Система права та її структурні елементи

Система права — це об'єктивно зумовлена внутрішня структура права, що складається зі взаємопов'язаних норм, логічно розподілених по галузях, підгалузях та інститу­тах.

Системність права означає, що воно є цілісним утворен­ням, що складається з безлічі елементів, що перебувають у певному зв'язку між собою.

Ознаки (риси) системи права:

1) об'єктивна зумовленість. Будову права зумовлюють
реально існуючі чинники — соціально-економічні, полі­
тичні, національні, релігійні, культурні, історичні. Систе­
ма права існує об'єктивно і не може створюватися за суб'єк­
тивним розсудом людей;

2) органічна цілісність, єдність і взаємозв'язок право­
вих норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких
складається система права, не можуть функціонувати ізольо­
вано. Вони є взаємно узгодженими і цілеспрямованими;

3) структурна різноманітність. Це означає, що си­
стема права складається з неоднакових за змістом та об­
сягом структурних елементів (норми, інститути, підгалузі,
галузі), які логічно об'єднують, розташовують нормативний
матеріал у певній функціональній спрямованості;

4) поєднання динаміки і стабільності. У системі права
існують елементи, які забезпечують поєднання цих харак­
теристик системи, що, здавалося б, не сполучаються. Як
стабілізуючий, опорний елемент системи права виступають
галузі права. Зокрема, конституційне, адміністративне,
цивільне, кримінальне право виступають як «скелет» си-

стеми права. Правові норми забезпечують динамізм систе­ми права, швидко реагуючи на суспільні відносини, що змінюються. Не залишається незмінним і набір галузей права: поява нових галузей права (інформаційне, банків­ське, медичне право) на базі традиційних відбувається внаслідок об'єктивної диференціації суспільних відносин та їхньої державно-правової оцінки у вигляді нових зако­нодавчих актів.

Структурні елементи системи права: норми права; інститути права; підгалузі права; галузі права.

Норма права — первинний, початковий елемент системи права, з якого складаються інститути та галузі права. Не існує норми права, яка не входила б до певного інституту і галузі права. Галузь права є найбільш крупним елементом, з яких складається система права.

предмет і метод правового регулювання. Крім того, кожна галузь має свій набір принципів і загальних положень, специфічних засобів і прийомів правового регулювання.

Чим розвиненішою є система права, тим більше галузей включає вона. Разом із традиційними галузями права Укра­їни — конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним — формуються такі нові галузі права, як податкове, банківське, господарське право.

Галузь права, у свою чергу, є підсистемою, що склада­ється з підгалузей і інститутів права.

Підгалузь права — система однорідних предметно-по­в'язаних інститутів певної галузі права. Наприклад, під-галуззю цивільного права є право інтелектуальної власно­сті, підгалуззю конституційного права — парламентське право.

 

Галузі права

Центральною ланкою системи права є галузь — крупна впорядкована сукупність правових норм, яка регулює пе­вний тип схожих суспільних відносин специфічним мето­дом правового регулювання.

Ознаки (риси) галузі права:

1) основа виділення галузі права — однотипні суспіль­
ні відносини, що потребують правового регулювання;

2) якісна своєрідність врегульованих суспільних від­
носин;

3) наявність специфічного набору прийомів і засобів
регулювання суспільних відносин;

4) наявність системно-структурних складових, тобто
взаємопов'язаних інститутів і норм права.

На відміну від інших структурних елементів системи права галузь, не пориваючи системних зв'язків, має віднос­ну автономію: вона здатна до самостійного функціонування у загальній системі права. Наприклад, майнові правовід­носини можуть виникати, змінюватися і припинятися на основі норм тільки однієї галузі права — цивільного права. Для реалізації цивільних прав та обов'язків можна не звер­татися до інших галузевих норм.

Критерії розмежування галузей права належать до спір­них питань юридичної науки. Проте більшість дослідників сходяться на тому, що в основі поділу права на галузі лежать

Предмет і метод правового

Регулювання як критерії розмежування

Галузей права

Предмет правового регулювання — це тип суспільних відносин, який регулює дана галузь, це те, що підлягає правовому регулюванню. Предмет правового регулювання включає: суб'єкти, їх поведінку, об'єкти, соціальні факти, які є підставами виникнення або припинення правових відносин. Предмет правового регулювання є унікальним для кожної галузі права. Наприклад, галузь цивільного права України регулює особисті немайнові і майнові від­носини суб'єктів права.

Предмет правового регулювання вважається матеріаль­ним критерієм розмежування галузей права. Але одного матеріального критерію для виділення галузей права недо­статньо, тим паче, що іноді дуже важко провести межу між суміжними типами (родами, видами) відносин: наприклад, між земельними правовідносинами і цивільно-правовими відносинами. Через це ученими-юристами було введено ще один критерій розмежування галузей права — метод право­вого регулювання.

Галузевий метод правового регулювання — це характер­ний для коленої галузі права набір способів впливу права на суспільні відносини, це те, як право впливає на них.

 

Структуру галузевого правового методу складають узяті в сукупності правові засоби, які встановлюють¹:

1) правове положення суб'єктів у сфері регульованих
відносин. Воно характеризується встановленням правового
зв'язку суб'єктів із державою і з регульованими відносина­
ми. Це досягається шляхом закріплення за ними загальної
та спеціальної правоздатності;

2) юридичний факт як підстава виникнення, зміни або
припинення правовідносин. Для кожної галузі права вла­
стиві тільки свої юридичні факти (наприклад, у криміна­
льному праві — злочин);

3) прийоми формування суб'єктивних прав та юридич­
них обов'язків, закріплені в диспозиціях норм права, що
визначають різний характер взаємозв'язків між суб'єктами
(вони можуть бути рівними і підпорядкованими);

4) прийоми захисту суб'єктивних прав та забезпечення
юридичних обов'язків. Окремим галузям права, як прави­
ло, властиві свої, типові заходи захисту і забезпечення:
наприклад, неустойка у цивільному праві, позбавлення волі
у кримінальному праві, адміністративний арешт в адміні­
стративному праві тощо. Крім того, має значення те, кому
належить ініціатива застосування захисних заходів.

Як основні методи правового регулювання виступають імперативний і диспозитивний методи.

Імперативний метод — це метод владних розпоряджень, що містить у собі, як правило, норми-заборони і норми-обо-в'язки. Він використовується головним чином в криміналь­ному, адміністративному та деяких інших галузях права. Імперативні норми права не можуть бути змінені за домов­леністю між учасниками правових відносин.

Диспозитивний метод є протилежним імперативному. Він дає суб'єктам можливість самостійно встановити прави­ла своєї поведінки в рамках закону. Цей метод більшою мі­рою властивий цивільному, господарському праву тощо.

За тим же принципом протилежності розрізняють метод обмежень і метод заохочень (стимулів). Метод обмежень припускає встановлення заборон і покарань за порушення заборон, що властиве кримінальному та адміністративному праву. Протилежний йому метод заохочень найяскравіше виявляється в трудовому праві, де діють пільгові системи, спрямовані на стимулювання моральної та матеріальної зацікавленості працівників.

¹ Витченко A.M. Метод правового регулирования социалисти­ческих общественных отношений. — Саратов, 1974. — С.57-60»

Протистоять один одному метод автономіїта.рівності сторін і метод субординації. Перший є типовим для про­цесуальних галузей права, де позивач і відповідач, інші учасники судового розгляду перебувають в однаковому процесуальному становищі один перед одним, законом і судом, їхні відносини характеризуються самостійністю. Цей метод є характерним також для цивільного і сімейного права: учасники цивільного договору не підпорядковані один одному, подружжя має рівні права та обов'язки. Дру­гий метод є характерним для адміністративного права. Він передбачає нерівність учасників правових відносин, під­леглість одного з них іншому.

Для кожної галузі права властивий якісно своєрідний набір прийомів правового регулювання, що включають дозволи, зобов'язування і заборони.

При цьому необхідно мати на увазі, що, як правило, один і той же метод або прийом правового регулювання застосо­вується в різних галузях права. Структура галузевого ме­тоду залишається незмінною, а окремі правові прийоми можуть переходити від одного галузевого правового методу до іншого, не руйнуючи його структуру. Наприклад, метод правового регулювання галузі кримінального права вклю­чає імперативний метод і метод обмежень, а також заборо­ну як основний прийом правового регулювання.