Обмеження виключних авторських прав

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (стат­ті 21-25 цього Закону) допускає досить широкий перелік способів використання творів без згоди автора, але з обов'язковим зазначен­ням імені автора і джерела запозичення. Як найбільш поширені, можна розглядати такі випадки вільного використання твору:

• використання цитат з опублікованих творів, цитування ста­тей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, але в обсязі, виправданому поставленою метою;

• використання літературних і художніх творів, таких як ілю­страції у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеоза

Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

 

писах навчального характеру в обсязі, виправданому поставленою метою;

• відтворення творів для судового й адміністративного про­
вадження; публічного виконання музичних творів під час офіцій­
них і релігійних церемоній, похоронів в обсязі, виправданому харак­
тером таких церемоній;

• відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періо­дичних виданнях;

• передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголо­шених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів в об­сязі, виправданому поставленою метою;

• відтворення бібліотеками та архівами примірників твору ре-прографічним способом у разі, коли відтворюваним твором є окре­ма опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних);

• відтворення примірників твору для навчання;

• відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіо­візуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

• репрографічне відтворення навчальними закладами для ауди-торних занять опублікованих статей та інших невеликих за об­сягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; в) немає обмежень зі сторони ор­ганізацій колективного управління щодо умов такого відтворення.

Крім того, цей Закон передбачає окремі випадки обмеження ви­ключних майнових прав для деяких видів творів, наприклад, віль­не копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм правомірними власниками примірників цих програм, а також пра­во доступу автора до твору образотворчого мистецтва чи матеріаль­ного об'єкта, в якому втілено цей твір.

Також допускається вільне відтворення творів виключно в особис­тих цілях без дозволу автора і без виплати авторської винагороди.

Строк дії авторського права

Важливою особливістю авторських прав є обмеженість їх дії у ча­сі. Водночас особисті немайнові права є безстроковими.

Строк чинності майнових прав автора на твір визначено в ЦК України (ст. 446) та Законі України «Про авторське право та суміж­ні права» (ст. 28).

Відповідно до цих законодавчих актів авторське право діє протя­гом усього життя автора і 70 років після його смерті, що відлікову-ються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи остан­нього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випад­ків, передбачених законом.

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюднено­го анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж че­рез 70 років після оприлюднення твору, строк дії авторського права закінчується через 70 років після смерті автора.

Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водно­час, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями то­що, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації.

Авторське право на твір, вперше опублікований протягом ЗО ро­ків після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його право­мірного опублікування. Будь-яка особа, яка після закінчення стро­ку охорони авторського права щодо неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захис­ту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 ро­ків від часу, коли твір був оприлюднений вперше.

Закінчення строку дії авторських прав означає їх перехід у сус­пільне надбання.

Суміжні права

Інтереси артистів-виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення отримали правову охорону у багатьох країнах світу в рамках нового правового інституту так званих суміжних прав, що тісно пов'язані з авторськими правами. По-перше, вони поширюються на відтворення, сповіщення творів, що охороняються також авторським правом. По-друге, вони мають особливості, ана­логічні з авторським правом, тобто є особистими правами, забезпе­чують права на винагороду, отримують правову охорону як у націо­нальних законодавствах, так і на рівні міжнародних авторсько-пра­вових конвенцій, містять правила, за якими іноземцям надається аналогічний рівень правової охорони, як і громадянам даної країни тощо.

 

Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

 

Водночас результатам діяльності суб'єктів суміжних прав влас­тиві певні специфічні риси, і вони не можуть кваліфікуватися як твори науки, літератури та мистецтва.

Суміжні права — це права виконавців на результати творчої дія­льності, їх спадкоємців та інших правоволодільців, яким на закон­них підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, пра­ва виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонаступни­ків) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом.

Види об'єктів суміжних прав

ЦК України визначає, що об'єктами суміжних прав без виконан­ня будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:

а) виконання;

б) фонограми;

в) відеограми;

г) програми (передачі) організацій мовлення.

Об'єкти суміжних прав виражаються у будь-яких способах вико­нання літературних, драматичних, музичних, музично-драматич­них, хореографічних, фольклорних та інших творів; у запису будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі; у сповіщенні програм через трансляції в ефір і по проводах.

Суб'єкти суміжних прав

.Відповідно до ЦК України первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, ор­ганізація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, ви­робником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення.

Суб'єктами суміжних прав можуть бути також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону (ст. 450 ЦК України), зокрема спадкоємці (чи правонаступники) виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій мовлення.

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм та відеограм мають дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлен­ня мають дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконав­ців, виробників фонограм (відеограм).

На відміну від виконавців, виробники фонограм, відеограм та ор­ганізації мовлення не створюють самостійних творів. Правова охо­рона в основному стосується захисту їхніх прав від недобросовісної конкуренції.

Виникнення і здійснення суміжних прав

Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, ви­робництва фонограми, відеограми, оприлюднення передачі орга­нізації мовлення.

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або їх упаковках використовувати знак охорони суміж­них прав, що складається з латинської літери Р у колі — ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми). За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаю­ться особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на упаковці.

Права виконавців. Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. Виконавцеві твору належать такі немайнові права:

1) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

2) вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідо­млялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

3) вимагати забезпечення належної якості запису його вико­нання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи ін­шій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.

Виключне майнове право виконавця полягає у можливості дозво­ляти чи забороняти іншим особам здійснювати досить широке коло дій, визначених у ст. 37 Закону України «Про авторське право і су­міжні права»:

а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий
ефір);

б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше не зафік­
сованих виконань;

в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань,
зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою,
але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку
вони дали свою згоду;

г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи
відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права влас­
ності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали до-

 

Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

 

зволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;

д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксо­ваних у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсю­дження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

є) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації ви­конання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

У цій самій статті Закону зазначено, що майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі дого­вору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання ви­конань, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуально­го твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором. Крім того, виконавець може передати своє виключне право на використання цих фонограм і відеограм їх виробникам під час першої фіксації виконання.

Права виробників фонограм, та відеограм. У ст. 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено особисте немайнове право виробника фонограм чи відеограм: виробник фоно­грами, відеограми має право зазначати своє ім'я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, вико­навців і назв творів, вимагати його згадування у процесі викорис­тання фонограми (відеограми).

Стаття 40 цього Закону передбачає виключні права виробників фонограм та відеограм, а саме:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і
відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примір­
ників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, на­
віть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми
чи відеограми або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників
через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може
отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх
власним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

є) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

Свої права виробники фонограми та відеограми можуть переда­вати іншим особам на підставі договору, в якому має бути визначе­но спосіб використання фонограм (відеограм), розмір і порядок ви­плати винагороди, строк дії договору, строк використання фоногра­ми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бу­ти нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) ін­шій особі в установленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи — суб'єкта суміжних прав.

У разі введення фонограми або відеограми їх виробником чи за його згоди у цивільний оборот шляхом їх першого продажу в Украї­ні допускається їх подальше розповсюдження шляхом продажу, да­рування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми).

Права організації мовлення. Закон України «Про авторське право та суміжні права» надав організаціям мовлення немайнове право вимагати згадування своєї назви у зв'язку із записом, відтво­ренням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключ­не право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ре­
трансляції;

б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтво­
рення;

в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у
місцях з платним входом.

Організація мовлення також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника,

 

27 3-285

Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

 

що несе їхні програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчу­жуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначають­ся спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і поря­док виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються пе­редані права, тощо. Майнові права організації мовлення можуть бути також передані (відчужені) іншій особі в установленому зако­ном порядку внаслідок ліквідації юридичної особи — суб'єкта су­міжних прав.

Щодо майнових прав суб'єктів суміжних прав допускаються такі самі обмеження, як і щодо прав авторів літературних, художніх, наукових творів, за умови збереження особистих немайнових прав усіх суб'єктів, а також за умов, коли:

а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з
метою навчання чи наукових досліджень;

б) право на відтворення не поширюється на експорт відтворе­
них примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі
митної території України;

в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справед­
ливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірни­
ків.

При цьому виплата винагороди здійснюється у формі відраху­вань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних но­сіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фоно­грамах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не
призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за
митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною осо­
бою на митну територію України виключно в особистих цілях і
без комерційної мети.

Розмір цих відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися ви­робниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначається Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перерахову­ються визначеним Установою організаціям колективного управлін­ня (уповноваженим організаціям). Зібрані кошти поділяються між організаціями колективного управління, що є на обліку в Установі,

на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на мит­ну територію України, а виробники — у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Зібрані кошти поділяються між авторами, виконавцями, вироб­никами фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями ко­лективного управління не передбачено інше, то ці кошти поділя­ються у таких пропорціях: авторам — 50 відсотків, виконавцям — 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) — 25 відсотків.