Ринки природних ресурсів і капіталів.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ринки природних ресурсів і капіталів.



Під землею як ресурсом розуміється не тільки сама земля, але і всі природні багатства, що знаходяться на землі або в її надрах. Особливістю цього чинника є обмеженість, а в більшості випадків – неможливість відтворення. У силу обмеженості даного ресурсу, а також унаслідок того, що без землі практично неможливий жодний вид діяльності, власність на землю є самим доходним видом власності. Економічна реалізація цього виду власності частіше усього здійснюється не шляхом її продажу, а через здачу в оренду й одержання прибутку у формі ренти. Економічна рента – це плата за користування землею й іншими обмеженими природними ресурсами.

Пропозиція землі абсолютно нееластична, тому що її кількість завжди однакова і не може бути змінено. Єдиним вирішальним чинником, що визначає ренту, може виступати тільки попит на землю. Він залежить від ціни продукції, яку можна зробити на конкретній землі, і продуктивності самої землі. Продаючи землю, її власник втрачає щорічно одержуваний ним прибуток – економічну ренту. Тому в звичайних умовах він погодиться продати землю тільки за таку суму, що, будучи покладена в банк, стане приносити йому прибуток у виді відсотка, який буде не менше одержуваної раніш ренти.

S

 
 

 


Р2 Д2

Р1 Д1

Р3 Д3


Бізнес в сільському господарстві має свої особливості:

1.Тут головний засіб виробництва – земля, тому аграрні відносини складаються з приводу використання землі як основного засобу виробництва та розподілу доходу, який вона приносить.

2.Відтворювальний процес тісно переплітається з природним, тобто залежить від природно-кліматичних умов.

3.Власність на землю часто відокремлена від її фактичного використання, тобто широко використовується оренда як вид землекористування.

4.Земля монополізована як об’єкт власності (тобто кожна ділянка може використовуватися лише одним суб’єктом), тому надприбуток в сільському господарстві постійний та набуває форму ренти.

Рента (від латинського реддіта – віддана назад) в найзагальнішому вигляді – це регулярно одержуваний дохід з землі, майна, будов не пов'язаний з підприємницькою діяльністю одержувача.

Рента в сільському господарстві – це постійний надприбуток, частина додаткової вартості, що є надлишком над середнім прибутком. Основні види ренти:

1) Диференційна рента: Її породжує монополія на землю як об’єкт господарювання. Вона зумовлена обмеженістю землі, загальну площу якої на планеті неможливо збільшити як наприклад кількість заводів чи фабрик. Підприємці, що володіють кращими та середніми землями мають монопольне право обробляти їх. Суспільству треба, щоб оброблялись і гірші ділянки, тому суспільна ціна виробництва продукції визначається витратами на гірших землях. Праця на кращих і середніх землях продуктивніша, тому крім звичайного, середнього прибутку вона приносить ще і надприбуток – диференційну ренту.

Розрізняють диференційну ренту І виду.

Вона створюється на середніх і кращих за родючістю або місце розташуванням землях і привласнюється власниками землі через вищу орендну плату.

Механізм утворення диференційної ренти І

Ділянка землі Авансований капітал Середній прибуток Кількість продукції Індивідуальна ціна виробництва Суспільна ціна виробництва Диференціальна рента І
Всієї продукції 1 ц 1 ц Всієї продукції
І 120:4=30 30*4=120 120-120=0
ІІ 120:5=24 30*5=150 150-120=30
ІІІ 120:6=20 30*6=180 180-120=60

 

Диференційна рента ІІ виду створюється на гірших землях за умови додаткових вкладень капіталу. Вона привласнюється орендаторами. Рента першої форми відображає екстенсивний тип росту, а другої – інтенсивний.

Джерелом диференційних рент І та ІІ є надлишковий продукт, надлишкова додаткова вартість, створена додатковою працею сільськогосподарських робітників.

Диференційна рента І = Суспільна ціна виробництва с/г продукції (визначається витратами на гірших земельних ділянках) - Індивідуальна ціна виробництва с/г продукції, виробленої на середніх і кращих земельних ділянках.

Абсолютна рента створюється на всіх без винятку ділянках.

Її причина – монополія приватної власності на землю. Обумовлена вона існуванням приватної власності на землю, що дає ренту, змогу її власникам вилучати у фермерів, які орендують кращі й середні землі, надлишковий прибуток саме на основі права власності на землю, залишивши фермерам лише середній прибуток на капітал. Саме так приватна власність на землю перетворює надлишковий прибуток на ренту..

Утворення абсолютної земельної ренти (приклад)

    Галузі виробництва   Авансований капітал Додаткова вартість Вартість Галузеві норми прибутку     Середня норма Середній прибуток Ціна виробництва   Абсолютна рента
Шкіряна 70с+30v    
Текстильна 80с+20v  
Машинобудівна 90с+10v  
Вся промисловість 240с+60v      
Сільське господарство 60с+40v 40% 140-120=20

 

Абсолютна земельна рента = вартість с/г продуктів – суспільна ціна виробництва с/г продуктів

Монополія приватної власності на землю, що характеризується особливими умовами виробництва обмеженої кількості продуктів є причиною утворення монопольної ренти.

Вона утворюється за рахунок споживача через нееквівалентний обмін між власником товару та покупцем.

За підрахунками абсолютний рентний дохід в Україні становить 1,6 ц. зерна з гектару, диференційний – 7,4 ц., разом – 9 ц. з 1 га.

Земля не продукт праці, тому вона не має вартості, але має ціну, бо купується і продається купівля землі – це купівля доходу, що вона дає, купівля ренти.

Власник землі продасть її як мінімум за таку суму грошей, поклавши яку в банк отримав би дохід на рівні ренти за рік. Покупець також порівнюватиме ренту з відсотком, який він отримав би, поклавши гроші в банк. Тому ціна землі – це капіталізована (перетворена на грошовий капітал) земельна рента.

Зростання цін на землю – це загальносвітова тенденція, зумовлена нееластичністю її пропозиції, залежністю ціни від попиту і т.п.

Капітал у широкому змісті – це будь-який ресурс, створюємий з метою виробництва більшої кількості економічних благ. Фізичний капітал – це виробничий фактор довгострокового використання, що виступає у вигляді капітальних товарів для виробництва товарів і послуг.

Сукупний запас фізичного капіталу виступає у вигляді основних фондів підприємства. Основні фонди збільшуються у процесі здійснення інвестування або капіталовкладення.

В реальній практиці відбувається залучення позичкового капіталу. Ціною позичкового капіталу виступає позичковий відсоток.

Позичковий відсоток – це частка створеної вартості, що передається функціонуючим підприємцем фінансовому як сплату за користування позичковими капіталами.

Підприємець здійснює купівлю капітального товару з метою підвищення доходності свого бізнесу. При цьому він співставляє очікуваний доход від використання даного капіталу з витратами на його купівлю і експлуатацію. Подібні розрахунки мають назву дисконтування.

Дисконтована вартість (або сучасна) – це сума, яку необхідно заплатити в даний момент за капітальні товари, щоб через певний строк мати бажаний доход.

Можна визначити майбутню вартість теперішніх грошей та теперішню вартість майбутніх грошей. Власне дисконтування пов’язано з другими. Тут вирішальну роль грає ставка процента.

Майбутня вартість теперішніх грошей за складним відсотком:

FV=PV (1+i)n

FV – майбутня вартість;

PV – теперішня вартість;

i – ставка процента в десятковому дробі;

n – кількість років.

Майбутня вартість теперішніх грошей за простим відсотком:

FV=PV (1+i n)

Якщо проценти нараховуються декілька разів на рік, то

FV = PV (1+i/m)n*m

m – кількість періодів.

Теперішня вартість майбутніх грошей за складним відсотком:

PV=FV/(1+i)n– відсотки нараховуються раз в рік.

PV=FV/(1+i/m)n*m– відсотки нараховуються декілька разів на рік.

Якщо доходи отримуються протягом певного періоду щороку, то

PV=FV1/(1+i)1+FV2/(1+i)2+FV3/(1+i)3+...+FVn/(1+i)n

Якщо доходи отримуються щороку до самої смерті, то

PV=FV/i

Інвестиційна діяльність – це вкладення всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької та іншої діяльності з метою одержання прибутку.

Бувають:

- реальні – в виробничі фонди, нематеріальні активи та інше;

- фінансові – в цінні папери, депозити.

Основу інвестиційної діяльності підприємств складає реальне інвестування. Прийняття інвестиційних рішень є складовою частиною управління фінансами.

В загальному випадку слід обирати ті інвестиції, у яких суми грошових надходжень будуть перевищувати суми грошових витрат, при визначенні цих величин в грошах однакової вартості (метод чистої потокової вартості).

NPV=å(FV/(1+i)n)-I0 – чиста потокова вартість

І0 – початкові інвестиції.

NPV>0 – проект прийнятний (слід купувати капітальні товари);

NPV<0 – проект відхиляється;

NPV=0 – байдуже що робити.

Інакше кажучи прийняття інвестиційного рішення зводиться до порівняння ціни попиту (DP) та ціни пропозиції (SP) капітального товару.

DP = å(FV/(1+i)n) - ціна покупця.

SP = ATC + p – ціна продавця.

DP>SP – слід купувати капітальні товари;

DP<SP – не слід;

DP=SP – байдуже.

Основною детермінантою попиту на інвестиційний товар є зміна в ставці процента. Зростання ставки процента веде до зменшення попиту на капітальні товари та навпаки.

 

Тестові завдання для самоконтролю

1. За інших рівних умов фірма буде використовувати максимальний обсяг ресурсу, якщо:

а) і товарний, і ресурсний ринки є конкурентними;

б) товарний ринок є конкурентним, а ресурсний – ринком недосконало ї конкуренції;

в) товарний ринок є ринком недосконалої конкуренції, а ресурсний – конкурентним;

г) обидва ринки – неконкурентні.

2. Ринковий попит на ресурс – це:

а) попит з боку всіх фірм галузі;

б) попит окремої фірми;

в) попит усіх фірм всіх галузей, в яких використовується даний ресурс;

г) неправильна жодна із попередніх відповідей.

3. Економічна рента – це:

а) фінансова плата за будь-який ресурс;

б) нормальна ціна ресурсу на конкурентному ринку;

в) плата за обмежений ресурс;

г) ціна готової продукції.

4. Які з перерахованих факторів не впливають на попит на ресурси з боку даної галузі:

а) зміна смаків і переваг споживачів;

б) удосконалення технології виробництва;

в) відносна зміна цін на ресурси;

г) жоден з перерахованих факторів.

5. Категорія похідного попиту на ресурс відображає залежність попиту на нього від:

а) ціни ресурсу;

б) граничної продуктивності ресурсу;

в) попиту на продукцію, що виробляється за допомогою ресурсу;

г) правильні всі відповіді.

6. Фірма наймає оптимальну кількість робочої сили, коли:

а) W = P х MPL;

б) w= MRPL;

в) MRC = MRPL;

г) MR = MPL.

7. Крива тривалого попиту фірми на працю:

а) похиліша, ніж крива нетривалого попиту фірми на працю;

б) стрімкіша, ніж крива нетривалого попиту фірми на працю;

в) ліворуч від кривої нетривалого попиту фірми на працю;

г) праворуч від кривої нетривалого попиту фірми на працю.

8. Для ідентичних фірм крива попиту на працю в галузі:

а) більш еластична, ніж крива попиту фірми на працю;

б) менш еластична, ніж крива попиту фірми на працю;

в) горизонтальна;

г) вертикальна.

9. Монопсоніст наймає оптимальну кількість робочої сили, коли:

а) w= MRPL;

б) w= MRC;

в) MRC = MRPL;

г) MRC = MPL.

10. Фірма є монопсонією на ринку праці, але не має монопольної влади на ринку готової продукції. Порівняно із конкурентними фірмами вона буде:

а) наймати більше робітників і встановлювати більш високу заробітну плату;

б) наймати менше робітників і встановлювати більш низьку заробітну плату;

в) наймати менше робітників і встановлювати більш високу заробітну плату;

г) наймати більше робітників і встановлювати більш низьку заробітну плату.

11. Реальна ставка процента дорівнює:

а) платі кредитору за користування позиченими грошима або матеріальними цінностями;

б) номінальній ставці за мінусом рівня інфляції;

в) відсотковій ставці, вираженій у незмінних грошових одиницях;

г) всі попередні відповіді правильні.

12. Зниження відсоткової ставки призведе до:

а) зростання пропозиції грошового капіталу;

б) зростання попиту на грошовий капітал;

в) зростання обсягу пропозиції грошового капіталу;

г) зростання обсягу попиту на грошовий капітал.

13. Джерелами позичкових коштів можуть бути:

а) заощадження населення;

б) власні кошти і прибуток фірм;

в) державні фінанси;

г) всі попередні відповіді вірні.

4. Відсоток – це:

а) ціна готової продукції;

б) плата за користування позичковими коштами;

в) монопольний прибуток;

г) плата за матеріальний ресурс.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.210.12.229 (0.019 с.)