та кемалістська модернізація країни (1920-30-і рр.)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

та кемалістська модернізація країни (1920-30-і рр.)



 

1. Мустафа Кемаль Ататюрк: політичний портрет.

2. Ідеологія кемалізму: основні принципи.

3. Лаїцизм та релігійна політика в Туреччині.

4. Національна політика кемалістів.

 

Література:

1. Ататюрк К. Избранные речи и выступления. – М., 1966.

2. Гасанова Э.Ю. Ислам и принцип лаицизма в современной Турции // Религия и общественная мысль стран Востока. – М., 1974.

3. Гасанова Э.Ю. Об идеологии национально-освободительного движения в Турции и роли Кемаля Ататюрка в ее развитии // Турция: история и современность. – М., 1988. – 263 с. – С.165-175.

4. Гасанова Э.Ю. Об идеологических основах кемализма и их современном толковании в Турции // Народы Азии и Африки. – 1968. – №3.

5. Гасратян М.А., Орешкова С.Ф., Петросян Ю.А. Очерки истории Турции. – М., 1983.

6. Данилов А.В. Турция 20-30-х годов: путь к демократии // Восток. – 1997. – №2.

7. Еремеев Д.Е. Кемализм и пантюркизм // Народы Азии и Африки. – 1963. – №3.

8. Идеология национально-освободительного движения в странах зарубежного Востока. – М., 1984.

9. Киреев Н.Г. История этатизма в Турции. – М., 1991.

10. Кондакчян Р.П. Турция: внутренняя политика и ислам. – Ереван, 1983.

11. Міщенко О. Мустафа Кемаль і перша конституція Туреччини // Право України. – 1998. - №12. – С.119-123.

12. Миллер А.Ф. Турция: актуальные проблемы новой и новейшей истории. – М., 1983.

13. Миллер А.Ф. Становление турецкой республики // Народны Азии и Африки. – 1973. – №6.

14. Миллер А.Ф. Формирование политических взглядов Кемаля Ататюрка // Народы Азии и Африки. – 1963. – №5.

15. Ожерельева З.Г. Кемализм. – М., 1979.

16. Розалиев Ю.Н. Мустафа Кемаль Ататюрк // Вопросы Истории. – 1995. – №8.

17. Шахимлер Ментер. Кемализм: зарождение, влияние, актуальность. – М., Московский писатель, 1998. – 447 с.

Інтернет-ресурси:

http://www.ataturk.com/

http://en.wikipedia.org/wiki/Mustafa_Kemal_Atat%C3%BCrk

Семінарське заняття №3. АРАБСЬКІ ВОЛОДІННЯ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ на БЛИЗЬКОМУ СХОДІ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1920-І РР.) ТА ПОЧАТОК ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ДЕРЖАВ.

1. Перша світова війна та арабські території Османської імперії на Близькому Сході: бойові дії та суспільно-політична ситуація.

2. Рішення Паризької мирної конференції та конференції в Сан-Ремо про розподіл арабських територій Османської імперії.

3. Палестина, Трансйорданія та Ірак: національно-визвольний рух та формування державних систем.

4. Сірія та Ліван: національно-визвольний рух та формування основ державних систем.

5. Повоєнна ситуація на Аравійському п-ві та утворення Саудівської Аравії.

Література:

1. Амин Саид. Восстания арабов в ХХ в. – М., 1964.

2. Васильев А.М. История Саудовской Аравии. – М., 1982.

3. Герасимов О.Г, Саудовская Аравия. – М., 1977.

4. История дипломатии. Т.2-3, М., 1963-65.

5. Котлов Л.Н. Национально-освободительное восстание 1920 г. в Ираке. – М., 1958.

6. Котлов Л.Н, Становление национально-освободительного движения в арабских странах Азии. М., 1986.

7. Лазарев М.С. Крушения турецкого господства на Арабском Востоке. – М., 1960. – c. 68-92, 138-182, 205-221.

8. Ланда Р.Г. Мусульманский мир и Первая мировая война // Восток. – 2004. - №1.

9. Лебедев Е.А. Иордания. – М., 1959.

10. Левин З.И. Развитие основных течений общественно-политической мысли в Сирии и Египте. – М, 1972.

11. Луцкий В.Б. Национально-освободительная война в Сирии (1925-27). – М., 1964.

12. Ментешашвили А.И. Ирак в годы английского мандата. – М,, 1969.

13. Новейшая история арабских стран Азии. – М., 1988.

14. Озолинг В.В. Саудовская Аравия. – М,, 1968.

15. Пак П.М. Ирак: история и современность. – М,, 1981.

16. Першиц А.И. Арабы Аравийского полуострова. – М., 1958.

17. Салиби К.С. Очерки по истории Ливана. – М., 1969.

18. Саудовская Аравия. – М., 1980.

19. Степанянц М.Т. Ислам в философской и общественной мысли зарубежного Востока (ХIX-ХХ вв.) – М., 1974

20. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. – К.: Знання України, 2004.

21. Федченко А.Ф. Ирак в борьбе за независимость (1917-1969). – М., 1970.

Семінарське заняття №4. ІРАНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1905-1911 рр.

 

1. Ліберально-конституційний та панісламський рухи.

2. Початок іранської революції. Створення та діяльність меджлісу. Прийняття Конституції.

3. Політика великих держав щодо іранської революції. Англо-російська угода 1907 р. та її наслідки.

4. Повалення шаха Махмуда Алі. Другий меджліс та поразка революції.

Література:

1. Абдулаев Ф. Из истории русско-иранских отношений и английской политики в Иране. – Ташкент. - 1971.

2. Агаев С.Л. Иран в прошлом и настоящем: Пути и формы революционного процесса. – М., 1981.

3. Агаев С.Л. Иранская революция 1905 – 1911 гг. // Народы Азии и Африки. – 1975. - № 4. – С.55 – 68.

4. Анаркулова Д.М. Мальком-хан и шиитское духовенство в Иране: [XIX – нач. XX в.в.] // Народы Азии и Африки.- 1983.- № 4. – С.108 – 111.

5. Арабаджян А. Иранская революция: причины и уроки. // Азия и Африка сегодня. – 1986. - № 3. – С.32 – 59.; № 4 – С.19 – 38.

6. Арутюнян Г.С. Иранская революция 1905-1911 гг. и большевики Закавказья. – Ереван, 1956.

7. Губер А.А. , Емм Г.Ф., Хейфец А.Н. Новая история стран Азии и Африки. – М., 1982. – С.42-420.

8. Иванов М.С. Иранская революция 1905-1911гг. – М., 1957.

9. Иванов М.С. Очерк истории Ирана. – М., 1952. – С.198-249.

10. Иванова М.Н. Иран во время первой мировой войны // В кн.: Иран. История и культура в средние века и новое время. – М., 1980. – С.94 – 142.

11. История Ирана (Э.А.Грандковский и др.) – М., МГУ, 1977. – С.270-291.

12. История стран Азии и Африки в новое время. – М., 1971. – С.495-510.

13. Коняшкина Т.А. "Дома справедливости" в политической программе высшего шиитского духовенства Тегерана. (1905 – 1906 г.г.) // Весн. Моск. ун-та. Сер.13, Востоковедение. – 1989. - № 2. – С.29-38.

14. Коняшкина Т.А. Взаимоотношения шиитских лидеров и светской власти во время иранской революции 1905 - 1911 гг. // Весн. Моск. ун-та. Сер.13, Востоковедение. – М., 1990. - № 4. – С.14 – 25.

15. Кулагина Л.М. Экспансия английского империализма в Иране в конце Х1Х – в начале ХХ в. – М., 1981.

16. Новая история Ирана: хрестоматия. – М., 1988.

17. Очерки истории Ирана. – М., 1976. – С.152-169.

18. Очерки новой истории Ирана (ХІХ – нач.ХХ в.) Сборник. – М., Наука, 1978.

Інтернет-ресурс:

http://en.wikipedia.org/wiki/Iranian_Constitutional_Revolution

Семінарське заняття №5. Реформи Рези-шаха в Ірані (1925-41рр.)

 

1. Військова та політична діяльність Рези-хана (до 1925 р.) Переворот 1925 р. та повалення каджарської династії.

2. Політика посилення централізації: адміністративні, правові та військові реформи.

3. Модернізаційні заходи в сільському господарстві та промисловості.

4. Зміни в сфері культури, освіти та побуту.

Література:

1. Агаев С.Л. Иран: внешняя политика и проблемы независимости. 1925-41. М., 1971.

2. Агаев С.Л. Иран в период политического кризиса. 1920-25. М., 1970.

3. Алиев, Салех Мамедоглы. История Ирана. XX век / [РАН Ин-т востоковедения; Ред. А.З.Егорин]. — М.: ИВ РАН: Крафт+, 2004

4. Арабаджян З.А. Иран: власть, реформы, революции (ХIХ-ХХ вв.). М, 1991.

5. Арабаджян З.А. Иран: противостояние империям (1918-1941) / РАН; Институт востоковедения. — М., 1996.

6. Асадулаев. К. Свержение династии каджаров в Иране. - Душанбе, 1966.

7. Глуходед, В.С. Проблемы экономического развития Ирана (20-30-е годы) / В.С. Глуходед. - Москва, 1968.

8. Ерусалимский, А.С. Иран. - Москва, 1944.

9. Иванов М.С. Новейшая история Ирана. М., 1965. – с.53-90.

10. Иванов М.С. Очерк истории Ирана. М., 1952. – с.301-335.

11. Иран. - Л, 1927

12. Иран. Очерки новейшей истории. М., 1976.

13. История Ирана. М, 1977.

14. История Ирана / [Сост.: С.А.Шумов, А.Р.Андреев]. — К.; М.: Альтернатива-Евролинц, 2003.

15. Мамедова Н.М. Иран в ХХ веке. Роль государства в экономическом развитии / Ин-т изуч. Израиля и Ближ. Востока; [Отв. ред. В.А.Исаев]. — М., 1997.

16. Меликов, О.С. Установление диктатуры Реза-шаха в Иране / О.С. Меликов. - М, 1961.

17. Реза Годс М. Иран в ХХ веке. Политическая история. М., 1994.

18. Чипашвили Г.С. Государственный строй Ирана: История и современность. - Тбилиси, 1990

Інтернет-ресурси:

http://www.krugosvet.ru/articles/120/1012034/1012034a1.htm

http://en.wikipedia.org/wiki/Reza_Shah

http://www.iranchamber.com/history/reza_shah/reza_shah.php

http://www.parstimes.com/history/historicalsetting.html#RezaShah

http://www.iranian.com/History/Feb99/RezaShah/index.html

http://lexicorient.com/e.o/pahlavi1.htm

Семінарське заняття №6.ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ АФРИКАНСЬКИХ НАРОДІВ.

1.Ідеології африканського націоналізму: „негритюд” та панафриканізм.

2.Створення Африканського Національного Конгресу.

3.Вплив християнства та ісламу на африканський національно-визвольний рух.

4. Політичні портрети: В.Дюбуа, К.Нкрума, Л.Сенгор, Д.Кеніата, П.Абрахамс.

Література:

1. Африка. Энциклопедический справочник в 2-х томах. – М., 1986-87.

2. Африка в новое и новейшее время. – М., 1976.

3. Берзина С.Я., Куббель Л.Е. История Африки. – М., 1979.

4. Иванов Р. Ф., Дюбуа, М., 1968

5. Дюбуа У. Африка, М., 1961;

6. Дюбуа У. Воспоминания, М., 1962;

7. Дюбуа У. Цветные миры, М., 1964.

8. Ерасов Б.С. Тропическая Африка: идеология и проблемы културы. – М, 1972.

9. Идейные течения в Тропической Африке,, М., 1969

10. История национально-освободительной бортьбы народов Африки в новейшее время. – М., 1988.

11. Мазов С. Драма Кваме Нкрумы // Новое время. – 1989. - №41. – С.16-18.

12. Нкрума К. Автобиография. – М., 1961.

13. Нкрума К. Африка должна объединиться. – М., 1964.

14. Нкрума К. Я говорю о свободе. – М., 1962.

15. Пегушев А.М. Повстанцы Мау Мау: История восстания 1952-56 гг. в Кении. – М., 1978.

16. Питтман Дж. Логика одной жизни, «Иностранная литература», 1962, № 3 (про В.Дюбуа).

17. Сенгор Л. Песнь ночи и солнца, М., 1965.

18. Сидорова Г. Поэт-президент // Азия и Африка сегодня . – 2002. - №5. – С.50-53.

19. Современные литературы Африки, М., 1973—74.

20. Туполев Б.М. Антиколониальная борьба и общественная мысль в Тропической и Южной Африке. – М., 1983.

21. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. – К., 2004.

22. Ульяновский Р.А. Политические портреты борцов за национальную независимость. – М., 1980.

23. Филатова И.И. История Кении в новое и новейшее время. – М., 1985.

24. Шаревская Б. И. Старые и новые религии Тропической и Южной Африки, М., 1964.

25. Шпажников Г.А. Религии стран Африки: Справочник. – М., 1981.

Семінарське заняття №7.Молодоафганський рух та правління Аманулли-хана

1. Підсумки правління Хабібули-хана.

2. Молодоафганський рух. Махмуд-бек Тарзі та його ідеї. Двірцева змова 1919 р.

3. Проголошення незалежності еміром Амануллою та війна з Великою Британією.

4. Реформи Аманулли-шаха та їхній вплив на афганське суспільство.

Література:

1. Герих П. Афганистан и его политическое значение. – СПб., 1902.

2. Из протоколов "Комиссии по изучению Афганистана и Индии" за 1905 год. // Народы Азии и Африки. – 1989. - № 3 – С. 94 – 105.

3. История Афганистана. М., 1982. – с.191-240.

4. История Востока. – т. IV (Книга 2); т.V. – М., 2005-2006. – с.292-295.

5. Коргун В.Г. Афганистан в 20-30-е годы ХХ в. – М., 1983.

6. Назаров Х. К характеристике народных движений конца Х1Х века в Афганистане. – Душанбе, 1968.

7. Очерки по новой истории Афганистана. – Ташкент, 1966.

8. Ошлодиев Д.Я. Очерки борьбы афганского народа за национальную независимость и внутренние реформы (1890-1914). – Ташкент, 1967.

9. Рейснер И.М. Афганистан. – М., 1929.

10. Риштия С.К. Афганистан в Х1Х веке. – М., 1958.

11. Ромодин В.А. Афганистан во второй половине Х1Х – нач. ХХ в. –М., 1990.

12. Соболев Л.Н. Англо-афганская распря (очерк войны 1878-1880 гг.) Выпуск У1. СПб., 1885. – С.821-943.

13. Темирханов Л. Восточные пуштуны: Основные проблемы новой истории. – М., 1987.

14. Теплинский Л.Б. История советско-афганских отношений. – М., 1988.

15. Халфин Н. Провал британской агрессии в Афганистане (Х1Х – начало ХХ в.) – М., 1959.

16. Халфин Н.Х. Провал британской агресии в Афганистане (XIX – начало XX в.). – М., 1959.

17. Харатишвили Г.С. Первая афганская миссия в Европу по материалам "Сирадж ат-таварих": [О миссии Насруллы-хана 1895 г.]. В кн.: Ближний и Средний Восток: Экономика и история. М., 1983, - С. 134 – 141.

18. Хотеев П.И. О нейтралитете Афганистана в первой мировой войне. // Страны и народы Востока / АН СССР, 1980. – Вып.22. – С.164 – 173.

19. Южаков С. Афганистан и сопредельные страны – С Пб. - 1885.

20. Юлдашбаев Ф.Х. Из истории английской колониальной политики в Афганистане и Средней Азии (70-80-е годы Х1Х в.) – Ташкент, 1963.

Другий модуль

Семінарське заняття №8. Політичні організації в Британській Індії (ІНК, Мусульманська Ліга, Хінду Маха Сабха): порівняльна характеристика програмних засад та діяльності

 

1.Індійський Національний Конгрес: історія, ідеологія, тактика, стратегія боротьби та політичні завдання.

2.Мусульманська Ліга: причини політизації мусульманського общинного руху, ідея „Пакистану” та позиціонування з британською колоніальною владою.

3.Хінду Маха Сабха як носій ідеї індійського націоналізму.

4. Взаємовідносини між ІНК, МЛ та ХМС в першій половині ХХ ст.

Література:

1. Антонова К.А., Бонгард-Левин Г.М., Котовский Г.Г. История Индии. – М., 1973.

2. Борділовська О.А. Мухаммед Алі Джинна – фундатор Пакистану // Східний світ. – 2007. - №4. – с.94-104.

3. Ганковский Ю. В., Гордон-Полонская Л. Р. История Пакистана, М., 1961. – с.9-108.

4. Гольдберг Н.М. Очерки по новой истории Индии. Национально-освободительное движение в новое время. - М.,Наука, 1965.

5. Гордон-Полонская Л. Р. Мусульманские течения в общественной мысли Индии и Пакистана, М., 1963;

6. Горев А.В. Махатма Ганди. – М., 1984.

7. Девяткина Т. Ф. Индийский национальный конгресс (1947—1964), М., 1970.

8. Казиев Э.Р. Подготовка проведения реформ Монтегю-Иелсфорда: [О сущности британского империализма в Индии] // Весник Ленинград. ун-та. Сер.2, История, языкознание, литературоведение. – 1988. - № 2. – С. 85 – 88.

9. Кіндер Герман, Хільгеман Вернер. Всесвітня історія. dtv – Atlas. Наукові редактори перекладу А.Г. Слюсаренко, О.Ф. Іванов – Київ, 2001.- С. 366-367.

10. Кутина М.М. Региональные идейно-политические течения в национально-освободительном движении Индии последней четверти XIX - начала XX в.: Автореф. дис. на соиск ученого степ. д-ра ист. наук. – Ташкент, 1990.

11. Кутина Н.М. Из истории национально- освободительного движения в Индии в Х1Х в. (Образование партии Индийский Национальный конгресс) – Ташкент, Наука, 1979.

12. Мартышин О.В. Политик и святой (к 50-летию гибели Махатмы Ганди) // Восток. 1998. - № 5. – С. 108 - 124.

13. Национально-освободительное движение в Индии и деятельность Б.Г. Тилака. (Сборник статей). – М., 1958.

14. Новая история Индии (Под ред. Е.К.Антоновой). – М., 1961.

15. Новейшая история Индии, М., 1959.

16. Общественно-политическая и философская мысль Индии. Сб. статей, М., 1962

17. Павлов В.И. Социально-экономическая структура промышленности Индии. Исторические предвесники генезиса капитализма конца ХУШ – середины Х1Х в. - М., 1973.

18. Паниккар К.М. Очерки истории Индии. Пер. с англ. - М., 1961.

19. Райков А.В. Пробуждение Индии (Деятельность национально-революционных организаций в 1900-1918 гг.). - М., Наука, 1963.

20. Синха Н. К. и Банерджи А. Ч. История Индии, пер. с англ., М., 1954.

21. Супрунова Л.Л. Роль колониализма в развитии просвещения в Индии // Педагогика. – 1996. - № 5 – С. 114 – 119.

22. Тагор Рабиндранат. Национализм. Перевод с англ. И.Я.Колубавского и М.И.Тубяновского. - М., Академия, 1922.

23. Хашимов И.М. Борьба Национального конгресса за самоуправление Индии (1914-1919), Ташкент, 1977.

24. Хашимов И.М., Кутина М.М. Деятельность Индийского национального конгресса и региональных общественных организаций Индии (конец Х1Х - нач.ХХ в.). - Ташкент, 1988.

25. Шуменко И.А. Ислам в общественной жизни Индии. Вторая половина XIX в. // Материалы международной конференции молодых историков. – Харьков. – 1994. – С. 93.

 

 

Семінарське заняття №9.Причини та наслідки розподілу британської Індії за релігійною ознакою.

1. Британська Індія під час Другої світової війни.

2. С.Ч.Бос та спроба орієнтації на Японію.

3. Процес розподілу Британської Індії за „планом Маунтбеттена”: його хід та наслідки.

4. Політичні портрети М.К.Ганді та М.А.Джинни.

Література:

1. Антонова К.А., Бонгард-Левин Г.М., Котовский Г.Г. История Индии. – М., 1973.

2. Борділовська О.А. Мухаммед Алі Джинна – фундатор Пакистану // Східний світ. – 2007. - №4. – с.94-104.

3. Ганковский Ю. В., Гордон-Полонская Л. Р., История Пакистана, М., 1961.

4. Гордон-Полонская Л. Р., Мусульманские течения в общественной мысли Индии и Пакистана, М., 1963;

5. Горев А.В. Махатма Ганди. – М., 1984.

6. Девяткина Т. Ф., Индийский национальный конгресс (1947—1964), М., 1970.

7. Кіндер Герман, Хільгеман Вернер. Всесвітня історія. dtv – Atlas. Наукові редактори перекладу А.Г. Слюсаренко, О.Ф. Іванов – Київ, 2001.- С. 366-367.

8. Кутина М.М. Региональные идейно-политические течения в национально-освободительном движении Индии последней четверти XIX - начала XX в.: Автореф. дис. на соиск ученого степ. д-ра ист. наук. – Ташкент, 1990.

9. Кутина Н.М. Из истории национально- освободительного движения в Индии в Х1Х в. (Образование партии Индийский Национальный конгресс) – Ташкент, Наука, 1979.

10. Мартышин О.В. Политик и святой (к 50-летию гибели Махатмы Ганди) // Восток. 1998. - № 5. – С. 108 - 124.

11. Намбудирипад О.В. Махатма Ганди и гандизм. – М., 1960.

12. Национально-освободительное движение в Индии и деятельность Б.Г. Тилака. (Сборник статей). – М., 1958.

13. Новая история Индии (Под ред. Е.К.Антоновой). – М., 1961.

14. Новейшая история Индии, М., 1959.

15. Общественно-политическая и философская мысль Индии. Сб. статей, М., 1962.

16. Павлов В.И. Социально-экономическая структура промышленности Индии. Исторические предвесники генезиса капитализма конца ХУШ – середины Х1Х в. - М., 1973.

17. Паниккар К.М. Очерки истории Индии. Пер. с англ. - М., 1961.

18. Райков А.В. Пробуждение Индии (Деятельность национально-революционных организаций в 1900-1918 гг.). - М., Наука, 1963.

19. Синха Н. К. и Банерджи А. Ч., История Индии, пер. с англ., М., 1954.

20. Супрунова Л.Л. Роль колониализма в развитии просвещения в Индии // Педагогика. – 1996. - № 5 – С. 114 – 119.

21. Тагор Рабиндранат. Национализм. Перевод с англ. И.Я.Колубавского и М.И.Тубяновского. - М., Академия, 1922.

22. Хашимов И.М. Борьба Национального конгресса за самоуправление Индии (1914-1919), Ташкент, 1977.

23. Шуменко И.А. Ислам в общественной жизни Индии. Вторая половина XIX в. // Материалы международной конференции молодых историков. – Харьков. – 1994. – С. 93.

Інтернет-ресурс:

http://wapedia.mobi/en/Partition_of_India

 

 

Семінарське заняття №10. Ідеологічна концепція “мархаенізму” та розвиток Республіки Індонезія в 1949-1965 рр.

 

1.Індонезійське суспільство в др. пол. 1940-х рр.:труднощі становлення нової держави, етнічні,соціальні, політичні та релігійні суперечності.

2.Політичний портрет А.Сукарно.

3.Основні риси «мархаенізму»: 5 принципів «Панча-шила»:

а/«націоналізм» або «національна єдність» («насаком») та теорія «керованої демократії»;

б/«інтернаціоналізм»;

в/«суверенітет народу», «керована демократія»;

г/«соціальна справедливість» або «індонезійський соціалізм» (принцип «готонг-районг»);

д/«віра в єдиного Бога».

4.«Рух 30 вересня», придушення виступу та прихід до влади військових (1965-67).

Література:

1. Андреев Г.А. Индонезийское государство: проблема единства и автономии (1945-65). – М.: Наука, 1974. – 149 с.

2. Беленький А.Б. Влияние опыта национально-освободительного движения на мировоззрение Сукарно // Народны Азии и Африки. – 1977. - №6.

3. Беленький А.Б. Идеология национально-освободительного движения в Индонезии. – М., 1978.

4. Другов А.Ю., Резников А.Б. Индонезия в период «направляемой демократии». – М.: Наука, 1969. – 197 с.

5. Ионова А.И. Об эволюции «национальной идеологии» в Индонезии // Народны азии и Африки. – 1974. - №2.

6. История Индонезии. Уч. Пособие для студ. вузов. Ч.2 – М.: МГУ, 1993. – с.42-47, 59-88, 116-162.

7. Капица М. На разных параллелях // Азия и Африка сегодня. – 1996. - №7. – С.18-22.

8. Капица М. Сукарно: политическая биография. – М., 1980.

9. Сукарно. Индонезия обвиняет. Сб. ст. и речей. – М.: Изд. ин. лит., 1956. – 363 с.

10. Цыганов В.А. Национально-реолюционные партии Индонезии. – М., 1969.

11. Шолмов Ю. «Мердека!» - «Свобода» // Международная жизнь. – 2001. - №9-10. – С.101-112.

Інтернет - ресурси:

http://www.peoples.ru/state/king/indonesia/sukarno/history1.html

http://faces.ng.ru/foreign/2001-06-14/7_forward.html

http://www.country-data.com/cgi-bin/query/r-6198.html

http://www.antenna.nl/wvi/eng/ic/pki/dav/da3.html

http://www.gimonca.com/sejarah/sejarah09.shtml

 

Семінарське заняття №11.Революція в Сіамі 1932 та її наслідки

 

1.Діяльність П.Паноміонга та програма Народної партії.

2.Державний переворот 1932 р.

3.Доктрина „пантаїзму” та перейменування Сіаму в Таїланд.

4.Внутрішня та зовнішня політика П.Сонгкхрама (1938-44).

Література:

1. Берзин Э.О. История Таиланда. Кратний почерк. – М., 1973.

2. Грикуров С.С. Таиланд: прошлое и настоящее. – М., 1982.

3. Искольдский В.И. Таиланд. – М., 1971.

4. История Востока. Т.5. – М,2006. – СС. 500-505.

5. Калашников Н.И. Эволюция политической системы Таиланда. – М., 1987.

6. Кочетков Л. Таиланд. – М., 1973. – с.25-29.

7. Николаева Н.В. Таиланд. – Л., 1956.

8. Ребрикова Н. В., Очерки новейшей истории Таиланда (1918—1959). – М., 1960.

9. Ребрикова Н.В. Таиланд. Сиам. – М., 1957.

10. Ребрикова Н.В., Калашников Н.И. Таиланд: общество и государство. – М., 1984.

11. Яковлева Н. В. и Соломонова М.Д. Таиланд. – М,, 1957.

Семінарське заняття №12. Сіньхайська революція в Китаї.

1.Цінський Китай напередодні революції. Криза маньчжурської династії, її прояви.

2.Політичні течії в дореволюційному Китаї. Сунь Ятсен: формування політичного світогляду та сутність „трьох народних принципів”.

3.Особливості розгортання революції (від Учанського повстання до зречення Цінської династії).

4. Перехід влади до рук Юань Шикая: причини та обставини. Оцінки наслідків та значення революції.

Література:

1. Белов Е. Важная веха в истории Китая: [О буржуазной Синьхайской революции 1911 г.] // Азия и Африка сегодня. – 1981. - № 10. – С. 60 – 61.

2. Белов Е.А. Антикитайское востание князя Удая во внутренней Монголии (1912 г.) // Восток. – 1996. - № 3. – С. 39 – 45.

3. Белов Е.А. Краткая история Синьхайской революции. 1911-1913. – М., 2001.

4. Белов Е.А. Революция 1911-1913 гг. в Китае. – М., 1968.

5. Березный Л.А. Об основных этапах революционного процесса в Китае в первой половине XX века. // Новое в изучении Китая. История и историография. – М., 1988. – С. 85 – 92.

6. Ермаченко И. Синьхайская революция 1911-1913 гг. в современной истории КНР. – М., 1988.

7. Ефимов Г.В. Буржуазная революция в Китае и Сунь Ятсен. (1911-1913). Факты и проблемы. – М., 1974.

8. Ефимов Г.В. Революция 1911 г. в Китае. – М., 1969.

9. Занегин Б.Н. Китайская революция на геополитических весах. // США. Канада: экономика, политика, культура. – 2000. - № 1. – С.54 – 64.

10. История Северо-восточного Китая XVII-XX вв. Кн.2. – Владивосток: Дальневосточное книжное изд-во, 1989.

11. История Китая: Учебник. – М., 1998. – С.343-412.

12. Кіндер Герман, Хільгеман Вернер. Всесвітня історія. dtv – Atlas. Наукові редактори перекладу А.Г. Слюсаренко, О.Ф. Іванов – Київ, 2001.- С. 366-367.

13. Костяева А.С. Современные историки КНР о связях революционных организаций с тайными союзами в период Синьхайской революции // Историография и источниковедение истории стран Азии и Африки. – Л. – 1990. – Вып. 13. – С. 189 – 208.

14. Костяева А.С. Народное движение в Китае в 1901-1911 гг. – М., 1970.

15. Костяева А.С. Тайные союзы в Китае в конце XIX – начале XX в. // Социально-экономические и политические проблемы Китая в новое и новейшее время. – М., 1991. – С. 269 – 295.

16. Ли Шу. Политическая жизнь в Китае в период революции 1911 г. – М., 1956.

17. Мамаева Н.Л. Гоминьдан в национально-революционном движении Китая. (1923 – 1927) – М., 1991.

18. Меликсетов А.В. Историческое значение Синьхайской революции в Китае. В книге: Китай в новое и новейшее время: История и библиография. – М., 1981. – С. 95 – 119.

19. Непомнин О.Е. Социальная структура Китая. ХIX – первая половина ХХ в. – М., 1990.

20. Непомнин О.Е. Меньшиков В.Б. Синтез в переходном обществе. Китай на гране эпох. – М., 1999.

21. Никифоров В.И. Идейные предшественники Синьхайской революции: [Ист. очерк]. // Вопросы истории. – 1982. - № 6. – С. 113 – 125.

22. Новая история Китая (под ред. Тихвинского С.Л.) . – М., 1972. – С.474-526.

23. Ряппо Я. Китайська революція та її рухові сили. – К., 1927.

24. Савелли Д. Дракон, недра и рыцарь. [завоевательские планы Китая в конце XIX – начала XX века] // Новый мир – 1996. - № 2. – С. 187 – 193.

25. Сенин Н.Г. Общественно-политические и философские взгляды Сунь Ятсена. – М., 1956.

26. Синьхайская революция (1911-1913 гг.) в современной историографии КНР. – М., 1988.

27. Синьхайська революция 1911-1913 гг.: Сб. документов и материалов. – М., 1968.

28. Стабурова Е.Ю. Политические партии и союзы в Китае в период Синьхайской революции. – М., 1992.

29. Тихвинский С.Л. Завещание китайского революционера. Сунь Ятсен: жизнь, борьба и эволюция политических взглядов. – М., 1986.

30. Тихвинский С.Л. Китайский буржуазный национализм – идеология Синьхайской революции. // Новая и новейшая история. – 1980. - № 1. – С. 47 – 67.

31. Тихвинский С.Л. О соотношении национального и социального вопросов в Синьхайской революции. В книге: Китай в новое и новейшее время: История и историография. – М., 1981. – С. 7 – 17.

32. Тихвинский С.Л. Путь Китая к объединению и независимости. 1898 – 1949. – М., 1996.

33. Тихвинский С.Л. Реформы и революции в Китае // Новая и новейшая история. – 1999. - № 2. – С. 3 – 15.

34. Тихвинский С.Л. Сунь Ятсен. – М., 1964.

35. Тяпкина Н.И. Государство в Китае: сословия и классы: Вторая половина XVIII – нач. XX в. // Социально-экономические и политические проблемы истории Китая в новое и новейшее время. – М., 1991. – С. 109 – 163.

36. Чудодеев Ю.В. Накануне революции 1911 года в Китае: конституционное движение либеральной буржуазно-помещичьей оппозиции. – М., 1966.

Семінарське заняття №13. СУНЬЯТСЕНІЗМ ЯК ІДЕОЛОГІЯ КИТАЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.

1. Політична програма Сунь Ятсена.

2. Соціально-економічна програма.

3. Створення єдиного революційного фронту в 1923-24. І-ий конгрес Гоміньдану.

4. Роль Чан Кайші в китайській революції.

Література:

1. Балакшин П.П. Смутное время Китая // Проблемы Дальнего Востока. – 1992. - №№-1,2,3.

2. Берёзный Л.А. Сунь Ятсен и проблема создания новой национальной государственности // Всемирная история и Восток. – М., 1989.

3. Блюхер В.К. В революционном Китае: записки главного воєнного советника. – М,, 1992.

4. Борох Л.Н. Теории прогресса в китайской мысли начала ХХ в. // Китай. Поиски путей социального развития. – М., 1979.

5. ВКП(б), Коминтерн и национально-революционное движение в Китае. Документы. Т.1. 1920-25. – М., 1994; Т.2. 1926-27. – М., 1996.

6. Воронцов В.Б. М.Бородин: жизненный подвиг и трагедия // Проблемы Дальнего востока. – 1990. - №5.

7. Воронцов В.Б. Чан Кайши. Судьба китайского Бонапарта. – М., 1989.

8. Делюсин Л.И. Идеи паназиатизма в учении Сунь Ятсена о национализме // Китай: традиции и современность. – М., 1976.

9. Картунова А.И. Новый взгляд на вопрос о разрыве с Чан Кайши // Восток. – 1997. - №1.

10. Кузьмин И.Д. Конфуцианство и некоторые черты идеологии Сунь Ятсена // Пятая научная конференция «Общество и государство в Китае». Ч.2. – М., 1974.

11. Мамаева Н.Л. Гоминьдан в национально-революционном движении Китая. – М., 1991.

12. Мамаева Н.Л. Гоминьдан в национальной революции Китая 20-х гг. // Проблемы Дальнего Востока. – 1994. - №2.

13. Мамаева Н.Л. К вопросу о политической программе Сунь Ятсена // Проблемы Дальнего Востока. – 1986. - №1.

14. Мамаева Н.Л. Коминтерн и Гоминьдан. – М., 1999.

15. Попов А.П. Политические системы и политические режимы в Китае ХХ века. – М., 2007. – СС.14-35.

16. Сунь Ятсен. Избранные произведения. – М., 1985.

17. Сухарчук Г.Д. Социально-экономические взгляды Сунь Ятсена // Общество и государство в Китае. – М., 1981.

18. Титаренко Н. Сунь Ятсен о социальном прогрессе // Проблемы Дальнего Востока. – 1987. - №1.

19. Тихвинский С.Л. Китай и всемирная история. – М., 1978.

20. Тихвинский С.Л. Путь Китая к объединению и независимости. – М., 1996.

21. Тихвинский С.Л. Современная зарубежная историография о Сунь Ятсене // Вопросы истории. – 1985. - №11.

22. Юркевич А.Г. Военная школа Хуанпу и китайская революция // Проблемы Дальнего Востока. – 1995. - №3.

 

 

Семінарське заняття №14. Зародження та історичні обставини становлення комуністичного руху в Китаї. Діяльність Комуністичної Партії Китаю (КПК): тактика та стратегія здобуття влади.

 

1. Утворення КПК та І-ий зїзд партії. Роль Комінтерну в організації комуністичного руху в Китаї.

2. Участь комуністів у „єдиному антиімперіалістичному фронті” з Гоміньданом (1924-27 рр).

3. Мао Цзедун як ідеолог комуністичного руху: біографія та обставини здобуття політичного лідерства.

4. КПК під час війни з Японією: причини зміцнення позицій у суспільстві.

Література:

1. Браун О. Китайские записки 1932-39. – М., 1974.

2. Ван Мин. Полвека КПК и предательство Мао Цзэдуна. М., 1979.

3. Владимиров П. Особый район Китая. – М., 1973.- С.16-17; 107-108; 218-221;362-367.

4. Градов Ю. Караван на перевале // Проблемы Дальнего Востока. – 1990. - №№-2-4.

5. Григорьев А.М. Борьба в ВКП(б) и Коминтерне по вопросам политики в Китае (1926-27) // Проблемы Дальнего Востока. – 1993. - №3.

6. Делюсин Л.П. Аграрно-крестьянский вопрос в политике КПК (1921-28). – М., 1972.

7. История Китая: Учебник. – М., 1998. – С.435-439; 506-519.

8. Китай в период войны против японской агрессии. – М., 1988.

9. Коминтерн и Восток. – М,, 1969.

10. Мировицкая Р.А. Советско-китайские отношения. Проблемы военной помощи Китайской компартии в 1927-29 гг. // И не заспалась пить времен. К 100-летию со дня рождения П.Скачкова. – М,, 1993.

11. На китайской земле. Воспоминания советских добровольцев. 1925-45. – М., 1977.

12. Овчинников ЮМ. Становление и развитие единого національного фронта сопротивления Японки в Китае. – М., 1985.

13. Панцов А.В. из истории идейной борьбы в китайском революционном движении 20-40-х годов. - ,М, 1985.

14. Сапожников Б.Г. Китай в огне войны (1931-50). – М., 1977.

15. Сухарчук Г.Д. Социально-экономические взгляды политических лидеров Китая первой половины ХХ в. – М,, 1983.

16. Титов А.С. Из истории борьбы и раскола в руководстве КПК. 1935-36гг. – М,, 1979.

17. Тихвинский С.Л. Путь Китая к объединению и независимости. – М., 1996.

18. Федоренко Н.Т. Сталин и Мао Цзэдун // Новая и новейшая история. – 1992. – №6.

19. Шорт Ф. Мао Цзэдун. – М., 2001.

20. Юрьев М.Ф. Вооруженные силы КПК в освободительной борьбе китайского народа. 20-40-е годы. – М,, 1983.

Інтернет-ресурси:

О.А.Вестад ИЗУЧАЯ ГРАЖДАНСКУЮ ВОЙНУ В КИТАЕ // http://www.historia.ru/2002/04/westad.htm

http://en.wikipedia.org/wiki/Communist_Party_of_China

 

Семінарське заняття № 15. Китай у період війни з Японією (1937-1945).

 

1.Японська агресія в Китаї: етапи та стратегічні завдання.

2.Еволюція та характеристика основних періодів політики США стосовно Китаю.

3.Відносини між Китаєм та СРСР, договір про дружбу та союз (14 серпня 1945 р.)

4.Гоміньданівський режим в умовах антияпонської війни.

 

 

Література:

1. Владимиров П.П. Особый район Китая. 1942-45. – М., 1974. – 544 с. – C.22-29; 211-221.

2. Галенович Ю.М. Цзян Чжунчжэн, или неизвестный Чан Кайши. – М.: ИД “Муравей”, 2000. – 368 с. – С.89-132.

3. Захарова Г.ф. Политика Японии в Маньчжурии, 1932-45. – М.: Наука. – 260 с.

4. История Китая. – М.: МГУ, 1998. – 736 с. – С.526-578.

5. Капица М.С. Советско-китайские отношения в 1931-45 гг. – М., 1956.

6. Каткова З.Д., Чудодеев Ю.В. Китай – Япония: любовь или ненависть?. – М., 2001. – С.202-295.

7. Китай в период войны против японской агрессии 1937-1945. – М., 1988.

8. Ледовский А.М. СССР и Сталин в судьбах Китая. 1937-49. – М., 1999.

9. Меликсетов А.В. Социально-экономическая политика гоминьдана в Китае (1927-1949). – М., 1977.

10. Овчинников ЮМ. Становление и развитие единого национального фронта сопротивления Японии в Китае. – М,, 1985.

11. Писарев А.А. Китайские коммунисты и крестьянство Северного Китая в годы антияпонской войны (1937-45) // Вестник Московского университета. Серия 13. Востоковедение. – 1990. - №4. – С.3-13.

12. Сергейчук С. США и Китай. – М., 1973.

13. Brandt C. A documentary history of Chinese communism. – London, 1952.

 

Інтернет-ресурси:

http://www.japan-101.com/history/sino1.htm

http://www.phatnav.com/wiki/wiki.phtml?title=Sino-Japanese_War_(1937-1945)

http://memory.loc.gov/frd/cs/cntoc.html

http://www.revision-notes.co.uk/revision/206.html

 

 

Семінарське заняття №16.Військово-монархічний режим та мілітаризм у Японії в 1920-30-і рр.

1.Вплив світової економічної кризи на економічну кон`юнктуру та соціально-політичну ситуацію в Японії.

2.Путчі 1932 та 1936 років та роль військових у японській політиці.

3.Політика урядів Ф.Коное (1937-39; 1940-41).

4.Імператор Хірохіто: місце в системі влади та суспільно-політичні функції.

Література:

1. Бикс Г. Хирохито и создание современной Японии. – М., 2002. – С.123-336.

2. Биссон Т. А. Военная экономика Японии. / Пер. с англ. – М, 1949.

3. Виолис А. Япония и ее империя. / Пер. с франц. – М, 1934.

4. Галицкий В.П. Политика Танака-Тодзио глазами соотечественников // Проблемы Дальнего Востока. – 1991. - №4.

5. Жуков Е. М. История Японии. Краткий очерк. – М.: Соцэкгиз, 1939.

6. История Японии. Т.2.– М., 1998. – С.321-400.

7. Кошкин А. На пути к большой войне // Азия и Африка сегодня. – 2001. - №11-12; 2002. - №1.

8. Кузнецов Ю.Д. Навлицкая Г.Б., Сырицын И.М. История Японии. – М., 1988.

9. Кутаков Л.Н. Очерки новейшей истории Японии (1918-1963). – М.: Просвещение, 1965. – с.70-78, 78-83, 92-143.

10. Латышев А.И. Япония накануне и в годы второй мировой войны // Проблемы Дальнего Востока. – 1986. - №1.

11. Международные отношения на Дальнем Востоке (1840-1949). – М., 1957.

12. Молодяков В.Э. Консервативная революция в Японии: идеология и политика. – М., 1999.

13. Селищев А.С. Японская экспансия. Люди и идеи. – Иркутск, 1993.

14. Сила-Новицкая Т.Г. Культ императора в Японии. – М., 1990.

15. Хамадан А. Япония на путях к «большой войне». – М. – Л., 1936.

16. Хаяма У. Япония. – М. – Л., 1936. – С.58-63; 105-170.

17. Эйдус X.Т. Очерки новой и новейшей истории Японки. – М., 1955.

18. Эйдус Х. Япония от Первой до Второй мировой войны. – М., 1946.

19. Японский милитаризм. – М., 1972.

Інтернет-ресурси:

http://www.academiclibrary.com/view/History/2317.htm

http://www.antiessays.com/essay.php?eid=905

http://www.users.bigpond.com/battleforaustralia/historicalbackground/JapMilaggro.html

http://reference.allrefer.com/country-guide-study/japan/japan269.html

Семінарське заняття № 17. ЯПОНІЯ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.

 

1. Причини та обставини підписання Токіо Антикомінтернівського пакту та участі Японії в формуванні Тристороннього пакту.

2. Радянсько-японський пакт про нейтралітет. Теорія „стиглої хурми”.

3. Напад Японії на Перл-Гарбор.

4. Хід війни на Тихому океані.

Література:

1. Бикс Г. Хирохито и создание современной Японии / Пер. з анг



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.214.224 (0.103 с.)