Тема: болгарія у 2-й половині XX ст.

1945-1953 рр. Прихід комуністів до влади. Ліквідація монархії

– В роки війни Болгарія була союзницею Німеччини, але коли на початок вересня 1944 р. радянські війська підійшли до кордонів Болгарії, в Софії відбувся анти­фашистський переворот. До влади приходить уряд Віт­чизняного фронту, в якому провідну роль відігравали комуністи. – 8 вересня 1946 р. в країні було проведено референдум з питання збереження монархії як форми державної влади. 93% проголосувало за ліквідацію монархії. Бол­гарія була проголошена народною республікою (НРБ). – В жовтні 1946 р. на виборах у парламент перемогу здо­бувають комуністи (при чому вибори пришилося про­водити двічі — на вимогу західних країн). – 4 грудня 1947 р. парламент приймає нову Конституцію, яка узаконила всевладдя БРП(к) — Болгарської робіт­ничої партії (комуністів) в країні. З серпня 1948 р. піс­ля об'єднання з БСДРП вона отримала назву БКП — Болгарська комуністична партія. – Після смерті в 1949 р. Г. Димитрова (лідера БКП) вся влада в країні зосередилася в руках В. Червенкова. Під його керівництвом розпочинається будівництво соціа­лізму за радянським зразком. Але цей процес супро­воджувався репресіями проти тих партійних діячів, які "йшли не в ногу".

 

1954-1989 рр. Правління Т. Живкова

– В 1954 р. першим секретарем БКП стає Т. Живков (із селянської родини, в партії з 1932 р., в роки війни — один із організаторів партизанського руху в Болгарії, з 1951 р. — член політбюро ЦК БКП).   – При ньому Болгарія перетворилася в достатньо розви­нуту індустріально-аграрну країну. Н/д темни росту с/г виробництва були вищими, ніж. в інших соціалістичних країнах (на експорт йшов горошок, перець, тютюн...).   – В 1971 р. була прийнята нова програма БКП і відповід­но нова Конституція (в яких проголошено план побудо­ви розвиненого соціалізму). – В країні існувала монополія влади БКП, але при цьому тут не було серйозних внутрішньополітичних криз, як в інших країнах Східної Європи (причини — відмінна праця спецслужб і прагматичний підхід режиму до інте­лігенції). – Але на початок 80-х рр. спостерігається уповільнення темпів розвитку. Назріває соціально-економічна криза, оскільки планова економіка досягла свого порогу ефективності. А також далася взнаки наявність зовніш­ніх боргів — 11 млрд. $. – Наростання кризи співпадає із невдалим рішенням Т. Живкова асимілювати етнічних турок (1 млн. чол.): їм заборонялося використовувати турецьку мову в гро­мадських місцях, носити традиційний одяг, відправляти релігійні обряди. – Це викликало у суспільстві критичне ставлення до ме­тодів керівництва Т. Живкова.

 

1989-1990 pp. Народно-демократична революція		90-ті pp. XX ст. Сучасне становище Болгарії
– В жовтні 1989 р. мі­ністр закордонних справ П. Младенов на­діслав листа до ЦК БКП, в якому звинува­тив Т.Живкова у зло­чинних методах керів­ництва. – 10 листопада 1989 р. Т.Живков на пленумі ЦК БКП був звільне­ний з поста генсека партії, його прихильни­ків виключили із партії (3,5 тис. чоловік). Це поклало початок рево­люційно-демократич­ним перетворенням в країні. – Вже у 1990 р. було від­новлено багатопартій­ність. У самій БКП від­бувається реорганіза­ція, після якої ця партія діяла на політичній арені під новою наз­вою — БСП (Болгар­ська соціалістична партія). Пройшли ви­бори президента (пре­зидентом стає Ж. Желєв від БСП). – В 1991 р. було прийня­то нову Конституцію, основні положення якої визначали побудо­ву правової держави в Болгарії і створення демократичного сус­пільства.	– В 90-х рр. економічна си­туація в країні продовжу­вала погіршуватися. Щоб зупинити економічну кри­зу, було проведено ряд ре­форм (прийнято закони про реституцію — повер­нення землі її колишнім власникам, про приватиза­цію державної і муніципальної власності). – Результати цих реформ були неоднозначні, через те соціалісти, будучи при владі до 1996 р., почали гальмувати їх подальше про веде пня. Ста но ви іце населення погіршувалося, зросли інфляція та безро­біття. – На президентських вибо­рах в листопаді 1996 р. пе­ремогу здобув лідер СДС (Союзу Демократичних Сил — об'єднання опози­ційних партій по відношен­ню до БСП) П.Стоянов, який продовжив економіч­не реформування в країні. – Зовнішня політика Болга­рії зараз переорієнтована зі Сходу на Захід. Болгарія входить до Ради Європи, є асоційованим членом ЄС, є учасником програми "Партнерство заради ми­ру". Разом з тим достатньо плідно розвиваються доб­росусідські стосунки Бол­гарії із країнами Східної Європи, в тому числі і з Україною.
Зовнішня політика нової Болгарії орієнтована на Захід. Країна є кандидатом на прийняття в наступні роки до Євро­пейського Союзу. Уряд СДС домагається вступу Болгарії до НАТО. Разом з тим вона підтримує добросусідські відносини з країнами Центральної та Східної Європи, а також з новими не­залежними державами, у тому числі з Україною. У 1992 р. в Софії підписано Договір про дружні відносини та співробітницт­во між Україною та Болгарією, розвиваються економічні та ку­льтурні зв'язки. У 2004 р. Болгарію було прийнято до НАТО. Вона є кандидатом на прийняття в найближчі роки до Євро­пейського Союзу.

Запитання та завдання______________________________________________

1. Як формувалася політична система управління в Болгарії?

2. На конкретних фактах покажіть, як комуністи Болгарії насліду­вали практику «соціалістичного будівництва» в СРСР. Що зумо­вило таку залежність від Москви?

3. Визначте проблеми економічного розвитку Болгарії у 60-80-ті роки.

4. Охарактеризуйте перехід до демократії і визначте основні проблеми соціально-економічного розвитку країни після пова­лення тоталітаризму.

 

ТЕМА: ЮГОСЛАВІЯ У 2-Й ПОЛОВИНІ XX СТ.

1945-1980 рр.: правління Й. Тіто

– Ще в роки війни, в ході боротьби з фашистськими оку­пантами, на території Югославії почали створюватися органи майбутньої влади: законодавчої — АВНВЮ (Антифашистське віче народного визволення Югосла­вії), виконавчої — у листопаді 1943 р. АВНВЮ створює тимчасовий уряд країни - НКВЮ (Національний комі­тет визволення Югославії) на чолі із лідером комуністів Й.Тіто, він же головнокомандувач НВАЮ (Національ­но-визвольної армії Югославії). – Силами НВАЮ Югославія була визволена від фашист­ських окупантів, ось чому панівне становище в країні після війни займають комуністи і вся повнота влади зо­середжується в руках Й. Тіто. В 1945 р. він стає головою Ради міністрів, з 1953 р. — президентом країни, з 1966 р. – голова СКЮ (Союзу комуністів Югославії), з 1971 р. – голова Президії СФРЮ (Соціалістичної Федератив­ної Республіки Югославії).

– В період 1945-1980 рр. (коли при владі був Й. Тіто) було проведено ряд політичних і економічних реформ: • 29 листопада 1945 р. було ліквідовано інститут монар­хії в Югославії, проголошено ФНРЮ як федерацію 6 рівноправних республік — Сербії, Чорногорії, Хорва­тії, Словенії. Македонії, Боснії і Герцеговини; • у 40-50-х рр. в економічній сфері запроваджується модель "самоврядного соціалізму" (у промисловості підприємства переведено на госпрозрахунок, вони отримали право брати участь в розробці загальної концепції держпланування, у с/г — запровадження кооперативів, збереження приватної власності); • були ліквідовані союзні міністерства, управління гос­подарською діяльністю передавалося республікан­ським органам; • впроваджувалася ринкова економіка "під контролем держави" (і партії — СКЮ).

– Ця модель економічних відносин дала позитивні ре­зультати. Але проведення самостійної політики И.Тіто викликало негативну реакцію зі сторони сталінського керівництва СРСР. У 1948-1949 рр. визріває серйозний конфлікт Тіто-Сталін. Керівництво Югославії було зви­нувачене у ревізіонізмі, в зраді справи соціалізму. З Югославією було перервано всі економічні і політичні зв'язки. І тільки з приходом до влади М.Хрущова ці сто­сунки було нормалізовано. – Але у 60-х рр. в країні наростають внутрішньополітич­ні проблеми (знову "болючим" стає національне питан­ня — визріває конфлікт між республіканськими фрак­ціями в партії — СКЮ, посилюються внутрішньоекономічні протиріччя між "багатими республіками" — Сло­венією, Хорватією, Сербією і "бідними" — Македоні­єю, Чорногорією, Боснією і Герцеговиною).

 

1980-1991 рр.: загострення міжнаціональних відносин та полі­тичної ситуації в країні. Розпад югославської федерації. Прого­лошення незалежності югославських республік

4 травня 1980 р. Й. Тіто помирає. Після його смерті (в умовах запровадження інститу­ту колективного керівництва) посилюються націона­лістичні і сепаратистські тенденції. Найбільш "бунтівними республіками" були Слове­нія і Хорватія, які забезпечували 50% експортного потенціалу Югославії.

Ініціатором розвалу СФРЮ стала Словенія. Тут в 1990 р. відбувається референдум щодо незалежності республіки, на якому 86% населення висловилося "за".

25 червня 1991 р. — офіційно проголошують свою незалежність Словенія і Хорватія.

Вересень 1991 р. — незалежність проголошує Ма­кедонія.

Жовтень 1991 р. — проголошено незалежність Бос­нії і Герцеговини.

Квітень 1992 р. — проголошення утворення Союз­ної республіки Югославії (СРЮ), що складалася із Сербії і Чорногорії, яку очолив С. Мілошевич.

 

1991-1999 рр.: громадянська війна. Участь міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту на Балканах

В 1991 р. розпочалися військові зіткнення в Слове­нії між місцевими ополченцями та югославською ар­мією, яка, діставши рішучий опір, змушена була від­ступити за межі Словенії. Одночасно серби, що ком­пактно проживали на території Хорватії, розпочали боротьбу за приєднання до Сербії. В конфлікт поступово була втягнута Югославська Народна Армія. Громадянська війна, що розгорталася, була припине­на завдяки втручанню миротворчого контингенту ООН.

Квітень 1992 р. — кровопролитна міжетнічна, між­конфесійна громадянська війна в Боснії і Герцеговині (взаємне методичне знищення мусульман,сербів, хор­ватів). Тільки в 1995 р., завдячуючи діям миротворчих сил ООН та політичним угодам (Дейтон),боснійську тра­гедію вдалося зупинити. Згідно з мирною угодою "Боснія і Герцеговина", залишилися єдиною держа­вою, яка складається із двох суб'єктів: Боснійської мусульмансько-хорватської Федерації і Республіки Сербської.

1998-1999 рр. — конфлікт у сербській провінції Ко­сово (де проживає багато албанців) переріс у грома­дянську війну. Втручання міжнародного співтовариства (НАТО). Бомбардування Белграда (весна 1999 р.). Відставка С.Мілошевича. Притягнення його до юридичної відповідальності (серпень 2001 р.). 2001 р. — албанські бойовики почали військові дії в Македонії.

Запитання та завдання______________________________________________

1. Які фактори спричинилися до перемоги комуністів у боротьбі за владу в післявоєнній Югославії?

2. Назвіть причини розриву югославським керівництвом союзу з Москвою.

3. Визначте суть будівництва «самоврядного соціалізму» і його наслідки для Югославії.

4. Складіть таблицю «Виникнення нових держав на Балканах» за поданою нижче схемою:

 

Назва новоутвореної держави	Рік виникнення	3 якого часу на території тривав збройний конфлікт	Основні політичні сили і їх лідери

5. Які заходи здійснило міжнародне співтовариство для ліквідації
збройних конфліктів?

6. На територіях яких країн проживають українці?