ТОП 10:

ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КРАЇН



АЗІЇ, АФРИКИ, ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

В ПЕРІОД 1945-2002 рр.

– Більшість країн отримали незалежність в др. пол. XX ст. внаслідок краху колоніалізму (не останню роль в цьому відіграла "холодна війна" між супердержавами СРСР і США, які сприяли здобуттю незалежності ок­ремих країн, реалізуючи свої інтереси). Однак, отри­мавши незалежність, ці країни намагалися уникнути беззастережного слідування за супердержавами, щоб не бути втягнутими у глобальний конфлікт. – Перед цими країнами постала головна задача: подо­лання відставання від західноєвропейських країн (в першу чергу — в економічній сфері; відмінності в полі­тичній сфері і культурі не сприймалися ними як відста­вання по відношенню до західноєвропейських стандар­тів; більше того, робилися спроби їх зберегти і закон­сервувати, як національні особливості).  
Але відразу у цих країнах виникають такі проблеми як:  
демографічні(в др. пол. XX ст. вони вступили в ту стадію демографічного розвитку, яку пройшли країни Європи і Північ­ної Америки у XIX ст.; за 1950-1989 рр. кількість населення Азії зростає з 1,326 млрд. чол. до З млрд., Африки з 224 млн. чол. до 626 млн., Ла­тинської Америки — з 164 млн. до 441 млн. чол.); зростання кіль­кості міського населення за ра­хунок руйнуван­ня сільського ук­ладу(але біль­шість із них про­живали в трущо­бах навколо міст, частина здійсню­вала спроби про­никнути у Європу як нелегали);  
порушен­ня еколо­гічної рівноваги(через аг­рарне перенаселення, ро­зорюван­ня додат­кових зе­мель, еро­зія Ґрунтівтощо); безробіття і відносно низькі зарплати;
проблеми розвитку освіти(щоб подолати відсталість краї­ни, потрібні кваліфіковані кад­ри, а у держави коштів на освіту не вистачає);
• соціально-політична нестійкість(в умовах перехідного пе­ріоду, коли нове вступило в про­тиріччя із традиційним укладом, ці країни перетворилися в справ­жній "булькаючий казан").
       

 

• Всі ці країни пройшли певні етапи розвитку: І. — боротьба за економічну самостійність (причому спочатку вважали, що головна причина їх відставання - це пограбування
західними "імпе­ріалістичними" країнами через вивіз сировини по низьких цінах і ввіз імпорту обладнання для промисловості; ось чо­му вони об'єднуються і добиваються контролю над світо­вим експортом нафти, піднімаючи на неї ціну, а також роз­починають проведення імпортозамінної індустріалізації за рахунок створення державного сектору);
II. — посилення економічних труднощів (за рахунок проведених раніше заходів вони добиваються зростання цін на нафту, але це приводить до збільшення обсягів її добування і відповідно до кризи і нового падіння цін; а для проведення імпортозамінної індустріалізації почали брати кредити, зовнішня заборгованість зростає, а проблеми так і не були вирішені);
III. — відмова від повної економічної самостійності і початок інтеграції у світову економіку(заохочення ввозу іноземного капіталу, проведення ринкових реформ, модернізація суспільства)

ТЕМА: КРАЇНИ БЛИЗЬКОГО І СЕРЕДНЬОГО

СХОДУ У 2-й ПОЛОВИНІ XX ст.

Загальні особливості розвитку країн Близького Сходу в другій половині XX ст.
В країнах Близького Сходу після Другої світової війни розпочинається процес деколонізації і утво­рення нових держав, який проходив мирним шляхом — у формі відмови Великої Британії і Франції від своїх мандатів па певні території. У 1946 р. було про­голошено незалежність Йорданії і Сирії, 1955 р. — Оману, 1961 р. — Кувейту, 1967 р. — Ємену, 1971 р. — Катару і Об'єднаних Арабських Еміратів. Переломною подією в історії близькосхідного ре­гіону стало утворення держави Ізраїль: 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН приймає резолю­цію (№181), яка передбачала утворення в Палестині двох держав — єврейської і арабської. На підставі ці­єї резолюції 14 травня 1948 р було проголошено створення єврейської держави Ізраїль. Араби-палестинці своєї держави не створювали, демонструючи невизнання резолюції № 181. Більше того, вже 15 травня 1948 р. розпочинається перша арабо-ізраїльська війна, внаслідок якої до Ізраїлю відійшла значна територія, що повинна була б належати палестинцям.
На розвиток країн Близького Сходу суттєво впли­вала позиція великих держав в умовах "холодної вій­ни": хто надавав економічно-фінансову, військову і політичну допомогу, той і визначав політичний курс держав. СРСР спочатку підтримав Ізраїль проти проанглійськи налаштованих арабів, але потім (з кінця 40-х - початку 50-х рр.) перейшов на бік арабів (Єгипту, Сирії) в наступних арабо-ізраїльських війнах (1956 р., 1967 р., 1973 р.). США надавали підтримку Ізраїлю з середини 50-х рр. Вплив США особливо посилився після переорієн­тації Єгипту в сер 70-х рр. на західну модель розвит­ку та організації мирного процесу в регіоні (шляхом примирення арабських країн з Ізраїлем, починаючи з Кемп-Девідської угоди 1978 р.). Крах СРСР сприяв зростанню впливу США на Близькому Сході.
Ефективність соціально-економічного розвитку країн Близького Сходу в другій половині XX ст. виз­началася вибором ринкової або командно-адмініс­тративної моделі розвитку. Першим шляхом пішли Ізраїль. Ліван. Йорданія, та багаті на нафту Саудівська Аравія, Оман, ОАЕ, Ка­тар, Кувейт, Бахрейн. Але в державах Перської зато­ки використання елементів ринкової економіки від­бувається на фоні збереження патріархально-клано­вого ладу при збереженні абсолютної монархії. Радянський досвід і матеріальну допомогу викорис­товували НДРС, Сирія, Єгипет (до середини 70-х рр.)
Основні фактори, що визначають перспективу розвитку регіону на межі XX і XXI століть: • наявність проблем соціально-економічного розвитку в бідних на нафту арабських країнах; • невирішеність палестинського питання; • зростання впливу ісламізму в регіоні; • великі фінансові можливості нафтодобуваючих країн. Ці фактори перетворюють регіон на вогнище міжнародного тероризму та мусульманського екстремізму, що загрожує всьому світові.
Загальні особливості розвиткукраїн Середнього Сходу в другій половині XX ст.
На повоєнний розвиток країн Середнього Сходу суттєвий вплив мала "холодна війна": Територіальні претензії СРСР до Туреччини і Ірану в післявоєнні роки підштовхнули їх на зближення з США, які надали їм відповідну матеріальну і вій­ськову допомогу (Туреччині — за планом Маршалла і розміщення на її території американських ядерних ракет в другій половині 50-х рр., Іраку, Ірану і Пакис­тану — в рамках участі в СЕНТО — Організації цен­трального договору в 1955-1979 рр.). СРСР вдалося на певний час поширити свій вплив в Іраці, де у 1958 р. була повалена монархія і країна вийшла із СЕНТО. З 1968 р. в Іраці починається по­будова "арабського соціалістичного, демократично­го вільного та єдиного суспільства". З 1978 р. СРСР спробував поширити свій вплив і на Афганістан.
Особливу роль в розвитку країн регіону відіграють такі фактори як: • мусульманська релігія, яку повинні враховувати Реформатори; • етнічна строкатість населення (в т.ч. проблема курдів для Туреччини, Ірану та Іраку); • вплив кланово-родових організацій на місцях.
Запровадження ринкової економіки та демократи­зація суспільства найбільш успішно здійснена в Ту­реччині (головну роль в цьому відіграли військові), і частково в Пакистані.
В Іраці побудований "арабський соціалізм", що пе­редбачає домінуючу роль державного сектору в економіці, встановлення авторитарного мілітаризо­ваного політичного режиму. Високий рівень концен­трації влади дозволяє лідерам країн використовува­ти їх людський та економічний потенціал для задо­волення власних та ідеологічних амбіцій (Ірано-іракська війна 1982-1988 р.. іракське вторгнення в Кувейт в 1990 р.). Спроба встановлення соціалістичного режиму в Афганістані наразилася на опір населення і призве­ла до громадянської війни під релігійними гаслами, яка була тільки підсилена радянською інтервенцією 1979-1989 рр.
Іран у др. пол. XX ст. виявив особливий шлях роз­витку і пережив декілька переломних моментів В 1962 р. розпочинається т.зв. "біла революція" — реформи по модернізації країни, які проводив шах М. Реза Пехлеві. Але в умовах формування мусульманської опозиції, яку очолив аятола Хомейні в 1979 р., в Ірані розпо­чинається т.зв. "ісламська революція" (були віднов­лені норми ісламського права, нерелігійні і націо­нальні партії заборонені і т.д.). В ході революції від­булося ослаблення Ірану. Цим спробував скориста­тися Ірак для розширення своїх територій, але нев­дало (1980-1988 рр. — ірано-іракська війна).
Якщо в роки «Холодної війни» розвиток країн Середнього Сходу визначався протистоянням СРСР та США, то тепер (кінець XX — початок XXI ст.) — наявністю природних ресурсів (перед усім нафти) і ставленням до магістрального напрямку розвитку людства — ринкової економіки і демократизації суспільних відносин з врахуванням місцевих традицій.

 

Запитання та завдання______________________________________________

1. Які проблеми існували в розвитку Ірану, Пакистану і Афганіста­ну в перші повоєнні роки? ,,.

2. Розкрийте причини, хід і результати ісламської революції в Ірані.

3. Як ви розумієте поняття «ісламський фундаменталізм»? В яких країнах Середнього і Близького Сходу ісламські фундамен-талісти мають найбільший вплив на суспільно-політичне життя?

4. Проаналізуйте розвиток подій в Афганістані у 70-90-ті роки і визначте: які цілі переслідував СРСР, здійснюючи інтервенцію проти Афганістану? Чому радянська агресія була приречена на поразку? Якими наслідками для СРСР і Афганістану позначила­ся війна?

5. Запишіть спогади своїх земляків - учасників війни в Аф­ганістані.

6. Складіть таблицю «Близькосхідні конфлікти 40-90-х років» за схемою:

Роки Форми проявів і загострення конфлікту Переговори і врегулю­вання конфліктів
     

7. Розкрийте особливості післявоєнного соціально-економічного розвитку Туреччини.







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.2.109 (0.006 с.)