Механізм розрахунків у зовнішньоторговим операціях

 

«Акцептований»

(3) AT «Атокен», Париж

(підпис)

Печатка під акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним чи обмеженим. Обмежений (частковий) акцепт - це письмове погодження боржника сплатити тільки частину суми, вка­заної у тратті.

Необхідність акцепта тратти зумовлена тим, що обов'язок траса­та сплатити її виникає тільки після акцепта.

Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи у банк з інкасовим листом товаровідвантажу­вальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, повинні бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепта виставленої на нього тратти.

У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банкові з дорученням видати її експортеру тільки після отримання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.

Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт використовується для дострокового обліку тратти. Облік (чи негоціація) тратти - це продаж векселя векселедержателем банкові до строку платежу за векселем. Але при цьому векселедер­жатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після вирахування облікового процента та банківського збору. Після цього банк може у вказаний термін пред'явити трасату вексель до оплати.

Надійнішою гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими векселями, у міжнародній торгівлі є їх звалювання (під­твердження) банками. Аваль виступає як вексельне поручительство, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'я­зання за векселем.

Аваль робиться на лицьовому боці векселя чи на додатковому аркуші. Вексельне поручительство виражається словами «як аваліст за...» чи іншим рівнозначним формулюванням та підписується ава-лістом, тобто особою, котра здійснила аваль.

Підпис, поставлений на лицьовому боці векселя трасантом чи платником, згідно з Женевським законодавством, не вважається авалем. Аваль дається банком за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказати, за кого він дає поручительство.

За аваль векселів банк стягує з покупців комісію, розмір якої залежить від суми векселя.

У міжнародному платіжному обороті вексель виступає як обо­ротний фінансовий документ/Ще означає, що з передачею векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризик за цим документом. Передача векселя здійснюється шляхом простого вру­чення чи з допомогою передавального надпису (індосаменту). Такий надпис ставиться на зворотньому боці векселя і підписується індосан­том.

Індосаменти бувають таких видів:

1. Бланковий індосамент. Це зроблений на
зворотньому боці векселя передавальний надпис, в якому не вказано,
наказу якої особи треба здійснити платіж. Він являє собою наймену­
вання індосанта та його підпис.

2. Іменний (повний) індосамент. Із його
допомогою індосант передає всі права та вимоги за векселем іншій
особі, чиє найменування або ім'я вказується.в індосаменті.

3. Перепоручительський індосамент. Такий
передавальний підпис робиться держателем векселя при передачі
цього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним
платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.

Індосамент можна здійснити у вигляді передавального надпису з умовою відмови від відповідальності, що випливає з тратти. Тоді робиться надпис «Без обороту на мене», а передавальний надпис називається безоборотним індосаментом.

Борг трансата вважається погашеним при оплаті векселя го­тівкою, перерахуванням вказаної у ньому суми на банківський ра­хунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник цього документа повинен повернути трасату вексель із поміткою про оплату, яка ставиться на зворотньому боці векселя.

Розділ 14

Сума отримана

Київ, 29 березня 1996р.

Інторгбанк

(підпис)

Третім/засобом платежу, що використовується у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, яка полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення становить собою наказ клієнта банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адре­сований своєму банкові-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними доручен­нями розраховуються з постачальниками та підрядчиками у разі передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.

При розрахунку дорученнями скорочується час і документо­оборот операції (рис. 3).

Впровадження електронної обробки даних забезпечило нові можливості для скорочення часу здійснення платежів. Ці потенційні можливості були використані ведучими банками розвинутих ринко-

Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях_________________ 255

вих країн, що створили т.зв. систему СВІФТ, яка стала новою організа­ційною формою передачі між банками-кореспондентами у міжнарод­ному платіжному обороті.

Українські підприємства, які розраховуються з іноземними контрагентами за куплені товари за допомогою банківського пере­казу, складають заяву на переказ, в якій містяться інструкції для банку відносно умов виплати грошей переказоодержувачу.

У цьому документі переказодавач вказує:

• повне найменування платника;

• найменування банку платника;

• номер банківського рахунку, який дебетується;

• код валюти та суму платежу;

• повне найменування бенефіціара, його адресу;

• найменування банку бенефіціара та номер його рахунку;

• найменування, номер і дату документа (контракту і т.п.), за яким
проводиться оплата;

• особу, що несе витрати на здійснення переказу (банківська комісія
та поштові чи телеграфні витрати);

• ціль і призначення переказу (найменування товару та послуг, за
які відбувається оплата).

Заява на переказ скріплюється підписами та печаткою підприєм-ства-переказодавача.

Під час переказу засобів за кордон у рахунок оплати інкасова­них документів переказодавач повинен вказати у заяві, на оплату яких документів здійснюється платіж, тобто номер інкасового дору­чення.

ФОРМИ ПЛАТЕЖІВ

До форм розрахунків, що використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі (подаються за ступенем вигідності для експор­тера від найвигідніших до найменш вигідних):

• 100-процентний авансовий платіж;

• акредитив;

• інкасо;

• відкритий рахунок.

Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях

Розділ 14

Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, що по­ставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера та найменш вигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названо при розгляді способів платежу. Прово­диться цей платіж банківським переказом чи чеком.

Акредитивна форма розрахунку також вигідна експорте­ру. Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акреди­тиві - також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банкові доку­ментів, що засвідчують цю поставку.

Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде виконано на користь експортера тільки після подання тим товарних документів, що свідчать про відвантаження товару.

Відкриття та виконання документарних акредитивів реалізуєть­ся «Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акре­дитивів» (Публікація Міжнародної торгової палати № 400, 1983 p.).

Акредитив, який використовується під час розрахунків зі зо­внішньоторгових угод, незалежно від того, як він названий і позначе­ний (документарний акредитив, акредитив, акредитивний лист і т.д.), являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта-наказодавця акредитиву (імпорте­ра) на користь його контрагента за контрактом - бенефіціара (екс­портера). Банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), повинен або акцептувати тратти бенефіціара й вчасно оплатити їх, або уповнова­жити інший банк провести такі платежі, акцепт чи негоціацію тратт бенефіціара за умови подання бенефіціаром документів, передбачених у акредитиві, і при виконанні інших умов акредитиву (рис.4).

Інакше кажучи, імпортер доручає своєму банкові виплатити гроші за куплений товар тільки за поданням експортером комплекту товаророзпорядчих документів, які підтверджують, що товар дійсно відвантажений відповідно до контракту.

Акредитив може бути призначений лише для розрахунків ' одним постачальником. Термін дії та порядок розрахунків за акреди­тивом встановлюється у контракті між платником і постачальниці^, в якому слід вказати:

• найменування банку-емітента;

• вид акредитиву та спосіб його виконання;

6. Зарахування на роз­рахунковий рахунок з акредитиву

Рис 4. Реалізація акредитивної форми розрахунків

• повний перелік і точну характеристику документів, поданих поста­
чальником для отримання коштів за акредитивом;

•строки подання документів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення;

• інші необхідні документи й умови.

Акредитиви можуть бути покриті (депоновані) та непокриті (гарантовані), відзивні та безвідзивні.

Покриті (депоновані) - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент перераховує власні кошти платника чи поставлений йому кредит у розпорядження банку-постачальника (використовуючий банк) на весь термін дії зобов'язань.

Під час встановлення між банками кореспондентських відносин непокритий (гарантований) акредитив може відкриватися у вико­нуючому банку шляхом надання йому права списувати всю суму акредитиву з відкритого у ньому рахунку банку-емітента.

 

 

Розділ 14

Найпоширенішою формою є розрахунки покритими акредитива­ми (див. рис. 4).

Відзивний акредитив може бути змінений чи анульований бан-ком-емітентом без попереднього узгодження з постачальником (на­приклад, відмова банку-емітента гарантувати платежі акредитиву). Усі розпорядження про зміну умов відзивного акредитиву плат­ник може давати постачальнику тільки через банк-емітент, який повідомляє банк постачальника (виконуючий банк), а той уже в свою чергу - постачальника. Але виконуючий банк повинен оплати­ти документи, що відповідають умовам акредитиву, виставлені поста­чальником і прийняті банком постачальника до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитиву.

Безвідзивний акредитив не може бути анульований чи зміне­ний без згоди постачальника, на користь якого він відкритий.

Постачальник може достроково відмовитися від використання акредитиву, якщо це передбачено умовами акредитиву.

Ділимий акредитив передбачає виплату експортерові певних узгоджених у контракті сум після кожної часткової поставки.

Неділимий акредитив передбачає, що вся належна експортерові сума буде виплачена після завершення всіх поставок чи після остан­ньої часткової поставки. Такий акредитив захищає інтереси покуп­ця.

Для експортера найвигіднішим акредитивом є акредитив без-відзивний, підтверджений, ділимий.

Відновний (револьверний) акредитив передбачає, що протягом терміну використання акредитиву його сума відновлюється, як тільки імпортер відшкодує банкові, який відкрив акредитив, здійснені за ним платежі експортеру. Такий акредитив використовується зви­чайно, коли імпортер проводить регулярні закупівлі товарів уданого експортера чи коли реалізується періодична поставка певних партій товарів через узгоджені проміжки часу.

Акредитив за своєю природою є угодою, відокремленою від контракту купівлі-продажу, і банки не відповідають за порушення умов контракту кимось із контрагентів. Банк відкриває акредитив, тобто бере на себе певні зобов'язання, на основі інструкцій імпортера-наказодавця. Ці інструкції складаються згідно з умовами контракту купівлі-продажу. Тому у контракті повно та чітко повинні бути визначені всі умови майбутнього акредитиву, зокрема: • коли імпортер має дати своєму банкові інструкції щодо відкриття