Пільги, заохочення і обмеження в праві

Роль майбутніх заохочень і обмежень у визначенні лінії поведінки людини вперше була відмічена російсько-амери­канським соціологом Пітиримом Сорокіним. У наш час питання, пов'язані з правовими пільгами, заохоченнями і обмеженнями комплексно досліджує російський учений-юрист А.В.Малько¹.

Правова пільга — це правомірне полегшення становища суб'єкта, що виражається як у наданні додаткових прав (переваг), так і у звільненні від обов'язків.

Ознаки правової пільги:

1) пільга — це особливе додаткове суб'єктивне право. Наприклад, характер пільги мають субсидії на оплату ко­мунальних послуг, безкоштовний проїзд у громадському транспорті для учасників війни і бойових дій, різні види державної допомоги (самотнім матерям, сім'ям із дітьми тощо), особливі умови праці для інвалідів, вагітних жінок, неповнолітніх;

¹ Малько А.В.Стимулы и ограничения в праве: Моногра­фия. — М.: Юрист, 2004. — 248 с; Його ж. Льготная и поощри­тельная правовая политика. — М.: Юридический центр Пресс, 2004.—231с.

 

2) пільга має на меті — з одного боку, вирівнювання
можливостей для розвитку осіб, що перебувають у нерів­
них умовах через біологічні та соціальні причини (такими
є малозабезпечені сім'ї, діти, громадяни літнього віку, ін­
валіди), з іншого боку — посилення інтересу суб'єктів
права у соціально-корисній діяльності (наприклад, добро­
дійності);

3) пільга юридично закріплюється нормативно-право­
вими актами. Заборона надавати пільги в індивідуально­
му порядку, шляхом видання правозастосовчих актів, має
на меті звести до мінімуму можливі зловживання. Біль­
шість пільг встановлюються законом, але можливі також
пільги, що надаються підзаконними актами (особливо на
місцевому рівні).

^v Специфічним різновидом правових пільг виступають привілеї та імунітети для владних органів і посадовців, необхідні їм для повнішого і якіснішого здійснення служ­бових обов'язків (надання службового житла, персональ­ного автомобіля, безкоштовного проїзду в транспорті, дип­ломатичний імунітет, імунітет депутата, судді тощо).

Правові заохочення — це форма і міра юридичного схвалення заслуг суб'єкта права перед суспільством.

Ознаки правових заохочень:

1) виступають як результат заслуги, тобто добросовіс­
ного правомірного вчинку, пов'язаного з «надвиконанням»
суб'єктом обов'язків або з досягненням ним загальновизна­
ного корисного результату (затримання небезпечного зло­
чинця, врятування людей під час стихійного лиха, пожежі,
катастрофи, видатне наукове відкриття тощо);

2) є закликом здійснити бажаний для суспільства вчи­
нок, але не зобов'язують до нього кожного суб'єкта;

3) мають форму нагороди, яка виступає як дострокове
присвоєння чергового військового або спеціального звання,
нагородження державною нагородою, присвоєння почесно­
го звання, преміювання;

4) виступають як позитивний правовий стимул, як пра­
вило, найдієвіший у порівнянні із суб'єктивними правами,
рекомендаціями, пільгами тощо. Правовий стимул (від лат.
stimulus — загострена палиця, якою поганяли тварин) — це
закріплена в юридичних нормах спонука до правомірної
поведінки.

Залежно, від їх змісту розрізнять матеріально-правові (видача грошової премії) і морально-правові (оголошення подяки) заохочення.

Правові заохочення є способом (прийомом) правового регулювання, який, на відміну від правових обмежень, жорстко не регламентується правом. Тому правові заохо­чення можуть встановлюватися різними суб'єктами права і різноманіття їх, через це, практично безмежне.

Правове обмеження — це закріплена в юридичних нор­мах перешкода для неправомірної поведінки, що створює умови для задоволення інтересів суб'єктів права в нормаль­ному функціонуванні суспільних інститутів.

Ознаки правових обмежень:

1) містять інформацію про негативну правову реакцію
у разі протиправної поведінки суб'єкта;

2) виступають як загроза позбавлення певних цінно­
стей. Залежно від змісту цінностей, яких може бути по­
збавлений суб'єкт права, виділяють матеріально-правові
(наприклад, конфіскація майна) і морально-правові (на­
приклад, догана) обмеження;

3) метою правових обмежень є зниження негативних
проявів правового життя, забезпечення нормального здій­
снення суспільних відносин;

4) є закликом утриматися від небажаного для суспі­
льства вчинку.

Правові обмеження встановлюються нормативно-право­вими актами, а найбільш серйозні обмеження (позбавлення волі, конфіскація майна, арешт тощо) — виключно зако­ном.