Матеріальні потреби і ресурси. Альтернативна вартість.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Матеріальні потреби і ресурси. Альтернативна вартість.



Основу мікроекономіки створюють два фундаментальних положення:

1. Матеріальні потреби суспільства, тобто матеріальні потреби складових його індивідуумів і інститутів, буквально безмежні.

2. Економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг, обмежені.

Матеріальні потреби являють собою бажання споживачів придбати і використовувати товари і послуги, що доставляють їм корисність.

Бажання людей споживати товари і послуги можна пояснити двома основними причинами.

По-перше люди мають біологічні потреби, тому купують товари і послуги насамперед для їх задоволення. Крім того, споживачі купують товари і послуги в кількостях, що значно перевершують їх біологічні потреби. Сучасний набір товарів споживання більш того, що необхідно для простого виживання людини, тобто їх придбання не можна пояснити тільки біологічними потребами людини.

Покупка подібних товарів і послуг викликана другою причиною споживання – бажанням людей поліпшити свої життєві позиції. Людина хоче мати більше за мінімальний набір продуктів, послуг, щоб вони покращували життя, робили його більш приємним та комфортним.

Не завжди зазначені дві причини споживання можливо відокремити друг від друга. Як правило, звичайна людина постійно ринеться поліпшити своє життя, то можна вважати, що бажання людей у задоволенні своїх потреб безмежні. Це значить, що матеріальні потреби цілком задовольнити неможливо. Ми можемо задовольнити потребу в конкретному товарі, але не в товарах узагалі. Тому в кожний даний момент люди відчувають множину незадовільних потреб.

Другим чинником основ микроэкономики є рідкість економічних ресурсів.

Економічні або виробничіресурси – це всі природні, людські і вироблені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг.

Виділяють чотири категорії ресурсів, або чинників виробництва:

1. Природні ресурси (земля) – так називають усі природні ресурси, застосовувані людиною в процесі виробництва, тобто все те, що може бути використане у виробництві в природному виді. До них відносяться: сільськогосподарські угіддя, ліси, надра, корисні копалини, водяні ресурси.

2. Основний або реальний капітал – це всі засоби виробництва, створені людиною. До них ставляться: будинки, спорудження, машини, обладнання, інструменти, складські, транспортні засоби, використовувані у виробництві товарів і послуг і доставці їх кінцевому споживачу.

"Капітал" як економічний ресурс не припускає гроші. Капітальні товари використовуються для виробництва споживчих товарів і послуг. На відміну від землі, що дається людству природою, будь-яка одиниця основного капіталу була колись зроблена в минулому.

3. Праця – це сукупність знань, умінь, навичок, фізичних і інтелектуальних спроможностей людини, тобто робоча сила, що вона пускає в хід при виробництві продукту.

4. Підприємницький хист – це особливий чинник виробництва, який з'єднує в процесі виробництва всі інші чинники в єдину систему. Підприємницька спроможність – це спроможність прийняття рішення і спроможність його виконання.

Всі виробничі ресурси, або чинники виробництва, володіють одною загальною властивістю: вони рідкісні або є в обмеженій кількості. Рідкість завжди існувала і буде існувати.

Рідкість – це умови, коли наші потреби перевершують обмежені ресурси, спроможні задовольнить ці потреби. Тобто рідкість – це ситуація, коли чогось не вистачає на усіх. Рідкість – основна економічна проблема, із якою зштовхуються як окремі індивіди, так і все суспільство в цілому. Рідкість ресурсів, за допомогою яких здійснюється процес виробництва різноманітних товарів, змушує робити вибір між відносно рідкісними товарами.

Вибір – це дія пов'язана з відбором серед обмежених альтернатив.

Вибір є наслідком рідкості. Вибір відбувається усіма і завжди. Щодня ми робимо вибір, що купити, як багато купити, що робити і т.д. Не існує шляхів обминути проблему вибору, тому що немає можливості перебороти проблему рідкості.

Рідкість ресурсів примушує приймати рішення відносно наступних питань:

1. Що робити? Повинні бути прийняті рішення про те, як розподілити ресурси між альтернативними продуктами, які треба щороку. При цьому необхідно також визначити і скільки продуктів робити. Але оскільки ресурси обмежені, збільшення пропозиції будь-якого товару в рамках визначеного періоду означає принесення в жертву інших товарів.

2. Яким чином виготовляти обрані види продукції? Для виробництва товарів і послуг можуть бути використані альтернативні засоби. Виробничі засоби, що забезпечують більший обсяг випуску при експлуатації наявних ресурсів, дозволяє більш повно задовольнити потреби. Коли прогрес у технології призводить до появи нових методів виробництва, треба вирішити чи більше вигоди від використання нової технології витрат від їх впровадження.

3. Хто одержує те, що зроблено? Це залежить від наявних у громадян прибутків. Прибуток людини залежить від надходжень у виді заробітної плати, відсотків, дивідендів і подарунків. На розмір прибутків впливає держава через податки і платежі.

4. Який обсяг ресурсів використовувати для поточного споживання і який для майбутнього? Так, кожне підприємство повинно вирішити скільки прибутку направити на виплату премій і дивідендів і скільки на розвиток підприємства.

Для того, щоб економіка функціонувала повинен бути якийсь засіб для координування дій мільйонів людей: що їм робити, хто і яку роботу повинен виконувати і для кого виробляється продукт. Існує два основних засобу здійснення координації економічного вибору: стихійний порядок і ієрархія.

Перший шлях – це стихійний порядок, при якому незалежні індивіди пристосовують свої дії до інформації і стимулів, що надходять із ближнього безпосереднього оточення. Найбільше важливим механізмом досягнення стихійного порядку є ринки. Ринки передають інформацію в основному у формі цін. Якщо товар або чинник виробництва стає більш рідкісним – ціна зростає.

Другий шлях – ієрархія, у якій дії кожного індивідуума підпорядковані інструкціям центральної влади. Механізм ієрархії поданий урядом, а також внутрішнім функціонуванням фірми в процесі прийняття виробничих рішень.

Роблячи сьогодні вибір в сторону переважно розвитку виробництва предметів споживання суспільство повинно розуміти, що воно може дозволити собі задовольнити насущні потреби за рахунок обмеження інтересів інших галузей.

Зміст вибору – ефективність, тобто таке використання рідкісних ресурсів, при якому досягається максимальне задоволення безмежних потреб суспільства. Вибір означає наявність альтернативи або альтернативної вартості.

Альтернативна вартість – це вартість виробництва товарів і послуг, зміряна з погляду загубленої можливості займатися найкращим із доступних альтернативних видів діяльності, що потребує того ж самого часу і тих же самих ресурсів.

У економічній літературі є чимало синонімів терміна альтернативна вартість. До них ставляться: альтернативні витрати, витрати втрачених можливостей.

Економічні ресурси, що використовуються в однім місці, не можуть у той самий час використовуватися й в іншому місці. Оскільки виробництво використовує ресурси, що могли б бути використані в іншому місці, то виробництво будь-якого товару тягне за собою втрату можливості робити інший товар.

Альтернативні витрати визначають поводження в процесі вибору. Чим вище альтернативні витрати на виробництво товару А, тим менше можливість, що товар А буде вироблятися, а чим менше альтернативні витрати виробництва товару А, тим вище можливість, що товар А буде вироблятися.

У реальній дійсності люди завжди зштовхуються з альтернативними витратами. Виробництво одного продукту означає відмова від іншого. Раціональна людина повинна підрахувати не тільки майбутні витрати, але і витрати невикористаних виробничих можливостей, щоб зробити оптимальний економічний вибір.

При з'ясуванні сутності альтернативних витрат необхідно звернути увагу на їх дві властивості:

1. Не усі витрати, що несе виробник, є альтернативними. При будь-якому засобі використанні ресурсів не є альтернативними витрати, що несе виробник у безумовному порядку, тобто від який він не може відмовитися. Ці альтернативні витрати не беруть участь у процесі економічного вибору.

2. Не всі альтернативні витрати приймають форму грошових витрат. Недоотриманий або не отриманий прибуток теж включається в альтернативні витрати, хоча не те, що ви витратили зі своєї кишені, а і те що ви у свою кишеню недоодержали.

Таким чином, альтернативні витрати – це сума альтернативних грошових витрат і недоотриманих грошових прибутків.

Американський економіст Пол Самуельсон ілюструє це прикладом випуску цивільної і військової продукції тобто масла та гармат.

Таблиця 1. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.

Можливості Гармати (тис. шт.) Масло (млн. кг)
А
В
С
Д
Е
F

А

В

12 С

 

9 D

 

6 E

 

 

 

F масло

0 1 2 3 4 5

Рис. 1. Крива виробничих можливостей

 

Крива ABCDEF - це лінія виробничих можливостей, їх меж, що називаються ще кривою трансформації.

КВМ показує максимально можливі і бажані обсяги виробництва за умови повного використання наявних ресурсів (точки на кривій).

Всі комбінації обсягів виробництва розміщені в середині кривої означають можливі але неефективні обсяги виробництва, тому що залишаються недовикористані ресурси. Всі комбінації з зовнішнього боку кривої нездійсненні, бо в суспільства не вистачить ресурсів.

 

Тестові завдання

1. Що з наведеного не вивчає мікроекономіка:

а) ринок факторів виробництва;

б) механізм функціонування ринку досконалої і недосконалої конкуренції;

в) ціна, попит, пропозиція;

г) циклічність розвитку ринкової економіки?

2. Що виражає крива виробничих можливостей:

а) взаємозв’язок між факторами виробництва;

б) максимальний обсяг виробництва двох продуктів при використанні всіх ресурсів, що є;

в) співвідношення між виробничими потужностями і обсягом продукції, що випускається;

г) додатковий випуск продукції при збільшенні (зменшенні) ресурсів?

3. Які джерела екстенсивного шляху розвитку:

а) нові винаходи і технології;

б) підвищення кваліфікації робітників;

в) збільшення кількості факторів виробництва;

г) сучасна техніка?

4. Які джерела інтенсивного шляху розвитку:

а) нові копальні;

б) нові технології;

в) освоєння нових земель;

г) зростання чисельності робочої сили?

5. У людини, яка має можливість отримати роботу з оплатою від 4 до 6 грн на годину, альтернативні витрати однієї години дозвілля дорівнюють:

а) 4 грн; в) 6 грн;

б) 5 грн; г) 7 грн.

6. Поняття методу науки включає:

а) способи оптимального застосування всієї сукупності пізнавальних засобів;

б) структуру предмета;

в) набір фізичних даних;

г) світогляд вченого.

7. Мікроекономіка може бути визначена як галузь економічної науки, яка вивчає:

а) економічну поведінку окремих груп споживачів, фірм і власників ресурсів;

б) економічну поведінку окремих фірм;

в) відносини між окремими представниками різних класів;

г) те, як економісту використовувати мікрокомп’ютери.

8. Проблема обмеженості ресурсів може бути вирішена, якщо:

а) люди зможуть відмовитися від конкуренції на користь співпраці;

б) будуть відкриті практично невичерпні джерела енергії;

в) всі країни світу стануть постіндустріальними суспільствами;

г) все сказане неправильно.

9. Уявімо, що всі ресурси в економічній системі використовуються таким чином, що нарощувати виробництво одного продукту можна, лише скорочуючи виробництво іншого. Економ іст назве таку ситуацію:

а) ефективною;

б) неефективною;

в) адміністративно-командною системою;

г) економічною кризою.

 

Література:[1, с.3-21; 3, гл.1; 4, с.24-39, с.58-67; 5, с.21-27;6, с.31-52; 7, с.5-30].
ТЕМА № 2



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.122.9 (0.021 с.)