БАНКІВСЬКЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ПРАВА



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

БАНКІВСЬКЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ПРАВА



ТЕМА 1

БАНКІВСЬКЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ПРАВА

План

1. Поняття, предмет і система банківського права

2. Норми банківського права та їх класифікація

3. Принципи і джерела банківського права

4. Питання вдосконалення банківського законодавства

5. Банківські правовідносини: поняття, склад та їх види

6. Поняття, функції та структура банківської системи України

7. Зародження та еволюція банківської справи в Україні

8. Поняття та види банківських об'єднань

9. Питання функціонування банківської системи України

Банківські правовідносини: поняття, склад та їх види

Банківські правовідносини - це урегульовані нормами права відносини, які виникають у сфері банківської діяльності, а саме у процесі управління банківською системою, здійснення таких операцій, як приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-корес- пондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також здійснення інших операцій на підставі виданої Національним банком України ліцензії або окремого дозволу.

Банківські правовідносини характеризують дві особливості. По- перше, однією з сторін цих відносин обов'язково є або банк (небан- ківська фінансова установа), або філія іноземного банку, яка створена та діє на території України, або Національний банк України.

По-друге, ці відносини безпосередньо чи опосередковано пов'язані з банківською діяльністю. Безпосередній зв'язок з банківською діяльністю має прояв, коли банківське правовідношення виникає у процесі її здійснення. У даному випадку об'єктом може бути як майно у вигляді коштів, цінних паперів, дорогоцінних металів, так і немайнові блага - ділова репутація банку, банківська таємниця тощо. Опосередкований зв'язок з банківською діяльністю є в організаційних відносинах, які складаються, наприклад, в процесі державної реєстрації банків, ліцензування банківської діяльності та є необхідною передумовою для здійснення банківських операцій та угод.

Банківське правовідношення складається з структурних елементів: суб'єктів, об'єкту та змісту.

О.А. Костюченко вважає, що суб'єктами банківських правовідносин можуть бути державні органи (НБУ), юридичні особи (комерційні банки, підприємства), фізичні особи (громадяни України, іноземці). А в деяких випадках - держава (при випуску державних облігацій, використанні банківського кредиту для покриття нестачі бюджетних коштів).

На відміну від О.А. Костюченко, Л.Г. Єфимова та І.Б. Заверуха не обмежують коло обов'язкових суб'єктів банківських правовідносин виключно банками та центральним банком держави, а передбачають серед них ще й небанківські фінансові установи.

Приєднуючись до наукових поглядів Л.Г. Єфимової та І.Б. Заверухи, слід зазначити, що небанківські фінансові установи можуть виступати суб'єктами банківських правовідносин лише за умови, що здійснення ними певних фінансових операцій, є систематичними та які належать до основного виду їх діяльності. Так, не можна визнавати суб'єктом банківських правовідносин юридичну особу-кредитора, який одноразово надав позику юридичній чи фізичній особі.

Отже, суб'єктом банківських правовідносин є фінансова установа, яка на професійній регулярній основі здійснює окремі банківські операції. В якості прикладу таких суб'єктів можна навести кредитні спілки та ломбарди .

Банківські правовідносини можуть виникати:

5) між банками (небанківськими фінансовими установами, філіями іноземних банків) та клієнтами;

6) між самими банками (небанківськими фінансовими установами, філіями іноземних банків);

7) між банками (небанківськими фінансовими установами, філіями іноземних банків) та бюро кредитних історій;

8) між Національним банком України та банками (небанківськими фінансовими установами, філіями іноземних банків);

9) банками (філіями іноземних банків) та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

10) між Національним банком України та органами публічної влади.

Це надає можливість класифікувати банківські правовідносини за суб'єктним складом.

Щодо об'єкту банківських правовідносин ним є те, з приводу чого здійснюють свою діяльністю суб'єкти. Так, Ю.В. Ващенко об'єктом банківських правовідносин вважає банківські операції. Зокрема, об'єктом кредитних правовідносин є відповідні кредитні операції, розрахункових - розрахункові. Стосовно правовідносин, які виникають між Національним банком України та іншими банками з приводу створення та ліцензування банків, а також застосування до них заходів впливу за порушення банківського законодавства, то вони також опосередковано пов'язані зі здійсненням відповідних банківських операцій.

Основний зміст банківського правовідношення складають права та обов'язки його суб'єктів, які виникають з приводу дотримання, виконання, використання та застосування установленого законами та нормативними актами центрального банку держави порядку проведення банківських операцій та угод.

Банківські правовідносини можна поділяти на певні види за різними критеріями.

1. Залежно від виду банківських операцій їх можна класифікувати на:

ü кредитні;

ü депозитні;

ü Розрахункові;

ü факторингові;

ü лізингові.

2. За галузевою правовою природою банківські відносини поділяються:

ü фінансово-правові;

ü адміністративно-правові;

ü цивільно-правові;

ü господарсько-правові.

3. За методом правового регулювання:

ü відносини, засновані на рівності сторін;

ü владно-майнові відносини.

Цікаву класифікацію банківських правовідносини наводить С.В. Пихтін, виходячи з їх функціональної спрямованості:

1) майнові - пов'язані з грошовими коштами у національній та іноземній валюті, цінними паперами, дорогоцінними металами та іншими фінансовими активами;

2) немайнові:

ü організаційні - складаються у процесі державної реєстрації фінансової установи, ліцензування банківської діяльності, побудови і забезпечення належного функціонування банківської системи та не пов'язані зі здійсненням банківських операцій та угод;

ü функціональні - складаються у процесі здійснення банківських операцій та угод, але їх об'єктом є не фінансові інструменти, а немайнові блага: ділова репутація, обов'язок зберігати банківську таємницю тощо.

Залежно від характеру зв'язків між сторонами О. А. Костюченко виділяє вертикальні та горизонтальні банківські правовідносини.

Вертикальні банківські правовідносини формуються між сторонами, одна з яких підпорядковується іншій. Так, Національний банк України здійснює нагляд за діяльністю банків. При здійсненні банківського нагляду НБУ має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів НБУ для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Горизонтальні банківські правовідносини виникають між комерційними банками та їх клієнтами з приводу банківського обслуговування, а також між банками (небанківськими фінансовими установами) у процесі здійснення банківських операцій (наприклад, кореспондентські відносини між двома банками, відносини щодо надання міжбанківського кредиту).

Таким чином, нормами банківського законодавства встановлюється правовий режим взаємовідносин учасників банківських правовідносин, визначаються права та обов'язки банків (небанківських фінансових установ) та їх клієнтів, а також гарантії їх реалізації.

 

Питання вдосконалення банківського законодавства

Ефективне функціонування банківської системи України багато в чому визначається рівнем її правової основи і неможливе без визначення правового статусу суб'єктів кредитної системи та детальної регламентації різних аспектів банківської діяльності. Створення повноцінного банківського законодавства є запорукою належного управління еконохмікою держави, побудови механізму сучасної кредитної системи України і формування правової держави.

Банківська система України функціонує на підставі цілої системи нормативно-правових актів, яка визначається терміном «банківське законодавство», які регулюють суспільні відносини у сфері банківської діяльності. Його можна визначити як систему нормативних, взаємодіючих між собою актів, що містять норми, які регулюють діяльність банків та інших кредитно-фінансових інститутів (відносини у встановленні структури та функцій кредитно-банківської системи, здійсненні основних банківських операцій), а також їхні взаємовідносини з клієнтами, питання правового регулювання розрахункових, кредитних, валютних відносин та операцій із цінними паперами, а також організацію банківського регулювання і банківського нагляду. Банківське законодавство - це значний масив різноманітних за юридичною силою, формою і сферою дії нормативних актів, що мають визначену ієрархічну систему. Тут банківське законодавство має ряд особливостей.

Перша особливість - міжгалузевий характер банківського законодавства, адже воно містить норми різних галузей права. Найбільшого значення тут набувають норми конституційного, адміністративного, цивільного та фінансового права. Водночас багатогранність самої банківської діяльності дає підстави включати до складу банківського законодавства ще й норми кримінального права (наприклад, кримінальна відповідальність за виготовлення, збут фальшивих грошей, цінних паперів та іноземної валюти або за порушення правил про валютні операції), цивільно-процесуального права (наприклад, відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника або порядок стягнення коштів за виконавчими документами з установ, підприємств, організацій) та інших галузей права. Ураховуючи інтегративний характер банківського законодавства, його можна назвати комплексною галуззю законодавства, яка є окремою специфічною структурою в системі національного законодавства.

Другою особливістю банківського законодавства України є значна кількість підзаконних нормативних актів. І водночас законів, що регулюють різні аспекти і питання банківської діяльності,- недостатньо. У таких країнах, як Великобританія, Німеччина, США, Франція, діє розгалужений масив законів, що регулюють банківську діяльність та забезпечують ефективне функціонування кредитної системи цих країн.

Недостатня кількість законів у цій сфері пояснюється, з одного боку, складною і повільною процедурою їх прийняття, а з іншого,- тим, що банківські відносини надто динамічні. Це вимагає постійного внесення змін, спрямованих на вдосконалення зазначеної діяльності, що забезпечується оперативним прийняттям підзакон- них нормативних актів. Отже, наявний перекіс законодавства в бік відомчих нормативних актів.

Відомчі нормативні акти (постанови, інструкції, положення і правила) видаються на виконання та в межах закону і покликані усунути прогалини в правовому регулюванні банківських суспільних відносин.

Третьою особливістю банківського законодавства є те, що основний його масив, як зазначалось, представлений відомчими нормативними актами. При цьому деякі центральні органи державного управління спеціальної компетенції (НБУ, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку) наділені функціями нормотворчого характеру і видають підзаконні нормативні акти, які мають міжвідомчий характер, відображають специфічну сферу їх діяльності і є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Наступною особливістю банківського законодавства є проблема розмежування його з іншими галузями законодавства (адміністративним, фінансовим і цивільним), що має практичне значення для ефективного розвитку і функціонування економіки. При цьому слід констатувати ключову роль публічних начал в регулюванні банківської діяльності, зокрема, це стосується питання меж втручання держави в банківську сферу.

Для вдосконалення банківського законодавства принципове значення має процес його інтеграції та диференціації.

Інтеграція правового регулювання банківської діяльності забезпечує посилення взаємозв'язку та взаємодії банківського законодавства з іншими галузями законодавства (адміністративним, цивільним, фінансовим).

Диференціація правового регулювання банківської діяльності полягає в його розмежуванні, в особливостях правового регулювання різних сфер банківської діяльності (розрахункових, кредитних, валютних відносин та ін.). У практичному плані мова йде про розмежування банківського права на публічне і приватне, матеріальне і процесуальне тощо.

Як відомо, сучасний нормативний вакуум у сфері банківської діяльності зумовлений зміною соціально-політичного устрою і напрямів економічного розвитку країни. Деякі нормативні акти не завжди узгоджуються між собою, інколи навіть суперечать один одному; слід ще багато зробити для поліпшення правового регулювання банківських відносин і побудови кредитної системи в Україні.

Серйозним недоліком для регулювання банківських відносин є внесення частих змін до законів невдовзі після їх прийняття, як це було, наприклад, із попереднім Законом України «Про банки і банківську діяльність». Часті зміни та доповнення до законів не сприяють стабільності банківського законодавства і негативно впливають на практику його застосування суб'єктами господарювання.

На стані банківського законодавства негативно позначається і практика численних змін «правил гри», зокрема прийняття за короткий час різних відомчих нормативних актів з одних і тих самих питань. Так, за роки незалежності держави Правління НБУ неодноразово змінювало нормативні акти (інструкції, положення, правила) з окремих питань банківської діяльності: зокрема, про порядок створення та державної реєстрації банків, про застосування НБУ заходів впливу, про безготівкові розрахунки, про порядок відкриття та закриття рахунків у банках тощо.

Важливе значення для розвитку банківського законодавства має концепція розвитку банківської системи України, яка повинна містити основні напрями та шляхи вдосконалення банківського законодавства. Зокрема, актуальним як у теоретичному, так і в практичному аспекті є питання його кодифікації. В розробленому творчим колективом НБУ проекті концепції розвитку банківської системи України передбачалося створити на основі всіх чинних законодавчих і нормативних документів систематизований Кодекс нормативних актів щодо банківської діяльності,, постійно підтримуючи його в робочому стані та ознайомлюючи з ним усі банки України. Однак ця пропозиція залишилася нереалізованою.

З огляду на виняткове значення проблем удосконалення банківського законодавства, слід вирішити низку питань. У плані законодавчої діяльності Верховної Ради України слід прийняти пакет законопроектів з питань банківської справи. У цьому пакеті такі закони: «Про комерційні банки», «Про банківський кредит», «Про кредитну установу», «Про Ощадний банк», «Про валютне регулювання», «Про банківський нагляд», «Про іпотечні банки», «Про страхування обігу цінних паперів», «Про інкасацію», «Про безготівкові розрахунки», «Про механізм повернення капіталу, вивезеного з України», «Про строкові фінансові інструменти», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», «Про ломбарди», «Про страхування внесків фізичних осіб у банках», «Про діяльність іноземних банків та банків з іноземним капіталом» та ін.

Удосконаленню банківського законодавства сприяло б вирішення на законодавчому рівні таких питань: про страхування депозитів та кредитів, про Державну скарбницю України, організацію та порядок роботи банківської системи в особливий період, про систему державного банківського аудиту, про відповідальність банків за незаконні банківські операції, про дочірній банк та інші кредитні установи (фінансові та холдингові компанії), про банкрутство і неспроможність кредитних установ, про механізм реорганізації банків, про правове забезпечення електронних платіжних систем, про систему страхування банківських цінностей під час їх зберігання та перевезення, про захист прав кредиторів тощо.

Робота щодо вдосконалення банківського законодавства не обмежується прийняттям лише законів, необхідне й нормативне регулювання окремих сфер банківської діяльності та їхніх відносин із клієнтами (розрахункових, кредитних, валютних та ін.), формування спеціального механізму реалізації тих чи інших положень у банківській сфері (йдеться про формування кредитно-фінансового інституту трастових операцій, про порядок виконання заставних зобов'язань у разі неповернення кредитів, про лібералізацію валютних операцій - переказ іноземної валюти за кордон або залучення іноземних інвестицій, упорядкування засад вексельного обігу, врегулювання інституту арешту коштів банків та ін.).

Аналіз чинного банківського законодавства свідчить, що воно перебуває ще на етапі розвитку і не повною мірою відповідає вимогам ринкової економіки.

Для банківського законодавства характерні такі негативні риси:

а) багаторівневий характер правового регулювання банківської діяльності та наявності значної кількості підзаконних нормативних актів. У зв'язку з цим особливо актуальним є дотримання ієрархії джерел банківського права;

б) відсутність єдиного кодифікованого акта з банківської діяльності;

в) динамічність норм банківського права і внесення частих змін і доповнень до нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;

г) суперечливість і складність багатьох нормативних актів, їхня неузгодженість з актами, які стосуються взагалі народного господарства і регулюють господарські відносини;

д) недостатня кількість офіційних джерел, де публікуються нормативні акти з банківської діяльності, і труднощі, що виникають з пошуком і користуванням цими актами.

Опублікування нормативних актів не відповідає формальним вимогам обнародування, а умови їх розповсюдження не забезпечують загальнодоступності актів.

Поряд із вдосконаленням безпосередньо банківського законодавства, складовою частиною цього процесу є здійснення інших заходів.

1. Норми банківського законодавства необхідно узгоджувати з нормами інших галузей національного законодавства, тобто враховувати норми актів суміжного законодавства, що є основою концептуального характеру.

2. Відображати в чинному законодавстві міжнародні норми і звичаї, що застосовуються в банківській практиці.

3. Чіткіше розмежовувати повноваження законодавчих та виконавчих органів у банківській сфері.

4. Обмежити до мінімуму втручання держави в банківську сферу і намагатись ліквідувати монополізацію НБУ в управлінні кредитно-банківською системою.

5. Національному банку систематично розробляти й видавати методичні вказівки та роз'яснення щодо деталізації застосування банківського законодавства чи регулятивних правил.

6. Удосконалювати єдину державну інформаційну систему реєстрації позичальників, тобто такий централізований банк даних, де накопичується інформація про фінансовий стан позичальників, та підтримувати її ефективність.

7. Провести реформування бухгалтерського обліку в поєднанні з удосконаленням аудиторських стандартів та аудиторської практики (зокрема, розробити нормативні документи стосовно реорганізації банківського обліку та звітності в банківській системі), посилити рівень їх застосування, враховуючи міжнародні стандарти бухобліку та аудиту.

8. Законодавчо врегулювати порядок організації та функціонування електронних платіжних систем, утворити Єдину платіжну систему під захистом НБУ.

9. Створити спеціальне агентство з питань реструктуризації банківських активів, яке організувало б оперативну роботу з реструктуризації управління банками та їхніми активами.

10. Потребує уваги і практика вдосконалення і реалізації законодавства, спрямованого на запобігання використанню банківської системи для легалізації нелегальних доходів, одержаних злочинним шляхом.

Важливу роль у розвитку національного банківського законодавства має відіграти процес міжнародного співробітництва у сфері правового регулювання банківської діяльності, адаптації його до відповідного законодавства Європейського Союзу, поступового приведення нормативних актів України до Європейських стандартів.

Отже, чинне національне банківське законодавство має прогресивний вектор і підпорядковане меті регулювання ринкової системи економіки. Однак найважливішою проблемою залишається розширення та якісний розвиток правового фундаменту управління банківською системою і банківською діяльністю, відповідність сучасного національного банківського законодавства міжнародним банківським стандартам.

Удосконалення національного банківського законодавства сприятиме функціонуванню ринкової економіки, подоланню фінансової кризи, прискоренню формування ефективної банківської системи України.

 

Питання функціонування банківської системи України

Сучасна банківська система України як система ринкового типу перебуває в процесі розвитку і вимагає подальшого вдосконалення. Механізм функціонування банківської системи постійно змінюється і залежить від обґрунтованого та ефективного визначення змісту діяльності банківської системи України, який розкривається в її головних напрямах. До них належать:

ü закріплення фінансової стабілізації та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції;

ü здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, яка відповідає реальній зміні внутрішнього валового продукту (ВВП);

ü забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і недержавних суб'єктів національної економіки;

ü підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків НБУ;

ü стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через дію механізмів страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції;

ü зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств та подальший розвиток банків з державним капіталом;

ü стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків шляхом збільшення обсягів довгострокового кредитування;

ü подальше скорочення питомої ваги готівки в обігу;

ü утримання валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримки купівельної спроможності національної валюти;

ü покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемі- сійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і позик ззовні;

ü підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;

ü продовження процесу «дедоларизації» національної економіки шляхом активізації привабливості гривневих активів порівняно зі вкладеннями в активи в іноземній валюті;

ü поточне регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;

ü забезпечення нормального функціонування національної валютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;

ü ретельний контроль за капітальними операціями резидентів і нерезидентів на фінансовому ринку України;

ü використання позитивного досвіду функціонування іноземного банківського капіталу;

ü сприяння співробітництву з міжнародними фінансовими організаціями та залучення інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки.

Розглядаючи банківську систему України в практичному аспекті, варто наголосити на проблемах, що стоять перед банками і впливають на формування повноцінних ринкових засад у банківському секторі. До основних проблем слід віднести:

ü недостатність основного капіталу банків, неможливість банків підвищити розмір статутного капіталу відповідно до чинного

ü законодавства;

ü заборгованість господарських суб'єктів перед банками, значний обсяг неповернутих кредитів, що впливає на стан банківських

ü активів;

ü висока залежність ряду банків від стану державного і місцевих бюджетів;

ü нехтування питаннями освоєння перспективних банківських технологій, можливістю впроваджувати банківський менеджмент і маркетинг;

ü концентрація зусиль банків на отриманні спекулятивного прибутку і недостатня увага до кредитування реального сектора економіки;

ü слабкий банківський нагляд за функціонуванням банківської системи, недостатній захист інтересів вкладників, акціонерів, пайовиків та прав кредиторів;

ü суттєво збільшення участі іноземних інвесторів у функціонуванні банківської системи, що може призвести до денаціоналізації банківського капіталу та вплинути на суверенність країни;

ü недоліки чинного законодавства, неврегульованість багатьох юридичних аспектів діяльності банків, небанківських фінансових установ, недостатня система страхування депозитів, організації процедур санірування, реструктуризації та банкрутства банків.

На розвиток банківської системи України впливають й інші фактори. По-перше, суперечливі політичні, економічні й соціальні перетворення в країні, відсутність обґрунтованої та загальновизначеної довгострокової концепції стратегії розвитку національної банківської системи, невідповідність діяльності банків міжнародним стандартам і, звичайно, відсутність досвіду побудови національної банківської системи в умовах ринкової економіки, монополізація банківської справи, низька конкурентоспроможність на світовому ринку.

Крім того, серед економічних факторів, які впливають на розвиток банківської системи, можна назвати: недостатній рівень капіталізації та підтримки реального сектора економіки; розпорошення банківського капіталу, повільне формування страхових фондів вкладів населення, низьку якість активів, відсутність достатніх обсягів резервів на покриття банківських ризиків, обмеженість довгострокових кредитних ресурсів, недовіра вкладників до банків, повільний розвиток хмалих підприємств і податковий тягар.

На процес функціонування банківської системи впливають також: нечітка, ризикована кредитна політика, нестача кваліфікованих банківських кадрів, значні витрати (зокрема, на рекламу, інфраструктуру, персонал тощо), нераціональна територіальна структура банківської системи, недоліки у фінансуванні зовнішньо- експортних операцій, низький рівень банківського менеджменту та недосконалість організаційних структур, якість банківського нагляду, економічний стан галузей промисловості, недостатньо прозорий фінансовий стан суб'єктів господарювання, низька платіжна дисципліна.

Для нормальної діяльності банківської системи країни важливе значення має існування ефективної законодавчої бази, яка регулювала би правовий статус банків і банківську діяльність у відповідних сферах. До недоліків нормативного регулювання слід віднести і нестабільність чинного банківського законодавства, відсутність регулятивних норм для багатьох видів банківських операцій, чітких бухгалтерських стандартів тощо.

Банківська система України в період фінансової кризи зазнала значних втрат. З метою подолання фінансової кризи і мінімізації її негативних наслідків важливе значення має здійснення антикризових заходів, а саме:

ü створення стабілізаційного фонду в Україні за рахунок відрахувань банків;

ü -розроблення інструментів стримування режиму спекулятивного фінансування;

ü впровадження антициклічного банківського нагляду, підвищення ефективності регулювання за фінансовим сектором в Україні, підвищення їх прозорості та підзвітності;

ü удосконалення порядку капіталізації банків за участі держави з урахуванням позитивного міжнародного досвіду;

ü -удосконалення регулювання зовнішніх запозичень банків та участі іноземного капіталу в статутному капіталі банків України;

ü створення державної структури по роооті з проолемними активами та Фонду довгострокового кредитування, який акумулював би державні кошти;

ü -збільшення обсягів рефінансування комерційних банків Національним банком України за рахунок розширення обсягів кредитування під заставу цінних паперів;

ü -запровадження нових програм кредитування та створення спеціальних фондів;

ü введення тимчасової адміністрації і кураторів НБУ у проблемних банківських установах.

Подолання вищезазначених недоліків та реалізація антикризо- вих заходів сприятиме розширенню та удосконаленню банківського бізнесу, стабілізації банківської системи країни.

Практична роль банківської системи визначатиметься тим, як вона управляє в державі системою платежів і розрахунків, враховуючи, що значна частина комерційних угод здійснюється через депозити, інвестиції і кредитні операції. При цьому ефективність інвестування коштів значною мірою залежить від здатності самої банківської системи спрямувати ці кошти саме тим позичальникам, які знайдуть способи їх оптимального та ефективного використання.

У сучасних умовах банківська система України відіграє важливу роль у державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, регулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та інші економічні і соціальні досягнення держави.

Сьогодні банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни, важливим елементом господарського механізму. Банківська система має вирішувати не тільки свої внутрішні проблеми, а и сприяти реформуванню економіки в цілому. З цією метою банківська система повинна забезпечити економічно виправданий розподіл фінансових ресурсів, стимулювати конкурентні відносини, приватизацію, ціноутворення, перебудову фінансового ринку. Банківський сектор покликаний підтримувати в стабільному стані грошово-кредитну систему, створюючи передумови для запобігання безконтрольному нарощуванню дефіциту бюджету і регулювання інфляційних процесів, анківська система має створювати умови для функціонування ономіки, забезпечуючи обслуговування міжнародного руху товарів, прямих і портфельних інвестицій, використання робочої сили, рияти переходу до конвертованості національної валюти.

Нині, як відомо, відбувається активний процес інтеграції економіки України в систему міжнародних економічних відносин. Не є виключенням в цьому плані і банківська система України. Враховуючи, що в міжнародній банківській діяльності відбуваються істотні зміни і багато хто із спеціалістів говорять про так звану «фінансову революцію», що свідчить про неординарність та важливість розвитку міжнародного банківського співтовариства та інтернаціоналізацію системи банківської сфери. У зв'язку з цим виділяють такі основні фактори глобального впливу на банківські системи і, зокрема, на банківську систему України:

а) дерегулювання фінансових ринків, тобто здійснення заходів на скасування обмежень у фінансовій сфері;

б) посилення конкуренції в банківській справі;

в) фінансова глобалізація і фінансові нововведення, зокрема, створення широкої мережі зарубіжних філій і збільшення частки іноземного капіталу в банківській сфері;

г) комп'ютеризація банківської діяльності;

д) широке застосування інформаційних технологій, насамперед, інтернету.

Сьогодні перед суспільством постає проблема вдосконалення національної банківської системи в умовах глобального розвитку, проведення корекції стратегії розвитку банківського сектора України з метою запобігання ризикам та їх мінімізації, враховуючи негативні тенденції глобальної фінансової кризи.

Саме банківська система має відіграти важливу роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, дотриманні фінансової стійкості та інтеграції її у світовий фінансовий простір.

 

ТЕМА 1

БАНКІВСЬКЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ПРАВА

План

1. Поняття, предмет і система банківського права

2. Норми банківського права та їх класифікація

3. Принципи і джерела банківського права

4. Питання вдосконалення банківського законодавства

5. Банківські правовідносини: поняття, склад та їх види

6. Поняття, функції та структура банківської системи України

7. Зародження та еволюція банківської справи в Україні

8. Поняття та види банківських об'єднань

9. Питання функціонування банківської системи України



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.232.50.137 (0.023 с.)