Загальна характеристика інших цивільно-правових систем

Вищенаведені континентальна та англо-американська системи їивільного права є домінуючими у світі, і всі інші системи розвива-шсь уже під впливом цих правових систем, проте з урахуванням:воїх національних особливостей, що дає небезпідставні сподівання іирізнити як самостійні цивільно-правові системи — мусульмансь-су, патріархальну, північну, далекосхідну, індуїстську та соціаліс-'ичну.

Мусульманська система

До країн з мусульманською цивільно-правовою системою нале­жать майже всі країни Азії, які сповідують іслам (наприклад, Йор­данія, Сирия, Ірак). Тому і сутність їх права зводиться до поєднан­ня основних учень ісламу з існуючими у цих державах норматив­но-правовими актами. Історично правова система цих держав формувалася під постійним впливом шаріату, що і призвело до того, що основними її «коренями» є: Коран (збірка релігійних висловів пророка Мухаммеда); Сунна (втілення боговдохновенної практики пророка, що має визначальне значення для тлумачення заповідей Корану); Іджма (думка всієї ісламської общини та юристів з будь-якого питання ісламського вчення); Кияс (принцип судження за аналогією).

Окрім цього, в країнах цієї цивільно-правової системи присутні також і нормативно-правові акти, присвячені окремим питанням, укладені на різних правових системах, які не можуть, як правило, застосовуватись без прив'язки до шаріату.

Патріархальна система

Дана система існує в більшості країн Африканського континен­ту, її сутність зводиться до поєднання континентальної системи права з цілою низкою норм африканського звичаєвого права. При цьому всі нормативно-правові акти пристосовані до місцевих звича­їв. Велику роль відіграють нормативно-правові акти, що приймаю­ться главою держави.

Північна (скандинавська) система

Особливим різновидом у правовому регулюванні наділені Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція. Правові системи цих кра­їн важко віднести як до англо-американської, так і до континен­тальної системи права, хоча вони зазнали суттєвого впливу як з од­ного боку, так і з іншого. Тому, характеризуючи цю систему, варто зазначити, що вона є досить вдалим поєднанням (уніфікацією) кон­тинентальної та англо-американської цивільно-правової системи, яке ґрунтується до того ж і на національних звичаях.

Далекосхідна система

До країн з далекосхідною цивільно-правовою системою відносять Китайську Народну Республіку, Японію, Корею, Індокитай, Гон­конг, Індонезію, Малайзію тощо. Специфіка цієї системи полягає у постійному взаємовпливу на формування цивільно-правових норм догм конфуціанства та інших релігій. Причому саме конфуціанство, як пануюча релігія, не досить високо оцінювало право, оскільки во­но не відкриває шляху до духовного самовдосконалення.

 

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава 4. Порівняльне цивільне право зарубіжних країн

 

Ще одним з вирішальних чинників специфіки цієї системи ци­вільного права є історично сформований вплив на неї як континен-гального, так і англо-американського права, а в окремих країнах ще й до цього часу досить сильно відчувається вплив соціалістичної зистеми права (наприклад, Китай).

Індуїстська система

До країн з індуїстською цивільно-правовою системою слід віднес-ги переважну частину Індії, Палестину, Бірму, Сингапур, Малай­зію. Специфіка цієї системи полягає в тому, що вона історично за­знала впливу релігійно-філософського вчення індуїзму, основним аспектом якого є вчення про карму. Окрім того, величезний вплив на формування цієї системи мали і звичаї, що в своїй сукупності призвело до виникнення такої складної, переважно не кодифікова­ної та суперечливої системи цивільного права.

Соціалістична система

Сьогодні дана цивільно-правова система фактично не існує в чи­стому вигляді, хоча окремі її залишки можна відшукати у деяких постсоціалістичних державах (наприклад, Білорусь). Основними її ззнаками є: домінування публічно-правових інтересів над приват­но-правовими; державне регулювання приватного сектора; відсут­ність принципу рівності суб'єктів та свободи договору; наявність жорсткого планування в економіці; відсутність рівності всіх форм власності з явним пріоритетом державної та колективної форми; невизнання за фізичною особою вищої соціальної цінності; відсут­ність приватної власності на землю тощо. Дана цивільно-правова система зжила себе на початку 90-х років XX століття.

Рекомендована література:

Цвайгерт К., Кети X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — М., 1998.

Гражданское и торговое право капиталистических государств / Василь­єв Е. А., Зайцева В. В., Костин А. А. и др. / Отв. ред. Е. А. Васильєв. — М., 1993.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран:

Сборник нормативних актов: гражданские и торговьіе кодексьі / Под

ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. — М., 1986.

Цавид Р., Жоффре-Спинози К. Основньїе правовьіе системи совремепнос-

ги. — М., 1996.

Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996.

Основньїе институтьі гражданского права зарубежньїх стран: сравни-

гельно-правовое исследование / Залесский В. В., Авилов Г. Е., Виль-

данова М. М. и др. / Руководитель авторского коллектива В. В. Залес­ский. — М., 1999.

Харипгонов Є. О. Історія приватного права Європи: східна традиція. — Одеса, 2000.

Харитонов Є. О. Історія приватного права Європи: західна традиція. — Одеса, 2001.

Правовьіе системьі стран мира: знциклопедический справочник / Отв. ред. А. Я. Сухарев. — М., 2001.

Інтернет-сайт з джерелами цивільного та торгового права зарубіжних країн: ісро. аі. іиі. Ьу/сіуііги. піші.

Глава 4

Порівняльне цивільне право зарубіжних країн

(відповідно до цивільно-правових інститутів)

§ 1. Суб'єкти цивільних правовідносин у цивільному праві зарубіжних країн

Суб'єктами права за законодавством зарубіжних країн є фізичні особи та організації, об'єднання громадян, юридичні особи.

Під цивільною правоздатністю фізичної особи розуміють її здат­ність бути носієм цивільних прав і обов'язків за законодавством пев­ної країни. У законодавстві зарубіжних країн закріплено принцип рів­ності цивільної правоздатності. Так, у ст. 8 Цивільного кодексу Фран­ції закріплюються положення, що будь-який француз користується цивільними правами. Цивільний кодекс Швейцарії (ст. 11) встанов­лює, що правоздатністю володіє кожний громадянин. Виникнення правоздатності у фізичної особи пов'язується з народженням, а припи­няється з її смертю або оголошення померлою. Водночас у всіх зару­біжних країнах охороняються права ще ненародженої дитини.

Під цивільною дієздатністю фізичної особи розуміють її здат­ність своїми діями набувати цивільні права та обов'язки. Обсяг дієздатності пов'язується з досягненням певного віку та розумовим станом особи. Спільним у законодавстві всіх країн є те, що обсяг дієздатності пов'язується з досягненням повноліття, але в різних країнах вік повноліття є неоднаковим. Так, у Франції, ФРН, Англії повноліття наступає після 18 років, у Швейцарії — після 20 років, у США в різних штатах повноліття наступає у віці від 18 до 21 року. З різних позицій у законодавстві зарубіжних країн декларується обсяг дієздатності неповнолітніх. У багатьох країнах відомий інсти­тут емансипації, тобто за рішенням суду неповнолітній може мати дієздатність у повному обсязі.

 

озділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава 4. Порівняльне цивільне право зарубіжних країн

 

В умовах багатоукладної ринкової економіки функціонують суб'єк-и у вигляді юридичної особи. їх спільними ознаками є:

— незалежність існування юридичної особи від засновників;

— певна самостійність у цивільному обороті;

— наявність відокремленого майна від її засновників;

— право бути позивачем та відповідачем у суді, господарському а третейському суді;

— нести (якщо інше не передбачено законом або засновницьким;оговором) самостійну майнову відповідальність.

Отже, перелічені ознаки схожі з тими, які властиві юридичній ісобі за законодавством України.

У зарубіжному праві країн Європейської спільноти майнова пра-юсуб'єктність юридичних осіб розкривається через категорію пра-іо- та дієздатності. Обсяг прав та обов'язків суб'єкта підприємницт-іа міститься в національному законодавстві.

У країнах ЄС обґрунтовувались різноманітні теорії юридичної ісоби, але найбільшого поширення отримала теорія фікції і теорія >еальності юридичної особи. Теорія фікції юридичної особи пов'яза-іа з іменем німецького юриста К. Савіньї. Згідно з названою тео-)ією лише фізична особа може бути суб'єктом права, юридичні осо-іи відповідно до цієї теорії — це штучно створений «фіктивний» іуб'єкт права, який, на думку К. Савіньї, створюється виключно з оридичною метою і як проста фікція недієздатний. Дієздатними є інше органи, що об'єднують людей.

Іншим напрямом обґрунтування особливої правосуб'єктності юри-шчної особи є теорія реальності юридичної особи. Ця теорія ще утримала назву органічної теорії і пов'язана з іменем німецького ориста Гірке, який розглядав юридичну особу як реально існуючий:уб'єкт права, необхідний для нормального функціонування держа-іи. Така особа існує незалежно від держави як соціальна реаль-їість. Воля юридичної особи розглядається як спільна воля, що пдображає спільний інтерес усіх осіб, які є її членами. Коментова-іа теорія, на відміну від теорії К. Савіньї, яка обґрунтовувала до-івільний порядок створення юридичної особи, була використана як)снова нормативно-явочного порядку виникнення юридичної особи.

Загалом усі юридичні особи в законодавстві та західній докт­рині поділяються на юридичні особи публічного права і юридичні)соби приватного права. Для відмежування одних від інших ви­користовують різноманітні критерії, одним з яких є підстава ви-іикнення юридичної особи. Якщо юридичні особи публічного ірава виникають на основі публічно-правового акта, то юридичні

м

особи приватного права виникають на підставі приватно-правово­го акта.

У новому ЦК України юридичні особи також поділяються на приватні і публічні. До ознак юридичних осіб публічного права належить публічний характер мети створення цих суб'єктів права, до юридичних осіб публічного характеру належать державні, ад­міністративно-територіальні одиниці, державні установи, торгові і промислові палати.

Як юридичні особи публічного права у деяких країнах функціо­нують окремі державні підприємства. Порядок створення, правовий статус юридичних осіб публічного права регулюється нормами пуб­лічного права.

Але цивілістична доктрина і законодавство країн ЄС уніфікує правовий статус юридичних осіб публічного і приватного права. Так, Німецьке цивільне уложення зрівняло юридичних осіб публіч­ного права з юридичними особами приватного права щодо відпо­відальності за дії правління і його членів, а також втрати правоздат­ності у разі відкриття процедури банкрутства.

До юридичних осіб приватного права належать також колектив­ні утворення, створені відповідно до цивільного законодавства фізичними особами. Зокрема, відповідно до законодавства Франції основними видами є товариства та асоціації. Товариство утворю­ється шляхом укладення договору, в рамках якого сторони об'єд­нують майно з метою здійснення сумісної діяльності, серед яких розрізняють акціонерні товариства, товариства з обмеженою відпо­відальністю тощо.

Асоціації — це об'єднання осіб, діяльність яких спрямована на досягнення соціальних, культурних, наукових, добродійних цілей. У законодавстві України за своїм статусом схожі до цього виду юри­дичних осіб є об'єднання громадян, що створюються відповідно до однойменного закону. Водночас даний вид юридичної особи не може займатися підприємницькою діяльністю і володіє спеціальною пра­воздатністю.

Юридичні особи в Англії поділяються на корпорації, які представ­ляють сукупність осіб, і одноособові корпорації. При цьому основою розмежування є характер майнової відповідальності компанії перед третіми особами. Право Англії не використовує такий інститут, як установа, зате широко практикується інститут довірчої власності.

Одноособовою корпорацією, тобто такою, що складається з однієї особи, є публічний довірчий власник. Особливою формою юридичних осіб є публічна корпорація — організаційна форма державних під­приємств. Корпорації можуть об'єднуватися у спілки. Такі об'єднан-