Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Предмет теорії держави і права↑ Стр 1 из 53Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Теорія держави і права має спільний із іншими юридичними науками об'єкт дослідження — державно-правову дійсність. Розмежування теорії держави і права з іншими юридичними науками відбувається за предметом дослі- дження, тобто певного кола явищ, які вивчаються цією наукою. Кожна юридична наука має свій предмет дослідження, яким може виступати той або інший бік об'єктивної державно-правової дійсності. Предметом теорії держави і права є найбільш загальні закономірності виникнення, буття, функціонування та розвитку держави і права, на основі пізнання яких розробляються фундаментальні проблеми, що мають методологічне значення для галузевих юридичних наук. Закономірність — це стійкий причинно-наслідковий зв'язок між явищами (процесами), який існує об'єктивно (тобто незалежно від волі людей). Зазначимо, що в державно-правових процесах, як і в суспільному житті в цілому, можливі також і випадковості. Випадковість — це подія, основну причину якої встановити засобами сучасної науки неможливо, оскільки вона викликана безліччю незначних і короткочасних причин. Висловлюючись науковою мовою, випадковість є перетином незалежних причинних рядів. Врахування випадковостей в юриспруденції необхідне, оскільки держава і право як соціальні явища та творіння людини не вільні від елементів хаосу, ірраціональності, дисбалансу. У цьому сенсі теорія держави і права, як і решта суспільних наук, є наукою не стільки закономірною, як законоподібною. Предмет теорії держави і права включає: 1) сутність і соціальне призначення державних і пра 2) закономірності та випадковості виникнення, фун 3) систему понять і категорій, що використовуються 4) правові принципи, аксіоми, презумпції, фікції, що 5) теоретичні моделі правотворчої, правозастосовчої 6) прогнози та практичні рекомендації щодо вдоскона Предмет теорії держави і права складають явища, які можна назвати азбукою юриспруденції. Беззасвоєння цих явищ неможливо правильно та грамотно вивчати закони, складати угоди та договори, тлумачити їхній зміст, визначати їхню дію в просторі, у часі та за колом осіб. 1.4. Методологія теорії держави, ?і і права Методологія теорії держави і права — це система підходів, методів і принципів наукового вивчення державно-правових явищ. Центральний елемент методології — метод (від грецьк. methodos — шлях дослідження, теорія, учення) — спосіб досягнення якої-небудь пізнавальної мети, вирішення конкретної задачі. Якщо категорія «предмет науки» вказує на те, що саме вивчає та чи інша наука, то категорія «метод науки» вказує на те, яким саме шляхом відбувається дослідження. Методи теорії держави і права умовно можна розділити на чотири групи: загальні; загальнонаукові; міждисциплінарні; спеціальні. Загальні методи пізнання властиві кожній людині як розумній істоті і використовуються не лише в науці, а й у повсякденному житті: спостереження; порівняння; рахування; узагальнення; дескрипція (опис). Загальнонаукові методи застосовуються в усіх науках. Зокрема, це методи: діалектики; формальної логіки; системного аналізу. Діалектичний метод в юриспруденції передбачає об'єктивний, всебічний і конкретний розгляд державно-правових явищ, виявлення притаманних їм зв'язків, наявність у них суперечностей, оцінку державно-правових явищ з якісного та кількісного боку, виявлення залежності форми явища від його сутності. Складові діалектичного методу: 1) основні закони діалектики, а саме — закон єдності і 2) категорії діалектики. До них належать такі парні можливість і дійсність тощо. Наприклад, аналіз право-творчості і правозастосування з позицій категорії причини і наслідку показує, що в співвідношенні «суспільні відносини—норми права» перші виступають як причина, а другі — як наслідки; 3) прийоми пізнання, а саме — аналіз і синтез, абстракція і сходження від абстрактного до конкретного. Аналіз є прийомом пізнання за допомогою розчленування предмета дослідження на складові елементи. Синтез — це поєднання окремих частин предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез однаково необхідні для дослідження, оскільки становлять єдність протилежностей. Наприклад, для вивчення такого складного явища, як правова реальність, ми спочатку виділяємо в ній і окремо вивчаємо правові норми, правові відносини, правову свідомість, правомірну поведінку, а потім синтезуємо їх у категорії правопорядку. Абстракція — це уявне виділення істотних властивостей предмета й одночасне відвернення від несуттєвих його властивостей. Прийом сходження від абстрактного до конкретного полягає в переході від абстрактної схеми до наукового осмислення конкретного факту. Наприклад, зі всього різноманіття проявів інституту глави держави ми, відкидаючи особисті якості президента або монарха, особливості здійснення ним політичної діяльності, виділяємо такі істотні ознаки цього інституту, як: спосіб заміщення поста та функції глави держави. Знаючи «очищені» від конкретики ознаки монархії або республіки, на їхній основі ми можемо теоретично, науково оцінити і вивчити кожну існуючу монархію або республіку. Чільне місце серед загальнонаукових методів посідає логіка — сукупність законів і прийомів правильного мислення. Існують чотири основні закони логіки: 1) закон тотожності. Тотожність — це таке відношен 2) закон суперечності свідчить, що твердження і запере 3) закон виключеного третього свідчить, що кожен 4) закон достатньої підстави означає, що жодна думка не може бути визнана істинною без достатньої підстави. Іншими словами, нічого не можна приймати на віру: треба ґрунтуватися на достовірних фактах і раніше доведених положеннях. Інколи цей закон формулюють і так: те, що можна пояснити за допомогою меншого, не слід виражати за допомогою більшого. Основні прийоми логіки: 1) індукція — умовивід, в якому висновок про множину 2) дедукція — умовивід, в якому висновок про один 3) аналогія — метод, за допомогою якого досягається 4) гіпотеза — обґрунтоване припущення. При гіпотетич Системний метод (системний аналіз) використовується при вивченні складних проблем, які перебувають у взаємоз-в'язку одна з іншою. Система — це сукупність об'єктів із фіксованими між ними відносинами. Системний метод представляє цілісне явище як систему, що складається з кількох взаємодіючих елементів (або підсистем, оскільки кожен елемент може бути також представлений як система нижчого рівня). Системний аналіз стосується утворення, розвитку, функціонування, синтезу державно-правових явищ, а також їхнього взаємозв'язку з іншими соціальними явищами. Міждисциплінарні методи застосовуються в кількох близьких за предметом дослідження науках: 1) культурологічний метод. Такий підхід припускає вивчення права як невід'ємної частини соціального регулювання разом з мораллю, етикою, релігією, а держави — в її взаємодії з іншими соціальними інститутам:», що виникли в ході розвитку людської цивілізації (громадянське суспільство, політичні партії тощо);
2) соціологічний метод полягає в дослідженні права на 3) статистичний метод використовується для кількіс 4) конкретно-історичний метод допомагає вивчити Спеціальні методи теоретико-правової науки такі: 1) формально-юридичний (догматичний) метод перед Формально-юридичний метод є традиційним, властивим саме юридичній науці, таким, що виходить з її природи, оскільки формальність є невід'ємною властивістю права. Саме формальний метод виділив право з синкретичної (злитої) єдності соціальних регуляторів стародавнього суспільства. Формальний метод складає обов'язковий, необхідний ступінь в науковому пізнанні права і держави, бо допомагає описати, узагальнити, класифікувати, систематизувати, передати одержане знання ясним, цілком визначеним способом. За допомогою цього методу формулюються категорії та поняття юриспруденції, наприклад: суб'єкт права, норма права, правовідносини, юридична відповідальність, правопорядок тощо; 2) порівняльно-правовий метод передбачає комплексне
ні історичні періоди (діахронний аналіз) та правових інститутів, що існують одночасно в різних країнах (синхронний аналіз). Методологія теорії держави і права не зводиться тільки до системи методів. Вона включає також підходи, принципи, ціннісні (методологічні) орієнтири, за допомогою яких забезпечується збагнення держави і права. Наукова думка виробила найбільш загальні передумови пізнання — два основні підходи: матеріалістичний та ідеалістичний. Матеріалістичний виходить з того, що світ? матеріальний, існує об'єктивно, зовні та незалежно від свідомості, що матерія первинна і вічна, а свідомість — властивість матерії. Стосовно юриспруденції цей підхід припускає, що державно-правові явища є похідними від економічної або технологічної сфери суспільного життя. Ідеалістичний підхід є протилежним матеріалістичному. Він виходить із того, що дух, свідомість, мислення — первинні, а матерія, природа, фізичне — вторинні, похідні. Вважається, що в основі державно-правових явищ лежать ідеальні спонукальні цілі, мотиви, установки людей або якихось надприродних сутностей. Наприклад, Георг Гегель вважав, що джерело розвитку суспільства лежить в якомусь абсолютному дусі, який творить історію, і зумовлює всі дії людей. Останнім часом набирає силу цивілізаційний підхід, в якому виділяються два напрями: теорія стадіального розвитку цивілізації та теорія локальних цивілізацій. Для стадіальної теорп характерним є розгляд цивілізації як єдиного процесу прогресивного розвитку людства, в якому виділяються певні стадії (етапи). Теорія локальних цивілізацій виходить з того, що всесвітньо-історичний процес є сукупністю соціальних спільнот, що історично склалися, займають певну територію і мають свої особливості соціально-економічного, правового і культурного розвитку. Принципи пізнання — це вихідні положення теорії методу (методів) пізнання, які вимагають від суб'єкта пізнання здійснення певних дій. До класичних, загальновизнаних методологічних принципів відносять: 1) принцип раціоналізму, тобто визнання того, що дер 2) принцип детермінізму, тобто визнання причинної
3) принцип об'єктивної істини, тобто визнання мож 4) принцип верифікації, тобто перевірки, емпіричного 5) принцип історизму, який полягає у визнанні того, Сучасна методологія, крім того, визнає можливість ірраціоналізму, принцип додатковості, принцип плюралізму істини. Ірраціоналізм — це світоглядна орієнтація, що визнає Основним видом пізнання уяву, інтуїцію, одкровення, віру, і обмежує або заперечує можливості розуму в процесі пізнання. Не заперечуючи раціоналізму, сучасна юридична наука використовує також й ірраціональне знання. Наприклад, багато загальних понять (істина, людина, суспільство) сприймаються суб'єктом пізнання спочатку інтуїтивно і лише в процесі детального вивчення формулюються раціоналістично. Принцип додатковості вперше був сформульований великим фізиком НільсоМ Бором. Річ у тому, що квантова механіка поставила людину в ситуацію» коли з'ясувалося, що пізнати багато явищ, керуючись тільки одним підходом, неможливо. Згідно з принципом додатковості для відтворення в знаковій системі цілісного явища необхідні взаємо-виключні, додаткові класи понять. Наприклад, багато правових інститутів традиційних аграрних співтовариств (в Африці, Азії) неможливо зрозуміти, керуючись тільки теоретичними уявленнями, виробленими європейською наукою. Із принципом додатковості тісно пов'язаний принцип наукового плюралізму, суть якого полягає у визнанні множинності, неоднозначності істини. Важливе місце в методології теорії держави і права посідають юридичні концепції та парадигми. Концепція — це науково обґрунтоване тлумачення явища. Парадигма — це модель постановки проблеми та її рішення, яка панує протягом певного історичного періоду в науковому співтовари- стві. Точні, природничі та суспільні науки мають різний ступінь «відкритості», тобто здатність включати одну або більше загальновизнаних парадигм. Як правило, природничі науки керуються однією загальновизнаною парадигмою, а зміна парадигм є науковою революцією. Юриспруденція і теорія держави і права як її методологічна, базова складова частина, належачи до соціальних (гуманітарних) наук, розділяють їхній поліпарадигмальний (поліконцептуальний) характер. Якщо точні та природничі науки керуються, як правило, однією загальновизнаною парадигмою (наприклад, визнання первинності матеріального світу), то соціальні науки «не можуть собі дозволити» однолінійного сприйняття світу через складність самого суспільства і породжених ним явищ. Суспільні науки і юриспруденція як їхня частина, неминуче є науками ідеологізованими, через що завданням і одночасно складовою частиною методології теорії держави і права є вироблення і слідування певним ціннісним (методологічним) орієнтирам. До них ми повинні віднести орієнтацію на загальнолюдські і, як їхнє ядро, — європейські цінності, а саме: права людини, демократію та верховенство права. Компаративістика в системі юриспруденції ' Компаративістика (порівняльне правознавство) — це метод вивчення правових систем різних держав шляхом зіставлення систем права, однойменних державних і правових інститутів, принципів права і правових норм. Одночасно компаративістика є галуззю юриспруденції та юридичною навчальною дисципліною. Порівняльно-правовий метод дослідження відомий здавна, але засновником порівняльного правознавства як окремої галузі юриспруденції вважають французького просвітника XVIII ст. Шарля Луї Монтеск'є. У XIX ст. в європейських країнах виникли асоціації та товариства компаративістики, у 1900 р. в Парижі відбувся Перший Міжнародний конгрес порівняльного права,* в 1924 р. в Гаазі була створена Міжнародна академія порівняльного право-
знавства. Метод порівняльного правознавства може застосовуватися як щодо діючого права, так і щодо права, яке існувало у минулому. Порівняння однотипних явищ (галузей, інститутів, норм), що існували у різний час, називається діа-хронним. Проте найчастіше предметом порівняння є діючі правові системи та їхні компоненти. Таке порівняння називається синхронним. У юридичній науці і практиці розрізняють рівні порівняльного правового аналізу: макро- рівень передбачає проведення порівняльних досліджень у рамках типів права, правових сімей або ж на рівні конкретних правових систем; мікрорівень передбачає проведення аналогічних досліджень на рівні правових категорій, інститутів, норм. Порівняльне правознавство покликане зіграти величезну роль в оновленні юридичної науки та у виробленні нового міжнародного і національного права, що відповідає умовам сучасного світу. Об'єктивними чинниками, що зумовлюють і підкреслюють важливу роль і необхідність розвитку порівняльного правознавства, є: різноманіття правових систем сучасності; розвиток правових взаємозв'язків і розширення міжнародних, економічних, політичних, культурних та інших зв'язків між державами; поява на правовій карті світу правових систем нових незалежних держав; діяльність міжнародних організацій на основі міжнародного права з урахуванням особливостей національних систем права. Розвиток порівняльного правознавства визначається також настійною необхідністю поліпшити викладання та якість підготовки фахівців-юристів.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 147; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.171.71 (0.009 с.) |