Елементи облікової політики щодо основних засобів

Елементи облікової політики	Альтернативні варіанти	Коментар
щодо власних основних засобів
Виокремлення об’єкта основних засобів	Самостійно встановлюється підприємством	Обираючи стратегію «максимізації прибутку», у розпорядчому документі про облікову політику варто передбачити елементи облікової політики, що забезпечують «зменшення» витрат підприємства: максимально можливий строк корисного використання об’єктів основних засобів; максимально можливу величину ліквідаційної вартості; прямолінійний метод нарахування амортизації Вартісно-орієнтоване управління, спрямоване на «зростання» витрат підприємства, тому у розпорядчому документі про облікову політику варто зазначати найкоротший строк корисного використання; обрати один із «прискорених» методів нарахування амортизації; визначити мінімальну величину ліквідаційної вартості основних засобів. Встановлення критерію суттєвості та порядок проведення переоцінки також може бути підпорядкованим обраній стратегії управління. Залежно від того зменшує чи збільшує свою вартість у часі конкретний об’єкт основних засобів, за допомогою зазначеного елемента облікової політики можна впливати на зміну первісної вартості об’єкта основних засобів. Періодичність сум дооцінки основних засобів активів до нерозподіленого прибутку може вплинути на показники проміжної звітності, що може бути важливим для підприємства
Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів	Самостійно встановлюється підприємством
Ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів	Самостійно встановлюється підприємством
Методи нарахування амортизації основних засобів	– прямолінійний; – зменшення залишкової вартості; – прискореного зменшення залишкової вартості; – кумулятивний; – виробничий
Поріг суттєвості для проведення переоцінки	Порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює: – 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства; – величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості
Періодичність зарахування сум дооцінки основних засобів активів до нерозподіленого прибутку	Самостійно встановлюється підприємством
щодо основних засобів, отриманих у фінансову оренду
Об'єкти основних засобів, наданих та прийнятих в оренду	– перелік основних засобів, зданих (прийнятих в оренду); – джерела покращення орендованого майна; – орендодавець вказує, чи є оренда доходом від основної діяльності, чи іншими доходами	Основні засоби, що передані у фінансову оренду відображаються у фінансовій звітності у складі основних засобів, що знаходяться у власності підприємства. Формування облікової політики щодо основних засобів, що отримані у фінансову оренду підпорядковується правилам складання облікової політики щодо власних основних засобів. Варто відзначити, що залежно від обраної стратегії оцінка об'єкта, одержаного у фінан­сову оренду в орендаря може проводитися таким чином, щоб забезпечити максимально можливу вартість об’єкта основних засобів (стратегія «максимізації прибутку») або мінімально можливу вартість об’єкта основних засобів (за умови застосування вартісно-орієнтованого управління)
Період очікуваного використання об’єкта фінансової оренди	Встановлюється підприємством самостійно, виходячи із строку корисного використання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) або коротшого із двох періодів – строку оренди або строку корисного використання об’єкта фінансової оренди (якщо переходу права власності на об’єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено)
Метод нарахування амортизації об’єкта фінансової оренди	– прямолінійний; – зменшення залишкової вартості; – прискореного зменшення залишкової вартості; – кумулятивний; – виробничий
База розподілу загальновиробничих витрат при нормальній потужності	Самостійно обирається підприємством. Як база розподілу можуть використовуватися: – прямі витрати; – обсяги доходів; – прямі витрати на оплату праці; – відпрацьований будівельними машинами та механізмами час тощо
Оцінка об'єкта, одержаного у фінан­сову оренду в орендаря	– за справедливою вартістю; – за теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів

 

Важливою передумовою ефективного обліку основних за­собів є обґрунтування виокремлення об'єктів обліку основ­них засобів. Підприємства мають право визначати за самостій­ний об'єкт обліку окремі конструктивні частини основних за­собів за умови суттєвої відмінності строків їх корисного вико­ристання. Класичним прикладом такого підходу є виокремлення кор­пусу літака та його двигуна як об'єкта обліку. Двигун має екс­плуатаційний строк значно менший, ніж корпус літака, вна­слідок чого він виділяється як окремий об'єкт з метою амортизації. Однак, у практиці формування облікової політики такий порядок, на жаль, застосовується рідко, а інвентарними об'єктами найчастіше визнаються комплекси основних за­собів. Це призводить до негативних наслідків, зокрема, зане­сення об'єкта до визначеної класифікаційної групи стає до­статньо умовним, надходження та вибуття окремих частин об'єкта розглядається як ремонт, а не рух, що значно усклад­нює облік таких операцій. Такий підхід унеможливлює формування достовірної ін­формації про ступінь зносу об'єкта. Усуненню подібних недоліків повинна сприяти оптимальна деталізація об'єктів ос­новних засобів саме на стадії формування облікової політики [174, с. 136].

Наступним елементом облікової політики підприємства щодо основних засобів є самостійне встановлення підприємством строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів слід ураховувати:

– очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

– фізичний та моральний знос, що передбачається;

– правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

У процесі визначення намірів керівництва підприємства щодо використання об'єктів основних засобів мають бути вра­ховані накопичений досвід, ринкова ситуація, стратегічні цілі розвитку та фінансовий стан підприємства. Заплановані стро­ки заміни та оновлення основних засобів підприємства можуть переглядатись у першу чергу за недостатнього обсягу коштів на оновлення, що накопичені до запланованого моменту. Пе­регляд строку використання об'єкта, його ліквідаційної вар­тості та методу амортизації не є зміною облікової політики, а вважається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності» зміною облікової оцінки [174, с. 96].

Дослідження практики формування облікової політики під­приємств свідчить про відсутність навичок визначення строку корисного використання. Прийняття рішення щодо строку ко­рисного використання об'єкта основних засобів можливе шляхом використання наступних способів:

– на підставі накопиченого досвіду підприємства під час експлуатації подібних активів і економічної політики підпри­ємства;

– використання єдиних норм амортизації для об'єктів од­нієї галузі або, наприклад, державної форми власності із за­стосовуванням прямолінійного методу нарахування амортизації: метод створює більше можливостей порівняно із іншими методами, але необхідною умовою є розроблення норм на рівні галузевого міністерства або розпорядчого органу управління державним майном;

– відповідно до технічних документів, що додаються до придбаного об'єкта основних засобів, але недоліком такого способу є неврахування специфіки експлуатації одного й того самого об'єкта у різних умовах [174, с. 198].

Пасько О.В. виокремлює іще один спосіб встановлення строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів – експертний, що на думку вченого допомагає «визначити реальний стан справ на підприємстві» [151].

Крім того, мінімально допустимі строки корисного використання об’єктів необоротних активів, у тому числі основних засобів визначено ст. 145 Податкового кодексу України (табл. 3.4).

Таблиця 3.4