Тема: франція у 2-й половині XX ст.

Тимчасовий режим (1944-1946 рр.)

Політичний лад, що існував у Франції з моменту визволення восени 1944 р. і до прий­няття Конституції IV Республіки 1946 р. увійшов в істо­рію під назвою Тимчасового режиму. – На ключових постах в суспільстві в цей період перебу­вали ті політичні сили, які брали активну участь у Русі Опору (Французька комуністична партія, соціалісти, прихильники де Голля — голлісти та інші). Тимчасовий уряд очолив Ш. де Голль.
	Один з найбільших політичних і державних діячів Франції. Учасник Першої і Другої світових воєн. Під час Другої світової війни де Голль у Лондоні утворив патріотичну організацію "Вільна Фран­ція ", яка примкнула до антигітлерівської коаліції.
– Діяльність Тимчасового уряду була спрямована на: • відновлення законності і покарання зрадників (тих, хто співробітничав з окупантами); • широкі соціальні перетворення (запроваджена єдина державна система соціального страхування, збільше­на заробітна плата, відновлений 40-годин ний робочий тиждень і оплачувані відпустки); • націоналізацію і запровадження системи участі робіт­ників в управлінні підприємствами; • реформування Французької колоніальної імперії. – Але головним завданням Тимчасового уряду була підго­товка нової конституції, яка була прийнята в результаті референдуму 13 жовтня 1946 р. – Відповідно до Конституції Франція проголошувалася парламентською республікою, з широкими демокра­тичними свободами, з відмовою від політики колоніаліз­му та загарбницьких воєн. 24 грудня 1946 р. нова Конституція набрала сили. Розпочинається новий період в історії Франції, відомий ліс IV Республіка

 

IV Республіка (1946-1985 рр.)

– Економіка Франції в період IV Республіки розвивалася в 40-і рр. під знаком відновлення, а в 50-ті — модернізації і реконс­трукції – В цей період Франція бере активну участь в інтеграцій­них процесах як у військово-політичній сфері (НАТО), так і економічній (ЄЕС). – Але в умовах парламентської республіки існувала хро­нічна нестабільність урядів. Крім того спроба зберегти колоніальну імперію та колоніальні війни (в Індокитаї та Алжирі) підірвали престиж влади, погіршили еконо­мічне становище населення та сприяли посиленню вій­ськових, які стали загрожувати встановленням військо­вої диктатури (заколот в Алжирі). Суспільство охопили кризові процеси, а парламентський режим Четвертої Республіки виявився нездатним протидіяти їм

Становлення V Республіки

– В 1958 р. в умовах чергової уря­дової кризи Національні збори призначають Ш. де Голля прем'єр-міністром, схвалюють представлені ним за­конопроекти про розширення повноважень президента з метою забезпечення політичної стабільності як умови економічного і соціального прогресу країни. Після цього обидві палати парламенту були розпущені. IV Республіка стала історією. – В той же рік було проведено референдум про зміну фор­ми правління — по питанню встановлення президент­ської республіки. 80% населення проголосувало "за". – Після цього було прийнято нову Конституцію, згідно з якою Франція ставала президентською республікою. Президент отримував повноваження глави держави, го­ловнокомандуючого, глави уряду, право видавати зако­ни, розпускати Національні збори. Президент обирався на 7 років, мав право обиратися два терміни підряд. – Першим Президентом V Республіки стає Ш. де Голль

 

Президентство Ш. де Голля (1958-1969 рр.)
– У 1960 р. Франція про­водить випробування власної атомної зброї. Це поклало початок реорганізації армії — створення так званих національних ударних ядерних сил.	– Вирішує алжирську проблему: в 1962 р. Ал­жир за Нанайськими угодами стає незалеж­ним.
– В 1960 р. надає неза­лежність 14 французь­ким колоніям у Афри­ці. Імперія розпалася, але Франція продов­жувала здійснювати на колишні колонії знач­ний економічний, полі­тичний і культурний вплив.
– Проводить політику "дирижизму" — дер­жавної підтримки еко­номіки (особливо пе­редових галузей) і за­безпечення класового миру через участь ро­бітників в управлінні і розподілі прибутків з мстою зміцнення єд­ності нації.
– Виводить країну із вій­ськової організації НАТО для протисто­яння впливу США.
– Створює концепцію "Європа від Атланти­ки до Уралу" — що проти стоял а ко н це пції "атлантизму" і діє у Європі згідно з нею (наприклад, здійснює курс на зближення з ФРН)
– Здійснює заходи по стабілізації фінансової системи: було проведе­но девальвацію фран­ка, внаслідок чого курс іноземних валют від­носно французької зріс на 17%

 

Травневі події 1968 р.

Весною 1968 р. виникає соціально-політична криза, з якою де Голлю не вдалося впоратися. – Спровокував кризу конфлікт в Паризькому уні­верситеті: у відповідь на загрозу відрахування де­кількох активістів ліворадикальних організацій студенти оголосили страйк і на початку травня 1968 р. захопили приміщення Сорбонни, розпоча­ли спорудження на вулицях Парижу барикад. – 13 травня до студентів приєднались робітники. Народ вимагав соціально-економічних перетво­рень, відставки де Голля. – В цих умовах уряд пішов на задоволення основних економічних вимог робітників. Але в той же час розпочинаються масові політичні репресії проти опозиції. – Ведучи наступ на опозицію. III. де Голль висуває законопроект про обмеження прав місцевого са­моуправління. В 1969 р. відбувся референдум з цього питання. 52% виборців відхилили законоп­роект. – В цих умовах Ш. де Голль з власної ініціативи йде у відставку. В листопаді 1970 р. він помирає.

 

Особливості розвитку Франції у 70-90-х рр. XX ст.
президентство Ж. Помпіду (1969-1974 рр.)	– Проводиться політика "голлізму", але більш прагматичного: • діалог з незадоволеними (робітникам гарантована мінімальна зарплата і соціальні реформи, підприємцям — послаблення державного втручання); • Ж. Помпіду, на відміну від де Голля, зняв заперечення проти вступу в ЄЕС Великої Британії (це сприяло покра­щенню англо-французьких відносин).
прези­дентство Ж. д'Естена (1974-1981 рр.)	– Був взятий курс на відмову від "дири­жизму", на "створення ліберального суспільства" в поєднанні з програмою "жорсткої економії" (заморожування цін і обмеження зростання заробітної плати). – Така політика викликала незадоволен­ня робітників. Профспілки організову­ють ряд страйків. – І хоча до кінця 70-х рр. ліберальні захо­ди дали свій результат (відбулося пож­вавлення економіки), але непопулярна соціальна політика зумовила поразку на президентських виборах 1981 р. Ж. д'Естена.
прези­дентство Ф. Міттерана (1981-1995 р.)	– Відбувається повний відхід від політики "голлізму": • започатковуються широкі соціальні програми, • збільшуються податки на капітал, • проводиться часткова націоналізація. – Але в умовах кризи, викликаної "лівим експериментом", здійснюється знову пе­рехід до політики "жорсткої економії".
прези­дентство Ж. Ширака (1995-…)	– Розпочинається класична неоконсервативна програма перебудови економіки (скорочення соціальних витрат і т.п.). В зовнішній політиці — курс на збережен­ня ядерного статусу (відмова від розз­броєння, продовження ядерних випро­бувань). – В політичній сфері при ньому відбува­ється реформування інституту прези­дентства (скорочення терміну перебу­вання при владі з 7 до 5 років). – Вибори 2002 р. проходили в умовах зростання впливу ультраправих (у дру­гий тур президентських виборів вийшов їх лідер — Лє Пен). – Але згуртування демократичних сил за­безпечило перемогу як Ж. Ширака на президентських виборах, так і його при­хильників на парламентських (355 місць із 577 можливих, а ультраправі та ульт­раліві не пройшли).

 

 

Запитання та завдання______________________________________________

1. Які характерні ознаки соціально-економічного і політичного життя Франції у 1944-1946 рр.?

2. Охарактеризуйте політичний і економічний розвиток Франції в роки Четвертої республіки.

3. Порівняйте основні положення конституцій Четвертої і П'ятої республік. У чому відмінність конституції, підготовленої де Голлем?

4. Які наслідки для політичної і економічної стабілізації мала конс­титуція П'ятої республіки?

5. Які зміни відбулися у зовнішній політиці президента де Голля?

6. Визначте причини і суть подій 1968 р. у Франції.

7. Чим відзначалося політичне і економічне становище Франції у 70-ті роки?

8. Розкрийте суть і наслідки політики президентах. Помпіду. Чим зумовлено падіння ролі комуністів у політичному житті Франції у 80-ті роки?

9. Визначте особливості політичного й економічного становища Франції у 90-ті роки.