Тема: польща у 2-й половині XX ст.

	Період встановлення і зміцнення комуністичного режиму
– 28 червня 1945 р. було сформовано Тимчасовий коаліцій­ний уряд (на основі Польської робітничої партії — ППР), який в період 1945-1946 рр. проводить ряд реформ: • аграрну - селяни за символічну плату отримали землю; • банківську після якої всі приватні банки розорилися: • реформу по одержавленню всієї великої і середньої промисловості. – Ці реформи викликали негативну реакцію патріотич­них сил Польщі: на шлях збройної боротьби стає Армія Крайова (150 тис. чол.), опір якої було придушено за до­помогою радянських військ.
– У 1947-1948 рр. іде процес формування всіх гілок влади: • проходять вибори до Сейму (80% місць отримує ППР, з 1948 р. — ПОРП — Польська об'єднана робіт­нича партія); • відновлюється інститут президентства (першим піс­лявоєнним президентом стає член ЦК ППР-ПОРП, з 1948 р. — генсек ЦК ПОРП, Б.Берут, прихильник сталінської моделі розвитку суспільства). – Але результати виборів до Сейму були сфальсифікова­ні на користь ППР. Б. Берут сконцентрував в своїх ру­ках всю повноту влади внаслідок брудних апаратних ігор проти В. Гомулки. Відповідно формується культ особи Б. Берута.
– З 1948 р. в країні розпочинається будівництво основ со­ціалізму: • прискорена індустріалізація; • колективізація. – А у 1952 р. вже здійснені відповідні політичні та еконо­мічні зміни були зафіксовані в новій Конституції. Юри­дично закріплюється комуністичний режим, встанов­люється нова назва держави — ПНР (Польська Народ­на Республіка).
	Період політичних та економічних криз
1956 р. — перша криза (після смерті Б. Берута). Супровод­жувалася актив­ними виступами робітників (особливо в По­мор'ї), які були придушені мілі­цією і військами. Першим секре­тарем ЦК ПОРП стає "опальний" В. Гомулка, який проводить ряд заходів з метою послаблення кризи: • Розпускає примусово створені коо­перативи, • проводить партійну чис­тку, Але це суттєво ситуацію не змі­нило.	1970 р. — друга криза (після під­вищення цін на продтовари в пе­реддень Різдва) Супроводжува­лася активними виступами робіт­ників (особливо в Помор'ї), які були придушені міліцією і вій­ськами. Першим секре­тарем ЦК ПОРП стає Е. Герек, який проводить ряд заходів з мстою послаблення кризи (н/д було залучено креди­ти західних країн). Але більшість із них використо­вувалися нее­фективно, зов­нішні борги Польщі зроста­ють.	1980 р. — третя криза (після чер­гового підви­щення цін). В країні активізу­ється опозиція існуючій владі (т.зв. незалежна профспілка "Со­лідарність" на чолі з Лехом Валенсою). Знову було замінено керівництво. Першим секре­тарем ЦК ПОРП стає спо­чатку С. Каня, потім В. Ярузельський, який в грудні 1981 р. запроваджує в країні воєнний стан (існував до 1983 р.). Політична ситу­ація в країні бу­ла взята під кон­троль, але еко­номічну кризу подолати не вда­лося.

 

	Період відновлення демократичного ладу і проведення економічних реформ
В 1989 р. В. Ярузельський йде на перегово­ри з опозицією. Було проведе­но т.зв. "круглі столи", після яких розпочина­ються політичні реформи: • відновлюється інститут пре­зидентства (в 1990 р. прези­дентом було обрано Л. Валенса); • за проваджу­ється двопа­латний парла­мент; • проводиться департизація армії, служби безпеки, МИС, органів дер­жавної влади.   В 1990 р. — ПОРП саморозпускається.	З 1990 р. розпочинаються економічні ре­форми (т.зв. "шокова тера­пія", автором якої був Л. Бальцерович): • відпускаються ціпи; • заморожують­ся зарплати бюджетникам; • проводиться широка при­ватизація дер­жсектора. На сер. 90-х рр. економічна ситу­ація стабілізува­лася, хоча в се­редньому життє­вий рівень насе­лення знизився на 40%, безро­біття охоплюва­ло 14% працез­датного населен­ня, були прак­тично згорнуті соціальні прог­рами.	Відображен­ням соціальної напруженості на фоні економіч­ного піднесення в польському суспільстві стала перемога лівих сил на прези­дентських вибо­рах 1995 р. Новим прези­дентом Поль­ської Республіки стає О. Квась-невський, який проводить ре­форми, спрямо­вані на соціаль­ний захист насе­лення. Зовнішні орієнтири: інтегра­ція в ЄС, вход­ження в структу­ру НАТО (в 1999 р.). Першими визнали неза­лежність України.

Після падіння тоталітаризму суттєво змінилася зовнішня політика Польщі. Пріоритетним став розвиток відносин із країнами Західної Європи і США. У 1999 р. Польща стала членом НАТО, у 2004 р. увійшла до складу ЄС.

 

Запитання та завдання______________________________________________

1. Охарактеризуйте процес встановлення комуністичної системи у Польщі в перші повоєнні роки.

2. Покажіть на конкретних прикладах прояви кризи комуністично­го режиму у 50-80-х роках. Яку роль у консолідації демократич­них сил відігравала католицька церква?

3. Прочитайте уривок з документа і розкрийте суть політичних вимог «Солідарності».

4. Як відбулося повалення комуністичного режиму у Польщі?

5. Розкрийте труднощі й успіхи у відродженні економіки країни в 90-х роках.

6. Дайте оцінку політики польського комуністичного режиму щодо українського населення у Польщі.

7. Які зміни намітились у політиці Польщі щодо України в 90-х роках?

 

 

ТЕМА: ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА У 2-Й ПОЛОВИНІ XX CT.

ЧЕСЬКА І СЛОВАЦЬКА РЕСПУБЛІКИ

	Період встановлення і зміцнення комуністичного режиму
В 1945 р. було сформовано коаліційний уряд (Національ­ний фронт), в якому більшість місць отримали представ­ники КПЧ (Комуністичної партії Чехословаччини). До 1948 р. цей уряд проводить ряд реформ: – аграрну (конфісковувалися землі, які належали німцям, угорцям та особам, що співробітничали з фашистами, великі землеволодіння); – по націоналізації власності великого капіталу (підприємств, шахт, банків).
Урядова криза 1948 р. привела до перемоги комуністів (представники від ліберальних партій вийшли з уряду в знак протесту проти радикальних реформ комуністів). Комуністи змогли втримати під контролем політичну си­туацію, замінити міністрів, що вийшли із уряду своїми прихильниками і під керівництвом президента К. Готвальда (лідера КПЧ) розгорнули в країні соціалістичні перетворення: – суцільну націоналізацію; – колективізацію: – структурну перебудову промисловості Чехії та індуст­ріалізацію Словаччини.

 

	Період політичних та економічних криз
Після смерті К. Готвальда в 1953 р. першим секретарем ЦК КПЧ стає А. Новотний (прихильник ортодоксального сталінізму). При ньому: - у другій половині 50-х рр. було завершено колективі­зацію; - на підставі цього було зроблено висновок про завер­шення побудови основ соціалізму в Чехословаччині; - відповідно було прийнято нову Конституцію у 1960 р., за якою держава дістала нову назву — ЧССР (Чехословацька Соціалістична Республіка), прого­лошувалася провідна ролі, комуністичної партії в державі; - за новою Конституцією урізалася і так куца автоно­мія Словаччини; - в цей час розпочинаються репресії проти опозиції. • У другій половині 60-х рр. в країні активізується опози­ція, яка виступає з гаслом побудови "соціалізму з люд­ським обличчям" (тобто вимагає докорінних економіч­них і політичних реформ). Очолює опозицію О. Дубчек, який на початку 1968 р. при підтримці СРСР стає першим секретарем ЦК КПЧ і розпочинає реформи, що передбачали:
"Празька весна"	– обмеження ролі КПЧ в суспільстві. – розширення свободи слова. – збільшення ролі трудових колективів. – перехід до федеративної структури держави. – запровадження ринкових механізмів в еко­номіці
Цей період перетворень увійшов в історію під назвою "Празької весни ". • Але програма реформ викликала негативну реакцію консервативних сил в керівництві КПЧ", лідерів СРСР і країн соціалістичного табору Східної Європи. • Коли дипломатичний тиск не дав бажаного результату. 21 серпня 1968 р. було введено війська ОВД (за винят­ком Румунії) на територію Чехословаччини. О. Дубчека замінено Г. Гусаком (який з квітня 1968 р. працював заступником Голови уряду ЧССР). Г Гусак, будучи при владі до 1989 р., згортає розпочаті реформи, проводить чистку в партії, веде боротьбу з дисидентами. Економі­ка переживає застійні явища.

 

	Період відновлення демократичного ладу і проведення економічних реформ
Розправа над студентською демонстрацією 17 листопада 1989 р. активізу­вала опозицію ("Громадянський форум" в Чехії, "Громад­ськість проти насильства" в Словаччині), яка без опору за короткий час (10 тис. хвилин) мирним шляхом здобула владу і розпочала про­водити ряд демокра-тичних перетворень (тепер відомих в історії як "окса­митова револю­ція").	В 1989 р. прези­дентом стає В. Гавел (від "Громадянсько­го форуму"). Перетворення, які здійснювала опозиція, загос­трили націо­нальне питання (протиріччя між Чехією і Сло­ваччиною). Після перегово­рів між урядами обох республік Чехословаччи­ни (нова назва з 1989 р. ЧСФР) Федера­ція розділилася на дві держави — Чеську республіку і Сло­вацьку республі­ку з 1 січня 1993 р.	Обидві країни орієнтуються на Захід. Прагнуть ін­теграції в ЄС і НАГО. В 1999 р. Чехія була прийнята в НАТО. На сьогодніш­ній день вона є одним із най­більш реальних кандидатів до вступу в ЄС (Єв­ропейський Со­юз) Словаччина на сьогоднішній день має більше економічних проблем, оскіль­ки довгий час ві­дігравала роль сировинного придатка Чехії.
Від часу перемоги революції 1989 р. зовнішня політика спо­чатку ЧСФР, а потім - Чеської та Словацької Республік була зорієнтована на Захід. Обидві держави було прийнято до НАТО та Європейського Союзу.

 

Запитання та завдання______________________________________________

1. Які особливості встановлення комуністичного режиму і «будівництва соціалізму» в Чехословаччині?

2. Розкрийте суть «Празької весни» 1968 р. Користуючись урив­ком документа, визначте причини військової інтервенції СРСР і його сателітів у Чехословаччину.

3. Які були внутрішньополітичні та міжнародні наслідки інтер­венції?

4. Відтворіть хід і наслідки «Оксамитової революції» в Чехосло­ваччині.

5. Охарактеризуйте становище українців у Словаччині.