Поняття і види іноземного елементу

Іноземний елемент може бути у трьох формах:

· суб’єкт правовідносин – іноземна фізична чи юридична особа;

· об’єкту – певне благо (майно чи право), з приводу якого виникають правовідносини.

· юридичний факт – дія чи подія, яка мала місце за кордоном, і на підставіякої встановлюються, змінюються або припиняються правовідносини.

Як вважає Ануфрієва Л.П., іноземний елемент – це будь-яка ситуація, у якій цивільні правовідносини мають реальний звязок з правопорядком двох і більше дерижав.

Відповідно, предмет міжнародного приватного права – цивільноправові у широкому сенсі відносини, ускладнені іноземним елементом.

Колізія права в МПрП

Наявність іноземного елемента у відношенні, регульованому міжнародним приватним правом, породжує явище, іменоване «колізією» законів. " Колізія" - слово походить від латинського collisio, що означає зіткнення. Цей термін є умовним. Про колізії законів говорять образно, кажучи тим самим про необхідність вибору права між законами різних держав. Колізійна проблема - проблема вибору права, що підлягає застосуванню до того чи іншого правовідносин, - типова, перш за все, для міжнародного приватного права. Якщо в інших галузях права питання колізії законів мають другорядне значення, то тут саме колізійна проблема та її усунення становлять основний зміст цієї правової галузі, що відбилося в тому, що у деяких країнах її називають колізійним правом.

Отже, наявність цивільно-правового відношення, ускладненого іноземним елементом, призводить до колізії цивільного права різних держав, що, у свою чергу, породжує проблему вибору права, що підлягає застосуванню для врегулювання такого ставлення. Цивільно-правові відносини належать до предмета міжнародного приватного права, будучи відносинами, лежать у сфері дії цивільного права, має національний характер. Наявність у такому ставленні іноземного елемента пов'язує його з цивільним правом не однієї держави, а кількох - потенційно воно може бути врегульовано правом кожної держави, якому належить той чи інший його елемент. Цивільне право різних держав відрізняється, часом істотно, за своїм змістом - одні й ті ж питання по різному вирішуються у праві різних держав. Наслідком цього і є колізія права, яка полягає в тому, що одним і тим же фактичним обставинам може бути дана різна юридична оцінка.

Наприклад, застосування окремих норм Кодексу Наполеона, чинного у Франції та Бельгії, - інтерпретація одних і тих же його положень приводила в цих країнах до неоднозначних результатів. Зустрічаються випадки, коли на території держави укладають договір, наприклад, про спільну господарську діяльність громадянин цієї держави і іншого. Припустимо, що громадянин іншої держави не виконує свої зобов'язання.Громадянин держави, на території якого уклали договір, подає позовну заяву до суду. З'ясовується, що за законом держави, громадянином якої є відповідач, не виконав зобов'язання за договором, не досяг ще віку правової дієздатності. Отже, питання про дійсність договору може бути вирішено по-різному.

Отже, колізія права - це об'єктивно утворене явище, яке породжується двома причинами: наявністю іноземного елемента у цивільному правовому відношенні і різним змістом громадянського права різних держав, з якими це правове відношення пов'язано.

 

6. Матеріально-правовий метод регулювання + 7. Колізійний метод

Міжнародне приватне право має власні методи регулювання які обумовлені специфікою його предмету. Зокрема, розрізняють колізійний та матеріально-правовий методи.

Використання колізійного методу дозволяє вирішити, право якої держави слід застосувати для вирішення конкретної справи. Він пов’язаний із застосуванням колізійних норм, що містять правила вибору права, яке підлягає застосуванн ю. Колізійні норми можуть міститися як у внутрішньому законодавстві, так і в міжнародних угодах. Колізійний метод застосовується майже в усіх галузях права, однак саме в міжнародному приватному праві він набуває особливо-го значення.

На думку В. П. Звекова, колізій в міжнародному приватному праві поділяються на три види: інтерперсональні, інтертемпоральні та такі, що виникають із дії законів у просторі.

Інтерперсональні колізії виникають у зв’язку із належністю фізич-них осіб до певної національності, релігії, тощо. Тобто, це – колізії, що існують між нормами права та нормами моралі, релігійними нормами і звичаями. Такі колізії пов’язані із визначенням статусу осіб в сімейних, спадкових, деліктних та інших приватноправових відносинах.

Інтертемпоральні колізії виникають за необхідності визначення дії нормативних актів у часі. Вказані колізії недостатньо вивчені в міжнародному приватному праві і, на думку вчених, потребують по-дальшого вдосконалення.

Найбільше значення в міжнародному приватному праві мають колізії, що виникають із дії законів у просторі. Вони виникають за необхідності визначення права, що підлягає застосуванню для ре-гулювання правовідносин. Такі колізії поділяються на два види – внутрішні та міжнародні.

Застосування колізійного методу відбувається за допомогою ко-лізійних норм, які є його основним інструментом.

У зв’язку з тим, що вибір права здійснюється за допомогою норм, які відсилають до права певної держави, вказаний метод ще іменують відсилочним чи опосередкованим.

Виділяють декілька етапів правозастосування у випадку використання колізійного методу:

1) аналіз фактичних обставин справи;

2) вибір права за допомогою колізійної норми (вирішення колізійного питання);

3) застосування матеріальних норм обраного права.

 

Використання матеріально-правового методу означає застосування до приватних відносин з іноземним елементом матеріально правових норм, які є спільними для різних держав. Таким чином, використання матеріально-правового методу дозволяє уникнути колізій між правом різних держав, оскільки у цьому разі проблема вибору права не існує взагалі.

Матеріально-правові норми, які є спільними для різних держав, містяться у міжнародних договорах, створення яких є результатом уніфікації правових норм.

Очевидні переваги матеріально-правового методу, він також має певні складнощі у використанні. Вони виявляються у процесі створення, тлумачення уніфікації норм, у тому, що держави не завжди бажають приєднуватися до міжнародних договорів, вважаючи, що певні групи відносин повинні регулюватися виключно національним законодавством (наприклад сімейні, спадкові).

Разом з тим, оскільки ця галузь права регулює саме приватноправові відносини, їй притаманний диспозитивний метод регулюванні який властивий приватному праву загалом. Основні характеристики цього методу: рівність сторін, автономія волі, вільне волевиявлення.

 

Система МПП

Під системою міжнародного приватного права розуміють його цілісну структуру, що розглядається у поділі на правові інститути, що поєднуються у дві частини – загальну та спеціальну.

Загальну частину міжнародного приватного права складають норми, які мають загальнотеоретичне, методичне значення для усіх інститутів міжнародного приватного права. Загальна частина вивчає

поняття та предмет міжнародного приватного права, його систему та джерела. Важлива увага в Загальній частині приділяється методам правового регулювання відносин з «іноземним елементом». Тради-ційно основним для міжнародного приватного права є колізійний метод, основним юридичним інструментом якого є колізійна норма. Важливе значення для міжнародного приватного права має також матеріально-правовий метод. Інші методи міжнародного приватно-го права мають похідний характер.

Спеціальна частина міжнародного приватного права включає окремі правові інститути, ускладнені «іноземним елементом». Тра-диційно основними інститутами Спеціальної частини міжнарод-ного приватного права є: цивільно-правове положення суб’єктів міжнародного приватного права; право власності; спадкове право; сімейне право; трудові відносини, зовнішньоекономічні договори; зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди; міжна-родний цивільний та арбітражний процес. В межах інституту пра-ва власності розглядаються також питання права інтелектуальної власності. Правовий інститут «зовнішньоекономічний договір» ви-вчає загальні вимоги до зовнішньоекономічних договорів та окремі види договорів.