Туристичні ресурси Північної Африки.

Африканському туристичному регіону притаманна перевага природних туристичних ресурсів. Особливо значними серед них є флоро-фауністичні і ландшафтні складові ресурсного потенціалу. Для порізнених країн і територій регіону характерні комфортні погодно-кліматичні умови - основа розвитку масового туризму.
На ринку міжнародних туристичних послуг окремі африканські держави посіли чільні місця і пропонують високоякісний туристичний продукт: Маврикій - весільний туризм і пляжно-купальний відпочинок; Туніс і Марокко - пляжно-купальний, лікувально-оздоровчий і пізнавальний туризм; Зімбабве, Танзанія та Кенія - сафарі й екологічний туризм; ПАР - пляжно-купальний відпочинок, гастрономічний і екологічний туризм; Кабо-Верде спеціалізується на дайвінгу та серфінгу. Стосовно більшості інших держав, особливо центральноафриканських, то актуальність розвитку міжнародного туризму для них не стоїть на порядку денному: несприятливий для відпочинку європейців і американців клімат, міжетнічні конфлікти, бідність, висока захворюваність на СНІД та інші недуги і відсутність елементарних побутових умов роблять ці країни неприваб-ливими з точки зору рекреаційно-туристичної діяльності.
На африканському континенті протягом останніх десятиліть від-булися суттєві зміни у структурі міжнародного туризму. Протягом 1980-х років частка міжрегіональних туристичних потоків в Африці перевищувала внутрішні регіональні. Ситуація змінилася у 1990-х роках, які пройшли під знаком поступового переважання внутрішніх регіональних подорожей над зовнішніми.

Туристичні ресурси Південно-Східної Африки

Південно-Східна і Південна Африка - порівняно молодий, що динамічно розвивається регіон міжнародного туризму. До найбільш популярних напрямках можна тут віднести наступні країни: Кенію, ПАР, Зімбабве, Намібії, Танзанію, Уганду, Сейшельські острови, Маврикій. Можна також говорити і про інших туристичних напрямках, зокрема Намібії.
КЕНІЯ, знаходиться на сході Африки, омивається Індійським океаном. За фізико-географічними показниками Кенія складається з декількох зон. Велика Рифтова долина тягнеться з півночі на південь.
Це найкрасивіша частина країни, усіяна озерами, на берегах яких мешкає найбільша в світі колонія рожевих фламінго.
Рифтова долина переходить у савану, яка використовується як безкрає пасовище. Кенія в плані туризму передусім відома національними парками (Масаї Мара, Амбо-сіли, Цаво).
Національний парк Масаї Мара є продовженням відомого національного парку Серенгеті (Танзанія). Одним з найдивовижніших видовищ яке можна побачити в національному парку Амбоселі, - це величезне стадо з 600-700 слонів. Туристи також знайомляться з ендемічними видами фауни, наприклад, з перебувають на межі вимирання чорним носорогом. Цаво - найбільший національний парк Кенії, який займає площу близько 21 тис. кв. км. Він розташований в південно-східній частині країни і розділений на західну і східну частини автомобільної і залізної дорогами Найробі - Момбаса. Мрія кожного туриста - це найвища точка Африки - гора-вулкан Кіліманджаро, покрита у верхній частині сніжниками. Кіліманджаро знаходиться на кордоні Кенії та Танзанії.
Природний комплекси Кіліманджаро змінюють один одного згідно з схемами висотної поясності.
Перспективний вид туризму в Кенії - екологічний туризм. Так, за деякими оцінками, розвиток екологічного туризму в Кенії призвело до підвищення вартості придатних для подорожі земель з 0,8 до 40 дол. США за 1 га [66]. Розвиток туризму може доповнити традиційну аграрну спеціалізацію країни, яка відома в міжнародному поділі праці насамперед як постачальник сільськогосподарських культур - кави, чаю, рису, бавовнику та ін

 

 

Туристичні ресурси Південної Африки.

З розвитком суспільного виробництва, його інтенсифікацією зростає роль організації відпочинку для регенерації та розвитку життєвих сил людини, витрачених у процесі праці. Для цього необхідне сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання. Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, — рекреаційною діяльністю. Кожна держава прагне до створення та розвитку умов для відпочинку, лікування, відновлення працездатності своїх громадян. Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації в окремих країнах склались потужні комплекси відпочинку, курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних.Активний розвиток туризму в країні почався лише з 90-х pp. XX ст. У 1990 p. країна прийняла 0,5 млн. відвідувачів, у 1995 р. - 4,7 млн., у 1998 р. до Південної Африки приїхало 5,9 млн. туристів, у 2000 р. - 6 млн., а в 2001 р. - 4,6 млн. чол.Темпи розвитку Південної Африки як туристичного напряму у 2002 р. були найвищими у світі. Того року країну відвідало 6,4 млн. туристів, що перевищило показники попереднього 2001р. на 20,1 % (1,8 млн. чол.). Частка подорожуючих з європейських країн зросла на 24,4%; лідерами в подорожах до Південної Африки стали Велика Британія та Німеччина, турпотоки з яких склали відповідно 442,9 тис. чол. та 249 тис. чол.3

З Північної Америки у 2002 р. прибуло на 9,2% більше туристів, ніж у попередньому році; переважна більшість азіатських туристів були з Китаю (майже 37 тис. чол.), що в порівнянні з 2001 р. більше на 20,7%; на 14,5% зросла чисельність відпочиваючих з Австралії, Чисельність туристів, що прибули до Південної Африки з країн Африканського континенту збільшилась на 2,1% (1,06 млн. чол.),зокрема кількість туристів з Кенії склала близько 35 тис. чол.Статистика показує що лише за 2006 р. кількість прибуттів до країні порівняно з 2005 р. зросла на 5%.В цілому протягом 2005 р. Південну Африку відвідало 7 млн. туристів.У 2006 р. в Південну Африку прибуло на 9% туристів більше, ніж у попередньому 2005 р.

Туристичні ресурси Азії.

Рекреаційний потенціал і сучасний розвиток туризму в Азії. Рекреаційний потенціал і сучасний розвиток туризму в Австралії і Океанії.
Азіатсько-Тихоокеанський регіон є найбільш динамічним регіоном світу. Але потік туристів сюди поки ще не настільки великий, як в країни Європи та Америки. Очікується, що в недалекому майбутньому деякі країни цього регіону вийдуть на передові позиції за кількістю туристів відвідують їх. Кіпр, Ізраїль, Об'єднані Арабські Емірати, Китай, Японію, Індонезію, Таїланд, Індію, Шрі-Ланку, мальдіви, Малайзію, Філіппіни, Сінгапур, Непал, Йорданію, Ліван, Монголію.
Порівняно нещодавно туризм став активно розвиватися в таких країнах, як Південна Корея, Лаос, Камбоджа, В'єтнам. В Азії можна відвідати і невизнана держава - острів Тайвань.Азійсько-Тихоокеанський туристичний регіон включає полярні типи країн. З одного боку - Японія, Австралія і Нова Зеландія, які належать до світових економічних лідерів та найбагатших країн з високим рівнем розвитку, а з іншого - Афганістан, Непал, Шрі-Ланка, М'янма, Бангладеш, Папуа - Нова Гвінея, які належать до найбідніших держав світу. До регіону також належать Китай та Індія - країни з більш ніж мільярдним населенням кожна, з потужним сировинним і промисловим потенціалом, але з низькими прибутками на одного жителя.
Туристичні ресурси регіону відзначаються надзвичайним багатством і різноманіттям. Міжнародний туризм в Азійсько-Тихоокеанському регіоні - відносно молоде явище, оскільки індустрія туризму в окремих країнах почала розвиватися у 1980-ті роки. Просторова структура в'їзного туризму в цьому регіоні значною мірою залежить від політики Китаю в галузі міжнародного туризму, його відкритості і демократичності. На географію виїзних потоків визначальний вплив має Японія, де один із найвищих у світі показників величини внутрішнього валового продукту у розрахунку на одну особу. Високий соціально-економічний рівень життя зробив японців подорожуючою нацією, які "відкривають" для себе Європу, Америку, Росію, але у першу чергу, відвідують сусідні країни. Китай у цьому списку - на одному з перших місць. Саме ці особливості пояснюють високу питому вагу Китаю і Японії у структурі в'їзних та виїзних потоків на регіональному ринку міжнародних туристичних послуг. За рахунок цих двох держав Північно-Східна Азія утримує лідерство у загальному обсязі міжнародних туристичних прибуттів до Азійсько-Тихоокеанського регіону - її частка складає майже 60 %. Стрімко завойовують міжнародний туристичний ринок країни Південно-Східної Азії. Таїланд, Індонезія, В'єтнам, поряд із традиційним для західного споживача відпочинком на чистих пляжах, якісним дайвінгом, численними розвагами на кшталт мавпячих чи слонячих театрів, фестивалів трансвеститів, тайського боксу тощо, пропонують широкі можливості для екологічного туризму і пізнання біологічного різноманіття, для релігійного туризму і знайомства з буддизмом та специфічною для європейців і американців східною культурою, для дешевого шопінгу.