Право на сім'ю, опіку, піклування та патронатне виховання

Досить важливим у системі особистих немайнових прав, що забез­печують природне існування фізичної особи, є право на сім'ю, опіку, піклування та патронатне виховання. Дане право також склада­ється з чотирьох складових: 1) право на сім'ю (ст. 291 ЦК України); 2) право на опіку; 3) право на піклування (ст. 292 ЦК України); 4) право на патронатне виховання (гл. 20 СК України).

Під поняттям «сім'я» згідно з чинним законодавством розуміють осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ст. З СК України). У науковій літерату­рі дане поняття через свою невизначеність, суперечливість та не­однозначність піддається суттєвій критиці¹. Зокрема, справедливо вказується на те, що дане поняття не має суто правового змісту, а є об'єднанням економічних, демографічних, трудових ознак, а також малопридатне до правового застосування.

До права на сім'ю належать:

— право на створення сім'ї (ч. 1 ст. 4 СК України), що містить у собі передбачену законом можливість фізичних осіб, які досягли шлюбного віку, а в передбачених законодавством випадках і фізич­них осіб, що не досягли шлюбного віку, створювати сім'ю на підста­ві шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших

¹ Шевченко Я. М., Шевченко О. А. Проблеми нового Сімейного кодексу України // Правова держава. — 2002. — № 13. — С. 147-153.

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 13. Особисті немайнові права

 

підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать мо­ральним засадам суспільства;

— право на вибір осіб, які утворюватимуть сім'ю, що містить у собі можливість як вільного вибору партнера за шлюбом, так і мож­ливість вибору батьків, народжувати чи усиновлювати їм дітей і яку кількість, а також можливість вимагати у повнолітніх осіб вий­ти зі складу сім'ї за умов та на підставах, передбачених законом;

— право на перебування в сім'ї, до якого слід відносити передба­чену законом можливість фізичних осіб, незалежно від віку, жити в сім'ї (ст. 4 СК України). З досягненням повноліття фізична особа са­ма вирішує, чи перебувати їй у сім'ї, чи ні. Що ж стосується дітей, то вони перебувають у сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживають;

— право на підтримання зв'язків із членами своєї сім'ї містить заборону перешкоджати особі підтримувати моральні, духовні, ма­теріальні та інші зв'язки з членами своєї сім'ї незалежно від того, де вона перебуває (ч. З ст. 291 ЦК України);

— заборона розлучення з сім'єю попри волю особи означає, що фізична особа, згідно з ч. 2 ст. 291 ЦК України, не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом, на­приклад, позбавлення волі за вчинення злочину тощо.

Правом на опіку наділена фізична особа, яка є малолітньою та позбавлена батьківського піклування, або фізична особа, яка визна­на недієздатною. Правом на піклування наділена фізична особа, яка є неповнолітньою та позбавлена батьківського піклування, або фізична особа, яка обмежена у дієздатності. Дитина, яка є сиротою або за інших причин позбавлена батьківського піклування, має пра­во на патронатне виховання, тобто на виховання у сім'ї іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття за оплатним договором про патронат, який укладається між патро-натним вихователем та органами опіки і піклування.

Реалізація даних особистих немайнових прав проводиться у по­рядку, передбаченому законом.

§ 4. Особливості особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, згідно з главою 22 ЦК України слід відносити:

• право на ім'я;

• право на честь, гідність та ділову репутацію;

• право на індивідуальність;

• право на зображення та голос;

 

• право на особисте життя;

• право на особисті папери та таємницю кореспонденції;

• право на інформацію;

• право на свободу творчості;

• право на вибір роду занять;

• право на місце проживання;

• право на недоторканність житла;

• право на пересування;

• право на свободу об'єднань;

• право на мирні зібрання.

Право на ім'я

Ім'я є найдавнішим юридичним способом індивідуалізації фізич­ної особи. Воно складається, як правило, з імені, прізвища та по батькові.

Аналізуючи право на ім'я (статті 294-296 ЦК України), слід за­уважити, що воно містить у собі:

— право на володіння, користування та розпорядження іменем, яке забезпечує особі можливість бути носієм імені (володіння), ви­користовувати (платно чи безоплатно) своє ім'я у всіх сферах сус­пільних відносин, рівно як і розголошувати своє ім'я, давати дозвіл розголошувати своє ім'я, чи заборонити розголошувати своє ім'я (користування), а також вирішувати фактичну долю свого імені, на­приклад, передавати його дітям, змінювати його у випадку досяг нення повноліття, одруження, розлучення тощо. В окремих випад­ках ім'я може використовуватись і без згоди на це особи. Так, на­приклад, ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила ад­міністративне правопорушення, може бути використане (обнароду­ване) без згоди особи лише у разі набрання законної сили обвину­вальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 4 ст. 296 ЦК України). При цьому використання початкової літери прізвища фізичної осо­би у пресі, літературних творах не є порушенням її права;

— право вимагати звертатись до особи по імені полягає в тому, що ніхто не має права на довільне спотворення в написанні чи вимо­ві імені. Будь-яке спотворення є порушенням цього права. У випад­ку перекручення імені фізичної особи (наприклад, у засобах масової інформації, під час спілкування тощо) воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий доку­мент підлягає заміні (ч. З ст. 294 ЦК України);

— право на псевдонім — це право використовувати для своєї ін­дивідуалізації вигадане ім'я (псевдонім). Це право поширюється і