Історія первісного суспільства

ПРОГРАМА

Комплексного кваліфікаційного екзамену зі спеціальності

Напрям підготовки 6.020302 «Історія»

Форма навчання: денна та заочна

Рівень вищої освіти: бакалавр

 

 

Запоріжжя

Р.

І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

1. Зміст програми. Одним з видів державної атестації бакалаврів у відповідності з галузевим стандартом вищої освіти з напряму підготовки 6.020302 – Історія, професійного спрямування «Історія» є комплексний державний екзамен. Він здійснюється з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої та кваліфікаційної підготовки вимогам освітньої та кваліфікаційної підготовки бакалаврів. В ході державного екзамену перевіряється науково-теоретична та практична підготовка випускників.

Державний екзамен проводиться як комплексна перевірка знань з таких дисциплін: археологія, історія первісного суспільства, історія Стародавнього Сходу, історія Стародавньої Греції та Риму, історія Середніх віків та раннього нового часу, нова та новітня історія Західної Європи та Північної Америки, історія країн Центральної та Південно-Східної Європи, історія Росії/СРСР, історія країн Сходу, історія України, спеціальні історичні дисципліни, загальна етнологія, етнологія України, історія історичної науки, теорія та методика навчання історії.

2. Структура екзамену. Державний екзамен для студентів денної форми навчання проводиться в усній та тестовій формі, для студентів заочної форми навчання – в усній формі. Екзаменаційний білет вміщує три питання теоретичного характеру. Перше питання з історії України, друге питання – з всесвітньої історії. Третє питання – з археології, спеціальних історичних дисциплін, історії Росії/СРСР, загальної етнології, етнології України, історії історичної науки, теорії та методики навчання історії. Тестові завдання вміщують 5 тестів з історії України та 5 тестів з всесвітньої історії.

3. Вимоги до відповіді студента.

Студент має виявити знання з фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін. Зокрема, з історії первісного суспільства бакалавр повинен знати перiодизацiю первісної iсторiї, джерела її вивчення; проблеми антропо- i соцiогенезу, поняття «антропосфери»; центри виникнення цивiлiзацiй, спiввiдношення цивiлiзацiйного та формаційного підходу у вивченні історії; виникнення родового суспільства та наступну революцію родоплемінного устрою; виникнення та розвиток сiмейно-шлюбних відносин, ранніх форм релiгiйних уявлень; етапи розкладу первісного суспільства та виникнення ранньокласових суспільств, зміни в соцiальнiй структурі суспільства: перехід вад родової до первісної сусідської громади, становлення військової демократії; формування патріархальної сімейної громади. Бакалавр повинен знати: джерела вивчення та основні закономiрностi розвитку первісного суспільства, усвідомлювати місце первісного суспільства в iсторiї людства, конкретні матеріали з iсторiї первісного суспільства України.

З історії Стародавнього Сходу та Греції та Риму бакалавр повинен знати вузлові питання iсторiї стародавніх та античних суспільств, сучасні наукові концепції в галузі орiєнталiстики, бути ознайомленим з методикою наукового опрацювання вiдповiдних джерел.

З історії Середніх віків студент повинен знати основні медiєвiстичнi проблеми; соцiоекологiчнi процеси в середньовiчнiй Захiднiй, Центральній та Пiвденно-Захiднiй Європі; етнодемографiчнi процеси; особливості розвитку матеріальної культури. Студент повинен знати основні степи розвитку Франкської держави, Франції, Англії, Німеччини, Iталiї, країн Піренейського півострова, Вiзантiї до османського завоювання, скандинавських країн.

Продовженням даної дисципліни є курс нової та новітньої історії Західної Європи та Північної Америки. Вивчення цього курсу передбачає знання студентом процесу переходу людського суспільства від феодального етапу до капiталiстичного на прикладі iсторiї країн Німеччини, Великобританії, Франції, Iталiї, США та ін., цінностей західної демократії та культури. Бакалавр повинен знати основні етапи i процеси iсторiї країн Заходу після 1945 р., спiльнi i вiдмiннi риси історичного розвитку різних країн, знати хронологію найголовніших подій i політичної географії країн цих регiонiв, джерела i літературу з проблем курсу.

По закінченню вивчення дисципліни «Історія країн Сходу» бакалавр повинен знати основні риси політичного i соцiально-економiчного розвитку Китаю, Японії, Iндiї, Туреччини, Іраку, Афганістану, арабських країн, народів Африки та Латинської Америки; зміни в соцiальнiй структурі населення; головні полiтичнi партії; особливості духовної культури; iсторичнi події, пов’язані з завоюванням i відстоюванням національної незалежності, ідеї i особистий внесок в iсторiю національно-визвольних рухів видатних дiячiв Сунь Ятсена, М.Гандi, М.Кемаль-Ататюрка, Г.А.Насера, Н.Мандели та iн.

З курсу історії України студент повинен знати закономiрностi розвитку історичного процесу в українських землях давнього та нового часу, особливості перебування українських земель у складі різних державних утворень, багатогранність i суперечливість економічного, політичного культурного життя українського народу до початку ХХ ст., зміст основних подій, які відбувались в Україні протягом ХХ – початку ст., їх взаємозв’язок, взаємозалежність, значення для вітчизняного i світового процесу неоднозначні оцінки i їх причини бiльшостi проблем та iсторiографiю.

Здобувач вищої освіти має вміти:

• одержувати нову наукову інформацію та впроваджувати її в навчальний процес;
• використовувати неписемні й писемні історичні джерела з мотиваційною, ілюстративною, інформаційною і верифікаційною метою;
• формувати розуміння єдності культурно-історичного процесу, невіддільності історії та культури українців від європейського та світового контексту;
• готувати текст науково-популярної публікації;
• здійснювати нагляд за станом збереження та використання пам’яток історії та культури;
• складати проекти документів, забезпечуючи їх наступність і враховуючи специфіку (напрями діяльності) установи;
• вдосконалювати організацію формування і первинного обліку справ у діловодстві установи (підрозділу).

Програма комплексного державного екзамену з напряму підготовки «Історія», професійного спрямування «Історія» для освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» охоплює увесь спектр навчальних дисциплін, що передбачений державною атестацією за освітньо-професійною програмою підготовки бакалаврів історії.

ІІ. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАНН

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДЕЙ СТУДЕНТІВ ДЕННОГО ВІДДІЛЕННЯ

Оцінка виставляється за національною та європейськими шкалами за такою системою:

За шкалою ECTS	За шкалою університету	За національною шкалою
А	90–100 (відмінно)	(відмінно)
В	85–89 (дуже добре)	(добре)
С	75–84 (добре)
D	70–74 (задовільно)	(задовільно)
Е	60–69 (достатньо)
FX	35–59 (незадовільно з можливістю повторного складання)	(незадовільно)
F	1–34 (незадовільно з обов’язковим повторним курсом)

 

Знання й уміння студентів денної форми навчання оцінюються екзаменаційною комісією відповідно до вимог кредитно-модульної системи.

Екзаменаційний білет складається з трьох теоретичних питань та 10 тестових завдань. За кожну правильну відповідь на теоретичне питання студент може отримати максимально 30 балів, за кожну правильну відповідь на тестові питання – 1 бал.

Оцінювання теоретичних питань:

Оцінка «відмінно» (27–30 балів) виставляється за розуміння і вміння аналізувати основні тенденції світового історичного процесу, еволюції людства з найдавніших часів до сьогодення; знання з світової історії в цілому, України зокрема, основні віхи розвитку, конкретну історію окремих регіонів і країн; знання вузлових проблем світової історії та характер висвітлення їх у працях вітчизняних та зарубіжних істориків; розуміння і вміння аналізувати основні тенденції історичного процесу в Україні на фоні світової еволюції людства з найдавніших часів до сьогодення; знання вузлових проблем з історії України та висвітлення їх в працях вітчизняних істориків та фахівців діаспори; знання етнічної карти України, етногенезу українського народу; знання і вміння використовувати спеціальні історичні дисципліни щодо висвітлення історії; послідовний виклад матеріалу з висновками в кінці відповіді; вільне володіння нормами сучасної української літературної мови.

Допускається 1–3 неточності у викладі матеріалу, які не впливають на правильні висновки чи рішення, отриманий високий результат.

Оцінка «добре» (22–26 бали) передбачає вміння студента виділяти головні етапи та чинники історичного розвитку в Україні на фоні світової еволюції людства з найдавніших часів до сьогодення; знання особливостей перебування українських земель у складі різних державних утворень, багатогранності і суперечливості економічного, політичного, культурного, ідейного життя українського народу; ґрунтовні знання з світової історії; знання вузлових проблем історії України та висвітлення їх у працях вітчизняних та зарубіжних істориків; володіння категоріальним апаратом на сучасному рівні, навиками історіографічного та джерелознавчого аналізу; послідовний виклад матеріалу; вільне володіння нормами сучасної української мови.

Допускається 1-2 неточності у використанні понятійного матеріалу, незначні погрішності в узагальненнях та висновках, які не впливають на загальний добрий рівень виконаного завдання.

Оцінка «задовільно» (17–21 балів) ставиться, якщо студент зміст матеріалу виклав частково, з недотриманням в окремих випадках послідовності; студент частково володіє знаннями фактичного матеріалу з історії України та всесвітньої історії; міжпредметні зв’язки передаються спрощено; при поясненні понять допущено помилки; суть питання взагалі розкрита, не зважаючи на зазначені вище упущення; виявлено недостатнє володіння нормами сучасної української мови.

Оцінка «незадовільно» (1–16 балів) ставиться, якщо студент основний зміст питань не розкрив; висновки не обґрунтував; не виявив знання основних тенденцій світового історичного процесу, еволюції людства з найдавніших часів до сьогодення; не виявив знання з світової історії в цілому, України зокрема, основних віх їх розвитку, конкретної історії окремих регіонів і країн; продемонстрував невміння володіти категоріальним апаратом; не виявив знання з спеціальних історичних дисциплін; виявлено слабке володіння нормами сучасної української літературної мови.

Кожний екзаменаційний білет містить 10 тестових завдань, правильна відповідь на кожне з них оцінюється у 1 бал.

Знання й уміння студентів заочної форми навчання оцінюються екзаменаційною комісією відповідно до вимог кредитно-модульної системи.

Екзаменаційний білет складається з трьох теоретичних питань. За кожну правильну відповідь на теоретичне питання студент може отримати максимально 34 балів.

Оцінка «відмінно» (30–34 бали) виставляється за:

· знання і розуміння програмного матеріалу в повному обсязі;

· послідовний, логічний, обґрунтований, безпомилковий виклад матеріалу;

· глибоке усвідомлення зв’язків у навчальному матеріалі;

· ґрунтовне пояснення закономірностей та характеристика інших зв'язків в історичному процесі

· володіння категоріальним апаратом на сучасному рівні, навичками історіографічного та джерелознавчого аналізу

· вільне володіння нормами сучасної української літературної мови

Допускається 1–3 неточності у викладі матеріалу, які не впливають на правильні висновки чи рішення, отриманий високий результат.

Оцінка «добре» (25–29 бали) ставиться за:

· знання і розуміння програмного матеріалу в цілому;

· послідовний, логічний, безпомилковий виклад матеріалу;

· усвідомлення основних зв’язків у навчальному матеріалі;

· пояснення закономірностей та характеристика інших зв'язків в історичному процесі;

· володіння категоріальним апаратом на сучасному рівні, навичками історіографічного та джерелознавчого аналізу;

· вільне володіння нормами сучасної української мови.

Допускається 1-2 неточності у використанні понятійного матеріалу, незначні погрішності в узагальненнях та висновках, які не впливають на загальний добрий рівень виконаного завдання.

Оцінка «задовільно» (20–24 балів) виставляється у таких випадках:

· знання і розуміння тільки основного програмного матеріалу;

· спрощений виклад матеріалу;

· усвідомлення окремих зв'язків у навчальному матеріалі;

· пояснення основних закономірностей та характеристика основних зв'язків в історичному процесі;

· виявлено недостатнє володіння нормами сучасної української мови.

Оцінка «незадовільно» (1–19 балів) ставиться, якщо основний зміст питань не розкрито;

· непослідовний виклад матеріалу з допущенням суттєвих помилок;

· висновки не обґрунтовані;

· продемонстроване невміння володіти категоріальним апаратом;

· виявлено слабке володіння нормами сучасної української літературної мови.

 

ІІІ. СТРУКТУРА ПРОГРАМИ

 

АРХЕОЛОГІЯ

Методи археології. Особливості археології як науки. Предмет і об’єкт археології. Археологічні пам’ятники та їх класифікація. Методи польових та лабораторних досліджень. Зміст археологічної культури. Відносна і абсолютна хронологія. Можливості використання даних писемних джерел, лінгвістики, антропології для оцінки та інтерпретації археологічних артефактів. Зв’язок археології з гуманітарними та природознавчими науками. Методи датування в археології. Археологія у системі історичних наук на сучасному етапі, перспективи розвитку.

Методика проведення археологічних розкопок. Структура археологічного дослідження. Головні археологічні поняття: пам’ятка, культурний шар, культура. Археологічні розвідки та розкопки. Використання технічних засобів. Фіксація матеріалів. Облік, первинна та лабораторна обробка, реставрація та консервація археологічних матеріалів. Емпіричні й теоретичні дослідження. Археологічні реконструкції соціальної структури та економіки первісних суспільств. Археологія та міждисциплінарні дослідження первісності.

Палеоліт. Кам’яний вік та його загальна характеристика. Перші відкриття кам’яних знарядь, начало їх вивчення. Виникнення археології кам’яного віку. Хронологічні рамки та періодизація кам’яного віку. Методи датування. Сучасна методика комплексних досліджень археологічних пам’яток.

Загальні проблеми епохи. Еволюція тваринного світу і антропогенез. Питання прабатьківщини людини. Походження Homo Sapiens.

Археологія і палеоекологія палеоліту. Природні умови і розвиток первісного суспільства.

Ранній та середній палеоліт. Ашель. Муст’є. Пізній палеоліт. Палеографічні умови епохи. Антропологічні знахідки людини сучасного типу. Знаряддя праці та їх розвиток.

Культурні провінції пізнього палеоліту. Пам’ятки пізнього палеоліту Північного Причорномор’я, їх особливості.

Стоянки та житла, поховання. Господарство та побут людини пізнього палеоліту. Природне середовище та соціальна економіка. Етноархеологія.

Мистецтво доби пізнього палеоліту. Відомі пам’ятки цього часу. Кам’яна могила.

Мезоліт. Загальна характеристика. Хронологія. Зміст головних термінів. Голоцен (геологічна сучасність). Флора та фауна доби мезоліту. Формування сучасних ландшафтно-кліматичних зон Євразії. Пристосування людини до нових умов.

Культурні провінції та археологічні культури доби мезоліту Східної Європи. Мезолітичні культури Криму, Північного Причорномор’я, лісової зони. Житла та побут населення доби мезоліту. Поховання. Мистецтво доби мезоліту

Неоліт. Загальна характеристика. Причини зародження відтворюючого господарства. Криза мисливського господарства. Неолітична революція та три центри неолітизації Близького Сходу. Поширення перших землеробів на Балканах та у Подунав’ї. Балкано-дунайський центр неолітизації та його роль у поширенні землеробства і скотарства в Європі. Основи хронології та періодизації неоліту Європи. Проблема неолітизації території України. Неолітичні культури України та їхнє датування. Історичні долі неолітичного населення України

Енеолітичні культури. Загальна характеристика епохи. Міграції та їх значення. Історія дослідження та джерельна база трипільської культури. Хронологія та періодизація Трипілля. Походження та історія трипільської протоцивілізації. Трипільське суспільство: устрій, господарство, поселення, житла, матеріальна культура. Трипільська знакова система та проблема зародження писемності. Трипільська спільнота та скотарі степів Надчорномор’я. Роль Трипілля в давній історії України. Історичні долі трипільців. Середньостогівська культура, її характеристика.

Кам’яна Могила – скарбниця давнього мистецтва України.

Культури доби бронзи. Доба бронзи в історії людства. Найдавніші металурги. Зародження ремесла, найдавніших цивілізацій. Початки соціальної диференціації. Україна як посередник між цивілізаціями Близького Сходу та Східною Європою. Культурна періодизація бронзи України. Землеробський і скотарський світи України доби бронзи. Найдавніші скотарі Надчорномор’я: суспільство, господарство, побут, духовна й матеріальна культура. Археологічні культури Полісся та Середнього Подніпров’я

Археологічні культури: Середній Стіг, Ямна, Катакомбна, Зрубна. Скотарство як двигун розселення індоіранців у Євразії.

Арійська проблема та історія її дослідження. Класифікація індоіранських мов. Найдавніші іранці за даними археології.

Ранньозалізний вік. Роль заліза в історії людства. Номадизм. Культури залізної доби. Періодизація скіфо-сарматської доби Надчорномор’я. Кіммерійці. Грецька колонізація та поява скіфів у Надчорномор’ї. Геродот про Скіфію та похід Дарія на скіфів. Землероби лісостепу. Скіфія: історія, суспільство, економіка, військова справа, матеріальна та духовна культура. Скіфська тріада. Скіфські кургани (пересічні й царські). Пізні скіфи на нижньому Дніпрі та в Криму. Сармати: історія, господарство, культура. Найвідоміші пам’ятки сармат. Сарматська експансія в Подунав’я та Подніпров’я.

Археологія раннього середньовіччя. Історія пошуків слов’янської прабатьківщини. Писемні джерела про походження слов’ян та найдавніші слов’янські племена. Зарубинецька культура. Ранні слов’яни: суспільство, економіка, культура. Готська та гунська навали і слов’яногенез. Історичні склавини та анти за даними археологічних досліджень празької та пеньківської культур. Слов’янська експансія в Подунав’я та на Балкани. Номади раннього середньовіччя: гуни, авари, болгари, хозари. Літописні племена східних слов’ян та їхні археологічні відповідники. Переддержавний період та постання Київської Русі.

Проблема державності східних слов’ян. Лука-Райковецька культура та літописні племена Південної Русі.

 

 

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

Виникнення перших цивілізацій. Основні шляхи розвитку найдавніших суспільств та різні форми держав на Сході. Землеробські цивілізації. Особливості давньосхідних суспільств у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах.

Цивілізація в долині Нілу. Проблема виникнення держави в Єгипті. Основні періоди історії Єгипту. Характерні риси світогляду давніх єгиптян. Культура Давнього Єгипту.

Перші цивілізації у Месопотамії. Особливості економічного, політичного, соціального розвитку. Періодизація історії давньої Вавилонії. Особливості історичного розвитку Ассирії. Політична еволюція ассирійської держави. Ассирія – перша імперія.

Мала Азія у давнину. Перші державні утворення на півострові. Міграція індоєвропейських племен у ІІ тисячолітті до н.е. Хетська держава. «Залізний шлях» та його вплив на історію регіону. «Велика Хатті» після розпаду Хетської держави. Виникнення Фригійської, Лідійської держав. Протистояння Лідії та Мідії. Мала Азія у складі держави Ахеменідів. Закавказзя у давнину. Поява перших державних утворень в районі озера Ван. Муцацир, Тушпа. Специфіка урартської держави. Взаємини з Ассирією.

Специфіка історичного розвитку країн Східного Середземномор’я. Вплив природного фактору. Давньофінікійські міста-держави. Фінікійська колонізація. Давній Карфаген. Давня Палестина. Міграція давньоєврейських племен. Іудейське та Ізраїльське царства.

Давній Іран. Міграція індоєвропейських племен. Основні події з історії Мідії. Утворення держави Ахеменидів. Перська імперія. Греко-перські війни. Загибель Перської імперії.

Цивілізації Давньої Індії. Перші цивілізації в долині Інду. Арійська проблема. Ведійський період. Буддійський період. Основні релігійні вчення в Індії. Варно-кастова система в Індії.

Давній Китай. Проблеми походження держави у Китаї. Періодизація історії давнього Китаю. Система спадкових рангів у Китаї. Утворення централізованої держави при Цінь-Шіхуані. Основні суспільно-політичні вчення у давньому Китаї. Масові рухи та повстання у Китаї.

 

 

ІСТОРІЯ КРАЇН СХОДУ

Великі держави Сходу X-XVI століття. Утворення та розвиток арабської держави. Іслам та суспільно-політичне життя мусульманських країн в середні віки: соціальна концепція ісламу; державна влада та іслам; роль духовенства в мусульманській державі та суспільстві. Іслам та мусульманське право. Халіфат і його суспільний устрій. Аббасидський халіфат. Характер держави. Розвиток економічних та соціальних структур. Халіфат кінця Х – перша половина ХIII ст. Арабо-мусульманська культура. Перша турецька держава – Сельджуцький султанат. Держава Тимура і Тимуридів. Утворення Османської держави та її суспільний устрій. Турецькі завоювання на Балканському півострові. Завоювання Константинополя. Утворення Османської імперії. «Османський феодалізм». Міжусобні війни в Китаї в Х ст. та утворення імперії Сун. Монгольське завоювання Китаю. Китай в епоху Мінської династії: прихід до влади, наслідки. Соціально-політичне життя Китаю XIV-XVI ст. Зовнішня політика Китаю епохи Мінів. Культура Мінської епохи. Розвиток середньовічних китайських міст. Основні релігійні течії середньовічного Китаю. Особливості розвитку Японії в середні віки. Розвиток японського суспільства та держави ІІІ-ХІ ст. Японія ХІІ-ХVІ ст. Режим сьогунату. Боротьба за об'єднання Японії. Роль кочових народів в історії Євразії. Дискусія про кочовий феодалізм в історичній науці.. Утворення Монгольської держави. Чингізхан. Монгольські завоювання та їх наслідки. Соціально-економічне та політичне становище Монголії ХV-ХVI ст. Характерні риси індійської середньовічної цивілізації. Етноси середньовічного Індостану. Варно-кастовая система та її вплив на розвиток суспільства. Індуїзм в суспільно-політичної історії Індії. Еволюція буддизму в середні віки в Індії. Особливості розвитку індо-мусульманської культури. Делійський султанат і його роль в історії середньовічної Індії. Держави Центральної та Південної Індії XIІІ-ХVІ ст. Утворення держави Великих Моголів. Бабур. Особливості соціально-економічного розвитку Індії у ХVІ-ХVІІ ст. Політичний устрій Індії. Реформи Акбара.

Країни Сходу під час Великих географічних відкритів. Причини та передумови великих географічних відкриттів та їх основні напрямки.. Великі географічні відкриття та формування європейського і світового ринку. Місце країн Сходу у процесі первісного нагромадження. Початок колоніалізму. Форми та методи проникнення європейських держав на території Сходу. Держава Саадидів. Держава Сефевідів. Політика Аббаса та її наслідки для Ірану. «Османський феодалізм». Криза тимарної системи та її наслідки. Зовнішня політика Османської імперії XVI-XVII ст. Селянська війна в Китаї в XVІІ ст. та її наслідки. Маньчжурське завоювання Китаю. Політика Циньської династії. Японія ХV-ХVІ ст. Режим сьогунату. Боротьба за об'єднання Японії. Прихід до влади Іеясу Токугава. Внутрішня і зовнішня політика сьогунату Токугава. Монгольські завоювання та їх наслідки. Соціально-економічне та політичне становище Монголії ХV-ХVII ст. Утворення держави Великих Моголів. Особливості соціально-економічного розвитку Індії у ХVІ–ХVІІ ст. Політичний устрій Індії. Реформи Акбара. Проникнення європейців і його наслідки для народів Африки.

Країни Азії та Африки в кінці XVII – на початку XIX ст. Експансія європейських держав. Економічне і політичне становище Китаю наприкінці XVII – на початку XIX ст. Насильницьке «відкриття» Китаю і роль британської Ост-Індської кампанії. Феодальна структура сьогуната Токугава. Проникнення західноєвропейських держав і США до Японії. Соціально-економічне положення держави Великих Моголів. Етапи англійського завоювання Індії. Зміни в соціально-політичній структурі Османської імперії за Селіма III і Махмуда II. «Східне питання» і Туреччина. Передумови та сутність танзимату. Соціально-економічне та політичне положення арабських країн у складі Османської імперії наприкінці XVII – на початку XIX ст. Поневолення іноземним капіталом. Соціально-економічний розвиток Кореї у XVII – XVIII ст. Спроби насильницького «відкриття» Кореї. Внутрішня та зовнішня політика Тевонгуна. Криза феодальних відносин у державі Сефевидів. Економічне проникнення європейських держав до Ірану. Особливі риси розвитку Індонезії на початку нового часу. Голландська колоніальна система та її наслідки. Економічний розвиток В'єтнаму, Камбоджі і Лаосу доколоніального періоду. «Цивілізаторська місія» країн Заходу. Політична історія держав Центральної та Тропічної Африки. Вплив епохи работоргівлі й колоніальних війн на суспільний розвиток африканських народів.

Формування сучасних націй в країнах Сходу. Основні тенденції піднесення національної свідомості і її нерівномірність у країнах Азії та Африки наприкінці XIX – на початку XX ст. Роль релігії в країнах Сходу у становленні сучасних націй. Виникнення просвітницького і конституційного руху в Туреччині. «Нові османи». Формування національного арабського патріотизму в «Османській Сирії», Лівані і Палестині у XIX ст. Формування ідеології національного відродження Індії наприкінці XIX ст. Індійський національний конгрес і Мусульманська ліга. Особливості національного відродження в країнах Південно-Східної Азії. Схоже і відмінне у формуванні сучасних націй арабських країн Азії та Африки. Формування ідеології національного відродження африканського континенту у II половині XIX ст.

Національно-визвольні рухи в Азії та Африці в XX ст. Піднесення національно-визвольного руху в Китаї в першій половині XX ст. Створення єдиного антиімперіалістичного фронту між Гомінданом і компартією. Кампанії громадянської непокори в Індії в 1919-1932 рр. Вчення М.К. Ганді. Підйом антиколоніальної боротьби в Туреччині напередодні і за часів першої світової війни. Кемальська революція. Арабські країни після розпаду Османської імперії. Нові форми антибританської боротьби в Єгипті та Іраку, антифранцузької – в Сирії та Марокко. Створення Ліги арабських держав. Боротьба Афганістану за незалежність. Молодоафганський режим 1919–1929 рр. Демократичний і національно-визвольний рух в Ірані у 1920–1922 рр. Реформи Реза-шаха Пехлеві. Боротьба за національну незалежність в арабських країнах після Другої світової війни. Особливості національно-визвольного руху країн Африки у другій половині XX ст.

Державне будівництво в незалежних країнах афро-азіатського регіону. Створення Китайської Народної республіки. Будівництво «соціалізму з китайською специфікою. Поділ Кореї на дві держави: дві моделі соціально-економічного розвитку. Створення Республіки Індія. «Курс Неру». Створення Соціалістичної Республіки В'єтнам. Ринкові реформи на сучасному етапі. Виникнення і розбудова держави Пакистан. Роль релігії і державному будівництві. Виникнення і розбудова держави Ізраїль. Соціально-політичні орієнтири розвиток Єгипту після революції 1952 р. Розвиток Алжирської Народно-Демократичної Республіки на сучасному етапі. Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика. Крах колоніальної системи на африканському континенті. Політичні орієнтири незалежних країн Тропічної і Південної Африки.

Сучасні проблеми та перспективи розвитку країн Азії та Африки. Проблеми повернення до Китаю Сянгану (Гонконгу), Аоминя і Тайваню. Виникнення близькосхідної кризи і палестинська проблема на сучасному етапі. Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог. Міжнародні організації афро-азіатських країн на сучасному етапі. Вибір моделей розвитку країнами Азії і Африки: західний ліберальний і соціалістичний орієнтири. Націоналістичний і ісламський тероризм в країнах Азії та Африки на сучасному етапі. Арабські країни: основні суспільно-політичні орієнтири на сучасному етапі. Глобалізація і національний суверенітет. Антиглобаліський рух в країнах Сходу.

 

ІСТОРІЯ РОСІЇ/СРСР

Північно-східні землі Київської держави. Велике Володимирське князівство. Географічне положення і економіка. Внутрішня і зовнішня політика Юрія Долгорукого. Внутрішня і зовнішня політика Андрія Боголюбського. Особливості політичного ладу. Новгородська боярська республіка. Територія та економіка. Становий устрій. Адміністративно-територіальний поділ. Виборні посади. Становище князя у Новгороді.

Формування Московської держави. Причини утворення єдиної держави. Економічні причини. Зростання сільського господарства та міст. Розвиток феодального землеволодіння. Соціальні чинники об’єднання. Зовнішньополітичні причини об’єднання. Етапи об’єднання. Початок об’єднання руських земель навколо Москви. Боротьба між Твер’ю та Москвою за титул великого князя. Укріплення економічного і політичного положення Московського князівства. Іван Калита та його політика. Дмитро Донський. Куликовська битва та її наслідки. Феодальна війна другої чверті ХІV ст. як етап об’єднання та ії значення. Завершальний етап об’єднання руських земель та його основні події. Особливості складання єдиної Російської держави. Пережитки роздробленості у Російської державі.

Політичний і соціальний устрій Московської держави в другій половині ХV-ХVІ ст. Політичний лад Росії кінця ХV-ХVІ ст.. Організація влади та управління. Центральне управління. Великий князь. Боярська дума. Зародження і розвиток приказного управління. Земські собори: мета, класова сутність, склад та особливості. Місцеве управління. Кормління. Укріплення самодержавства у середині ХVІ ст. Іван Грозний. Суть, склад і завдання уряду «Ізбраної Ради». Реформи «Ізбранної Ради». Опричнина, сутність та історичні наслідки. Соціальний розвиток Росії. Розвиток помістної системи землеволодіння та його наслідки. Дворянство. Початок юридичного оформлення кріпацтва. Судебник 1497 р. та посилення закріпачення селян у ХVІ ст. «Заповідні роки» Так званий указ 1592 р. Скасування «Юрієва дня». Головні стани у Росії.

Формування російського абсолютизму у другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст. Розвиток політичного ладу держави в другій половині ХVІІ ст. Початок формування абсолютизму. Головні риси абсолютної монархії. Реформи центрального та місцевого управління Петра І. Сенат. Колегії. Губернська реформа. Синод. Перетворення церкви в орган державної влади. Створення регулярної армії та флоту. Формування бюрократичного дворянського апарату абсолютизму. Табель про ранги 1722 р. та його значення в розвитку дворянства і бюрократії. Характер політики «просвіченого абсолютизму» у Росії. Головні заходи політики «просвіченого абсолютизму». Секуляризація. Уложена комісія. Розширення дворянських привілеїв. Заходи з підтримки дворянського землеволодіння та господарства. Заходи з підтримки промисловості та торгівлі.

Влада і суспільство Росії першої половини ХІХ ст. Ліберальні реформи Олександра І. Розгортання реакційної політики царизму. Аракчеєвщина та її основні риси. Особа Миколи I. Перебудова адміністративного управління. Діяльність III відділення (вищій поліції). Кодифікування законів. Політика у сфері освіти і друку.

Витоки і формування декабристської ідеології. Декабристські організації: Союз спасіння і Союз благоденствування. Утворення Південного і Північного товариств декабристів. Основні програмні проекти декабристів: «Руська Правда» П.І. Пестеля і Конституція Микити Муравйова. Повстання 14 грудня 1825 р. і Чернігівського полку 29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р. Класова сутність и значення декабристського руху.

Гуртки кінця 20-х – початку 30-х років. Консервативний і ліберально-опозиційний напрямки російської суспільної думки кінця 30-х – 40-х років. Теорія «офіційної народності» і її ідеологи – С.С.Уваров, С.П.Шевирев, М.Н.Погодін. Слов'янофіли і західники. Формування радикально-демократичного напрямку російської суспільної думки. Поширення в Росії західноєвропейських соціалістичних ідей. Гурток петрашивців. Кирило-Мефодіївське товариство.

Великі реформи другої половини ХІХ ст. Передумови буржуазних реформ другої половині ХІХ ст. і підготовка селянської реформи. Вплив Кримської війни. Зростання селянського руху. Органи підготовки селянської реформи: створення в 1857 р. Таємного (Головного) комітету у селянських справах, діяльність губернських комітетів. Редакційні комісії, Державна Рада. Буржуазні риси реформи: звільнення селян та надання їм землі. Кріпосницькі риси реформи. Кабальні умови викупу. Відрізки. Тимчасовозобов’язаний стан. Збереження общини і система управління селянами. Станова неповноправність селян. Селянські заворушення у зв'язку з проведенням реформи 1861 р. Значення відміни кріпацтва для соціально-економічного розвитку пореформеної Росії.

Реформи в області місцевого самоврядування. Земства та їх діяльність. «Міське положення» 1870 р., склад і функціонування міських виборних установ. Судова реформа. Впровадження принципів буржуазного права. Коронний (окружний) суд, судебна палата і мирові суди. Адвокатура. Реформи в області освіти. Новий університетський статут. Фінансові реформи. Військові реформи 1874 р. Введення всестанової військової повинності. Переозброєння армії. Значення реформ 1863-1874 рр.

Росія на початку ХХ ст. Особливості російського імперіалізму. Особливості сільського господарства в Росії на початку XX ст. Капіталізація поміщицького і селянського господарства. Соціальні протиріччя на селі. Стан сільського господарства в Росії. Столипінська аграрна реформа. Основні її напрямки.

Політичний лад Росії початку ХХ ст. Зміни в державному устрої в умовах революції 1905-1907 рр. Створення Ради міністрів. Скликання I Державної думи. Розгін I Державної думи. Державний переворот 3 червня 1907 р. Сутність «третьочервневої» політичної системи.