Визначення поняття «облікова політика» у міжнародних та іноземних нормативно-правових актах

Нормативно-правовий акт	Визначення
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» [153]	Облікові політики - конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [214]	Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності
Положення про бухгалтерський облік «Облікова політика організації» (ПБО 1/2008) Російської Федерації [199]	Під обліковою політикою організації розуміється прийнята нею сукупність способів ведення бухгалтерського обліку – первинного спостереження, вартісної оцінки, поточного групування та підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності
Закон Республіки Білорусь «Про бухгалтерський облік та звітність» [171]	Облікова політика – сукупність способів і методів ведення бухгалтерського обліку, які використовуються підприємством

 

Аналізуючи визначення облікової політики у вітчизняних та міжнародних стандартах варто відзначити, що їх спільною особливістю є те, що облікову політику обмежують лише скла­данням та поданням фінансової звітності і не поширюють на питання органі­зації та ведення обліку. «Фінансова звітність є результатом і наслідком веден­ня фінансового обліку і вона може бути повною, об'єктивною і достовірною лише за умови раціональної організації та методики ведення обліку» [227, с. 30]. Такої ж думки дотримуються Т.В. Барановська [10, с. 6], М.І. Кутер [271, с. 543], О.М. Петрук [191, с. 300] та інші.

Визначення поняття «облікова політика», зазначене у Законі Республіки Білорусь «Про бухгалтерський облік та звітність» взагалі не встановлює зв’язку між обліковою політикою та звітністю підприємства і стосується лише процесу ведення бухгалтерського обліку. Визначення поняття «облікова політика» наведене у ПБО «Облікова політика організації» Російської Федерації, із перелічених у табл. 5 є, на нашу думку, більш повним та може бути використаним при удосконаленні визначення поняття «облікова політика» у чинному законодавстві.

Пропонуємо на законодавчому рівні, у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», закріпити наступне визначення облікової політики. Облікова політика підприємства – це система способів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що використовується підприємством для інформаційного забезпечення прийняття економічних рішень та передбачає найбільш достовірне відображення фактів господарської діяльності.

Враховуючи, тенденції розвитку облікової системи у напрямі гармонізації із міжнародними стандартами, можливим також є застосування у визначенні поняття «облікова політика» понять «основи», «домовленості», «правила» та «практика» за умови обов’язкового обґрунтування їх змісту у цьому ж нормативно-правовому документі або роз’ясненні до нього.

Наведені у нормативно-правових актах визначення облікової політики не повною мірою відображають її роль в обліковій системі підприємства та значимість при вирішенні облікових завдань, що ставляться перед нею на практиці.

Важко переоцінити значимість облікової політики в прийнятті економічних рішень, оскільки остання сьогодні є одним із найголовніших інструментів управління підприємством. Наголошуючи на важливість облікової політики, дуже слушно зазначає М.Л. Пятов: «... усі можливі економічні вигоди, які фірма може отримати від ведення бухгалтерського обліку, лежать у сфері облікової полі­тики» [229]. Від вдало сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність управління господарською діяльністю підприємства та стратегія його розвитку у тривалій перспективі [258].

Облікова політика визначає ідеологію економіки підприємства на тривалий період, сприяє посиленню обліково-аналітичних функцій в управлінні підприємством, дає змогу оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у виробничому процесі, ефективно пристосовувати виробничу систему до умов зовнішнього середовища, знизити економічний ризик і добитися успіхів в конкурентній боротьбі. Облікова політика посилює ефективність пристосування господарюючих суб’єктів до змін у конкурентному середовищі та знижує економічні ризики [258].

Пушкар М.С. зазначає, що «облікова політика це конституція підприємства, яка передбачає права і обов’язки системи обліку з приводу формування інформаційних ресурсів для менеджерів» [226, с. 10]. Бутинець Ф.Ф. підкреслює, що «облікова політика підприємства – це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей) [31, с. 10]. На думку В.А. Дерія, під обліковою політикою слід розуміти офіційно затверджене на підприємстві надане державою йому право вибору, з урахуванням його цілей, специфіки діяльності підприємства та чинних правових актів, відповідних методик та форм, техніки ведення бухгалтерського обліку [67, с. 10]. Аналізуючи праці П.Є. Житного [85, с. 4; 87, с. 21], відзначимо, що облікову політику автор розглядає у спрощеному вигляді як вибір форми ведення обліку, та у більш широкому розумінні − як один із методів управління діяльністю суб’єкта господарювання.

Серед переліку важливих завдань бухгалтерського обліку та облікової політики, зокрема, доцільно виділити такі:

– забезпечення збереження майна власника (власників);

– формування інформації власникам і керівництву підприємства для здійснення управління;

– забезпечення власника (власників) інформацією про фінансові результати діяльності підприємства;

– захист інтересів суспільства через загальносуспільне значення обліку [261].

Призначення облікової політики необхідно розглядати щодо призначення самого бухгалтерського обліку, складовою якого вона є. Соколов Я.В. [253, с. 234] виділяє такі завдання бухгалтерського обліку:

1) забезпечення збереження майна підприємства;

2) контроль, який забезпечує ефективне управління підприємством;

3) визначення (квантифікація) фінансових результатів;

4) перерозподіл ресурсів у галузях економіки.

Призначення облікової політики, на думку М.С. Пушкаря та М.Т. Щирби, полягає в:

– упорядкуванні облікового процесу та лібералізації системи обліку на підприємстві;

– формуванні методики обліку майна, капіталу і зобов’язань фактів господарської діяльності та результатів діяльності підприємства на основі загальноприйнятих принципів та правил;

– забезпеченні повною достовірною та неупередженою інформацією менеджменту з метою здійснення ефективного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства та визначення стратегії його розвитку у майбутньому;

– забезпеченні формування та своєчасного надання інформації різним користувачам, яка міститься у фінансовій звітності;

– наданні обліку планомірності та послідовності;

– підвищенні ефективності ведення обліку на підприємстві [227, с. 31].

Міжнародні стандарти фінансової звітності наводять облікові політики, які, дають змогу скласти таку фінансову звітність, яка міститиме доречну та достовірну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. Такі політики не слід застосовувати, якщо вплив їх застосування є несуттєвим. Проте, неприйнятним є робити несуттєві відхилення від Міжнародних стандартів фінансової звітності або залишати їх невиправленими, щоби досягти особливого подання фінансового стану, фінансових результатів діяльності або грошових потоків суб'єкта господарювання.

Вважається, що фінансові звіти, складені з такою метою, відповідають загальним потребам більшості користувачів. А пояснюється це тим, що майже всі користувачі приймають економічні рішення, наприклад, з метою:

а) визначити, коли купувати, утримувати або ж продавати інвестиції в капітал;

б) оцінити управління та підзвітність управлінського персоналу;

в) оцінити спроможність суб'єкта господарювання сплачувати заробітну плату та надавати інші виплати своїм працівникам;

г) оцінити забезпеченість сум, позичених суб'єктові господарювання;

ґ) визначити податкову політику;

д) визначити суми прибутку та суму дивідендів, що підлягають розподілу;

е) підготувати та використовувати статистику національного доходу;

є) регулювати діяльність суб'єктів господарювання [110].

Таким чином, облікова політика покликана створити на кожному конкретному підприємстві таку систему обліку, яка б дала можливість надати фінансовій звітності безумовну інформацію, складену з урахуванням особливостей кожного підприємства. Тобто, облікова політика в першу чергу надає інформацію про особливості ведення бухгалтерського обліку на кожному підприємстві і, крім цього, дозволяє підрозділам підприємства дотримуватися єдиних правил бухгалтерського обліку, в яких враховані особливості діяльності підприємства [191].

За рахунок застосування облікової політики, адекватній потребам господарюючого суб’єкта можна суттєво вплинути на результати діяльності, мати можливість оперативно приймати рішення, здійснювати фінансове та податкове планування. Дуже часто інтереси окремих користувачів не співпадають і вони вимагають різної за змістом інформації, яка б їх влаштовувала. Соколов Я.В. зазначає: «Різні групи осіб, що приймають участь в господарському процесі, переслідують неоднакові цілі, тому вибирають ті інструменти, ті методи обрахування фінансових показників, які їм вигідні» [33, с. 11]. Таким чином, інтереси користувачів інформації звітності здійснюють суттєвий вплив на формування облікової політики та потребують дослідження.

Окремі економісти стверджують, що «суть облікової політики полягає в узгодженні майнових інтересів підприємства і зовнішніх користувачів щодо розкриття облікової інформації. В умовах, коли первинні документи знаходяться у повному розпорядженні підприємства, а допуск до них зовнішніх користувачів практично виключений, підприємство отримує можливості для маніпулювання методами узагальнення первинних даних і підготовки інформації та визначення для себе необхідних фінансових результатів» [73, с. 15-16].

Варто відмітити, що не всі користувачі можуть вливати на зміст інформації. Якщо менеджери підприємства (керівники, головні бухгалтери та інші), які безпосередньо приймають участь у формуванні облікової та звітної інформації, мають можливість через встановлення певних правил облікової політики змінювати на свою користь зміст окремих показників, якщо податкові органи під страхом застосування фінансових санкцій вимагають інформації, складеної виключно за нормами податкового законодавства, то потенційні інвестори, партнери з бізнесу (постачальники, покупці), які не мають впливу на хід діяльності користуються тією інформацією, яку їм подає керівництво підприємства. Не виконує своєї основної функції зовнішній аудит, оскільки він є обов'язковим лише при підтвердженні об'єктивності показників звітності публічних акціонерних товариств [120].

Більшість зовнішніх користувачів облікової інформації не приймають безпосередньої участі в управлінні, однак вони можуть вплинути на результати подальшої діяльності підприємства. Взаємозв’язок інтересів користувачів інформації звітності та складових облікової політики наведено у табл. 1.9.

Таблиця 1.9