Релігійний тип правової системи

При класифікації правових систем багато як зарубіж­них, так і вітчизняних учених виділяють особливий тип правової системи — релігійний. Головним критерієм виді­лення цього типу правової системи є державне визнання і забезпечення релігійних приписів. Історично багато релігій були вогнищами прааоутворення і, врешті-решт, державо-утворення. Прикладами тому є Синайське законодавство у

стародавніх іудеїв або канонічне право в середньовічній Європі. Але в наш час у рамках релігійного типу правової системи виділяються тільки дві підсистеми — мусульман­ське та індуське право. До релігійного типу належать пра­вові системи таких мусульманських країн, як Іран, Ірак, Пакистан, Судан та інші, а також індуське право громад Індії, Сінгапуру, Бірми, Малайзії тощо.

Характерні риси релігійного типу правової систе­ми:

1) домінуюче місце в соціальному регулюванні посідають
не норми права, ^релігійні норми. Головний творець пра­
ва — Бог, а не суспільство або держава, тому юридичні при­
писи надані раз і назавжди, в них потрібно вірити і, відпо­
відно, строго дотримуватися. Так, у мусульманському су­
спільстві норми ісламу мають пріоритет перед позитивним
законодавством, а останнє має відповідати Корану;

2) джерелом права виступають священні книги: Коран,
Сунна, Іджма, що поширюються на мусульман; Шастри,
Веди, Закони Ману, що поширюються на індусів. На їхній
основі створюються власне правові форми у вигляді тлума­
чень і коментарів. Релігійно-філософські ідеї ісламу, інду­
їзму відіграють роль принципів права.

Нормативні правові акти (законодавство) мають вторин­не значення. Судова практика у власному сенсі слова не є джерелом права;

3) особливе місце в системі джерел права мають праці
учених-богословів (доктрини), які конкретизують тлума­
чені першоджерела і покладаються в основу конкретних
рішень;

4) правові норми не розчленовані з нормами релігії, а
складають з ними синкретичну єдність. Так, норма мусуль­
манського права розглядається як загальнообов'язкове
правило поведінки, адресоване мусульманам Аллахом;

5) право не структуроване, а саме — відсутній звичний
для романо-германського типу поділ права на приватне і
публічне, на галузі та інститути. Наприклад, мусульман­
ське право містить такі структурні спільності: правила
здійснення релігійних обов'язків, право особистого статусу,
деліктне право, регулювання майнових відносин;

6) у правовому регулюванні переважають зобов'язання,
на відміну від систем європейського права, де переважають
дозволи.

:'■ Релігійний тип правової системи є найменш схильним до зовнішнього впливу. Для цього типу права характерна стабільність, навіть консерватизм, а подекуди й нетерпи­мість до інших впливів.

27.6. Традиційний тип правової
.! системи

До сім'ї традиційного права належать правові системи низки країн Екваторіальної, Південної Африки та Океанії. При всій відмінності історичних особливостей виникнення і розвитку їх зближує заперечення західної ідеї права як основного регулятора суспільних відносин.

Система звичаєвого (традиційного) права — це форма регламентації суспільних відносин, заснована на держав­ному визнанні тих соціальних норм, що склалися природ­ним чином та увійшли до звички населення (звичаїв).

Звичай є найдавнішим джерелом права, відомим усім правовим системам, проте якщо в країнах романо-герман-ського й англо-американського права він виконує лише другорядну роль, то в більшості африканських країн він був і продовжує залишатися основним регулятором суспіль­них відносин, особливо за межами міст.

Численні народності Африки мають свої звичаї, покли­кані забезпечити єдність, згуртованість соціальної групи (племені, роду, села), повагу до пам'яті предків, зв'язок із навколишньою природою, духами, іншими надприродними силами. Міфічний характер звичаїв, їх плюралізм, нефор-малізованість і розрізненість не дозволяють ефективно використовувати їх для створення національних правових систем за типом європейських.

Ознаки традиційного типу правової системи:

1) домінуюче місце в соціальному регулюванні посіда­
ють не норми права, а звичаї та традиції, що мають, як
правило, неписаний характер і передаються з покоління в
покоління. Звичаї та традиції, що склалися природним
чином і визнані державою, виступають як основне джере­
ло права;

2) правові норми не розчленовані з нормами моралі,
звичаїв і традицій, магічних уявлень, а складають з ними
синкретичну єдність. Інакше кажучи, основна форма со­
ціального регулювання в цих країнах — це монокорми;

 

3) звичаї і традиції регулюють відносини і захищають
інтереси, в першу чергу, груп або співтовариств, а не
окремих індивідів, як це властиво системам права країн
Європи;

4) у соціальному регулюванні переважають зобов'язу­
вання і заборони (табу), на відміну від європейського
права, де переважають дозволи;

5) центральною фігурою в системі соціальних відносин
є жерці і старійшини, від розсуду яких багато в чому за­
лежить вирішення конфліктів і інші правові акти;

6) процесуальною формою реалізації і застосування
права виступають не юридична процедура, а ритуал і ма­
гічні обряди. Зокрема, тут досі використовується спосіб
з'ясування істини шляхом звернення до духів предків,
духів природи та інші незвичні для європейця дії;

7) метою судового розгляду є, як правило, примирення
сторін, відновлення згоди в громаді та забезпечення її
згуртованості. Примирні процедури, інтерес до яких зростає
нині в усьому світі, є внеском традиційного типу правової
системи у правовий розвиток людства.

Період колонізації Африки створив передумови для за­позичення сучасного законодавства, судової системи, але принципово не змінив правової свідомості більшості сіль­ського населення, яке продовжує орієнтуватися на колиш­ню систему цінностей. У наш час лідери незалежних афри­канських держав здійснюють систематизацію звичаїв до­мінуючих етнічних груп, включають їх до нормативних актів, але при цьому нерідко ігнорують звичаї етнічних меншин. Такі ж труднощі виникають при створенні судових органів влади та здійсненні судового процесу. Ці дії підви­щують і без того конфліктний потенціал регіону.

Таким чином, сучасний стан правового розвитку Афри­ки можна охарактеризувати як складний перехідний пері­од визначення шляхів і способів взаємодії двох правових культур: законодавчо-прецедентної європейської та звича­єво-правової африканської.

Правова система України

Історично правова система України тяжіла до романо-германської правової сім'ї. Наприклад, за типом романо-германського права були побудовані Статути Великого

князівства Литовського, «Права, за якими судиться мало­російський народ» та інші джерела українського права. У радянський період правова система України входила в сім'ю соціалістичного (ідеологізованого) права. Проте й тоді правова система України зберігала основну ознаку романо-германського права, а саме — нормативно-актний характер джерел права.

Особливістю сучасної правової системи України є те, що на початковому етапі становлення незалежної державності діяла значна кількість нормативних актів колишнього СРСР і УРСР, причому деякі з них зберігають чинність і сьогодні. Знов утворені органи влади незалежної держави активно видавали власні нормативні акти, забезпечуючи тим самим появу оновленої правової системи. Істотні зміни відбулися в різних сферах суспільного життя: державному статусі України; правовому статусі людини і громадянина; політичній системі суспільства і формі його держави. Це зумовило корінні структурні перетворення як державних інститутів, так і правової системи в цілому.

Перехідний характер правової системи України (подібно до інших пострадянських країн) зумовив виникнення спо­рів щодо її місця на правовій карті світу. Згідно з однією точкою зору колишня належність соціалістичних країн до романо-германської правової сім'ї дозволяє вести мову лише про їх повернення в це співтовариство. Згідно з іншою, історична та етнокультурна специфіка східноєвропейських країн дозволяє говорити про те, що пострадянські слов'ян­ські країни утворюють слов'янську правову сім'ю¹.

Принципи правової держави, проголошені Конституцією України, забезпечили істотну зміну змісту норм, що ста­новлять основу правової системи України. В рамках систе­ми права зміни відбулися в складі і змісті норм як публічно-правових, так і приватно-правових галузей. Наслідком визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над дер­жавними з'явилася ширша диспозитивність поведінки суб'єктів.

У цілому структура системи національного права у ви­гляді його поділу на галузі, інститути та норми, залишила­ся тією самою, проте внаслідок зміни системи суспільних відносин змінилися предмети правового регулювання, що

¹ Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Ма-тузова, А.В.Малько. — М.: Юрист, 1997. — С.179-180.

слугують підставою диференціації на галузі та інститути. Наслідком цього з'явилася поява нових галузей, інститутів і норм (податкового, бюджетного, банківського, земельно­го права тощо).

Однією з тенденцій розвитку права України є його тісна взаємодія з принципами і нормами міжнародного права. Процес зближення правової системи України і країн Євро­пи передбачає взаємозумовленість міжнародного і націо­нального права.

Джерелами права в сучасній Україні є акти національ­ного права й акти міжнародного права. Кажучи про систе­му права України у формально-юридичному сенсі, можна виділити основні і похідні джерела, а також джерела пер­винного і вторинного характеру.

Україна є країною кодифікованого права. Основним джерелом національного права є нормативно-правовий акт. На чолі ієрархії нормативно-правових актів стоїть Конституція України, далі йдуть закони та підзаконні акти. Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є складовою частиною її правової системи. При розбіжності правил міжнародного договору України з пра­вилами її внутрішньодержавного характеру застосовують­ся правила міжнародного договору.

Додатковими джерелами права є нормативні договори, правові звичаї, юридичний прецедент.

Серед джерел права України значно зростає значення нормативно-правового договору. Нормативний договір застосовується як джерело права у сфері міжнародного публічного права, конституційного права, трудового права, його поширення має місце також у сфері адміністративно­го і цивільного права.

Досить обмежене застосування як джерело права має правовий звичай. Так, звичаї ділового обігу визнаються джерелом цивільного права.

Юридичний прецедент має похідний щодо інших джерел права характер. Розрізняють так звані прецеденти тлу­мачення (нормативні інтерпретаційні акти) і судовий пре­цедент. Прецеденти тлумачення створюються Конститу­ційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим Господарським судом України. Ці акти мають деякі ознаки нормативних, проте не є самодостатніми і діють лише до тих пір, поки діє акт, з інтерпретацією якого пов'язані від­повідні прецеденти. Судовий прецедент (своєрідним варі-

антом якого виступає узагальнення судової практики) офіційно не визнаний як джерело права. Проте фактично його роль в останні десятиліття значно зростає. Все частіше при вирішенні конкретних справ правозастосовувачі по­силаються на рішення вищих судових інстанцій.

У результаті слід зазначити, що нині правова система України в цілому відповідає ознакам романо-германської сім'ї, повертаючись до неї після понад сімдесятилітнього панування соціалістичної системи.

• Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Визначте співвідношення категорій «правова система»
та «системаправа».

2. Чи можна вважати тотожними поняття «правова си­
стема» та «правова сім'я»? Відповідь обґрунтуйте.

3. Назвіть головні критерії виділення правових сімей.

4. Користуючись знаннями з історії держави і права за­
рубіжних країн, охарактеризуйте основні етапи становлен­
ня та розвитку романо-германської правової сім'ї.

5. Користуючись знаннями з історії держави і права за­
рубіжних країн, охарактеризуйте основні етапи та особли­
вості розвитку англо-американської правової сім'ї.

6. Розкрийте сутність поняття «рецепція права».

7. Складіть порівняльну таблицю характерних ознак
англо-американської (англосаксонської) правової сім'ї та
романо-германської правової сім'ї.

 

Критерії порівнян­ня	Англо-амери-канська правова сім'я	Романо-германсь-ка право­ва сім'я	Релігійна правова сім'я	Традицій­на право­ва сім'я
Географія поширен­ня
Основне джерело
Структу­ра права

 

Панівна доктрина права
Суб'єкти правотвор-чості
Терміно­логія та спосіб викладен­ня норм права
Тип юридич­ного процесу

8. З'ясуйте місце України на правовій карті світу. Від­повідь обґрунтуйте.

Додаткова література

Бехруз Хашматулла. Введение в сравнительное право­ведение: Учебное пособие. — Одесса: Юрид.літ., 2002. — 328 с.

Давид Р., Жоффе-Спинози К. Основные правовые си­стемы современности: Пер. В.А.Туманова. — М.: Межд. отн., 1998. — 400 с.

Егоров А.В. Правовая семья как объект сравнительно­го правоведения //Правоведение. — 2005. - № 2, -С.155-161.

Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні: Монографія. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецько-го НАН України, 2002. — 132 с

Правовая система России в условиях глобализации и региональной интеграции: Теория и практика / Под ред. СВ. Полениной, Е.В. Скурко. — М.: Формула права, 2006. — 558 с.

Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток /B.C. Журавський, О.В. Зайчик, О.Л. Копиленко, Н.М.Оніщенко; За заг. ред. B.C. Журавського. — Ін-т дер-

 

жави і права ім. В.М. Корецького HAH України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 296 с.

Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Под ред. А.Я.Сухарева. — М.: НОРМА-ИНФ-РА-М, 2000. — 840 с.

Решетников Ф.М. Правовые системы мира: Справоч­ник — М., 1993. — 753 с.

Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. — М.: БЕК, 1993. — 575 с.

Черненко А.К. Теоретико-методологические проблемы формирования правовой системы общества. — Новоси­бирск: Наука, 2004. — 296 с.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Юриспруденція та її система.

2. Місце теорії держави і права в сучасній юриспруден-

ції.

3. Предмет теорії держави і права.

4. Методологія теорії держави і права.

5. Компаративістика в системі юриспруденції.

6. Функції теорії держави і права.

7. Понятійно-категоріальний апарат юриспруденції.

8. Поняття суспільства, його структура та інститути.

9. Влада як соціальний інститут.

 

10. Влада і соціальні норми в первісному суспільстві.

11. Основні теорії походження держави.

12. Основні теорії походження права.

13. Основні закономірності походження держави і пра­
ва.

14. Основні критерії типології держав.

15. Історичні типи держави і права.

16. Похідне виникнення держав.

17. Держава, її ознаки та атрибути.

18. Сучасні підходи до вивчення держави.,

19. Сутність держави: плюралізм підходів.

20. Функції держави: поняття та класифікація.

21. Форми здійснення функцій держави.

22. Форма держави: поняття, структура, значення.

23. Поняття і види форм правління.

24. Поняття і види форм державного-територіального
устрою.

25. Поняття і види форм державного режиму.

26. Державна влада та її властивості.

27. Механізм держави: поняття, структура і принци-

пи.

28. Методи здійснення державної влади.

29. Розподіл влади в державі.

ЗО. Інститут держави: поняття і види. 31.Інститут законодавчої влади.

32. Парламент, його повноваження і структура.

33. Інститут глави держави.

34. Інститут виконавчої влади.

35. Уряд у сучасній державі.

36. Інститут судової влади.

37. Інститут контрольної влади.

38. Омбудсман у сучасній державі.

39. Політична система суспільства: поняття, структура,
функції.

40. Типологія політичних систем.

41. Місце держави в політичній системі суспільства.

42. Держава і об'єднання громадян.

43. Держава і місцеве самоврядування.

44. Громадянське суспільство: становлення концепції.

45. Громадянське суспільство: поняття і структура.

46. Співвідношення громадянського суспільства і дер­
жави.

47. Держава і соціальне партнерство.

48. Поняття, принципи і форми демократії.

49. Співвідношення держави і права: основні підходи.

50. Правова держава: становлення ідеї.

51. Правова держава: основні ознаки і перспективи.

52. Соціальна держава: становлення ідеї.

53. Соціальна держава: основні ознаки і функції.

54. Правовий статус особи, його структура і види.

55. Покоління прав людини.

56. Права людини і права громадянина.

57. Юридичні обов'язки людини і громадянина.

58. Система гарантій прав людини і громадянина в су­
часній державі.

59. Міжнародні стандарти прав людини.

60. Міжнародні стандарти прав дітей і молоді.

61. Основні концепції праворозуміння.

62. Праворозуміння як категорія юридичної науки.

63. Юридичне і легістське праворозуміння.

64..Загальна характеристика сучасних концепцій пра­
ворозуміння.

65. Теорія природного права.

66. Позитивістська теорія права. Неопозитивізм (норма­
тивізм).

67. Соціологічна теорія права.

 

68. Психологічна теорія права.

69. Історична школа права.

70. Поняття й ознаки права.

71. Сутність права.

72. Функції права.

73. Цінність права.

74. Право як явище цивілізації і культури.

75. Об'єктивне і суб'єктивне право,

76. Принципи права.

77. Правові аксіоми.

78. Правові презумпції.

79. Правові фікції;

80. Поняття і види соціального регулювання.

81. Нормативні акти, їх види і співвідношення.

82. Норми: поняття, ознаки, види.

83. Право — особливий вид соціальних норм.

84. Право і мораль і

85. Право і звичай.

86. Право і релігія.

87. Право і корпоративні норми.

88. Право і політика.

89. Норма права, її ознйкй:

90. Класифікація норм права.

91. Структура норми права.

92. Способи викладення норм права.

93. Співвідношення* норми права і статті нормативно-
правового акта.

94. Система права та її структурні елементи.

95. Галузі права.

96. Предмет і метоД правового регулювання як критерії
розмежування галузей права.

97. Загальна характеристика основних галузей права
України.

98. Інститути права.

99. Публічне і приватне право.

 

100. Матеріальне і процесуальне право.

101. Співвідношення внутрішньодержавного (націо­
нального) і міжнародного права..

102. Джерела і форми права. _F

103. Правовий звичай.

104. Юридичний прецедент. _L

105. Нормативний договір. l,

106. Релігійний текст.. _fjj

107. Юридична доктрина. ^

108. Нормативно-правовий акт.

109. Поняття, ознаки і види законів.

110. Підзаконні акти: поняття і види.

111. Дія нормативно-правових актів у часі, в просторі і
за колом осіб.

112. Юридична техніка.

113. Правоутворення і правотворчість.

114. Принципи правотворчості.

115. Види правотворчості.

116. Законодавчий процес і його стадії.

117. Систематизація нормативно-правових актів.

118. Система законодавства: поняття і структура.

119. Співвідношення системи права і системи законо­
давства.

120. Поняття тлумачення норм права.

121. Суб'єкти тлумачення норм права.

122. Способи (прийоми) тлумачення норм права.

123. Види юридичного тлумачення за обсягмом.

124. Акти офіційного тлумачення (інтерпретаційні
акти).

125. Реалізація права та її ознаки.

126. Форми реалізації права.

127. Правозастосування, його ознаки і функції.

128. Стадії застосування права.

129. Основні вимоги правильного застосування права.

130. Прогалини в позитивному праві і способи їх усунен­
ня та подолання.

131. Юридичні колізії.

132. Акти застосування права: поняття, ознаки, види.

133. Правовідносини: поняття, ознаки і види. '■

134. Структура правових відносин.

135. Суб'єкти права.

136. Фізичні особи як суб'єкти права.

137. Юридичні особи як суб'єкти права.

138. Об'єкти правовідносин.

139. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок.

140. Законний інтерес.

^ъ 141. Передумови (підстави) виникнення правовідно­син.

142. Юридичні факти. Фактичний (юридичний) склад. ^т 143. Правомірна поведінка, її ознаки та види.

144. Правопорушення, ознаки і види.

 

145. Юридичний склад правопорушення.

146. Зловживання правом.

147. Об'єктивно протиправне діяння.

148. Причини правопорушень.

149. Юридична відповідальність, її ознаки і підстави.

150. Мета і функції юридичної відповідальності.

151. Принципи юридичної відповідальності.

152. Види юридичної відповідальності.

153. Поняття і структура юридичної практики.

154. Види юридичної практики.

155. Юридичний процес, його ознаки і стадії.

156. Вимоги до юридичного процесу та юридичної про­
цедури.

157. Види юридичного процесу.

158. Правосвідомість, її структура і функції.

159. Рівні і види правосвідомості.

160. Правова культура та її структура.

161. Деформації правосвідомості.

162. Правове виховання, його мета, форми і методи.

163. Правова соціалізація.

. 164. Професійна правосвідомість і професійна правова культура.

165. Законність та її принципи.

166. Гарантії законності.

167. Правопорядок і громадський порядок.

168. Проблема формування світового правопорядку.

169. Правове регулювання, його межі, способи і типи.

170. Механізм правового регулювання та його стадії.

171. Правові акти, їх види і співвідношення.

172. Пільги, заохочення і обмеження в праві.

173. Правова політика: поняття, форми, принципи.

174. Правова система суспільства і система права, їх
співвідношення.

175. Сучасна типологія права.

176. Англо-американський (прецедентний) тип правової
системи.

 

177. Романо-германський (нормативно-актний) тип
правової системи.

178. Релігійний тип правової системи....,

179. Традиційний тип правової системии ц -_ГІ.,,,,.

180. Правова система України.

 

#410

СПИСОК ОСНОВНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государ­ства и права: Учебник. — СПб: Питер, 2003. — 576 с.

Алексеев С.С. Право: азбука — теория — философия: опыт комплексного исследования. — М.: Статут, 1999. — 712 с.

Алексеев С.С. Избранное. Наука права. Общесоциальные проблемы. Публицистика. — М.: Статут, 2003. — 480 с.

Бержель Ж.-Л. Общая теория права. — М.: Nota bene, 2000.— 576 с.

Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. — 3-е изд. — М.: Юриспруденция, 2000.— 376 с.

Головистикова А.И., Дмитриев Ю.А. Проблемы теории государства и права: Учебник. — М.: Эксмо, 2005. — 832 с.

Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. — X.: Право, 2002. — 428 с.

Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ За ред. В.В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 320 с.

Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006. — 477 с

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна тео­рія держави і права: Підручник. — Львів: Новий світ-2000, 2003. —584 с.

Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчаль­ний посібник. — К.: Атіка, 2005. — 592 с

Лазарев В.В.Общая теория права и государства: Учебник для вузов. — М.: Юрист, 2005. — 575 с.

Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник. — К.: Юристконсульт: КНТ, 2006. — 355 с

Лившиц Р.З. Теория права. — 2-е изд. — М.: БЕК, 2001. —224 с.

Манов Г.Н. Теория государства и права. — М.: БЕК, 1996.— 336 с.

Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагмати­ческий курс): Экзаменационный справочник. — Одесса: Юрид.лит., 2004. — 184 с.

Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х томах/ Отв. ред. М.Н. Марченко. — 2-е изд. — М.: Зерцало, 2002. — Т.1. — 528 с; Т.2. — 528 с; Т.З. — 528 с.

Общая теория государства и права/ Под ред. В.В. Лаза­рева. — М.: Юрист, 2005. — 520 с.

Поляков А.В. Общая теория права: Феноменолого-ком-муникативный подход: Курс лекций. — 2-е изд, доп. — СПб: Юридический центр Пресс, 2003. — 845 с.

Поляков А.В., Тимошина Е.В. Общая теория права: Учебник. — СПб: Изд-во юрид. ф-та СПбГУ, 2005. — 472 с.

Протасов В.Н. Теория государства и права. Проблемы теории госдуарства и права. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Юрайт-М, 2001. — 346 с.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посібник. — Вид. 8-е. — X.: Консум, 2005. — 158 с

Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. — X.: Еспада, 2006. — 776 с

Спиридонов Л.И. Теория права и государства. — СПб: Фонд «Университет», 2004. — 280 с.

Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посіб­ник. — Суми: ВТД «Університетськакнига», 2005. — 536 с

Теория права и государства: Учебник / Под ред.В.В. Ла­зарева. — 2-е учеб. изд., перераб. и доп. — М.: Право и закон, 2001. —554 с.

Теория государства и права / Под ред. В.К.Бабаева. — 2-е изд., перераб. и доп., учеб. — М.: Юрист, 2006. — 637 с.

Теория государства и права. Курс лекций /Под ред. Н.И. Матузова и А.В.Малько. — М.: Юрист, 2004. — 512 с.

Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред.В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — М.: НОРМА, 2000. — 616 с.

Теорія держави і права: Академічний курс: Підручник/ За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. — К: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.

Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г.Стрекозова. — 3-е изд., доп. и испр. — М.: Интертек­стиль, 2006. — 382 с.

Четверний В.А. Введение в курс общей теории права и государства: Учебное пособие. — М.: Институт государства и права РАН, 2003. — 204 с.

Юридична енциклопедія. В 6 т. — К.: Вид-во «Укр. ен­циклопедія» ім.М.П. Бажана, 1998-2004.

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

 

Інтернет-ресурси

 

http://portal.rada.gov.ua	Офіційний веб-сайт Верхов­ної Ради України
http://www.kmu.gov.ua	Урядовий портал України
http://tarasei.narod.ru/uchtgp. html	Правовая библиотека: лите­ратура по теории государст­ва и права
http://pravoznavec.com.ua	Правознавець: Електронна бібліотека юридичної літератури
www.law.edu.ru	Юридическая Россия: федеральный правовой портал
http://www.lib.ua-ru.net	Студенческая электронная библиотека
http://uk.wikipedia.org	Вікіпедія — вільна енцик­лопедія

т

Абсолютна монархія 62 Автентичне тлумачення права 274 Авторитарний режим 6 7 Адміністративна відповідальність 337 Акт застосування права 296 Аналогія закону 292 Аналогія права 293

В

Виконавча влада 86 Виконання норм права 286 Використання норм права 286 Влада 25 Внутрішні функції держави 55

Галузь права 218

Гарантії законності 3 72

Гарантії прав і свобод людини і громадянина 139

Гіпотеза 210

Громадянське суспільство 107

д

Деліктоздатність 303.

Демократичний режим 67

Демократія 117

Держава 48

Державна влада 50,73

Державний апарат 75 '^лд

Державний примус 77 '"',,

Державний режим 67.

Джерело права 232

Диспозиція 210

Дисциплінарна відповідальність 338

Дієздатність 303

Доктринальне тлумачення права 274

Дотримання норм права 285

Дуалістична монархія 63

Е

Естетичні норми 193 Етатистська держава 121

Закон 250

Законний інтерес 309

Законність 370

Законодавчий процес 264

Звичай 196

Зворотна дія нормативно-правового акта 253

Зловживання правом 325

Злочин 321

Змішана республіка 64

Зовнішні функції держави 56

Імперія 66 Інкорпорація 266 Інститут держави 80 Інститут права 223 Інтерпретаційний акт 278

К

Казуальне тлумачення норм права 274

Кодифікація 267

Компаративістика 16

Консолідація 266

Конституційно-правова відповідальність 338

Контрольна влада 91

Конфедерація 66

Конформістська правомірна поведінка 319

Концепція праворозуміння 156

Корпоративні норми 193

Кримінальна відповідальність 337

Л

Легальне тлумачення норм права 274 Легістське праворозуміння 151

М

Маргінальна правомірна поведінка 320 Матеріальна відповідальність 338 Матеріальне право 226 Метод правового регулювання 219 Методологія теорії держави і права 10 Механізм держави 75 Механізм правового регулювання 380 Міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини 142

Місцеве самоврядування 103 Монархія 62

Монократична форма держави 61 Мононорма ЗО

Н

Негайна дія закону 253

Неолітичної революції теорія 33

Неофіційне тлумачення норм права 274

Норма моралі 192

Норма права 193

Нормативне тлумачення норм права 274

Нормативний акт 190

Нормативний договір 240

Нормативно-правовий акт 248

О

Об'єднання громадян 101

Об'єкти правовідносин 306

Об'єктивне право 178

Об'єктивно протиправне діяння 327

Облік нормативно-правових актів 265

Омбудсман 92

Орган держави 75

Офіційне тлумачення норм права 274

П

Парламент 82 Парламентарна монархія 63

Ч IX <І *

 

І16

Парламентарна республіка 63
Переживання нормативно-правовоґо акта 253
Підгалузь права 219
Підзаконний акт 251
Позитивне право 152
Полікратична форма держави 62 q.-r
Політиканок: ■;«

Політична влада 27 Політична партія 102 Політична система суспільства 96 Понятійно-категоріальний апарат юриспруденції 18

Права громадянина 136

Права людини 136

Право 167

Правова аксіома 171

Правова демагогія 361.

Правова держава 121

Правова ідеологія 354

Правова категорія 20

Правова культура 357

Правова норма 193

Правова пільга 384

Правова поведінка 316

Правова політика 386

Правова психологія 354

Правова система 391

Правова соціалізація 363

Правова фікція 186

Правове виховання 362

Правове заохочення 384

Правове регулювання З 78 кн

Правовий акт 372

Правовий звичай 234

Правовий ідеалізм (романтизм) 361

Правовий інфантилізм 361

Правовий нігілізм 360

Правовий статус особистості 133

Правові поняття 19

Правові презумпції 183

Правовідносини 300

Правозастосовчий акт 296

Правозастосування 286 о«

Правоздатність 303,т шантиэ'й/

Правомірна поведінка ЗІ 7; _ГІ "'^3

Правопорушення 321 / _{R< Z}yp

Правопорядок 373,.^q

Праворозуміння 149 %, -.-^

Правосвідомість 353 ■ j. ^J'f0
Правосуб'єктність 303
Правотворчість 259

Правоутворення 259 и л;^эд леї

Предмет правового регулювання 219. цавЖ' шї

Предмет теорії держави і права 8. чіпік'м:;нТ

Президентська республіка 63 п hhf->,•, vrT

Приватне право 225 т
Принципи права 179

Принципи юридичної відповідальності 336

Природне право 152 н--, ■,-;,■■

Прогалина у праві 290 л;_iR(T ч
Процесуальне право 226
Публічне право 225

Реалізація права 283 Релігійний текст 242 Релігійні норми 193 Республіка 63 Розподіл влади 79

Санкція 210

Світовий правопорядок 375

Сегментарна форма держави 62

Система законодавства 268

Система права 217

Систематизація нормативно-правових актів 265

Структура правовідносин 302

Склад правопорушення 324

Соціальна держава 125

Соціальне партнерство 113

Соціальне регулювання 189

Соціальний інститут 24

Соціальні норми 192

Суб'єкт правовідносин 303.

Суб'єкти права 302

Суб'єктивне право 178 Субінститут права 225 Судова влада 89 Сутність держави 53 Сутність права 168 Сучасна типологія права 392

Юридичний прецедент 236

Юридичний процес 345

Юридичні вчинки 313

Юридичні колізії 293

Юридичні обов'язки людини та громадянина 138

Юридичні факти 311

Юриспруденція (юридична наука) 5

Теорія держави і права 7 Тип державнії

Тип (сім'я) правової системи 392 Тлумачення норм права 272 Тоталітарний режим 68

У

Унітарна держава 65 Уряд 87

Ф

Федерація 65

Форма держави 61

Форма державного правління 62

Форма державного режиму 67

Форма державно-територіального устрою 65

Форма права 232

Форми здійснення функцій держави 57

Функції держави 55

Функції права 169

Функції теорії держави і права 17

Функції юридичної відповідальності 335