Умови зовнішньоторгового контракту

Зміст контракту складають його умови, про які сторони, що укладають угоду, договорились у процесі укладення контракту та попередніх переговорів. Ці умови відображають специфіку взаємин сторін та їх особливі вимоги до предмету та порядку виконання контракту. З огляду на це контракти можна класифікувати за їх обов'язковістю для продавця та покупця і за їх універсальністю.

З погляду обов'язковості умови контракту діляться на обов'яз­кові та додаткові.

До обов'язкових належать:

• найменування сторін-учасників угоди;

• предмет контракту;

• якість і кількість;

• базисні умови поставки;

• ціна;

• умови платежу;

• санкції та рекламації;

• юридична адреса та підписи сторін.

Додаткові умови:

• здавання-приймання товару;

• страхівка;

• відвантажувальні документи;

• гарантії;

• пакування та маркування;

• форсмажорні обставини;

• арбітраж;

• інші умови.

Обов'язковими ці умови (conditions) називаються тому, що якщо одна зі сторін не виконує їх, то інша має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові чи несуттєві умови (warranty) передбачають, що при порушенні їх однією зі сторін інша не має права розірвати угоду, зате може вимагати виконання контрактних зобов'язань і застосувати штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом. Учасники угоди вирішують самі у кожному конкретному випадку, які з умов будуть суттєвими, а які ні.

З погляду універсальності умови контракту можна поділити на універсальні й індивідуальні. До універсальних (типових) умов належать:

• формулювання преамбули;

• здавання-приймання товару;

• базисні умови поставки;

• умови платежу;

• пакування та маркування;

• гарантії;

• санкції та рекламації;

• форсмажорні обставини;

• арбітраж.

Індивідуальні умови:

• найменування сторін-учасників угоди;

• предмет контракту;

• якість товару;

• кількість товару;

• ціна;

• строки поставки;

• юридична адреса та підписи сторін.

Специфіка умов зовнішньоторгового контракту. Окре­мі умови зовнішньоторгових контрактів мають свою специфіку, яку необхідно знати і враховувати при складанні контракту. До таких умов належать: місце виконання контракту, ціна, фінансові умови, комерційні документи.

Місце виконання контракту. Залежно від місця виконання контракту між сторонами розподіляються витрати на перевезення й обов'язки, пов'язані з доставкою товару, що передається за контрак­том. До місця виконання такі витрати й обов'язки за загальним правилом здійснюються продавцем, а в подальшому - покупцем.

У місці виконання контракту до покупця звичайно переходить право власності на товар і, відповідно, ризик випадкової втрати прид­баного майна. У цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від усіх інших договорів - орендного, ліцензійного, страху­вання та ін., де не закладена умова про перехід права власності на

Розділ 11

товар, а предметом договору є право користування товаром чи надан­ня послуг.

Відповідно до законодавства країн СНД виникнення та припи­нення права власності на товар визначаються за законами місця здійснення зовнішньоторгової угоди. Згідно з законодавством країн СНД, право власності покупця на товар за договором купівлі-продажу виникає з моменту передачі йому товару, якщо інше не передбачено законом чи договором. Передачею визнається вручення товару по­купцю, а також здавання товару транспортній організації чи пошті для відправлення покупцю, якщо за контрактом укладання договору перевезення та оплата за доставку товару покупцеві не входить в обов'язки продавця.

Місце виконання має важливе значення для визначення відпо­відальності продавця за контрактом. Переданий ним товар повинен за кількістю, якістю та іншими умовами відповідати вимогам контрак­ту саме в місці виконання контракту. За подальше погіршення товару, якщо в цьому нема вини продавця, нестимуть відповідальність ті особи, якими було завдано шкоди товарові.

Місце виконання контракту визначається сторонами з врахуван­ням специфіки контракту та їх комерційної зацікавленості.

Ціна товару є однією з суттєвих умов контракту. Вона вира­жається числом грошових одиниць певної валюти за одну кількісну одиницю товару, вказаного в контракті.

Ціни контрактів за узгодженням сторін фіксуються у валюті однієї з країн контрагентів чи у валюті третьої країни. Для платежу, тобто для взаємних розрахунків між продавцем і покупцем, може бути обрана інша (не та, в якій зафіксовані ціни) валюта

Вибір ціни та валюти платежу залежить, по-перше, від співвідно­шення сил між покупцем і продавцем, по-друге, від усталених звичаїв у міжнародній торгівлі. Наприклад, у торгівлі каучуком, оловом та деякими іншими товарами усталився звичай вказувати ціни у фунтах стерлінгів, а в торгівлі нафтопродуктами - в американських доларах.

Деколи обумовлена у контракті ціна та ціна, фактично сплачена покупцем, не збігаються. Наприклад, при купівлі каучуку встановлю­ється ціна на базисний сорт і до неї додається шкала знижок та надбавок відповідно до зміни сортності товару. Природно, що ціна товару залежить від обумовлених у контракті умов його поставки у вказаний географічний пункт.

 

Контракт у зовнішньоекономічній діяльності

Ось основні питання, що виникають при встановленні ціни на товар:

• на які ціни орієнтуватися експортеру при встановленні ціни попиту
та імпортеру при визначенні доцільності купівлі;

• як співвідноситься ціна товару з витратами на доставку товару
покупцеві;

• яким способом розрахувати ціну товару;

• як зафіксувати ціну у контракті;

• в якій валюті встановити ціну товару і в якій здійснювати платіж;

• як уникнути валютного ризику.

Питання ціноутворення на зовнішньому ринку, способи фіксації ціни в контракті та вибір валюти платежу розглядаються у спеціаль­них розділах цього видання. Тут же ми зупинимось на найбільш загальних принципах, які звичайно використовуються при встанов­ленні ціни товару у практиці міжнародних торгових угод.

Ціна кожного товару встановлюється за певну одиницю виміру. Наприклад:

• за кількісну одиницю маси (кілограм, тонна і т.д.);

• за числову одиницю (десяток, дюжину, сотню і т.д.);

• за одиницю маси, з огляду на базисний вміст основної речовини у
товарі (руди, концентрати, продукція на основі хімічних сполук), а
також на коливання натуральної маси, вмісту побічних домішок і
вологи.

Якщо за даним контрактом поставляються товари різної кіль­кості й асортименту, то ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного виду, сорту, марки. Тоді ціни на товар вказуються у додатках до контракту - специфікаціях, які є невід'ємною складовою контракту. При поставках комплексного обладнання у специфікаціях вказується ціна на кожний комплектуючий виріб. При часткових поставках, тобто поставках не відразу всієї партії товару, у специфі­кації вказується ціна кожної часткової поставки. Якщо в основу Ціни береться одиниця маси, то потрібно визначити її характер (маса нетто - маса товару без упаковки; маса брутто - маса товару разом з упаковкою; маса брутто за нетто - маса товару з упаковкою, маса якої настільки мала, що нею можна знехтувати). У разі, коли в основу ціни кладеться одиниця маси або ціна встановлюється за

Розділ 11

штуку чи комплект, у контракті необхідно обумовити, чи включається вартість упаковки і тари у ціну товару.

Експортні поставки товару за даною ціною будуть найефектив­нішими, якщо ціна товару покриває прямі затрати, компенсує від­несені на товар непрямі витрати, приносить прибуток, є конкуренто­спроможною і забезпечує місце на ринку. Прямі затрати - це затрати на виробництво та реалізацію, безпосередньо пов'язані з даним товаром. Витрати виробництва включають у себе придбання і збереження сировини та матеріалів, заробітну плату, амортизацію основних фондів і виплату процентів за кредит, якщо він використо­вувався для виробництва товару. До витрат реалізації належать затрати на транспортування товару покупцеві, страхування товару, сплату експортних податків, мита та зборів, агентських винагород посередникам. Розмір цих затрат залежить від обов'язків експортера за базисними умовами поставок.

Непрямі затрати пов'язані з діяльністю підприємства загалом і відносяться на вартість даного товару. Окрім того, ціна товару обов'язково включає певний прибуток у процентах до суми витрат. Однак вона не може бути справжньою зовнішньоторговою ціною, оскільки враховує індивідуальні, а не суспільне необхідні затрати праці, що визначають реальну вартість товару на зовнішньому ринку. В умовах, коли матеріальні затрати на виробництво товарів у СНД зовсім не співвідносні зі затратами на виробництво таких товарів за кордоном, ціни, розраховані на основі витрат і прибутку, є дем­пінговими, тобто значно нижчими, ніж світові. Під світовими цінами розуміють ціни, за якими проводяться великі комерційні експортно-імпортні операцї в основних центрах світової торгівлі з платежами у вільно конвертованій валюті.

Загострення конкуренції на світовому ринку змушує держави обмежувати імпорт у країну товарів за цінами, нижчими від світових. Вони вводять різні антидемпінгові податки, що підвищують вартість імпорту, і можуть через свої антидемпінгові органи змусити експорте­ра підвищити ціну на товар. Від демпінгових цін страждає також і держава експортера, оскільки це завдає шкоди її репутації як торго­вого партнера і може спричинити обмеження в торгівлі з нею. До того ж, занижені ціни зумовлюють втрату валютної виручки підпри­ємства і перешкоджають поповненню валютних запасів у країні. Тому країни експортера слідкують за рівнем експортних цін. В Україні однією з умов виходу на зовнішній ринок є відповідність