Яке із визначень найбільш точно відповідає поняттю «нормальний прибуток»?

а) прибуток, що отримується фірмою при МС=МR;

б) прибуток, що отримується типовою фірмою в галузі;

в) прибуток, який фірма отримала б за нормального ведення справ;

г) мінімальний прибуток, необхідний для того, щоб фірма залишалась

у межах даного напрямку діяльності.

 

Література: [1, с.160-190; 2, гл.26; 3, с.225-229, 246-249; 4, с.234-240; 5, с.300-322, 337-357; 6, розд.10; 7, с.460-483).

ТЕМА № 10

МОНОПОЛІСТИЧНИЙ РИНОК

ПЛАН

1. Чиста монополія.

2. Цінова дискимінація.

3. Регулювання монополій.

 

Чиста монополія.

Досконала конкуренція, хоча і визначає вихідну модель для аналізу ринкового поводження підприємств, але це абстрактна модель і на практиці зустрічається дуже рідко. Оскільки на ринку існують продавці і покупці, що спроможні впливати на ринкову ціну, то така конкуренція вже має форму недосконалої конкуренції. У залежності від ступеня контролю за цінами і концентрації підприємств на ринку в умовах недосконалої конкуренції можна виділити наступні форми: чиста монополія, монополістична конкуренція і олігополія.

Монополія – поняття, прямо протилежне поняттю досконалої конкуренції. Монополія – це ринок, що має тільки одного продавця і множину покупців. Монополіст виграє від свого контролю над цінами. У цілому пропозиція у монополіста буде менше, чим пропозиція в умовах вільної конкуренції, а ціна більше, і у свою чергу більше, чим граничні витрати. Це призводить до того, що менше споживачів купують даний продукт, а ті хто купують сплачують за нього більшу ціну. Саме тому антимонопольне законодавство забороняє підприємствам монополізацію більшості ринків. Коли позитивний ефект масштабу робить монополію бажаною, держава може максимізувати суспільний добробут регулюванням монопольних цін.

Чиста монополія – це ринкова структура, у якій одне підприємство є постачальником на ринок продукції, що не має близьких замінників. Вона характеризується:

1. Наявністю єдиного виробника даного товару.

2. Відсутністю гарних або близьких замінників виробленого товару, продукція монополіста унікальна.

3. Вхід у галузь, в основному, заблоковано.

4. Виключні права отримані від уряду.

5. Патенти й авторські права, що дають виключне право контролювати виробництво продукції.

6. Власність на ресурси.

7. Низькі витрати великого виробництва, обумовлені ефектом масштабу.

8. Обмежений доступ до інформації про ціни, технологію, кількість випуску.

Існують три види монополій:

Закриті монополії – захищені від конкурентів за допомогою юридичних обмежень.

Природні монополії – захищені ефектом економії в масштабах виробництва.

Відкриті монополії – не мають спеціального захисту від конкурентів.

Оскільки підприємство монополіст є єдиним виробником даної продукції, то попит на її продукцію буде збігатися з ринковим попитом. Тому і крива попиту на випуск продукції підприємством монополістом збігається з кривою ринкового попиту. Особливістю даної кривої є те, що вона спадна: обсяг продажів можна збільшити тільки за рахунок зниження ціни.

Існують три слідства спадної кривої попиту.

Перше, ціна перевищує граничний прибуток. Спадна крива попиту означає, що монополіст може збільшити обсяг продажу, тільки призначаючи більш низьку ціну за одиницю своєї продукції. Цей факт є причиною того, що граничний прибуток стає менше, чим ціна для кожної одиниці продукції, крім першої.

 

 

Граничний прибуток являє собою зміну валового прибутку від реалізації додаткової одиниці продукції, і у даному випадку дорівнює різниці між отриманими і загубленими прибутками. Зменшення значення граничного прибутку означає, що валовий прибуток буде зростати сповільненим темпом.

У результаті крива граничного прибутку лежить нижче кривої попиту, тобто Р > MR.

Якщо попит має вид прямої похилої лінії, то граничний прибуток буде складати половину кута нахилу лінії попиту і поділяти відрізок, що міститься між кривою попиту і вертикальною осі координат по середині.

Друге, цінова еластичність.

 

 

Існує тісний взаємозв'язок між попитом, валовим прибутком і граничним прибутком в умовах чистої монополії. Валовий прибуток спочатку збільшується, потім досягає максимуму і починає зменшуватися. При прямуванні униз на еластичному відрізку кривої попиту валовий прибуток зростає і, отже, граничний прибуток є позитивним.

Коли валовий прибуток досягає свого максимуму, граничний прибуток дорівнює нулю. При прямуванні униз по неэластичному відрізку кривої попиту валовий прибуток знижується так, що граничний прибуток стає негативним. Монополіст ніколи не захоче знижувати ціну на нееластичному відрізку кривої попиту, тому, що роблячи так, він одночасно буде скорочувати валовий прибуток і збільшувати витрати виробництва, таким чином, понижуючи прибуток.

Третє, монополіст диктує ціну. На відміну від підприємств досконалої конкуренції, що погоджуються з ціною, монополіст вибирає таку комбінацію "ціна – кількість", що приносить максимальний прибуток. Підприємство монополіст шукає найбільш дохідну ціну з набору можливих цін, тим самим його можна назвати "шукачем ціни", або "диктуючим ціни". Але все це не означає, що монополіст "вільний" від ринкових сил у регулюванні ціни й обсягу виробництва або що покупець знаходиться цілком у владі монополіста. Оскільки крива попиту монополіста зафіксована, він не може підвищити ціну без утрати продажу або збільшити обсяг продажів без призначення більш низької ціни.

Короткостроковий період.

Монополіст, що прагне до прибутку, використовує те ж логічне обгрунтування, що і підприємство в умовах досконалої конкуренції. Він буде робити кожну наступну одиницю продукції доти, поки її реалізація забезпечує більший приріст валового прибутку, чим збільшення загальних витрат. А саме, підприємство буде нарощувати виробництво продукції до такого обсягу, при якому граничний прибуток буде дорівнювати граничним витратам.

(TR-TC)-max, при TR>TC – в цьому випадку фірма отримує максимальний прибуток;

êTR-TCê-min, при TR<TC – фірма отримує мінімальні збитки.

TC точки А і В – точки беззбитковості,

Max прибуток в них ТR=TC (немає економічного

прибутку, лише нормальний).

TC (Q_a;Q_b) – в цьому проміжку

TR B фірма отримує прибуток

A

 

TR P_опт=TR/Q_опт

 

 

Q

Q_a Q_опт Q_b

 

ТС

TR TC

 

 

min збитки

 

 

TFC TR

Q

Q_опт

Якщо TR<TC фірма одержує збитки. Якщо:

min збитки<TFC, фірма несе збитки, але працює;

min збитки = TFC, фірма або працює або закривається;

min збитки > TFC фірма закриється.

Порівняння граничного прибутку і граничних витрат показує, що найбільший прибуток підприємство отримає при обсязі виробництва Q1. Єдина ціна при який може бути продана дана кількість продукції, визначається шляхом проведення лінії від точки рівності граничного доходу і граничних витрат до перетинання х кривою попиту. При цьому ціна більше граничних витрат.

P MC

MR D P min збитки MC

MC max ATC D

АТС прибуток ATC

P_опт P_опт

 

D D

Q

Q_опт MR Q_опт MR Q

Якщо Р>АТС, вірма отримує максимальний прибуток: p = (P-ATC)*Q;

якщо ATC>P фірма несе мінімальні збитки:

якщо AVC<P<ATC – фірма несе збитки але працює;

AVC=P фірма чи працює чи закривається

AVC>P – фірма закриється.

Монополіст, як правило отримує прибуток. При ціні Р1, що вище середніх загальних витрат, підприємство одержує економічний прибуток. Тому прибуток підприємства буде дорівнювати площі прямокутника Р1Р0АВ.

Але, монополіст, реалізуючи свою продукцію, може не одержувати економічний прибуток, а зазнавати збитків.

Збитки монополіста дорівнюють площі прямокутника Р1Р2АС.

У довгостроковому періоді закрита монополія не зштовхується з погрозою конкуренції, максимізує прибуток, випускаючи ту кількість товару при який довгострокові граничні витрати дорівнюють довгостроковому граничному прибутку. Оскільки попит більш еластичний на довгострокових тимчасових інтервалах, чим на короткострокових, то ціна що забезпечує максимізацію прибутку на довгостроковому інтервалі, може бути нижче тієї, що максимізує прибуток на короткостроковому тимчасовому інтервалі.

Довгострокова рівновагу у випадку відкритої монополії. Підприємство є єдиним постачальником продукції на ринок. Але ж воно не захищена від конкурентів перевагою, що є у природній, або закритій монополії. І тому підприємство використовує наступні дії.

По-перше, воно може підвищити ціну до рівня, що забезпечує одержання короткострокового максимального прибутку, і одержувати чистий економічний прибуток доти, поки ціни знову не впадуть.

По-друге, підприємство може смиритися з тим, що рано або пізно на ринку з'являться конкуренти і частина прибутку буде діставатися ім. Дуже часто підприємства так і роблять (ринок електроніки).

По-третє, підприємство може скористатися стратегією лімітуючого ціноутворення, при якому пануюче на ринку підприємство встановлює ціну на рівні менше того, що дає можливість одержувати короткостроковий максимальний прибуток. Ціль стратегії – це зменшення можливості появи конкурентів на ринку.

Існує різниця між досконалою конкуренцією і чистою монополією.

Перше, крива попиту конкурентного підприємства збігається з кривою граничного прибутку. Крива попиту монополіста лежить вище кривої граничного прибутку.

Друге, конкурентне підприємство призначає ціну рівну граничним витратам. Монополіст призначає ціну вище граничних витрат.

 

Цінова дискримінація.

За певних умов монополіст може використовувати своє ринкове положення більш повно, тобто одержувати більший прибуток призначаючи різні ціни для різних покупців. Роблячи так, продавець займається ціновою дискримінацією – тобто, однаковий продукт продається по різній ціні і розходження в ціні не пов'язано з розходженнями у витратах виробництва. Цінова дискримінація можлива при таких умовах:

Перше, продавець повинен контролювати виробництво і ціноутворення.

Друге, продавець повинен мати можливість розділяти покупців на різноманітні групи, кожна з яких має різноманітну можливість сплачувати за продукт, засновану на різноманітній еластичності попиту.

Основні види цінової дискримінації:

Назва	Критерії диференціації цін	Приклади
Просторова	Територіальна диференціація покупців	— демпінгові ціни; — цінові пояси та зони; — ціни офшорних зон; — сільські та міські ціни й тарифи
Часова	Час придбання товарів або послуг	— денні та нічні ціни; — сезонні ціни
Товарна	Мета придбання товарів або послуг	— тарифи на виробниче або споживче використання енергії
Обсяг придбання	— оптові та роздрібні ціни й тарифи
Якість товарів	— надбавки та знижки за якість, сортність
Торговельна марка	— ціни на товари відомих і невідомих фірм
Персональна	Рівень доходів покупців	— магазини для бідних та багатих покупців
Статус покупця	— знижка для постійних покупців; — знижка для першого покупця; — ціни для співробітників фірми
Соціальний статус покупця	— ціни для дітей, студентів, дорослих тощо

 

Третє, початковий покупець не може перепродавати товар.

Так електростанції призначають різні ціни для населення і промислових підприємств, залізниця продає квитки по різним цінам для різноманітних категорій населення і т.д.

 

Регулювання монополій.

В умовах монополії вкрай неефективно розподіляються і використовуються ресурси. Оскільки має місце обмеження обсягу виробництва і встановлення більш високої ціни, то це призводить до того, що ресурси суспільства використовуються не в повному обсязі і необхідна суспільству продукція не виробляється. В умовах монополії відсутні стимули до зниження виробничих витрат. Слабко зацікавлене підприємство монополіст у науково-дослідних розробках і використанні нових досягнень НТР. Мають місце величезні витрати, пов'язані із зберіганням і зміцненням монопольної влади. Стримуючи розвиток конкурентних сил і їх позитивний вплив, монополістичні умови стримують одночасно і досягнення вищого рівня національного добробуту. Така ситуація дає підстави для проведення антимонопольних дій, ефективність проведення і напрямки яких залежать від типу монополії. Розрізняють такі форми державної антимонопольної політики:

1. Створення умов, що дозволяють і уможливлюють функціонування повної конкуренції.

2. Антимонопольна законодавча і юридична діяльність.

3. Регулювання діяльності природних монополій.

Одним з основних показників монополізації в країні є рівень концентрації виробництва, що означає процентне співвідношення продукції підприємства монополіста в загальному обсязі народногосподарського виробництва даного товару, включаючи й імпорт. Якщо буде доказано, що рівень концентрації перевищує припустимі норми, то до цього підприємства можуть бути застосовані антимонопольні дії.

 

Тестові завдання для самоконтроля

1. За яких умов фірма-монополіст отримує максимальний прибуток:

а) ціна вища за граничні витрати;

б) граничні витрати рівні граничному доходу;

в) середні витрати рівні середньому доходу;

г) ціна відповідає нееластичній ділянці кривої попиту?

2. На відміну від конкурентної фірми монополіст:

а) може назначати яку завгодно ціну на свій продукт;

б) може виробити який завгодно обсяг продукції і продати її за своєю ціною;

в) за заданої кривої ринкового попиту може вибрати комбінацію ціни і обсягу виробництва, яка дає максимальний прибуток;

г) усі попередні відповіді правильні.

3. Цінова дискримінація – це:

а) продаж за різними цінами певної продукції різним покупцям;

б) різниця в оплаті праці за статтю або національністю;

в) експлуатація трудящих шляхом встановлення високих цін на споживчі товари;

г) підвищення цін на товар кращої якості.

4. На відміну від конкурентної фірми проста монополія прагне:

а) виробляти продукції менше, а ціну встановлювати вищу;

б) максимізувати прибуток;

в) виробляти продукції більше, а ціну встановлювати вищу;

г) неправильна жодна з відповідей.

5. Щоб отримати максимум прибутку, монополіст повинен вибрати такий обсяг випуску, за якого:

а) граничні витрати рівні ціні продукту;

б) граничні витрати рівні сукупним витратам;

в) граничний дохід дорівнює граничним витратам;

г) граничний дохід дорівнює сукупним витратам.

 

Література: [1, с.191-199; 2, гл.27; 3, с.270-272; 4, с.240-243; 5, с.386-391; 6, с.258-261; 7, с.498-504].

ТЕМА № 11