Найбільший інтерес представляє поділ ринку морських перевезень на трампове та лінійне судноплавство.

)Трампове судноплавство. Трамповими (англ, tramp - бро­дяга) називаються судна, які здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і скеровуються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна транспортують в основному масові вантажі: деревину, руду, вугілля, зерно, нафтопро­дукти та інші вантажі, що перевозяться навалом чи наливом. Біль­шість трампових суден універсальні і можуть транспортувати і генеральні вантажі - упаковані та неупаковані товарно-штучні ван­тажі (обладнання, хімікати, апаратуру, металовироби, автомашини, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку). Таким чином, на цих суднах під вантаж може бути надано все судно або його частина, або певні вантажні приміщення. \

І Договір на перевезення вантажів трамповими суднами уклада­ється у вигляді чартеру (charter, charter-party). Сторонами у чартер­ному договорі є фрахтувальник (вантажовідправник чи його пред­ставник) і фрахтівник (перевізник чи його представник).! Основні пункти чартерного договору такі:

• час і місце укладання чартеру;

• повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру);

• назва й опис судна;

• право заміни початкове вказаного терміну;

• рід вантажу;

• місце повантаження та розвантаження;

• умови повантаження та розвантаження, у т.ч. умови оплати деме­
реджу (demurrage) - грошового відшкодування, яке сплачує фрахту­
вальник судновласнику за простій судна під завантажувальними
роботами понад встановлений у чартері термін, і диспачу (dis­
patch) - відшкодування, яке виплачується судновласником фрахту­
вальникові за дострокове завершення вантажних робіт і звільнення
судна;

 

• порядок оплати фрахту;

• термін подачі судна, у т.ч. канцелинг (cancelling) - кінцевий строк
подачі судна під завантаження, при недотриманні якого фрахтуваль­
ник має право розірвати чартер;

Розділ 16

• інші умови (льодове застереження, застереження за обставин
непоборної сили тощо).

4 Багатовікова практика торгового мореплавання привела до ство­рення типових договорів перевезення, які називаються проформами чартерів. На основі проформ чартерів, що розробляються або перевіз­никами, або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення конкретних вантажів у певних напрямках. У торго­вому мореплаванні застосовують такі види фрахтування судна; |

!• фрахтування на один peftci(single voyage chartering), за яким суд­новласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи кількох портів відправлення в один чи кілька портів призначення;

(• фрахтування на послідовні рейси |(cosecutive voyages chartering) використовується під час перевезень великої кількості однорідного вантажу в одному і тому ж напрямку кількома послідовними рейса­ми;

V* фрахтування за генеральним контрактом^ (general contract char­tering), за яким судновласник зобов'язується протягом конкретного періоду часу перевезти певну кількість товару;

>• фрахтування на умовах тайм-чартеру* (time charter) - це договір про оренду судна, коли все судно чи його частина надаються на конкретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки утримувати судно у справному стані й оплачувати утримання екіпа­жу. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику;

• фрахтування на умовах димайз-чартеру (demise charter) - це до­
говір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтуваль­
нику на визначений термін разом із командою, члени якої стають
службовцями наймача, котрий бере на себе усі витрати на судно, у
т.ч. зарплату екіпажу й орендну плату судновласнику;

• фрахтування на умовах бербоут-чартеру (bareboat charter) - це
найм судна без екіпажу; фрахтувальник несе усі витрати щодо
його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей
вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання
суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також договором
купівлі-продажу. Після завершення розрахунків фрахтувальник стає
власником судна.