Новітня історія країн Азії та Африки

О.Б.СТРІЛЮК

 

 

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ КРАЇН АЗІЇ ТА АФРИКИ

(1918-1945 рр.)

 

навчально-методичний посібник

 

Чернігів

УДК 94(5).09: 94 (6).09(075.8)

ББК Т3(5)6: Т3(6): 6 Я 73

С 85

 

Рецензент доктор історичних наук,

професор Дятлов В.О.

 

Відповідальний редактор доктор історичних наук,

професор Ячменіхін К.М.

 

СТРІЛЮК О.Б.

С-85 Новітня історія країн Азії та Африки (1918-1945 рр.): навчально-методичний посібник / О.Б. Стрілюк. – Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, 2009. – 60 с.

 

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри всесвіт історії (Протокол №1 від 28 серпня 2009 р.)

 

УДК 94(5).09: 94 (6).09(075.8)

ББК Т3(5)6: Т3(6): 6 Я 73

С 85

 

© О.Б. Стрілюк, 2009

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Новітня історія країн Азії та Африки хронологічно та тематично продовжує курс давньої, середньовічної та нової історії афро-азіатських суспільств і разом з тим має свою специфіку. Вона обумовлена як прагненням відійти від політико-ідеологічної заангажованості, так і соціальними, політичними й економічними реаліями країн Азії та Африки, які швидко змінюються.

Навчальний курс «Новітня історія країн Азії та Африки» охоплює тривалий період історичного часу. За початкову його межу більшість дослідників визначає 1918 р., пов’язуючи це із завершенням Першої світової війни. Верхня межа новітньої історії є рухомою і визначається терміном „сучасний період”. Хронологічно курс Новітньої історії поділяється на два періоди: 1918-1945 рр. – період національно-визвольних рухів у колоніях та залежних країнах; та 1945 р. – сьогодення – післявоєнний період остаточного розпаду колоніальної системи та становлення і розвитку незалежних держав.

Навчальний курс “Новітня історія країн Азії та Африки (1918-1945 рр.)” розрахований на студентів вищих начальних закладів історичних факультетів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалавра. На вивчення курсу у 7 семестрі передбачено 20 годин лекційних, 16 семінарських і 18 годин самостійної роботи.

Програма складена з урахуванням наявної структури вищої історичної освіти. Мета курсу полягає в тому, щоб сформувати у студентів розуміння основних тенденцій соціально-економічного, політичного та культурного розвитку країн Азії та Африки у період з 1918 р. по 1945 р. В програмі особлива увага приділена таким питанням:колоніалізм і традиційні суспільства, антиколоніальні рухи та модернізація, афро-азіатські країни в системі міжнародних відносин у 20-30-х рр. ХХ ст., країни Азії та Африки у Другій світовій війні.

У результаті вивчення курсу студенти повинні:

Ø володіти базовим фактичним матеріалом курсу, вільно орієнтуватись в хронології, персоналістиці;

Ø оперувати сучасною науковою термінологією;

Ø вміти працювати з картою;

Ø володіти навичками аналізу та синтезу історичного матеріалу; пошуку, систематизації та інтерпретації інформації;

Ø визначати тенденції, закономірності, особливості і т.п.

Ø вільно орієнтуватись у розмаїтті підходів до суперечливих питань історії Азії та Африки першої половини ХХ ст.;

Ø вміти вести дискусію, чітко висловлювати та аргументовано захищати власну думку;

Ø давати оцінку основним історіографічним проблемам курсу.

Великий обсяг фактичного матеріалу зумовив висвітлення окремих блоків найскладніших тем у лекційному курсі, а інших, краще забезпечених джерелами та літературою, на семінарських заняттях. Вивчення даного курсу вимагає напруженої, добре організованої самостійної роботи студентів.

Студентам рекомендується список джерел та літератури.

Курс передбачає два модулі. Формою підсумкового контролю якості знань, навичок, вмінь студентів є екзамен.

«НОВІТНЯ ІСТОРІЯ КРАЇН АЗІЇ ТА АФРИКИ

(1918-1945 рр.)»

Курс	Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів ECTS: 2 Модулів: 2 Змістовних модулів: 2 Загальна кількість годин: 54	Шифр та назва напряму підготовки 0203 Гуманітарні науки   Шифр та назва спеціальності 6.020302 Історія Освітньо-кваліфікаційний рівень Бакалавр	Нормативна 4-й рік підготовки 7- й семестр Лекцій (теоретична підготовка): 20 год. Семінарів: 16 год. Самостійна робота: 18 год. Вид контролю: екзамен

 

МЕТА:

¨ ознайомлення з основними завданнями, літературою курсу;

¨ вивчення особливостей історичного, культурного, національного розвитку, соціально-економічних проблем та характеру національно-визвольних рухів країн Азії та Африки у першій половині ХХ ст.;

¨ розвиток навичок наукового аналізу, спрямованих на забезпечення самостійного осмислення закономірностей історичного процесу;

¨ оволодіння студентами практичними навичками роботи з історичними джерелами та науковою літературою;

¨ формування умінь застосовувати набуті знання для орієнтації в громадсько-політичному житті та оцінки суспільних явищ і подій.

СЛОВНИК

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових одиниць (залікових кредитів).

Заліковий кредит –це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу (тема, самостійна робота, лабораторна робота, тест).

Змістовий модуль –це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові.

Поточний контроль –оцінювання рівня знань, умінь та навичок студентів, що здійснюється у ході навчального процесу шляхом проведення усного опитування, контрольної роботи, тестування, колоквіуму тощо.

Модульний контроль –форма контролю, у якому підводиться підсумок роботи студента впродовж модуля.

Екзамен (залік) – форма підсумкового контролю, засвоєння студентом навчального матеріалу з окремої дисципліни за певний період відповідно до навчального плану.

Лекція –основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни.

Семінарське заняття –форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою. Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов’язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, курсові роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені вищим навчальним закладом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні викладачем.

Самостійна робота студента – основний засіб роботи студента по оволодінню навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

ПРОГРАМА КУРСУ

”НОВІТНЯ ІСТОРІЯ КРАЇН АЗІЇ ТА АФРИКИ

(1918-1945 РР.)”

(за вимогами кредитно-модульної системи)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Вступ до курсу

Предмет та завдання курсу. Актуальність вивчення проблем історії афро-азіатських країн періоду новітнього часу. Історія країн Азії та Африки в програмах середніх шкіл. Завдання курсу. Основні історіографічні проблеми курсу. Специфіка дисципліни. Основний зміст курсу.

 

Африка

Національно-визвольний рух у країнах Північної Африки: Алжир, Республіка Ріф у Марокко, Єгипет. Нові форми антиколоніалізму у Тропічній і Південній Африці. Панафриканізм. Агресія Італії проти Ефіопії.

Національний рух у Китаї

Соціально-економічний та політичний розвиток Китаю після Першої світової війни. Політична роздробленість Китаю. Рішення паризької конференції щодо Китаю і „рух 4 травня” 1919 р. Утворення КПК. Діяльність Сунь Ятсена щодо реорганізації Гоміндану. Редакція „трьох народних принципів” 1924 р. Сунь Ятсен. Чан Кайші. Утворення єдиного антиімперіалістичного фронту. Роль Комінтерну. Зовнішня політика Китаю в 1918-1924 рр. Радянсько-китайські відносини.

Революція 1925-1927 рр. Передумови революційних подій 1925 – 1927 рр. Рух “30 травня” 1925 р. Шанхайський страйк. Сянган - кантонський страйк-бойкот. Створення центру національно-визвольного руху на півдні Киаю. Створення Національно-революційної армії (НРА). Відносини КПК з Гомінданом у початковий період революції. Північний похід НРА. Вихід армії на Янцзи. Захоплення Нанкіна та Шанхаю. Переворот Чан Кайші і створення нового національного уряду. Переворот в Ухані і завершення революції, її підсумки. Історичне значення подій 1925-1927 рр.

Китай в роки „нанкінського десятиліття” (1928 – 1937 рр.). Встановлення влади Гоміндану на території Китаю. П’ять каральних походів Чан Кайші проти комуністів. Становлення гомінданівського режиму. Ідеологія Чан Кайші. Внутрішня політика Чан Кайші: становлення політико-адміністративної системи управління. Економічний курс Гоміндану. Соціальна політика. Роль суньятсенізму. Зовнішня політика Чан Кайші. Радянсько-китайські відносини в 1927-1932 рр. Напад Японії на Північно-Східний Китай. Манчжоу-го. Громадянська війна між прихильниками КПК і Гоміндану. Утворення Китайської Радянської республіки. Поразка радянського руху. Рішення VII конгресу Комінтерну. Переговори КПК і Гоміндану.

 

Корея в 1918-1945 рр.

Анексія Кореї Японією (1910 р.) і встановлення „військового правління”. Реакція корейського суспільства на встановлення в Кореї японського колоніального режиму. Рух 1 березня 1919 р. і його наслідки. Перехід від „військового правління” до „культурного правління”.

Національно-визвольний рух у Кореї в 1920-1930х рр. Створення підпільних патріотичних організацій. Рух за збереження національної культури. Утворення центрів руху за незалежність Кореї за кордоном (в СРСР і Китаї).

Корея в роки японо-китайської війни і Другої світової війни. Економічне становище Кореї в роки війни. Політика „знищення нації”. Національно-визвольний рух в роки війни. Тимчасовий уряд Республіки Корея у Китаї. Дії корейський збройних загонів у Маньчжурії. Визволення Кореї.

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

 

Туреччина в 1918-1945 рр.

Національно-визвольний рух у Туреччині після Першої світової війни. Економічне і політичне становище після Першої світової війни. Мудросське перемир’я 1918 р. Окупація країни військами Антанти. Початок національно-визвольного руху. Товариства захисту прав. Діяльність М.Кемаля. Сівасський конгрес, ухвалення програми „національної обітниці”. Скликання парламенту, його перші акти. Севрський договір 1920 р. Іноземна інтервенція. Перехід турецької армії під керівництвом М.Кемаля у наступ. Проголошення Туреччини республікою (1923 р.). Лозанський договір. Радянсько-турецькі відносини.

Туреччина після отримання незалежності. Реформи М.Кемаля. основні принципи кемалізму. Ліквідація султанату та халіфату. Економічна політика М.Кемаля. Етатизм. Зміни в аграрному секторі. Лаіцизм. Створення світської держави. Реформи в сфері суспільного та культурного життя.

Туреччина напередодні та в роки Другої світової війни. Соціально-економічний і політичний розвиток країни напередодні війни. Вступ Туреччини у Лігу націй. Конференція в Монтре. Посилення впливу Німеччини. Пронімецький нейтралітет. Перехід Туреччини на бік антигітлерівської коаліції.

 

Іран в 1918-1945 рр.

Соціально-економічна та політична ситуація після закінчення Першої світової війни. Окупація Ірану англійськими військами. Англо-іранський договір 1919 р. Народні рухи в північному Ірані. Повстання в Тебрізі. Гілянська республіка. Зовнішній фактор у політичній боротьбі в Ірані. Радянське втручання. Договір 1921 р.

Іран після отримання незалежності. Реформи Реза-шаха Пехлеві. Державний переворот 3 хута (21 лютого 1921 р.). Встановлення династії Пехлеві. Економічна політика та реформи Реза-шаха. Нафта та проблеми економічної самостійності. Зовнішньополітичний курс. Відміна режиму капітуляцій.

Іран в роки Другої світової війни. Окупація Ірану радянськими та англійськими військами. Соціально-економічне та політичне становище Ірану в роки війни.

Афганістан

Економічне і політичне становище Афганістану після Першої світової війни. Емір Хабібулла. Опозиція младо- і староафганців. Перемога младоафганців і прихід до влади Аманулли-хана. Проголошення незалежності. Перемога Афганістану в третій англо-афганській війні (1919 р.).

Політика уряду Аманулли-хана. Зміст і напрямки першого етапу реформ (1919-1923 рр.). Радянсько-афганські відносини. Радикалізація реформ в 1928 – 1929 рр. Переворот Бачаї Сакао. Прихід до влади Надір-шаха. Внутрішня та зовнішня політика в 30-х рр. ХХ ст.

Афганістан в роки Другої світової війни.

 

КРИТЕРІЇ

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ:

а) робота на лекції до 1 бала за одну лекцію

б) робота на семінарському занятті до 8 балів за одне заняття

Оцінюються

• Відповідь на семінарському занятті
• Запитання на семінарському занятті
• Рецензування відповіді на семінарському занятті
• Доповнення на семінарському занятті
• Участь у дискусії

в) самостійна робота до 26 балів,

 

г) модульний контроль

Модуль аудиторної роботи до 74 балів

Модуль самостійної роботи до 26 балів

 

д) екзамен до 25 балів

Робота на лекції передбачає сприйняття та засвоєння теоретичного матеріалу курсу, а також фіксацію основних його положень (конспектування). Нарахування балів за роботу на лекціях відбувається шляхом перевірки конспектів лекцій. Право на одержання балів за лекційну роботу має студент, який був присутній на лекції та законспектував її. Оцінювання лекційної роботи студента здійснюється, виходячи з наявності у конспекті усіх компонентів лекцій, які відповідають її змісту. Відсутність студента на лекції за наявності конспекту не дає підстави для нарахування балів.

Відповідь на семінарському занятті являє собоюповідомлення з питання винесеного на обговорення. Цей виступ повинен бути чітко структурований і містити основні результати наукового вивчення проблеми, аргументи на користь існуючих концепцій, а також власне бачення доповідачем обговорюваної проблеми у вигляді висновків. Доповідь не повинна тривати більше 10 хвилин.

Студенти мають змогу ставити питання в ході обговорення проблем семінарського заняття. До уваги береться передусім якість питань. Ті з них, які провокують дискусію, актуалізують нові аспекти обговорюваної проблеми, створюють проблемні ситуації можуть бути оцінені високим балом, на відміну від питань репродуктивного характеру. При оцінюванні питань студентів їх кількість до уваги не береться.

Рецензування відповіді на семінарському занятті передбачає визначення рівня виступу з питання семінарського заняття. З позицій власного розуміння питання студент повинен оцінити рівень знань свого колеги, вказавши на здобутки та недоліки у відповіді. Рецензія повинна враховувати самостійність суджень доповідача, їх адекватність рівню розвитку історичної науки, здатність аргументовано відстоювати свою точку зору в дискусії.

Доповнення на семінарському занятті передбачає стислий виступ (повідомлення) у розвиток положень, висловлених доповідачем. Доповнення не повинно повторювати аргументацію та фактичний матеріал доповідача. Цінність доповнення полягає у привернені уваги до тих аспектів обговорюваного питання, які не знайшли висвітлення у виступі доповідача. При оцінюванні доповнень студентів їх кількість значення не має.

Самостійна робота передбачає опрацювання проблем, винесених на позааудиторне вивчення. Оцінювання якості самостійної роботи здійснюється в ході написання комплексних письмових робіт, що включають тестові та аналітичні питання.

Модульний контроль проводиться за підсумками вивчення курсу – лекцій, семінарських занять та виконання завдань самостійної роботи. Модульний контроль дає змогу визначити рівень знань з курсу. Загальна оцінка за модульний контроль становить 100 балів, з них 74 бал за аудиторну та 26 балів за самостійну роботу. Відтак, виконавши модульну контрольну роботу, студент має право підтвердити або підвищити свій рейтинговий показник, набраний в ході роботи на лекціях та семінарських заняттях. Якщо при написанні модульної контрольної роботи студент отримав бал вищий, ніж він мав за результатами роботи на лекціях і семінарах, то цей бал приплюсовується до балу за самостійну роботу і виставляється, як підсумковий.В разі, якщо результати контролю модуля аудиторної роботи виявляться гіршими, аніж рейтинг за результатами аудиторної роботи, підсумкова рейтингова оцінка визначається за наявною напередодні модульного контролю сумою балів.

Складання екзамену. В разі, якщо студент впродовж семестру набрав від 35 до 59 балів, він повинен складати екзамен. Студент, який за результатами модульного контролю набрав більше 59 балів, може бути, за власною згодою, звільнений від складання екзамену, а його рейтингова оцінка є підсумковою і переводиться за визначеною шкалою на екзаменаційну оцінку за п’ятибальною системою, або має можливість підвищити свій рейтинг шляхом складання екзамену, але не більше, ніж на 25 балів. Підвищення рейтингу здійснюється, виключно за бажанням студента, шляхом складання усного іспиту згідно з переліком питань до екзамену.

Питання екзаменаційних білетів складаються на підставі програми курсу і адекватно відображають зміст усього навчального матеріалу курсу ”Новітня історія країн Азії та Африки (1918-1945 рр.)”. Якщо рівень знань, продемонстрованих студентом під час складання екзамену (у 100 бальному еквіваленті), виявиться нижчим, ніж його попередній рейтинг, підсумкова оцінка за курс виводиться з кількості балів, набраних впродовж семестру. В разі, якщо студент за підсумками модульного контролю та складання іспиту не набрав балів достатніх для виставлення позитивної оцінки (60 балів і більше), він має право перескласти іспит, при цьому не враховується результати складання іспиту – підвищення балів здійснюється від рейтингової оцінки за результатами аудиторної роботи та модульного контролю.

Студенти, які впродовж семестру набрали менше 35 балів до складання екзамену не допускаються і залишаються на повторний курс.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

МОДУЛЬ І

 

Семінар 1.

ПІДНЕСЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА СХОДІ (1918-1922 РР.)

2 год.

1.Соціально-економічне становище країн Сходу після Першої світової війни.

2. Піднесення визвольного руху в країнах Азії та Африки.

3.Роль Комінтерну у підтримці національно-визвольних рухів народів Сходу.

 

Методичні рекомендації:

Розглядаючи наслідки втягнення колоній та залежних краї у війну, звернути увагу не тільки на погіршення економічного становища, але й на соціально-економічні зміни в країнах Сходу, які мали важливі політичні наслідки. Проілюструвати це на конкретних прикладах окремих країн.

Дати загальний огляд конкретних подій, пов’язаних з національно-визвольним рухом в окремих країнах (хронологічні рамки, характер, результати), а також визначити загальні риси, притаманні їм в період з 1918-до 1922 рр. (характер соціальних і політичних сил, їх співвідношення та розстановка).

Звернути увагу на деякі аспекти діяльності Комінтерну: теоретичну роботу та допомогу національно-визвольним рухам. Показати значення Другого конгресу Комінтерну і його основних документів.

 

Рекомендовані джерела:

Влияние Великой Октябрьской революции на подъём национально-освободительного движения в странах Востока. Практикум.– М., 1989.

Ленин В.И. Доклад на 2 Всероссийском съезде коммунистических организаций народов Восток. 22. 11. 1919. – ПСС. – Т.39.

Ленин В.И. Первоначальный набросок тезисов по национальному и колониальному вопросам. – Т.41. – С. 101-168.

Радек К. Съезд народов Востока // ААС. – 1960.– №10.

Хрестоматия по новейшей истории. – М., 1960. – Т.1.

 

Рекомендована література:

Всемирная история. – М., 1961. – Т.8.

Второй конгресс Коминтерна. Сборник статей. – М., 1972.

Кива А. Национально-освободительное движение в свете личности Ленина // ААС. – 1990. – № 4.

Коваль Б.И. Революционный опыт ХХ ст. – М., 1987.

Коминтерн и Восток. Борьба за ленинскую стратегию и тактику в национально-освободительном движении. Сборник стаей. – М., 1969.

Нежинский Л.И. Внешняя политика Советского государства в 1917-1921 гг., курс на мировую революцию или на мирное сосуществование // История СССР. – 1991. –№6.

Розалиев Ю.Н. Новая и новейшая история стран Азии и Африки. – М., 1987.

Тимофеев Н.Н. Дороги и судьбы первопроходцев (КУТВ) //ААС. –1989. –№ 11.

Тимофеева Н.Н. Коммунистический университет трудящихся Востока //НАА. – 1976. – № 2; 1979. – № 5.

Шаститко Л. Ленинская теория против сталинской догмы // ААС. –1989. – № 4.

 

Семінар 2.

ІНДІЯ: ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

2 год.

1.Політика британської колоніальної адміністрації після Першої світової війни.

2. Розробка М.Ганді доктрини “Сатьяграха”.

3. Загальне піднесення національно-визвольного руху 1919-1922 рр.

4. Вплив світової економічної кризи на економіку Індії.

5. Роль компанії громадської непокори в національно-визвольному русі 1929-1933 рр.

 

Методичні рекомендації:

Обґрунтувати причини зміни колоніальної політики англійської влади. Дати оцінку реформам Монтегю-Челмсфорда та законопроекту Роулета.

Слід звернутися до біографії М.Ганді: розглянути основні етапи життя, визначити фактори, які впливали на формування світогляду. Необхідно також проаналізувати основи його вчення про ненасильство як метод політичної боротьби.

У подіях 1919-1923 рр. особливу увагу приділити Амрістарському розстрілу, подіям у Пенджабі, Мадраській провінції, Ауді. Розкрити позицію ІНК у ході піднесення національно-визвольного руху та у ході проведення кампанії неспівробітництва 1920-1922 рр.

Показати вплив світової економічної кризи на промисловість і сільське господарство Індії. Звернути увагу на зростання індійських монополій та їх особливості. Визначити причини нового піднесення визвольного руху.

Простежити хід подій 1930-1931 рр.: формування вимог ІНК, проголошення “Сатьяграхи” в 1930 р.; зміст і значення Делійського пакту Ірвіна-Ганді. Охарактеризувати позиції М.Ганді та Дж.Неру.

 

Рекомендовані джерела:

Акимкина Н.А., Люксембург М.А. Практикум по истории стран зарубежного Востока. – М., 1963.

Влияние Великой Октябрьской социалистической революции на подъем национально-освободительного движения в странах Востока. Практикум. – М.,1969.

Ганди М.К. Моя жизнь. – М., 1969.

Неру Дж. Автобиография. – М., 1955

Неру Дж. Открытие Индии. – М., 1955.

Хрестоматия по новейшей истории. – Т.1. – М., 1960.

 

Рекомендована література:

Антонова К.А. и др. История Индии. – М., 1979.

Бельский А.Г., Фурман Д.Е. Сикхи и индусы: религия, политика, терроризм. – М., 1992.

Бхатия В. Дж.Неру и становление индийско-советских отношений, 1917-1947. / Пер. с англ. –М., 1989.

Войдеман Д.Г. Ганди и колонизаторы // Индия: современность и история. –М., 1974.

Володин А. “Пусть не обманет надежда!” Жизнь и борьба Дж.Неру. – М., 1990.

Всемирная история. – Т. 8-9.

Ганди и гандизм. – М., 1984.

Гопал Сервепалли. Дж.Неру: Биография. – Т.1. – М., 1989.

Горев А.В. Махатма Ганди. – М., 1984.

Горев А.В., Зимянин В.М. Неру. – М., 1988.

Гусева Н.Р. Индия: общество и традиции. – М.: Знание, 1990.

Девяткина Т.В. Индийский национальный конгресс. – М., 1970.

Джилл С. Династия Ганди. – М., Прогресс, 1988.

Заболотный В.М. М.Ганди // Деятели национально-освободительного движения. Политические портреты. – М., 1989.

Кашин В.И. Гибель Ганди // ВИ. –1998. – Вып. 1. –С. 3-27.

Кашин В.И. Эксперименты М.Ганди как брахмачари // ААС. –1998. – № 9.– С. 65-69.

Коваль Б.И. Революционный опыт 20 века. – М., 1987.

Комаров Э.Н., Литман А.В. Мировоззрение М.К.Ганди. –М., 1980.

Мартышин О.В. Политик и святой. М.Ганди // Восток. – 1998. – №5. – С. 108-124.

Мартышин О.В. Политические взгляды Ганди. – М., 1979.

Митрохин Л.В. Новые данные об Амритсарском расстреле // НАА. – 1974. – № 4.

Национально-освободительное движение в Индии и деятельность Б.Г. Тилака. – М., 1958.

Новейшая история Индии. – М., 1985.

Полонская Л.Р. М.Ганди – смысл жизни // ННИ. – 1991. –№ 4. – С. 84-110.

Прокофьев В.И. Английская империалистическая политика в Индии в нач. ХХ в. // Вопросы новой и новейшей истории. – Вып. 8. – 1969. – С.76 -83.

Райков А.В. Амритсарская трагедия 1919 г. и освободительное движение в Индии. – М., 1985.

Райков А.В. Национально-революционные организации Индии в борьбе за свободу (1905 -1930). –М.,1958

Ульяновский Р.А. Аграрная Индия между мировыми войнами. – М., 1981.

Юрлова Е. М.Ганди – борец за социальную справедливость // ААС. – 1999. – № 12. – С. 45-51.

 

Семінар 3.

Семінар 4.

Загальні роботи, підручники

Алексеева И.В. Агония сердечного согласия: Царизм, буржуазия и их союзники по Антанте, 1914 - 1917. - Л., 1990.

Бабанцев Н.Ф., Прокофьев В.П. Германская империя 1871 - 1918 гг. - Красноярск, 1984.

Айрапетян М.Э., Кабанов П.Ф. Первая мировая война 1914 – 1918 гг. – М., 1964.

Алексеев М.А. Фальшивые карты Вильгельма ІІ // Военно-исторический журнал. - 1995. - № 6. - С. 46 - 53.

Бовыкин В.И. Из истории возникновения первой мировой войны. Отношения России и Франции в 1912 - 1914 гг. - М., 1961.

Васильев Л.С. История Востока. – М.: Высшая школа, 1994. – Т.2.

Вержховский Д.В., Ляхов В.Ф. Первая мировая война. 1914 - 1918. - М., 1964.

Виноградов В.Н. Еще раз о новых подходах к истории первой мировой войны // Новая и новейшая история. - 1995. - № 5. - С. 62 - 74.

Виноградов В.Н. Первая мировая война. Великодержавная дипломатия в "пороховом погребе" Европы // Славяноведение. - 1998. - № 5. - С. 43 - 52.

Восточный вопрос во внешней политике России. Конец XVIII - начало XX в. - М., 1978.

Готлиб В.В. Тайная дипломатия во время первой мировой войны. - М., 1960.

Гроос О. Война на море. 1914 - 1918 гг. - Л., 1940.

Зайончковский А.И. Мировая война 1914 - 1918 гг. - М., 1938 -- 1939. - Т. 1-3.

Земсков В.И. Основные черты первой мировой войны. - М., 1977.

История дипломатии. - М., 1960., Т. 3.

История первой мировой войны 1914 - 1918. / Под ред. И.И.Ростунова. - М., 1975. - Т. 1 - 2.

Киссинджер Г. Дипломатия. - М., 1997.

Корсун Н. Балканский фронт мировой войны. 1914 - 1918 гг. - М., 1939.

Кошкин А.А. Первая мировая война и Восток // Новая и новейшая история. - 1998. - № 5. - С. 40 - 50.

Малышева Д.Б. Религиозный фактор в вооружённых конфликтах современности. – М.: Наука, 1991.

Мо Гренвилл. Дж. История ХХ века. – М.: Аквариум, 1999.

Неру Дж. Взгляд на всемирную историю. – М.: Прогресс, 1975. – Т.2, 3.

Новейшая история стран Азии и Африки. ХХ век. Часть 1. 1900-1945. / Под ред. А.М. Родригеса. – М.: ВЛАДОС, 2001.

Первая мировая война и ее воздействие на историю ХХ века // Новая и новейшая история. - 1994. - № 4 - 5. - С. 109 - 131.

Первая мировая война и проблемы политического переустройства в Центральной и Юго-Восточной Европе. - М., 1991.

Первая мировая война. 1914-1918. / Под ред. А.Л. Сидорова. – М., 1968.

Первая мировая война. Пролог ХХ века. – М., 1998.

Первая мировая война: дискуссионные проблемы истории. - М., 1994.

Первая мировая война: политика, идеология, историография. - Куйбышев, 1990.

Писарев Ю.А. Новые подходы к изучению истории первой мировой войны // Новая и новейшая история. – 1993. – №3.

Полетика Н.П. Возникновение первой мировой войны (июльский кризис 1914 г.) – М., 1964.

Померанц Г. Вкус к жестокости (о влиянии первой мировой войны на перспективы человечества) // Родина. – 1993. – №8-9.

Резанов А.С. Исследования немецких зверств (в 1914 г.) / Публикация А.В. Пронина // Военно-исторический журнал. – 1998. – № 3. – С. 21-31.

Сенявская Е.С. Образ врага в сознании участников первой мировой войны // Вопросы истории. – 1997. – №3.

Урланис Б.Ц. История военных потерь (ХVІІ – ХХ вв.). – СПб., 1994.

Фей С.

Филитов А.М. Мировые войны – роковые вехи нашего столетия // ХХ век: Многообразие, противоречивость, целостность. – М., 1996.

Флот в первой мировой войне. – М., 1964. – Т. 1-2.

Шеремет В.И. Босфор, Россия и Турция в эпоху первой мировой войны. – М., 1995.

МОДУЛЬ ІІ

Семінар 1.

Семінар 2.

Семінар 3.

Семінар 4.

Питання до екзамену з Новітньої історії країн Азії та Африки

(1914-1945 рр.)

Курс, VII семестр

1. Соціально-економічне становище країн Сходу після Першої світової війни.

2. Піднесення визвольного руху на Сході в 1918-1922 рр.

3. Комінтерн і країни Сходу: еволюція стратегії світової революції щодо колоніальних країн і доля комуністичного руху в афро-азіатському регіоні в 20-30-х рр. ХХ ст.

4. Економічне та політичне становище Туреччини після Першої світової війни.

5. Кемалістська революція: характеристика основних етапів, підсумки боротьби.

6. Радянсько-турецькі відносини в 1920-1923 рр. Турецько-українській договір.

7. Економічна політика кемалістів (1923-1938 рр.).

8. Реформи державного ладу, культури, освіти та побуту в 20-30- і рр. ХХ ст. у Туреччині.

9. Зовнішня політика Туреччини в 20-30-х рр. ХХ ст.

10. Мустафа Кемаль – лідер національно-патріотичного руху Туреччини.

11. Туреччина в Другій світовій війні.

12. Соціально-економічне та політичне становище Ірану після Першої світової війни.

13. Причини, хід та значення визвольної боротьби в Ірані в 1918-1922 р.

14. Переворот “3 хута” та встановлення диктатури Реза-шаха.

15. Внутрішня політика Реза-шаха Пехлеві.

16. Основні риси зовнішньої політики Ірану в 20-30-х рр. ХХ ст.

17. Іран у Другій світовій війні.

18. Завоювання Афганістаном незалежності (1919).

19. Реформи 20-30-х рр. ХХ ст. в Афганістані та опір традиціоналістів.

20. Рух за “нову культуру” у Китаї.

21. Соціально-економічне й політичне становище Китаю після Першої світової війни.

22. Рух “4 травня” 1919 р. у Китаї.

23. Поширення марксизму в Китаї та створення КПК. Лі Дачжао.

24. Утворення єдиного фронту КПК і Гоміндану в 1924 р. Сунь Ятсен і Чан Кайші.

25. Передумови та початок революції 1925-1927 рр. у Китаї.

26. Початковий етап (травень 1925-липень 1926 рр.) революційних подій у Китаї.

27. Північний похід Національно-революційної армії Китаю (1926-1927 рр.).

28. Криза революції (квітень - липень 1927 р.) у Китаї.

29. Наслідки та значення революції 1925-1927 рр. в історії Китаю.

30. Внутрішня політика Гоміндану (1927-1936 рр.).

31. Зовнішня політика Гоміндану (1927-1936 рр.).

32. Боротьба між КПК і Гомінданом у 1927-1937 р. Китайська Радянська Республіка.

33. Китай у роки Антияпонської війни. Початковий період війни (1937-1941 рр.).

34. Китай під час розпалу Другої світової війни (1942-1944 рр.).

35. Китай у 1945 р. Позиція СРСР у відношенні Китаю.

36. Проблеми економічного розвитку Японії після Першої світової війни.

37. Соціально-політичний розвиток Японії у 20-і рр. ХХ ст.

38. Військові перевороти та внутрішньополітична боротьба в Японії 30-х рр. ХХ ст.

39. Зовнішня політика Японії у 20-30-х рр. ХХ ст.

40. Японія в період війни на Тихому океані (1941-1945 рр.).

41. Економічний та політичний розвиток Кореї 20-30-х рр. ХХ ст.

42. Корея напередодні та в роки Другої світової війни.

43. Внутрішньополітична ситуація в Монголії в 1918-1921 рр.

44. Р.Унгерн і його монгольський похід.

45. Монголія в 1921-1924 рр.

46. Основні напрямки перетворень у Монголії в 1924 -1940 рр.

47. Особливості міжнародного статусу Монголії в 20-40-х рр. ХХ ст.

48. Політика британської колоніальної адміністрації в Індії після Першої світової війни.

49. Махатма Ганді – лідер національно-визвольного руху в Індії.

50. Загальне піднесення визвольного руху в Індії в 1919-1922 р.

51. Антиколоніальний рух в Індії у 1920-1930-х рр.

52. Еволюція позицій ІНК та Мусульманської Ліги з питання досягнення незалежності Індії. М.А. Джинна.

53. Закон про управління Індією 1935 р.

54. Індія в роки Другої світової війни. Взаємовідносини між ІНК і британською владою.

55. Особливості соціально-економічного розвитку країн Південно-Східної Азії в 20-30-х рр. ХХ ст.

56. Характеристика основних політичних партій та рухів в Південно-Східній Азії у 20-30-х рр. ХХ ст.

57. Кампанія громадської непокори к. 20-х рр. ХХ ст. у Бірмі. Рух “такінів”.

58. Диференціація політичних сил і створення політичних партій у В’єтнамі в 20-30-х рр. ХХ ст.

59. Буржуазно-демократична революція 1932 р. у Сіамі та її наслідки.

60. Формування національних політичних організацій Індонезії в 20-30-х рр. ХХ ст. А. Сукарно.

61. Специфіка японської політики в Індокитаї у період Другої світової війни.

62. Країни Південно-Східної Азії в період Другої світової війни.

63. Підмандатні території Англії та Франції на Арабському Сході після Першої світової війни.

64. Встановлення французького окупаційного режиму в Сирії та Лівані після завершення Першої світової війни.

65. Національно-визвольний рух у Сирії та Лівані (1919-1927 рр.). Конституція Сирії 1928 р. Проголошення незалежності.

66. Економічна та політична ситуація в Сирії та Лівані в 20-30-х рр. ХХ ст.

67. Утворення держави Трансйорданія.

68. Зародження арабо-єврейського конфлікту та британська політика в Палестині в 20-30-х рр. ХХ ст.

69. Англійська окупація Іраку та її наслідки.

70. Становище Іраку після відміни британського мандата (30-і рр. ХХ ст.).

71. Об’єднання Аравії. Зовнішня та внутрішня політика Саудитів 30-х рр. ХХ ст.

72. Зміни на політичній карті Африки після Першої світової війни.

73. Національно-визвольний рух у країнах Північної Африки: Алжир, Марокко, Єгипет.

74. Особливості розвитку країн Тропічної та Південної Африки в 20-30-х рр. ХХ ст.

75. Африка в роки Другої світової війни.

 

 

Список джерел і літератури

 

Основні джерела та література:

Джерела:

Акимкина Н.А., Люксембург М.А. Практикум по истории стран зарубежного Востока. – М., 1963.

Ататюрк М.К. Избранные речи и выступления. – М.,1966.

Ганди М.К. Моя жизнь. – М.,1969.

«Движение 4 мая в Китае»: документы и материалы. – М., 1969.

Из воспоминаний Ю.Цеденбала // Восток. –1994. –.№ 4. – С.165-178.

Колобов О.А., Корнилов А.А., Сергунин А.А. Документальная история арабо-израильского конфликта. Хрестоматия. – Нижний Новгород, 1991.

Коммунистический Интернационал и китайс