Базисні умови поставки товару

Базисними умови зовнішньоторгового контракту купівлі-прода-жу називаються тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати на транспортування (та інші витрати) в ціну товару чи ні. Базисні умови визначають:

• хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по
території країн продавця, покупця, транзитних країн, а також при
перевезенні товару морським, річним і повітряним транспортом;

• становище вантажу по відношенню до транспортного засобу, що
визначає обов'язок продавця за встановлену в контракті ціну до­
ставити вантаж у певне місце чи повантажити товар на транспортний
засіб, чи підготовити його до завантаження, чи передати транспортній
організації;

• обов'язки продавців щодо пакування та маркування товарів, а
також обов'язки сторін зі страхування вантажів;

• обов'язки сторін щодо оформлення комерційної документації від­
повідно до існуючих у практиці міжнародної торгівлі вимог;

 

• де і коли переходять від продавця до покупця права власності на
товар;

• заходи, пов'язані з ризиком випадкової втрати чи пошкодження
товару, та витрати, які можуть виникнути у зв'язку з цим.

Базисні умови спрощують складання й узгодження контрактів, допомагають контрагентам знайти способи розподілу відповідаль­ності та вирішення неузгодженостей, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнарод­на торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980 та 1990 pp. збірники «Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКО-ТЕРМС» (International Commercial Terms). Сьогодні використовуєть­ся збірник, виданий у 1990 р. під назвою «ІНКОТЕРМС-90».

Подані в ІНКОТЕРМС торгові терміни становлять універсаль­ний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій. Однак потрібно враховувати, що використання правил ІНКОТЕРМС має низку особливостей. По-перше, ІНКО­ТЕРМС не регулює наслідки, які може мати контракт щодо права власності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі порушення контракту однією зі сторін. По-друге, тільке пряме поси­лання на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підставою для тлумачення цього контракту відповідно до ІНКО­ТЕРМС (Наприклад: «При тлумаченні даного контракту мають силу умови ІНКОТЕРМС у редакції 1990 р.»). По-третє, при наявності у контракті посилання на умови ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.

Вживаний при позначенні базисних умов термін «франке» (від франц. franco) походить від слова «вільно». Він означає, що покупець вільний від ризику і всіх витрат на доставку товару до пункту, позначеного словом «франке». У контрактах після позначен­ня базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морські та річкові порти, залізничні станції, аеродроми, склади, місцеперебування продавців, покупців, вантажо­одержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пункти, заводи-виробники продукції, будівельні площадки об'єктів.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зо­бов'язань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкод­ження чи втрати вантажу і пов'язаних із цим витрат усі умови ІНКОТЕРМС можна поділити на чотири групи: група Е, група F, група С і група D.

Розділ 16

Група Е регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зобов'язання продавця вважаються виконаними після того, як він представив покупцеві товар на своєму підприємстві. Продавець не відповідає за повантаження товару на наданий покупцем транспорт­ний засіб чи очистку товару від мита на експорт, якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов'язані з переве­зенням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умова передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

Група F містить умови:

• «Франко-перевізник» - FCA;

• ФАС або «Франко - вздовж борту судна» - FAS;

• ФОБ або «Франко - борт судна» - FOB.

Відповідно цих умов продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання, після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передбачають, що в обов'язки покупця входить вибір перевізника, укладення з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає договір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар. Тому у контрактах, укладених на F-умові, вся ця процедура повинна бути визначена якомога ясніше для обох контрагентів.

Умова «франко-перевізник» застосовна для перевезень будь-яким видом транспорту. При цьому під терміном «перевізник» розуміють не тільки фірму, яка справді виконує перевезення вантажів, але і ту, яка забезпечує здійснення перевезення, бере на себе зо­бов'язання щодо перевезення товару. Такі фірми називаються експе­диторськими.

Група С включає такі умови:

• КАФ або «Вартість І фрах~.-.- - CAF;

• --'Вартість, страхування і ф^ьхг» - GIF;

• «Доставка оплачена цо..>> - СРТ:

. -т...._._ оплачені 'Іо..

товар-,

.'кладае "югої-ір перере-;нграк^т; мЬчІя прийому ґф:;рталі відправлення

Транспортне забезпечення зовнішньої торгівлі 295

й очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прийняття поставки. При морських перевезеннях, коли товар перебуває в дорозі тривалий час, повідомлення покупця робить капітан корабля згідно з умовами договору перевезення.

За контрактами на С-умовах продавець звільняється від відпові­дальності та ризику з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у країну покупця. Продавець зобов'язаний оплатити перевізнику всю вартість траспор-тування товару незалежно від того, чи фрахт повинен бути оплаче­ним до повантаження товару чи оплата допускається після його доставки у місце призначення (окрім додаткових витрат, пов'язаними з певними обставинами, які виникли після повантаження та відправ­лення товару не з вини перевізника).

Якщо доставка товару потребує перевантажень у проміжних пунктах, то продавець може укласти кілька договорів перевезення. Він має оплатити всю вартість доставки до місця призначення, включаючи вартість перевантажень товару. Але якщо переванта­ження спричинене необхідністю уникнути наслідків непередбачених обставин (природні явища, страйки, урядові акти, війна чи воєнні дії), то додаткові витрати повинен нести покупець.

Укладаючи контракт, сторони мусять домовитися про те, хто оплачуватиме повантаження товару у місці призначення. При пере­везенні товару на регулярних судноплавних лініях у вартість фрахту звичайно вже входить вартість повантаження. Тому якщо характер вантажу передбачає перевезення саме лінійним судном, то ці витрати автоматично несе продавець. При перевезеннях чартерними суднами продавець може взяти на себе витрати на розвантаження, додавши у.контракті після термінів СІФ чи КАФ слово «landed» (включаючи розвантаження).

Група D передбачає умови:

• ДАФ або «Поставлено на кордон» - DAF;

• «Поставлено з борту судна» - DES;

• «Поставлено з пристані» - DEQ;

• «Поставлено без сплати мита» - DDU;

• «Поставлено зі сплатою мита» - DDP.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії. До першої належать контракти, укладені на умовах «Поставлено на

Розділ 16

кордон», «Поставлено з борту судна» та «Поставлено без сплати мита».

Відповідно до цих умов продавець не очищує товар для імпорту. У другу категорію входять: «Поставлено з пристані» та «Поставлено зі сплатою мита». За цими умовами продавець повинен отримати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, митні збори та податки. Загалом умови групи D є найпривабливішими для по­купця, оскільки продавець зобов'язаний доставити товар у вказане місце, беручи на себе всі витрати та ризик щодо поставки товару. Тому контракти на D-умовах відносяться до групи «доставкових контрактів», тоді як¹ контракти на С-умовах називаються «відван-тажувальними контрактами».

Деякі з базисних умов, що містяться в ІНКОТЕРМС, застосову­ються у сучасній практиці зовнішньої торгівлі дуже часто. Розгляне­мо їх детальніше.

ФАС - FAS - Free Alongside Ship (вільно вздовж борту судна). За цих умов експортер зобов'язаний за власний кошт поставити товар і документи, що підтверджують його відповідність вимогам контракту; упакувати товар для транспортування морем і сухопутним транспортом; доставити товар у контрактні строки до порту та складувати його на пристані вздовж борту судна; повідомити покупця про розміщення товару на пристані і передати йому розпис­ку порту про прийняття вантажу; сприяти покупцеві на його прохан­ня і за його рахунок в отриманні додаткових документів для ввозу товару у країну імпортера.

Імпортер зобов'язаний: зафрахтувати судно та повідомити експортера про дату його прибуття у порт; застрахувати вантаж; оплатити повантаження товару на судно; оплатити товар експортеру.

Ризик пошкодження чи втрати вантажу, а також право власності переходять від експортера до імпортера з моменту розміщення товару на пристані.