Тема: країни Африки у 2-й половині XX ст.

Деколонізація Африки розпочинається у др. пол. XX ст. і включає в себе три етапи: I — 50-ті рр. — незалежність отримали арабські країни Північної Африки (крім Алжиру); II —60-ті рр.— незалежними стають країни Тро­пічної Африки, а також Алжир (1960 р., коли неза­лежність отримали 17 країн Африки, було прого­лошено "роком Африки"); III — 70-80-ті рр. — крах колоніалізму і ліквідація системи апартеїду на Півдні Африки.
Північна Африка
– Після здобуття незалежності розпиток арабських кра­їн Північної Африки шпон різними шляхами: • соціалістичні перетворення здійснювалися в Алжирі та Лівії, • модернізація на основі ринкової економіки — в Марокко і Тунісі. – Алжирв к. 80-х рр. в умовах загальної кризи соціаліс­тичної системи та розпаду СРСР був вимушений пе­рейти до ринкових та політичних реформ. Але зараз існує загроза витіснення недостатньо сформованих демократичних засад суспільства войовничим ісла­мізмом. – В Лівії(лідер —-М. Каддафі)побудовано основи т.зв. "мусульманського соціалізму". В країні існує система прямої народної демократії через революційні коміте­ти (джамахірія). Лівія активно торгує нафтою. Части­ну коштів від її продажу М.Каддафі використовує на боротьбу проти капіталістичної системи, підтримуючи і фінансуючи різноманітні терористичні групи. За це СІНА не раз здійснювали силові акції проти Лівії засо­бами ВМФ та ВПС.
Єгипет
Єгипет здобув незалежність ще до Другої світової війни. – Після війни Єгипет проводив прозахідну політику. – В 1952 р. в результаті військового перевороту країну очолює Г.А.Насер, який був переконаним націоналіс­том і прагнув повної самостійності Єгипту, при цьому мріючи про створення єдиної арабської держави, лі­дером якої він бачив себе. – При ньому (у 1956 р.) було націоналізовано Суецький канал, в 195(4 р. відбулося об'єднання Сирії і Єгипту в єдину державу — ОАР як "перший крок до наступно­го об єднання всіх арабських держав". – З 1961 р. було взято курс на "побудову соціалізму"(націоналізація власності єгипетських підприємців, аграрна реформа, створення однопартійної системи). Але тоді ж Сирія виходить із ОАР. а в 1967 р. в черго­вій арабо-ізраїльській війні Єгипет зазнає поразки. – В 1973 р. країну очолює А. Садат, який відмовляється від амбіційних пан-арабських задумів свого поперед­ника, економічна політика кардинально змінюється (тепер іде заохочення іноземних інвестицій, єгипет­ським підприємцям повертається їх власність). Пом'якшуються стосунки з Ізраїлем, але це виклика­ло негативну реакцію арабських країн. Єгипет було виключено із Ліги арабських держав. Сам А. Садат став жертвою ісламського фанатика. – Але А.Садату і його наступнику Х.Мубараку вдалося вивести Єгипет із кризи. В країні була відновлена ба­гатопартійність. Поступово налагодилися і зв'язки Єгипту з арабським світом.

 

 

Тропічна Африка
– Розвиток країн Тропічної Африкимав певні труднощі у др. йол. XX ст., бо це самий відсталий в економічному відношенні регіон світу. • спочатку лідери цих країн спробували зруйнувати традиційні уклади, добиваючись "повної незалежнос­ті", зменшили експорт сировини, провели ряд заходів з метою створення сучасних економічних структур; • але потрібних сил і засобів для перетворень не виста­чило, як наслідок — зростання соціальної напруги в регіоні і з метою збереження стабільності - встанов­лення диктаторських режимів; • відносно нормальною збереглася ситуація у тих краї­нах, які не тільки не зменшили, а і збільшили експорт сировини (Нігерія. Габон, Заїр, Замбія, Кенія). – В Тропічній Африці зберігається ряд серйозних проблем: • виробництво продовольства хронічно відстає від росту населення (часті гол оди — звичайне явище); • так як кордони африканських держав були встанов­лені колонізаторами штучно, то більшість із них не має потрібних внутрішніх факторів для розвитку (н/д 13 із них не мають виходу до моря і відповідно на­дійних транспортних зв'язків із світом); • міжетнічні конфлікти (деякі найбільші етноси про­живають в різних державах н/д народ фульбе — 20 млн. чол. в 6-ти державах Західної Африки) і безпе­рервні війни; • панування трайбалізму (це коли соціально-еконо­мічні відносини будуються на принципах захисту інте­ресів певної родоплемінної етнічної групи).
Північна Африка
– Ряд країн (Ангола, Мозамбік...), отримавши незалеж­ність у 1975 р., обрали соціалістичний шлях розвитку. Але це викликало тільки громадянську війну, в яку втрутилися, допомагаючи тій чи іншій стороні, СРСР, Китай, США, Куба, Родезія, ПАР. – Складно проходило становлення Південної Родезії як незалежної держави. В 1965 р. біла меншість проголо­сила утворення незалежної Республіки Родезії. Але цю державу не визнала жодна країна у світі, бо при її ство­ренні менше всього враховувалися інтереси африкан­ського чорного населення. В країні розгортається бо­ротьба проти расистського режиму, яка завершується проголошенням в 1980 р. держави Зімбабве. Уряд цієї держави проводить політику в інтересах африкансько­го чорношкірого населення. Беззмінним президентом держави з 1980 р. є Р. Мугабе. – В ПАР (Південно-Африканській Республіці) на поч. 60-х рр. завершується формування режиму апартеїду (мета якого — створення повністю розділеного в расо­вому відношенні суспільства). Сегрегація охоплює всі сторони життя, включаючи спорт, культуру релігію. Проводиться політика роздільного проживання — створення спеціальних зон для чорних ("бантустанів"). Але боротьбу проти апартеїду очолюють патріотичні сили країни (АНК та ІНКАТА), при цьому і між собою ведучи кровопролитну боротьбу. З 1989 р., коли прези­дентом стає Ф. де Клерк, йде поступове згортання полі­тики апартеїду. В 1994р., коли в результаті наступних президентських виборів до влади приходить лідер АНК Н. Мандела, політика згортання апартеїду продовжи­лася, хоча реформи викликали супротив як білої части­ни населення, так і радикалів із АНК. ПАР є найбільш економічно розвиненою країною в Африці: світовий лідер у видобутку золота, платини, хромітів, один із лідерів у видобутку марганцю, алмазів. Має розвинену обробну промисловість, машинобуду­вання, суднобудування, воєнну промисловість. ВНП на душу населення складає 3010$.

Запитання та завдання______________________________________________

1. Як розгортався національно-визвольний рух народів Північної Африки?

2. Як проходив процес деколонізації Тропічної Африки?

3. Складіть таблицю «Утворення-незалежних держав в Африці» за такою схемою:

Назва країни	Рік проголошення незалежності	Нова назва держави

4. Розкрийте хід і результати боротьби з апартеїдом на півдні Африки.

5. Які проблеми існують у соціально-економічному розвитку країн Африки наприкінці XX ст.?

 

ТЕМА: КРАЇНИ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ У 2-Й ПОЛОВИНІ XX ст.

Країни Латинської Америки раніше всіх із країн "третього світу" отримали незалежність — ще в XIX ст. Але на середину XX ст. вони перебували в сфері економічного впливу могутнього північного сусіда — США, а це обумовлювало і їх т ієни її по. і іти чини взаємозв’язок

Особливості соціально-економічного та політичного розвитку в повоєнний час (50-ті рр. XX ст.)

– Після Другої світової німий іі цьому регіоні розпочина­ються перетворення по модернізації економічної сфе­ри: • проводяться аграрні реформи (в одних країнах більш радикальні, в інших менш), які послаблюють позиції латифундистів і дають можливість стати на ноги хоч якійсь частині селян; • проводиться імпортозамінна індустріалізація (для цього латиноамериканські країни мали накопичені зо­лотовалютні резерви за рахунок продажу на сніговому ринку кави, какао /Бразилія/, цукру /Куба/, зерна, м'яса, вовни /Аргентина/, міді і селітри /Чилі/, нафти /Венесу­ела і Мексика/). – В к. 50-х — поч.60-х рр. внутрішні ресурси для прове­дення імнортозамінної індустріалізації були вичерпані.Не останню роль у цьому відіграли амбіційні плани ок­ремих країн, які поглинали величезні кошти (будівниц­тво в Бразилії нової столиці Бразиліа по проекту всес­вітньо відомого архітектора О. Німсйера, проведення в Мексиці Олімпійських ігор в 1968 р.). – Як наслідок — перенапруження державних бюджетів, інфляція, безробіття, зростання соціальної напруги.

– США, боячись поширення впливу СРСР в цьому регіо­ні, нав'язує латиноамериканським країнам воєнно-полі­тичне співробітництво. – У 1948 р. між ними був підписаний договір про колек­тивну безпеку і створено Організацію американських держав (ОАД). – Згідно з цим договором американці переозброїли міс­цеві армії, створили практично нову військову еліту, яка пройшла підготовку у США

 

Шляхи розвитку латиноамериканських країн в 60-70-х рр.

– Через те у ряді латиноамериканських країн в 60-70-х рр. відбувається перегляд стратегії розвитку: • в одних країнах в умовах масового незадоволення до влада приходять ліві сала і розпочинають будів­ництво соціалізму (н/д на Кубі з 195^і) р., в Чилі в 1970-1973 рр.. із Нікарагуа з 1979 р.); • в інших країнах до влади приходять військові хунти — офіцерські комітети, які проводять репресії про­ти лівих і робітничого руху, проводять ряд заходів по лібералізації економічного життя і залученню іно­земного капіталу (Чилі 1973-1990 рр. Аргентина. Бразилія, Гватемала. Еквадор. Гондурас). – Це сприяло піднесенню економіки них країн, але в к.70-х рр. їх зовнішні борги зростають, а відповідно і політична залежність від США.

– США, в умовах переходу ряду латиноамериканських країн на шлях побудови соціалізму, в 1961 р. проголо­шують новий курс в цьому регіоні — "Союз заради прогресу" (надання гуманітарній допомоги в подолан­ні відсталості в регіоні, у проведенні соціальних ре­форм через направления відповідних спеціалістів-консультантів).

 

Ліквідація військово-диктаторських режимів і відновлення конституційного ладу (80-90-рр. XX ст.)

– У 80-90-х рр. як ланцюгова реакція розпочинається відновлення демократичних режимів (не без допомоги США). На 1994 р. у всіх країнах Латинської Америки (крім Куби, де лідер комуністів Ф. Кастро зміг забезпе­чити умови для збереження соціалістичного ладу зав­дяки своєму авторитету, частковим реформам та ефективній роботі служби безпеки) встановлюється демократичний лад (вперше за всю історію цього кон­тиненту). – Демократично вибрані уряди продовжили курс на ін­теграцію регіону у світову економіку. Нове в їх політи­ці: більше уваги звертається на розвиток ринкових структур економіки, на приватизацію держсектору, робляться спроби зробити економіку більш соціально орієнтованою.

– США прагнуть створити протягом найближчих 10 ро­ків єдиний загально американський економічний блок (на зразок ЄС у Європі). Поки що ідуть активні інтеграційні процеси, які охоп­люють окремі регіони: • організація МЕРКОСУР об'єднує Аргентину, Брази­лію, Парагвай, Уругвай (домовленість про скасуван­ня митних бар'єрів, вільне переміщення капіталів і робочої сили, координація політики в промисловості, в с/г, транспорті, зв'язку); • НАФТА (Північноамериканський договір про віль­ну торгівлю, в якому беруть участь Мексика, Вене­суела і Колумбія).

Запитання та завдання______________________________________________

1. Якими рисами характеризується соціально-економічний і політичний розвиток країн Латинської Америки у 40-50-х роках?

2. Які факти свідчать про зростання залежності країн Латинської Америки від США?

3. Які причини нестабільності економічного і політичного розвит­ку країн Латинської Америки у 60-80-ті роки і в чому вони про­являлися?

4. Визначте особливості політичного і соціально-економічного розвитку латиноамериканських країн на сучасному етапі. Які країни Латинської Америки досягли найбільшого економічного розвитку?

5. На основі тексту підручника і додаткової літератури підготуйте
реферати «Культурно-просвітницьке життя українців у країнах
Латинської Америки».

 

 

ТЕМА: МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

У 2-Й ПОЛОВИНІ XX ст.

Виникнення та розгортання "холодної війни" (ДР.пол. 40-Х — 60-ті pp.)

– Співвідношення сил в світі після Другої світової війни змінюється: на міжнародну арену виходять дві супер­держави — США та СРСР (головні переможці війни, монополісти ядерної зброї, держави з могутнім еконо­мічним поте н ці а л о м). – Але ці держави були з різним (антагоністичним) сус­пільно-політичним ладом, що призвело до конфронта­ції між ними і формування біполярного світу (так зва­ного "західного", очолюваного США та "комуністич­ного" sa чолі з СРСР). – Між США та СРСР поступово наростає суперництво за вплив у світі (СРСР намагалися поширити комуністичні ідеї в інших країнах. США не допустити їх поширення). – Щоб довести свою перевагу,кожна із сторін втягується в гонку озброєнь (особливо у створенні ядерної зброї), їх суперництво не вилилося у прямі відкриті військові зіткнення, а набуло форми " холодної війни " — ідеоло­гічного, політичного та збройного протистояння в різ­них куточках планети.

Ключові міжнародні події нього періоду

1945 р. — створення ООН (для збереження миру та запобігання розв'язуванню нової війни).

1948/49 pp. — блокада Західного Берліну (розкол Ні­меччини і утворення ФРН і НДР). Початок відкритого протистояння США і СРСР в Європі).

1949 р. — утворення НАТО — військово-політичного союзу західноєвропейських країн та США і Канади (для "стримування комунізму"). У відповідь під егі­дою СРСР створюється РЕВ — політико-економічний союз комуністичних країн Східної Європи.

1950-1953 pp. — війна в Кореї (спроба поширення ко­муністичного виливу на Сході СРСР в союзі з кому­ністичним Китаєм). Перша спільна військова опера­ція ООН проти Північної Кореї.

1955 р. — утворення Організації Варшавського Договору (ОНД) військово-політичного союзу комуністичних держав (у відповідь на прийом ФРН до НАТО). Посилення конфронтації двох блоків — ОВД і НАТО.

1961 р. Берлінська криза (завершилася побудовою "берлінського муру"). Загроза збройного конфлікту між СРСР та СПІД.

1962 р. Карибська кризи (внаслідок спроби (TCP в ході підтримки кубинської революції змінити баланс ядерних сил). Загроза розгортання збройного кон­флікту світового масштабу.

1963 р. — підписання Договору про заборону випро­бувань ядерної зброї а трьох середовищах (в атмос­фері, космічному просторі і під водою) — початок об­меження гонки ядерних озброєнь.

1968 р. — підписаний Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

1964-1973 pp. — агресія США в Індокитаї — В'єтнамі

1967 р. — "6-денна війна" Ізраїлю проти арабських держав.

Запитання та завдання______________________________________________

1. Які причини зумовили виникнення «холодної війни»?

2. Наведіть факти, які свідчать про прагнення уряду СРСР розширити кордони «комуністичного табору».

3. Про що свідчать наведені статті договорів Північноатлантичного союзу і Організації Варшавського Договору?

4. Які цілі воєнно-політичних союзів, створених за участю США і
СРСР? Визначте території, на які поширювався вплив окремих
воєнно-політичних союзів.

5. Як позначилась «відлига» в СРСР на розвитку міжнародних
відносин?

6. Визначте тенденції у розвитку міжнародних відносин у 50-60-ті роки.

7. Обґрунтуйте судження про те, що Карибська криза стала кульмінацією протистояння двох військово-політичних блоків. Які наслідки мала Карибська криза для подальшого розвитку міжнародних відносин?

8. Визначте «гарячі точки» протистояння між СРСР і країнами Заходу, які виникли в 60-ті роки.

9. Розкрийте причини виникнення і цілі Руху неприєднання.

 

 

Курс на розрядку міжнародної напруженості та його зрив (70-ті — перша пол. 80-рр.)

– Збройне протистояння та гонка озброєнь висна­жували сили наддержав і тому час від часу вимагалась "перерва" — наступала "відлига" в "холодній війні". – Активний переговорний процес і угоди по взаємному обмеженню озброєнь ставав перепочинком для якісно нового витка гонки озброєнь чи нового туру протисто­яння. – Відбувається втягування в сферу своїх інтересів третіх країн, військова та матеріальна допомога ідеологічно спорідненим режимам. Однак відкриті інтервенціоніст­ські дії викликають опір у всьому світі. – Зростає роль країн ОПЕК — експортерів нафти (в першу чергу — Іраку, Саудівської Аравії. Кувейту Об'єдна­них Арабських Еміратів), особливо в умовах енергетич­ної кризи.

Ключові міжнародні події нього періоду

1972 р. — врегулювання "німецького питання" (підпи­сання чотиристоронньої угоди по Західному Берліну і договору між ФРП і НДР).

1972 р. — підписання Договорів про "Обмеження стратегічних озброєнь" (ОСО-1) та "Про обмеження систем протиракетної оборони" (ПРО) між СРСР та США.

1975 р. — підписання в Хельсінкі Заключного акту Наради по безпеці і співробітництву в Європі (НБСЄ) представниками 33 країн.

1978 р. — підписання Кемп-Девідської угоди між Ізра­їлем та Єгиптом. Часткове врегулювання наслідків арабо-ізраїльської війни 1973 р. Посилення впливу США на Близькому Сході.

1979 р. — підписання Договору ОСО-2 між СРСР та США. (який однак не був ратифікований внаслідок за­гострення міжнародної напруженості).

1979 р. — початок агресії СРСР в Афганістані. Під­тримка Радянським Союзом революції в Нікарагуа. За­гострення міжнародної напруженості. Зрив розрядки.

1976/1985 рр. — новий виток гонки озброєнь: СРСР розміщує в Європі ракети СС-20 — модернізація і по­силення ядерного потенціалу, а США — ракети "Першинг-2" та починає розгортання систем "Трайдент" (атомні підводні човни), МХ, крилатих ракет, та роз­робку системи СОІ ("Стратегічна оборонна ініціати­ва" — система ПРО з елементами космічного базуван­ня, що отримала назву "зоряних війн").

1980 р. — бойкот Олімпійських ігор в Москві (з боку США після введення радянських військ в Афганістан).

Запитання та завдання______________________________________________

1. Назвіть факти, що свідчать про розрядку міжнародної напруже­ності в 70-х роках і визначте її причини.

2. Чому відносини між СРСР і США визначали основні тенденції у міждержавних відносинах на міжнародній арені?

3. Визначте основні етапи підготовки розрядки у міжнародних відносинах.

4. Як відобразились на розвитку міжнародних відносин Заключ­ний акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі?

5. Охарактеризуйте локальні конфлікти в 70-х роках.

6. Які причини зриву політики розрядки в Європі наприкінці 70-х років?

 

 

Кінець "холодної війни". Становлення нової геополітичної ситуації у світі др. пол. 80-х — 90-ті рр.)

– "Перебудова" в СРСР призвела до становлення концепції "нового політичного мислення" щодо розуміння загрози наслідків можливої ядерної війни. – СРСР припиняє підтримку прокомуністичних режимів у всьому світі, що обумовлює їх крах. – Розпад ОВД та СРСР призводять до фактичного при­пинення холодної війни. – Єдиним військово-політичним лідером світу стають США. – Зростає роль міжнародних об'єднань, що перебувають під впливом США (ООН, НАТО).Відбувається (в різ­них формах) процес розширення НАТО на Схід. – Зростає роль ЄС як у вирішенні європейських проблем, так і конфліктів в інших регіонах. – Загальносвітовою проблемою стає світовий міжнарод­ний тероризм, особливо в плані можливості викорис­тання зброї масового знищення (ядерної, хімічної, бак­теріологічної).

Ключові міжнародні події нього періоду

1985 р. — проголошення М.Горбачовим політики "но­вого політичного мислення", активізація переговор­ного процесу з питань скорочення ядерних озброєнь.

1987 р. — підписання Договору по РСМД (ракетам серед­ньої і малої дальності — до 500 км.). що передбачав лікві­дацію американських ракет "Першинг-2" та крилатих ра­кет наземного базування і радянських ракет СС-20.

1989 р. — завершения виводу радянських військ із Афганістану.

1989/90 рр. — "оксамитові революції" в країнах Східної Європи (крах тоталітарних комуністичних режимів, об'єднання Німеччини, зміна балансу сил у Європі).

1990 р. — Паризька зустріч керівників країн НАТО і ОВД. (прийняття Хартії для нової Європи, яка зафіксувала факт припинення "холодної війни").

1991 р. — міжнародна військова операція ООН проти Іраку "Буря в пустелі". Припинили діяльність РЕВ і ОВД, Був підписаний договір між США та СРСР про Наступальні стратегічні озброєння (СНО-1), який пе­редбачав їх суттєве скорочення і ліквідацію. Відбувся розпад Радянського Союзуі відновлення незалежнос­ті колишніх радянських республік.

1991/99 р. — відбувається процес розширення НАТО на Схід уформі безпосереднього вступу вже найбільш підготовлених країн (1999 р. — Польща, Чехія, Угор­щина) та участі претендентів у програмі "Партнерство заради Кіпру".

1991/95 рр. — розпад Югославії іміжетнічна громадян­ська війна, припинена внаслідок втручання ООН і НАТО.

11 вересня 2001 р. — акція міжнародного тероризму в Нью-Йорку. Початок проведення антитерористичної операції НАТО в Афганістані. її підготовка щодо інших "країн-терористів"

2000/02 рр. — загострення палестино-ізраїльського конфлікту, перехід палестинців до збройної терорис­тичної боротьби.

Запитання та завдання______________________________________________

1. Що спричинило появу «нового політичного мислення» і в якій мірі це відбилося на формуванні зовнішньополітичного курсу СРСР?

2. Назвіть факти, які свідчать про завершення «холодної війни» наприкінці 80-х - на початку 90-х років.

3. Які геополітичні зміни відбулися у розстановці сил в Європі та на міжнародній арені внаслідок розпаду комуністичної си­стеми?

4. Прочитайте уривок документа і визначте, як Паризька хартія оцінює новий період в міжнародних відносинах.

5. Визначте причини регіональних конфліктів 90-х років і про­аналізуйте шляхи їх врегулювання міжнародним співтоварист­вом.

6. Які міжнародні конфлікти в сучасному світі становлять найбіль­шу загрозу миру?