Тема: срср у 2-й половині XX ст.

Воєнні роки (1945-1953 рр.)
Період тріумфуючого сталінізму на тлі відбудови народного господарства тоталітарними командно-адміністративними методами
Політичне життя	­Економічний розвиток
Апогей сталінізму, я кпи виявився v загальному вихваленні "вождя". Це супроводжувалося по­вою хвилею масових реп­ресій, ідеологічного нас­тупу, виявом яких стали: • "Жданівщина" (в галузі літератури, мистецтва та суспільних наук): • "Лисенківщина" (в сфе­рі природничих наук); • Ленінградська справа (чистка партійного та державного керівництва): • антисемітські заходи (справи (ЛК. лікарів)­	Відбудова зруйнованої економіки, яка здійснюва­лася за рахунок "внутріш­ніх ресурсів": • примусових позичок; • нормування рівня спо­живання; • "ножиць цін"; • руками в'язнів ГУТАБу. військовополонених німців і японців, мобілі­зованих селян, жінок. Але ці заходи вплинули на зниження рівня життя на­селення, яскравим виявом якого став голод (голодо­мор) 1946-1947 рр.
Зовнішня політика
Період закріплення територіальних надбань 1939-1940 рр.. опір населення яких (Україна. Литва) тривав протягом с.40-п.50-х рр. Одночасно вдалося поширити свій вплив на країни Східної Сиропи, встановивши там прокомуністичні політичні режими. Це призвело до посилення конфронтації із Заходом та початку "холодної війни" (1946-1948 рр.) і мало наслідком для СРСР: • гонку озброєнь: • подальшу мілітаризацію промисловості; • відмову від можливостей її реконструкції; • згортання надій на пом'якшення політичного режиму.

 

 

"Відлига" (1953-1964 pp.)
Період відходу від найбільш одіозних виявів тоталітарної системи і період непослідовних спроб реформування всіх сфер життя
Політичне життя	Економічне життя
Після смерті Сталіна в бе­резні 1953 р. в країні роз­горнулась боротьба за владу. Внаслідок поразки Л.Бе­рії та його спільників вла­ду здобув М. Хрущов, який поступово став усувати від керівництва своїх колиш­ніх спільників, причетних до сталінських репресій. Ці заходи відбувалися в контексті політики десталінізації, яка активізувала громадсько-політичне життя (поява "шестидесят­ників", руху дисидентів). Розпочинаються реформи державного і партійного життя	Здійснюються спроби реформування економіки країни: • розробляться новий курс розвитку с/г, • йде освоєння цілинних земель, в першу чергу — Казахстану, • здійснюється перехід до управління промисловістю і будівництвом за територіальним принци­пом раднаргоспи. Але серйозного результа­ту реформа не дала.
Зовнішня політика
На міжнародній арені — початок розрядки міжнародної напруженості, переговорний процес. Однак СРСР придушив спроби антирадянського повстан­ня в Угорщині (1956) та всіляко підтримував національно-визвольний рух та новоутворені країни третього світу, прагнучи перетворити їх у своїх спільників в антиімперіа­лістичній боротьбі.

 

 

Роки «застою» (1964-1985 рр.) Період відмови від рефор­маторського курсу, період відновлення сталінізму і спроби зберегти стабільність шляхом ігнорування назрілих соціально-економічних проблем, період визрівання кризи радянської системи

 

Політичне життя

– Перебування при владі Л. Брежнєва (1964-1982) бу­ло реалізацією замовлення номенклатурних верхів на збереження стабільності. Розпочинається процес "ресталінізації" — голов­ною стає ідея збереження та захисту ідеалів сталін­ської моделі соціалізму. Спроби дисидентів відстоювати громадянські та на­ціональні права жорстоко придушувалися. Зберіга­лася монополія КПPC. – В 1982 р. помирає Л. Брежнєв. – Його наступник Ю. Андропов, уславився спроба­ми наведения порядку як "на верху" -- боротьба з корупцією в Москві та регіонах, так і "на низу" — посиленням трудової дисципліни та боротьбою з прогульниками па виробництві (ймовірно, запро­ваджувався "китайський варіант перебудови"). – Але зі смертю Ю. Андропова в лютому 1984 р. пе­ретворення припилися. Перебування К.Черненка при владі (лютий 1984 — березень 1985) було рецидивом "брежнєвізму", який в повній мірі повернути не вдалося

 

Економічний розвиток

Було відновлено систему директивно-міністерського керівництва, яка підпорядковувалася певним ідеологічним догмам. Інерцією "відлиги" була Косигінська реформа (1965-1970 рр.), що сприяла успіхам 8-ї п'ятирічки. Наступне падіння темпів зростання промислового ви­робництва та зростання дефіциту продуктів народного споживання вдавалося певний час компенсувати за ра­хунок продажу енергоносіїв за кордон та масової заку­півлі відповідних товарів. Однак основна маса коштів скеровувалася на розвиток ВПК (військово-промислового комплексу).

Зовнішня політика

Розвиток ВПК та енергетична криза на Заході давала надію СРСР на перехоплення стратегічної ініціативи. (На поч. 70-х рр. було досягнуто паритету між СРСР і США в ядерних озброєннях.) Переговорний процес (як інерція відлиги), що тривав до к. 70-х рр., переріс у новий виток гонки озброєнь та холодної війни, спровокованої втручанням СРСР у справи країн Азії та Африки, розміщенням ракет СС-20 в країнах Східної Європи, а особливо початком ін­тервенції в Афганістан (грудень 1979). В стосунках з соціалістичними країнами домінувала "доктрина Брежнєва" — визнання суверенності союз­ників, але "право" СРСР на інтервенцію в разі загрози позиціям комунізму в цих країнах. Вказаний сценарій був вперше опрацьований в ЧССР (в Чехословаччині) у 1968 році та готувався для Поль­щі в 1980 р.

 

 

Перебудова та розпад СРСР (1985-1991 рр.)
Період невдалих спроб реформування в умовах загостренні! крили радянської системи, загострення національних протиріч, краху соціалістичних ідеалів і розпаду СРСР
Політичне життя	Економічний розвиток
– Новий генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов розпо­чав політику Перебудови, складовими компонентами якої були: • прискорення соціально-економічного розвитку (інтен­сифікація виробництва). • гласність, як свобода слова при обговоренні раніше за­боронених проблем. • демократизацій суспільно-політичних відносин. – Нова політика викликала не­гативну реакцію консерватив­них сил в КПРС (Лігачов і К). Ці сили після невдалої спроби зупинити курс перетворень М.Горбачова перешили до са­ботажу йоги заходів, а в серпні 1991р.. здійснили спробу дер­жавного перевороту. – Було утворено ГКЧП (рос: Го­сударственный комитет по чрезвычайному положению), який, ізолювавши М.Горбачова, спробував взяти всю повно­ту влади в свої руки. Але спро­ба державного перевороту за­вершилася поразкою. Це обу­мовило крах радянської кому­ністичної системи.	– Крах перебудо­ви був певною мірою приско­рений не послі­довними еконо­мічними рефор­мами: • зменшення планових показни­ків, але розши­рення "держза­мовлення"; • проголошення – економічної са­мостійності під­приємств, яке привело до роз­риву виробни­чих зв'язків; • розгортання кооперативного ру­ху, який не зміг вирішити, а нав­паки - загострив проблему товар­ного дефіциту; – Виявом негатив­них тенденцій стало поширен­ня "чорного ринку".
Зовнішня політика
Перебудова доповнювалась "новим мислен­ням" в міжнародних відносинах. Це привело до: · активного переговорного процесу та закінчення холодної війни; · припинення інтервенції в Афганістані в лютому 1989 року; · припинення підтримки прорадянських режимів в Африці, Азії та Латинській Америці, що обумовило їх крах.

 

 

Запитання та завдання______________________________________________

1.Визначте суть курсу на «прискорення економічного розвитку» і причини його провалу.

2.Охарактеризуйте політику «гласності» та її результати. Які фак­ти свідчили про демократизацію радянського суспільства?

3.Розкрийте процес посилення національно-визвольних рухів. Які фактори прискорили розпад СРСР? Чи був альтернативний варіант розвитку подій?

4.Які події передували утворенню СНД? Прочитайте документ і визначте основні цілі й принципи діяльності СНД. Які із зафіксо­ваних у документі положень реалізуються у взаємовідносинах країн Співдружності?

5.Які позитивні зміни відбулися у зовнішній політиці СРСР у період «перебудови»?

 

ТЕМА: РОСІЯ У 1991-2001 рр.

Особливості економічного розвитку (перехід до ринкової економіки)

1992-1993 рр. — проведення політики "шокової терапії" (вільне ціноутворення, масова приватизація). Результати: • не очікувано стрімке зростання ціп в 12 раз (прогно­зувалося в 3 рази); • різке падіння рівня життя населення; • розвал цілих галузей промисловості (в першу чер­гу — ВПК); • серйозний удар по бюджетний сфері (науці, освіті, культурі, медицині); • поляризація суспільства (розподіл на багатих і надбагатих і на збіднілих жебраків): • зростання соціальної напруги. Це вилилося в полі­тичну кричу (протистояння різних гілок влади в жовтні 1993 р.) 1994-1997 рр. — завершення формування механізму рин­кового господарства. В 1997 р. зафіксовано припинення спаду виробництва і початок підйому (хоча і в окремих галузях). Серпень 1998 р. — фінансова криза, вик піками: • зростанням державного боргу; • корупцією, концентрацією капіталу в "тіньовому сек­торі" та його відтоком за кордон: • витратами на невдалу чеченську кінну. Ця криза боляче вдарила не тільки по економіці Росії, а і по економіці країн, тісно пов'язаних з нею (в т.ч. і Ук­раїни). Як наслідок: часта зміна урядів і пошуки ефективних шляхів виходу із кризи (1998-1999 рр. — С. Кириєнко. В. Примаков, С. Степашин. В. Путін).

Особливості політичного розвитку

 

Політична криза 1993 р. Формування політичної системи

– 1993 р. — політична криза (жорстке протистояння президента Б.Єльцина і виконавчої влади із законо­давчою — Верховною Радою, яка виступала за пос­туповий і збалансований перехід до ринку, проти тю­лі гики "шокової терапії"). – Апогеєм протистояння стали трагічні події 3-4 жов­тня 1993 р., коли будинок Верховної Ради ("Білий дім") було обстріляно танками і взято штурмом спецпідрозділами (загинуло близько 500 чоловік). – Грудень 1993 р. — прийняття нової Конституції, згід­но з якою Росія перетворилася в республіку прези­дентського тішу. – З липня 1996 р. Б.Єльцин був обраний президентом Росії на другий термін. – Але за спіном здоров'я 31 грудня 1999 р, Б. Єльцин йде у відставку (за власним бажанням). Згідно з Конституцією в. о. президента стає В. Путін. Це забезпечило йому перемогу на президентських виборах у березні 2000 р.

 

 

Взаємини центру і регіонів

– 1992-1993 рр. критична ситуація у взаєминах центру і регіонів; Росія балансувала на грані розвалу. І тільки після тривалих переговорів більшість членів Росій­ської федерації в березні 1992 р. підписали Федератив­ний договір, який розмежував повноваження центру і регіональних органів влади,але регіональна еліта пос­тійно заявляла претензії на самостійність. Договір не підписали Татарстан і Чечня. В лютому 1994 р. Татар­стан все ж підписав Федера т ивний договір. – З метою недопущення виходу із складу Російської федерації (щоб не створювати прецеденту) розпочи­наються збройні дії проти республіки Ічкерії (т.зв. чеченська війна 1994-1996 рр.). 1999 р. — початок но­вої ("антитерористичної") операції у Чечні.

 

Зовнішня політика

– На міжнародній арені Росія стала правонаступницею СРСР Наприклад. Росія зайняла місце СРСР в перего­ворному процесі щодо скорочення ядерних озброєнь (в 1992-1993 рр. із США було підписано договори СНО-1 і СНО-2). – Зовнішня політика направлена на збереження за со­бою статусу великої держави. – Але у першій половині 90-х рр.. в умовах економічної і внутрішньополітичної нестабільності. Росія обмежила­ся боротьбою за збереження впливу па близьке зару­біжжя (в т.ч. і на Україну), мотивуючи свої дії захистом інтересів російськомовного населення в колишніх со­юзних республіках. – В другій пол. 90-х рр. йде відновлення втрачених пози­цій в світі: • участь у вирішенні Косовської проблеми в 1999 р. — миротворча місія; • розширення впливу в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні — участь в АПЕК (організації Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва): • активна участь Росії в нарадах "великої сімки" — "вісімки". – Серйозним випробуванням для Росії стала заява амери­канського президента Дж. Буша, зроблена в січні 2002 р., про вихід США із угоди про систему ПРО, підписа­ної в 1972 р. Йде процес відновлення частково демонто­ваної системи ПРО в Росії для збереження паритету із США.

 

 

Українсько-російські відносини

– 1992 р. — загострення російсько-українських стосун­ків у зв'язку з проблемою розподілу Чорноморського флоту, питанням про статус Криму і Севастополя. До весни 1994 р. Росія, по суті, вела проти України "хо­лодну війну", підтримуючи президента Криму Ю.Мєшкова. – 15 квітня 1994 р. було підписано відповідні угоди про розподіл Чорноморського флоту між Росією і Украї­ною (після особистої зустрічі В.Єльцина і Л.Кравчука в Криму). Українська частка Чорноморського флоту становила 20%. – В 1995 р. Київ провів активні дії, направлені проти кримського сепаратизму, розігравши "татарську кар­ту "(Росія не могла падати реальної допомоги Ю.Мєшкову, бо втягнулася у війну в Чемні.). Були скасовані посада президента і Конституція Криму. – В травні 1997 р. було підписано угоди про тимчасове базування російського флоту в Севастополі. А також Договір про дружбу і співробітництво між Українок) і Росією. – Існує тісний економічний зв'язок між двома держава­ми: російський капітал контролює біля 60% україн­ської промисловості. – 2002 р. проголошено роком України в Росії.

 

Запитання та завдання______________________________________________

1. Охарактеризуйте перші кроки в розбудові ринкової економіки Росії. Які труднощі виникли під час проведення реформ?

2. В чому суть політичної кризи 1993 р.?

3. Які тенденції спостерігаються у взаємовідносинах центру і регіонів Росії?

4. Які причини війн у Чечні? Які негативні риси внутрішньополітич­ного життя країни вони висвітлили?

5. Проаналізуйте основні напрямки зовнішньої політики Росії в 90-ті роки. Дайте оцінку українсько-російських відносин на су­часному етапі.

 

 

ТЕМА: ВІДНОВЛЕНІ ТА НОВІ

НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ

Формування пострадянського простору

8 грудня 1991 р. на зустрічі лідерів Білорусі (С.Шушкевич), Росії (Б.Єльцин). України (Л.Кравчук) в Біловезькій Пущі було визнано факт припинення існу­вання ЄРЄР і утворення нових незалежних держав. 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті відбулася зустріч лідерів нових незалежних держав колишнього ЄРЄР (за винят­ком Грузії і Прибалтійських держав), в ході якої було підписано Декларацію (на підтримку Біловезької угоди) про утворення СНД (Співдружності незалежних дер­жав). Грузія приєдналася до СНД у 1994 р.   Країни СНД уклали між собою договори про дружбу і співробітництво, підписали (крім України і Молдови) т.зв. Ташкентський договір про воєнне співробітництво. Посилюється вплив ЄврАзЕС (Євразійського еконо­мічного співтовариства), в якому домінуючу роль відіг­рає Росія. Ряд країн СНД мають тісні економічні стосунки, нап­равлені на створення зони вільної торгівлі та забезпе­чення стабільності в регіоні в межах організації ГУУАМ (утворилася в 1997 р в складі Грузії. України, Узбекиста­ну, Азербайджану, Молдови: в 2002 р. із організації вий­шов Узбекистан).   Але в силу відсутності узгоджених поглядів на суть, завдання і структуру СНД на сьогоднішній день так і не вдалося сформувати дійового міждержавного механізму. Співпраця держав СНД звелася в основному до практи­ки періодичних зустрічей глав молодих держав, взаємні контакти між якими, безумовно, важливі та корисні.

 

Соціально-економічний розвиток країн Балтії (Литва, Латвія, Естонія)

Країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія) відмовились від участі в СНД і розподілу спадку Радянського Союзу

Домоглися виводу колишніх радянських (російських) військ

Орієнтуються в своїй політиці на Скандинавію та Західну Європу

В 90-ті рр. було проведено ряд економічних перетворень, серед яких ключове — приватизація державного майна (власність — нерухомість поверталась колишнім власникам чи їх нащадкам)

Однак в ім'я збереження домінуючого статусу корінного населення при побудові політичних систем були обмежені політичні права "прийшлого" російськомовного населення

Але порівняно високий рівень життя не робить їх становище нестерпним і не призводить до національних конфліктів. Н/д у Литві на сьогоднішній день (2002 р.) середня заробітна плата становить 400$ на місяць, при цьому ціни на продукти харчування і товари народного споживання нижчі, ніж, наприклад, в Україні

 

 

Соціально-економічний і політичний розвиток країн СНД
Білорусь	Молдова
Із самого початку керів­ництво Білорусі орієнту­валося на Росію, але не поспішало з ринковими реформами, сподіваю­чись здійснити їх еволю­ційним шляхом, без так званої "шокової терапії". Внаслідок повільних ре­форм, що призвели до падіння виробництва, ви­никає ностальгія за "ста­рими добрими радян­ськими часами". На цій хвилі в прези­дентських виборах 1994 р. перемогу здобу­ває О. Лукашенко з програмою встановлен­ня жорсткого держав­ного контролю за еко­номічною діяльністю, наведення порядку в соціально-політичних від­носинах та інтеграції з Росією. О. Лукашенко встанов­лює режим особистої влади, при цьому приду­шує опозицію. 8 грудня 1999 р. підписує Союзний договір з Росією (ймовір­но претендуючи на роль союзного лідера).	Утворення Молдови одра­зу було ускладнено зброй­ним конфліктом. Сепара­тистську позицію зайняли російськомовне Придніс­тров'я та гагаузька общи­на на півдні країни. В 1993 р. були самопроголошені Придністровська та Гагаузька республіки з метою недопущення входження їх територій до Румунії в разі можли­вого приєднання до неї Молдови (бо в перші ро­ки незалежності в сус­пільстві існували сильні настрої па користь об'єд­нання з етнічно близькою Румунією) Це викликало збройний конфлікт, який тривав з 1992 по 1997 рік. Активну участь у його згортанні ві­діграла 14-а російська ар­мія (ген. Лебідь). Терито­ріальна цілісність Молдо­ви була збережена Після політичної кризи 1999 р. в країні відбулося посилення впливу лівих. Зараз (на 2002 р.) прези­дентом країни є лідер ко­муністів М. Вороній

 

Соціально-економічний і політичний розвиток країн СНД
Закавказзя	Середня Азія
Напружено розвивались події в Закавказзі. Зброй­ний конфлікт між Азербай­джаном та Вірменією із-за НКАО (Нагорно-Карабахська авт.. обл.) в 1988-1994 рр. привів до консолідації населення держав навколо своїх лідерів. В Азербайджані після серії переворотів до влади по­вернувся Г.Алієв. Наявність нафти дозволяє цій країні вести достатньо самостійну політику. В Грузії націоналістична політика президента З.Гамсахурдії викликала сепара­тистські виступи в Півден­ній Осетії та Абхазії, а та­кож привела до активізації внутрішньої опозиції. В 1992 р. розпочинається гро­мадянська війна між при­хильниками З.Гамсахурдії та прибічниками Е.Шеварднадзе (який пропонував більш помірковану націо­нальну політику). На к. 1994 р. (після смерті З.Гам­сахурдії, врегулювання Аб­хазького конфлікту при участі Росії) ситуацію в кра­їні було стабілізовано. Во­сени 1995 р. Е.Шеварднадзе був обраний президентом.	Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Туркменія мають багато схожого: • йде відновлення патерналістсько-кла­нової системи влади з опорою на націо­нальні та релігійні традиції (іслам); • демократизація вис­тупає декоративним фактором і є проти­вагою зростаючому впливу мусульман­ського духовенства. • показники економіч­ного добробуту цих держав визначають­ся наявністю або від­сутністю в їх надрах нафти, газу та інших природних ресурсів. Виключенням є Таджи­кистан, в якому довгий час йшла громадянська війна (між колишньою державно-партійною елітою та ісламськими фундаменталістами). Ісламісти зазнали по­разки значною мірою завдяки втручанню Ро­сії. Але і на сьогодніш­ній день (2002 р.) в кра­їні зберігається напру­жена ситуація.

 

Запитання та завдання______________________________________________

1. Визначте основні тенденції в проведенні реформ у постра­дянських державах.

2. Які відмінності існують між окремими державами у здійсненні демократичних перетворень і економічних реформ? Назвіть країни, які досягли найбільших успіхів у реформуванні суспільства в пострадянський період.

3. Визначте, в яких пострадянських країнах відбувалися збройні конфлікти. В чому причини їх виникнення і які наслідки вони спричинили?

4. Які основні тенденції намітилися у відносинах між країнами СНД? Чи є перспективи подальшого розвитку СНД? Обґрун­туйте, чому ви так думаєте.