Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття цивільного права як галузі права↑ Стр 1 из 18Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Цивільне право є складовою частиною права в цілому, одна з його галузей. Тому можна сказати, що цивільному праву властиві такі риси і характеристики, які властиві праву взагалі. У першу чергу треба відзначити, що цивільне право — це сукупність норм, тобто правил поведінки, встановлених або визнаних і підтримуваних державою. Цивільне право, як і право в цілому, впливає на суспільні відносини доведенням до їх учасників відповідних правових приписів, які забезпечені у своєму здійсненні державним примусом чи можливістю його застосування. Зокрема, треба відзначити, що цивільне право — це приватне право, метою існування якого є захист приватних інтересів. У відносинах, які опосередковує приватне право, держава як влада не бере участі. Приватне право регулює суспільні відносини на засадах координації суб'єктів. Перевагу у приватному праві мають диспозитивні норми, які забезпечують використання в регулюванні суб'єктивного розсуду учасників відносин. Цивільне право забезпечує регулювання певної сфери відносин: відносини власності, товарно-грошового обігу, сфери особистого життя громадян, їх творчої та інтелектуальної діяльності. Крім цивільного, до приватного права відносять сімейне, трудове та природо-ресурсне право. У житті відбувається взаємодія публічного і приватного права, правовим виразом якої є поява комплексних галузей законодавства, до яких, зокрема, відноситься підприємницьке право. ззділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Глава 1. Поняття цивільного права
Найголовніша частина відносин, які регулює цивільне право, — є майнові відносини вартісного характеру. В умовах переходу до инкової економіки роль цієї галузі права невпинно зростає. Значну оль відіграють і особисті немайнові відносини. Суттєвими характеристиками цивільного права є ті риси, що изначені в ст. 1 ЦК України, — це юридична рівність, вільне во-евиявлення, майнова самостійність учасників відносин. Отже, цивільне право — це сукупність правових норм, які регу-юють майново-вартісні та особисті немайнові відносини на засадах >ридичної рівності сторін. Предмет цивільного права Цивільне право належить до фундаментальних галузей права. Суспільні відносини, які регулює цивільне право, — це майнові та собисті немайнові відносини. Характерною ознакою цих відносин є є, що всі вони засновані на юридичній рівності, вільному волевияв-енні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 ЦК України). Усі ці відносини мають дуже важливе значення для людини, дже вони визначають її життя. Особливе значення у цивільному праві мають майнові відносній, які складають основну сферу регулювання цивільного права. Характерною їх ознакою є те, що вони основуються на рівності їх 'часників, є самостійними вольовими відносинами і їх учасники іідокремлені один від одного майново. Вони незалежні і виступа-зть один до одного як сторонні особи. Майнові відносини, які належать до сфери цивільного права, ма-оть особливості, що стосуються характеру самих відносин і характеру 'часників цих відносин. За характером майнових відносин, що належать до сфери цивіль-юго права, вони можуть бути кваліфіковані як фактичні економіч-іі відносини, що підлягають правовому регулюванню і мають вар-існий характер1. Економічні відносини мають і інший аспект розуміння — це виробничі відносини, які складаються у процесі суспільної діяльності іюдей і не залежать від конкретної вольової діяльності окремих лю-;ей. Такі відносини мають об'єктивний характер і не належать до:фери регулювання цивільного права. Ринкова економіка передбачає активний обмін матеріальних >лаг і їх присвоєння. Правове регулювання цих процесів здійсню-:ться за допомогою цивільного права, а саме таких його правових Гражданское право / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. — СПб., 1996. — С. 11; Гражданское право / Отв. ред. Е. А. Суханов. — М., 1998. — Т. 1. — С. 26. інститутів, як право власності і зобов'язальне право, спадкове право, реорганізація і ліквідація юридичних осіб. Розвиток товарообміну ґрунтується на розвитку товарно-грошових відносин, тобто відносин, що обумовлюють перехід матеріальних благ від одних осіб до інших, тому цей розвиток пов'язаний як з характеристикою осіб, які беруть участь у товарообігу, так і з характеристикою самих процесів і форм товарообігу. Особами, які беруть участь у товарно-грошових відносинах, є фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади. Майнові відносини своїм предметом мають майно. їх організація має відмінності, пов'язані з тим зв'язком, який існує між майном і особою. Так, відносини власності ґрунтуються на ставленні особи до речі. Річ — це головне, що характеризує відносини власності і визначає відповідь на питання: моя це річ чи чужа. Є й інший бік зв'язку між особою і річчю, який виражається в тому, що право власності особи існує серед суспільних відносин, тобто серед відносин інших людей, і визначається тим, що відносини власності — це відносини між особами з приводу речі. Ці обидва напрями зв'язків особи і речі однаково важливі, але право власності тим і вирізняється, що в той час, коли всі інші правові відносини — це відносини між людьми з приводу матеріального блага, відносини власності головною метою мають створення такого зв'язку, коли людина-власник перебуває в центрі уваги і праву власності цієї людини нічого не може заважати. Людині-власнику протистоїть невизначене коло осіб, які не повинні нічим його порушувати, тому право власності — майнове право, що вважається абсолютним. Крім відносин власності, існують також майнові відносини, яким властивий інший характер. Відчуження і набуття прав на майно відбувається в процесі товарообігу, тут не існує абсолютного права на майно, відносини між учасниками товарообігу юридично оформляються і мають відносний характер. Ці відносини завжди конкретні і виникають між конкретними учасниками. Найчастіше юридичне оформлення таких відносин відбувається з допомогою договору або позадоговірних зобов'язань. Так виникає зобов'язальне право, яке становить значну частину цивільного права. У процесі розвитку товарно-грошових відносин в останні роки виникає така форма соціальних зв'язків, яка має на меті використання юридичних форм, заснованих на управлінні приватними товариствами і корпораціями та їхнім майном, коли товариства (корпорації) виступають як юридичні особи — власники майна. Особлива форма організації взаємовідносин між учасниками
З 'озділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Глава 1. Поняття цивільного права
товариства (корпорації) не змінює майнової орієнтації цих від-юсин. До предмета цивільного права належать не лише майнові, а й >собисті немайнові відносини. З цього приводу в юридичній літера-гурі існує традиційна дискусія. Є думка, що такі відносини не регу-іюються цивільним правом, оскільки не мають оціночно-вартісного сарактеру (завдяки нематеріальній природі їх об'єктів). О. А. Кра-:авчиков дав вичерпну характеристику концепцій, що виникли в іроцесі обговорення питання про місце особистих немайнових від-юсин у структурі предмета цивільного права. З цього приводу він іазиває три точки зору: негативну концепцію, радикальну концепцію і позитивну концепцію1. Згідно з першою — цивільне право ре-■улює тільки особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими, і решту відносин лише охороняє; згідно з другою — відносини, що:тосуються благ, невід'ємних від особистості, створюють самостій-шй предмет правового регулювання; згідно з третьою — цивільне іраво не лише охороняє особисті немайнові відносини, а й регулює х. Усі ці концепції мають свої позитивні риси і свої вади. У даний час, враховуючи прийнятий Верховною Радою України І,К, де мають місце глава 15 «Нематеріальні блага» і глава 20 ■ Особисті немайнові права фізичної особи», більш прийнятною слід іважати думку, що цивільне право не лише охороняє особисті не-іайнові відносини, а й регулює їх. Основою для цього слід вважати даний метод правового регулювання, який передбачає юридичну >івність сторін2. § 3. Метод цивільно-правового регулювання Поняття методу цивільно-правового регулювання охоплює су-:упність правових засобів і прийомів впливу на майнові та особис-і немайнові відносини, які дістали відображення в цивільно-пра-ових нормах. Визначальною ознакою методу цивільно-правового регулювання успільних відносин є юридична рівність сторін. Ні один із учасни-:ів цивільно-правових відносин не може примусити іншого учасни-:а до певної поведінки за формою і суттю. З цією ознакою пов'язана і інша ознака, а саме: диспозитивність сторін у цивільно-правових ідносинах. Поняття диспозитивності означає, що учасники Красавчиков О. А. Гражданско-правовое регулирование личньїх неимуществен-ньіх отношений и Свод законов Советского государства // Проблеми гарантии осу-ществления и защитьі прав граждан: Материальї науч.-практ. конфер., посвященной 175-летию возобновления Тартуского ун-та. — Тарту, 1977. — С. 12. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. — СПб., 1996. — С. 12. можуть діяти на свій розсуд, вирішуючи питання щодо прав та обов'язків уданому правовідношенні. Взаємовідносини сторін визначаються лише їх узгодженою волею. Можливість діяти на свій розсуд визначає ще одну рису методу цивільно-правового регулювання. Це — ініціативність сторін при встановленні їх взаємовідносин і зв'язків між ними. Сторони цивільних правовідносин самостійні і незалежні у вирішенні питань своєї поведінки у власних взаємовідносинах, тому передбачається, що спори і спірні питання між ними вирішуються судом. Це може бути суд загальної юрисдикції, господарський або третейський суд. Для учасників цивільних правовідносин, які не виконують своїх обов'язків, порушують права інших учасників цивільних правовідносин, настає цивільно-правова відповідальність, що полягає у застосуванні до порушників засобів захисту і мір цивільної відповідальності, які мають переважно майновий характер. Такі риси методу цивільно-правового регулювання в сукупності забезпечують вплив цивільного права на майнові та особисті немайнові суспільні відносини, які становлять предмет цивільного права. § 4 Відмежування цивільного права від суміжних галузей права Кожна галузь права відзначається самостійним предметом і методом правового регулювання. Основними галузями права, які стикаються з цивільним правом, є: адміністративне, трудове, фінансове, сімейне, природо-ресурсне, цивільно-процесуальне та кримінальне право. Стаття 1 ч. 2 ЦК України вказує на неможливість застосування до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових, бюджетних відносин цивільного законодавства. Це означає, що цивільні правовідносини у цих випадках не виникають. Від адміністративного права цивільне відрізняється тим, що адміністративне право належить до сфери зобов'язувального правового регулювання, а цивільному праву властивий дозвільно-диспозитивний характер. Організаційним відносинам, які регулюють адміністративне право, властивий характер влади і підкорення, що в цивільному праві, де сторони не мають змоги і не повинні діяти на засадах примусу, неможливе. Кримінальному праву властива чітко визначена правоохоронна функція, яка виражається у тому, що ним встановлені заборони,
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-18; просмотров: 274; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.141.198.147 (0.01 с.) |