Будова і функції відділів головного мозку

Відділ	Будова і функції
Довгастий мозок	Є розширеним продовженням спинного мозку. На задній поверхні має заглиблення – ромбоподібну ямку, у якій знаходяться ядра V-ХІІ пар черепномозкових нервів. Тут містяться центри, які регулюють життєво важливі функції організму – дихання, травлення, серцево-судинну діяльність. Тут замикаються рефлекторні дуги смоктального, жувального, ковтального, слиновидільного, блювотного, чхального, кашльового, моргального рефлексів. Тут знаходиться ретикулярна (сіткоподібна) формація (скупчення нейронів різних розмірів і форм, які розділені великою кількістю волокон), що є початком провідних шляхів, які сполучають різні ядра ЦНС (ретикулярна формація продовжується у мості та середньому мозку). Пошкодження довгастого мозку здебільшого несумісне з життям.
Варолієвий міст	Тут проходять висхідні і низхідні нервові шляхи. Ядра переключають нервові імпульси на мозочок.
Мозочок	Представлений 2 півкулями, які сполучені черв’яком, вкриті корою із сірої речовини (кора має чисельні звивини та борозни). У ядрах оцінюється та інтегрується інформація, що надходить від м’язів, сухожиль, суглобів, вестибулярного апарату, рухових центрів кори великого мозку (завдяки цьому відбувається узгодження та координація всіх рухів організму, підтримується тонус м’язів). Зв’язується з іншими відділами мозку за допомогою провідних шляхів (тяжів нервових волокон).
Середній мозок	У будові розрізняють: - дах – містить чотиригорбикове тіло (верхні горби містять підкіркові центри зору, нижні – слуху); - ніжки – утворені нервовими волокнами, між якими є ядра: червоне ядро – відповідає за відкидання голови і тулуба назад; чорна субстанція – відповідає за тонус скелетних м’язів (при пошкодженні розвивається хвороба Паркінсона); ядра ІІІ-ІV пар черепномозкових нервів. Тут проходять нервові шляхи, які сполучають підкіркові центри зору, слуху, м’язового тонусу.
Проміжний мозок	У будові розрізняють: - таламус (зорові горби) – тут аналізуються нервові імпульси, які надходять по чутливих нейронах, і переключаються на відповідні зони кори великого мозку, а також на ядра мозочка, середнього мозку, гіпоталамуса; тут міститься центр больової чутливості; - гіпоталамус (підзорогорбова ділянка) – включає сірий горб, соскоподібне тіло і лійку, на кінці якої міститься гіпофіз (залоза внутрішньої секреції); керує вегетативними реакціями організму; виробляє біологічно активні речовини; регулює діяльність гіпофіза; - епіфіз (шишкоподібне тіло) – є залозою внутрішньої секреції. У проміжному мозку містяться ядра І-ІІ пар черепномозкових нервів.
Великий мозок(великі півкулі)	Представлений 2 півкулями, які сполучені мозолистим тілом. Великі півкулі вкриті корою із сірої речовини, яка має чисельні звивини та борозни (найглибшими борознами є: бічна, центральна, потилично-тім’яна, які ділять кору кожної півкулі на частки: лобову, тім’яну, скроневу, потиличну). Кора налічує понад 10^9 нейронів, які утворюють 6 шарів: - молекулярний; - зовнішній зернистий; - зовнішній пірамідний; - внутрішній зернистий; - внутрішній пірамідний; - поліморфний. У корі розрізняють зони (вищі нервові центри): - чутливі (сенсорні) – під час їхнього збудження виникають певні відчуття: слухова зона – міститься у скроневій частці; зорова зона – міститься у потиличній частці; смакова зона – міститься у скроневій частці; нюхова зона – міститься у скроневій частці; зона шкірної і суглобово-м’язової чутливості – міститься у тім’яній частці; - рухові (моторні) – їхнє збудження зумовлює скорочення відповідних груп м’язів; містяться у лобовій і тім’яній частках; - асоціативні – формують нервові імпульси з урахуванням минулого досвіду і пов’язують між собою різні зони; з їхньою діяльністю пов’язані вищі психічні функції (пам'ять, мова, мислення, свідомість, регулювання поведінки); знаходяться у різних частках кори. Кора є матеріальною основою психічної діяльності людини, вона об’єднує діяльність всієї НС на умовно-рефлекторному рівні. У білій речовині півкуль містяться скупчення сірої речовини – базальні ганглії або підкіркові ядра (забезпечують координацію окремих видів рефлекторних реакцій): - смугасте тіло – координує рухові рефлекси і вегетативні функції організму, внаслідок чого вони відбуваються узгоджено; - бліда куля – об’єднуючись із ретикулярною формацією стовбура головного мозку, спрямовує нервові імпульси до рухових нейронів спинного мозку. Кора і підкірка тісно взаємодіють, утворюючи одну функціональну систему (керівна роль належить корі).

 

 

Порушення діяльності нервової системи

1. Епілепсія – зумовлюється різними чинниками (пухлиною чи абсцесом головного мозку, травмою голови, порушенням хімічного балансу); проявляється епілептичними нападами, які супроводжуються втратою свідомості та мимовільними рухами.

2. Розсіяний склероз – розвивається внаслідок ураження мієлінових оболонок нервових волокон у головному мозку; проявляється у погіршенні зору, частковому паралічі, порушенні ходи.

3. Деменція – розвивається внаслідок закупорювання кровоносних судин головного мозку в осіб похилого і старечого віку; виявляється у погіршенні пам’яті, порушенні довільної регуляції актів сечовипускання та дефекації.

4. Мігрень – розвивається внаслідок звуження кровоносних судин головного мозку; проявляється головним болем, запамороченням, порушенням зору, іноді нудотою та блюванням.

5. Хвороба Паркінсона – розвивається внаслідок порушення регуляції рухової активності (порушення функцій смугастого тіла та чорної субстанції); виявляється у збідненні рухів мімічних м’язів, порушенні ходи, тремтінні рук.

6. Інсульт – крововилив у мозок; спричиняється зменшенням еластичності судин, різким підвищенням кров’яного тиску.

7. Енцефаліт – вірусна інфекція тканини головного мозку; може призводити до смерті або стійкого порушення функцій мозку (переносником є тайговий кліщ).

8. Менінгіт – вірусна або бактеріальна інфекція оболонок головного мозку.

9. Абсцес мозку – утворення на поверхні або у тканині мозку, спричинене бактеріальною інфекцією.

10. Гліома – злоякісна пухлина у головному мозку із гліальних клітин (клітин нейроглії); розвивається на поверхні або у тканині мозку.

11. Неврома – пухлинне (регенеративне) розростання нервової тканини (найчастіше розвивається на нервах).

12. Неврит – запалення нерва.

13. Неврози – порушення вищої нервової діяльності, пов’язані з функціональними змінами у головному мозку:

- неврастенія – порушення гальмівних процесів у мозку; виявляється у підвищеній збудливості, дратівливості; різкій зміні вегетативних реакцій організму;

- психастенія – порушення процесів збудження у мозку; виявляється у бідності емоцій і образного мислення, невпевненості, нерішучості;

- істерія – переважання підкіркової діяльності над діяльністю кори (пріоритет емоцій); виявляється у виникненні істеричних нападів, частих змінах настрою;

- невроз нав’язливих станів – виникнення у свідомості людини настирливих спогадів, страхів, потягів (часто зумовлюється перевтомою).

 

 

ЕНДОКРИННА СИСТЕМА

 

Є три види залоз:

- залози зовнішньої секреції (екзокринні) – мають протоки і виділяють секрети назовні або в порожнини органів (потові, сальні, молочні, пахучі, слизові, слинні, шлункові, кишкові, печінка);

- залози внутрішньої секреції (ендокринні) – не мають протоків і виділяють секрети (гормони) безпосередньо в кров (гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, прищитоподібна, надниркові);

- залози змішаної секреції – одні секрети виділяють через протоки назовні або в порожнини органів, а інші (гормони) – безпосередньо в кров (підшлункова, статеві).

Ендокринна система – сукупність залоз внутрішньої секреції.

Гормони – біологічно активні речовини різної хімічної природи, які в невеликих кількостях істотно впливають на функції організму (є факторами гуморальної регуляції).

 

Залоза	Гормони	Ефекти
Гіпоталамус (не є ендокринною залозою)	ліберини, статини (не гормони)	Регулюють секрецію гормонів гіпофіза.
окситоцин, вазопресин	Секретуються задньою часткою гіпофіза.
Гіпофіз (задня частка)	окситоцин	Стимулює скорочення матки при пологах і виділення молока.
вазопресин (анти-діуретичний гормон)	Регулює діурез (утворення вторинної сечі).
Гіпофіз (передня частка)	фолікулостимулюючий гормон (ФСГ)	Стимулює ріст яйцевих фолікулів у жінок і сперматогенез у чоловіків.
лютеінізуючий гормон (ЛГ)	Стимулює секрецію статевих гормонів сім’яниками і яєчниками.
пролактин	Стимулює утворення молока.
тиреотропний гормон (ТТГ)	Стимулює секрецію гормонів щитовидної залози.
адренокортикотропний гормон (АКТГ)	Стимулює секрецію гормонів надниркових залоз.
соматотропний гормон (СТГ, гормон росту)	Стимулює білковий синтез, впливає на ріст кісток. При гіпофункції в дитячому віці розвивається карликовість. При гіперфункції в дитячому віці – гігантизм. При гіперфункції в дорослому віці – акромегалія (розростання окремих частин тіла).
Епіфіз(шишкоподібна залоза)	мелатонін	Регулює добові біоритми, впливає на пігментацію шкіри (синтез меланіну).
Щитоподібна залоза	трийодтиронін (Т3), тироксин (Т4)	Регулюють основний обмін, процеси росту і розвитку організму. При гіпофункції в дитячому віці розвивається кретинізм (затримка фізичного і психічного розвитку). При гіпофункції в дорослому віці – мікседема (зниження інтенсивності обміну). При гіперфункції в дорослому віці – базедова хвороба (підвищення інтенсивності обміну). При нестачі йоду в їжі відбувається розростання залози – зоб (ендемічна проблема на Прикарпатті).
Прищитоподібна залоза (4 частки у тканині щитоподібної залози)	паратгормон	Регулює вміст Са і Р в плазмі крові. При гіпофункції виникають судоми, які можуть спричинити зупинку дихання. При гіперфункції відбувається руйнування скелета.
Надниркові залози (мозковий шар)	адреналін	Підвищує частоту і силу серцевих скорочень. Є медіатором симпатичного відділу вегетативної НС.
норадреналін	Стимулює загальне звуження артерій і підвищення тиску крові. Є медіатором симпатичного відділу вегетативної НС.
Надниркові залози (кірковий шар)	кортикостероїди: - мінералокортикоїди (альдостерон) - глюкокортикоїди (кортизон)	Регулюють обмін речовин, зумовлюють адаптацію організму до стресу. Регулюють водно-сольовий обмін.   Впливають на обмін білків, жирів, вуглеводів.   При гіпофункції наднирників розвивається Аддісонова хвороба (порушення обміну).
андрогени (у жінок), естрогени (у чоловіків)	Тестостерон у жінок впливає на лібідо.
Підшлункова залоза (острівки Лангерганса)	інсулін (синтезується β-клітинами)	Знижує рівень глюкози в крові (сприяє перетворенню глюкози в глікоген). При гіпофункції розвивається цукровий діабет.
глюкагон (синтезується α-клітинами)	Підвищує рівень глюкози в крові (сприяє перетворенню глікогену в глюкозу).
Статеві залози (сім’яники)	андрогени (тестостерон)	Впливають на розвиток вторинних чоловічих ознак і на репродуктивні функції.
Статеві залози (яєчники)	естрогени: - естрадіол (синтезується у фолікулах) - прогестерон (синтезується у жовтому тілі)	Впливають на розвиток вторинних жіночих ознак і на репродуктивні функції, регулюють менструальний цикл. Регулює процеси підготовки матки до імплантації.   Регулює процеси росту та розвитку матки і зародка (плода), затримує дозрівання наступного фолікула.
Шлунок (не є ендокринною залозою)	гастрин (гормоноподібна речовина)	Впливає на секрецію шлункового соку.
Дванадцятипала кишка (не є ендокринною залозою)	секретин (гормоноподібна речовина)	Впливає на секрецію панкреатичного соку.
Плацента (є тимчасовою ендокринною залозою)	плацентарний лактоген	Стимулює ріст молочних залоз.
хоріонічний гонадотропін	Підтримує жовте тіло.

Стрес – комплекс однотипних реакцій організму, спрямований на переборення шкідливої дії надзвичайних подразників.

Стресори (стрес-фактори) – фактори, які викликають стрес.

Особливе значення у розвитку стресу мають гіпофіз і кірковий шар наднирників (зумовлюють адаптаційний синдром).

Стадії розвитку стресу:

- реакція тривоги – активізується симпатичний відділ вегетативної НС; гіпоталамус через ліберини впливає на гіпофіз; гіпофіз посилює секрецію АКТГ; АКТГ стимулює секрецію гормонів наднирниками; організм готується до подолання негативних чинників;

- стадія опору – мобілізуються ресурси організму для подолання стресової ситуації;

- стадія виснаження – при успішному опорі і припиненні дії стресорів ця стадія відсутня; має місце при тривалій дії стресорів і може призвести до психічних розладів (депресії).

 

Гіпоталамус – вищий інтегративний центр нервових (вегетативних, соматичних) і ендокринних функцій (пов’язує діяльність нервової та ендокринної систем); відповідає за реалізацію складних гомеостатичних реакцій і є основною ланкою системи адаптації організму до довкілля.

 

 

ОПОРНО-РУХОВА СИСТЕМА

 

До опорно-рухової системи належать: скелет, зв’язки, суглоби, м’язи.

Скелет утворений кістковою, хрящовою і щільною сполучними тканинами. Виконує функції:

- забезпечення опори (кістки виконують роль важелів під час скорочення м’язів);

- захисту внутрішніх органів (мозок, серце, легені тощо);

- кровотворну (у губчастій кістковій тканині міститься червоний кістковий мозок);

- депонування мінеральних солей.

М’язи утворені поперечносмугастою (скелетною) мускулатурою і щільною сполучною тканиною. Виконують функцію руху (змінюють положення кісток, до яких кріпляться).

 

Скелет

 

Включає близько 200 кісток.

Класифікація кісток:

- довгі (трубчасті) – у будові розрізняють:

o тіло (діафіз) – порожнистий стрижень, утворений компактною кістковою тканиною, вкритий окістям (щільною сполучною тканиною), заповнений жовтим кістковим мозком (жироподібною речовиною);

o головки (епіфізи) – утворені губчастою кістковою тканиною, вкриті окістям (суглобові поверхні вкриті гіаліновим хрящем);

o проміжні зони між тілом і головками (метафізи) – у дітей утворені хрящовою тканиною і є зоною росту кісток;

належать: плечова, ліктьова, променева, стегнова, велика та мала гомілкові кістки;

- короткі – утворені губчастою кістковою тканиною, вкриті окістям (суглобові поверхні вкриті гіаліновим хрящем); належать: хребці, кістки зап’ястка, передплесна;

- пласкі (широкі) – утворені губчастою кістковою тканиною, вкриті окістям (суглобові поверхні вкриті гіаліновим хрящем); належать: лопатки, ребра, грудина, кістки таза, черепа.

У довжину кістка росте за рахунок поділу клітин хрящової тканини на її кінцях, у ширину – за рахунок окістя.

Види з’єднання кісток:

- нерухомі:

o зрощення – між клубовою, сідничною і лобковою кістками таза;

o шви – між кістками мозкового відділу черепа;

- напіврухомі (напівсуглоби) – між хребцями;

- рухомі (суглоби):

o плоскі – дозволяють тільки незначне ковзання кісток (суглоби між кістками зап’ястка, передплесна);

o одноосьові (циліндричні, блокоподібні)– рухи відбуваються в одній площині (ліктьовий суглоб, суглоби між фалангами пальців);

o двоосьові (еліпсоподібні, сідлоподібні)– рухи відбуваються у двох площинах (колінний суглоб);

o багатоосьові (кулясті)– рухи відбуваються у різних площинах (плечовий, кульшовий суглоби).

Суглобові поверхні кісток мають відповідну форму і вкриті гладеньким хрящем. Кістки в суглобі з’єднані зв’язками. Зовні суглоб оточений суглобовою сумкою (капсулою зі щільної сполучної тканини). Із суглобової сумки в порожнину суглоба виділяється суглобова рідина, яка зменшує тертя при рухах.

Будова скелета людини

 

Основні частини	Відділи	Кістки
Череп (скелет голови; більшість кісток – пласкі, сполучені швами)	мозковий відділ   лицьовий відділ	1 лобова, 2 тім’яні, 2 скроневі, 1 потилична (має великий потиличний отвір), 1 клиноподібна. 2 виличні, 2 сльозові, 2 піднебінні, 2 носові, 2 нижні носові раковини, 2 верхньощелепні, 1 решітчаста, 1 під’язикова, 1 леміш, 1 нижньощелепна (єдина рухома кістка черепа).
Хребет (частина скелета тулуба; складається з 33-34 коротких кісток – хребців, що сполучаються між собою напіврухомо або зростаються)	шийний відділ грудний відділ поперековий відділ крижовий відділ куприковий відділ	7 хребців (1ий – атлант – не має тіла, а має дві дуги; 2ий – епістрофей – має зубоподібний відросток, яким з’єднується з атлантом). 12 хребців, до яких напіврухомо кріпляться ребра (ребра з’єднуються з грудиною, утворюючи грудну клітку). 5 хребців (наймасивніші). 5 хребців (зростаються, утворюючи крижі, до яких кріпиться таз). 4-5 хребців (зростаються, утворюючи куприк). Кожен хребець має тіло, дугу і відростки (найдовший з них – остистий, що відходить від середини дуги назад); між тілом і дугою є хребцевий отвір (через нього проходить спинний мозок); між тілами сусідніх хребців є хрящові міжхребцеві диски.
Грудна клітка (частина скелета тулуба; складається з пласких кісток)	грудина ребра	Непарна кістка. 12 пар; кожне ребро має кісткову і хрящову частини; кістковими частинами ребра напіврухомо кріпляться до грудних хребців; 1-7 пари – хрящами з’єднані з грудиною, 8-10 пари – хрящами приєднані до ребер, розташованих вище, 11-12 пари – закінчуються вільно.
Скелет верхніх кінцівок: скелет вільної верхньої кінцівки (парний)     скелет пояса верхніх кінцівок	плече передпліччя кисть: - зап’ясток - п’ясток - фаланги пальців	Плечова кістка (довга). Ліктьова і променева кістки (довгі).   8 коротких кісток (горохоподібна, тригранна, півмісяцева, човноподібна, гачкувата, головчаста, мала трапецієподібна, велика трапецієподібна). 5 коротких кісток. Короткі кіски 5 пальців (великий палець має 2 фаланги, інші – по 3). 2 лопатки (пласкі кістки трикутної форми; на кожній є заглибина, в яку входить головка плечової кістки), 2 ключиці (пласкі кістки S-подібної форми; з’єднуються з лопатками і грудиною).
Скелет нижніх кінцівок: скелет вільної нижньої кінцівки (парний)   скелет пояса нижніх кінцівок (таз)	стегно гомілка стопа: - передплесно (заплесно) - плесно - фаланги пальців	Стегнова кістка (довга), надколінок (коротка). Велика і мала гомілкові кістки (довгі).   7 коротких кісток (п’яткова, надп’яткова, човноподібна, кубоподібна, 3 клиноподібні). 5 коротких кісток. Короткі кіски 5 пальців (великий палець має 2 фаланги, інші – по 3). 2 тазові кістки, що приростають до крижового відділу хребта (пласкі кістки, кожна з яких утворена зрощеними клубовою, сідничною та лобковою кістками; спереду сполучені напіврухомо лобковим симфізом; на кожній є заглибина – кульшова западина, в яку входить головка стегнової кістки).

Особливості скелета людини:

- мозковий відділ черепа значно більший, ніж лицьовий (у зв’язку з розвитком головного мозку);

- нижня щелепа має підборідний виступ (у зв’язку з розвитком членороздільної мови);

- хребет має 4 вигини: шийний, грудний, поперековий, крижовий (служать для амортизації при прямоходінні);

- грудна клітка розширена в боки (у зв’язку з прямоходінням);

- з’єднання кісток кисті дуже рухливі; великий палець протистоїть іншим (у зв’язку з трудовою діяльністю);

- кістки таза і вільної нижньої кінцівки масивні (утримують масу тіла при прямоходінні);

- таз має форму чаші (підтримує внутрішні органи при прямоходінні);

- стопа має склепіння (служить для амортизації при прямоходінні).

 

М’язи

Є понад 600 скелетних м’язів. Їх маса становить близько 45% від загальної маси тіла. Утворені поперечносмугастою мускулатурою (м’язові волокна зібрані в пучки). Крім м’язових волокон до складу м’язів входять кровоносні судини і нервові волокна. Пучки м’язових волокон вкриті сполучнотканинними оболонками. Зовні м’яз вкритий оболонкою із щільної сполучної тканини – фасцією. Фасція переходить в сухожилля, яким м’яз кріпиться до кістки.

У будові м’яза розрізняють активну частину (тіло) і пасивну частину (сухожилля).

Види скелетних м’язів за будовою:

- довгі (веретеноподібної форми) – містяться на кінцівках;

- короткі – містяться між хребцями, ребрами;

- широкі – містяться на тулубі.

Види скелетних м’язів за функціями:

- згиначі і розгиначі – згинають і розгинають суглоби;

- відвідні і привідні – відводять вбік і приводять у вихідне положення кінцівки;

- обертачі – забезпечують обертальні рухи.

 

Скелетна мускулатура людини

 

Групи м’язів	Підгрупи м’язів	М’язи
М’язи голови	м’язи мозкового відділу   м’язи лицьового відділу: - жувальні - мімічні (одним кінцем кріпляться до шкіри обличчя)	Ремінний м’яз голови, півостьовий м’яз голови, верхній косий м’яз голови, нижній косий м’яз голови, задній великий прямий м’яз голови, задній малий прямий м’яз голови, скронево-тім’яний м’яз (всі парні), потилично-лобовий м’яз (непарний).     Великий виличний м’яз (парний). М’яз-зморщувач брови, коловий м’яз ока, носовий м’яз, підшкірний м’яз шиї (всі парні), коловий м’яз рота (непарний).
М’язи шиї		Драбинчастий м’яз, грудинно-під’язиковий м’яз, лопатково-під’язиковий м’яз, грудинно-ключично-сосковий м’яз, грудинно-щитоподібний м’яз, ремінний м’яз шиї, трапецієподібний м’яз (всі парні).
М’язи тулуба	м’язи грудної клітки м’язи живота м’язи спини	Підключичний м’яз, малий грудний м’яз, великий грудний м’яз, передній зубчастий м’яз, найдовший м’яз грудної клітки, зовнішні міжреберні м’язи, внутрішні міжреберні м’язи (всі парні). Прямий м’яз живота, внутрішній косий м’яз живота, зовнішній косий м’яз живота (всі парні). Найширший м’яз спини, надостьовий м’яз, підостьовий м’яз, остьовий м’яз, малий ромбоподібний м’яз, великий ромбоподібний м’яз, малий круглий м’яз, великий круглий м’яз, м’яз-випрямляч хребта, м’яз-підіймач лопатки (всі парні).
М’язи кінцівок	м’язи верхніх кінцівок м’язи нижніх кінцівок	Дельтоподібний м’яз, двоголовий м’яз плеча, триголовий м’яз плеча, плечовий м’яз, ліктьовий м’яз, м’язи-згиначі (розгиначі) кисті і пальців (всі парні). Великий сідничний м’яз, гребінний м’яз, двоголовий м’яз стегна, чотириголовий м’яз стегна, медіальний широкий м’яз, латеральний широкий м’яз, півсухожилковий м’яз, підколінний м’яз, литковий м’яз, кравецький м’яз, довгий малогомілковий м’яз, короткий малогомілковий м’яз, передній великогомілковий м’яз, задній великогомілковий м’яз, камбалоподібний м’яз, м’язи-згиначі (розгиначі) стопи і пальців (всі парні).