Захворювання серцево-судинної системи 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Захворювання серцево-судинної системи



Захворювання серця

  1. Стенокардія – порушення коронарного кровообігу (недостатність живлення міокарда), яке призводить до стискаючого болю у грудній клітці.
  2. Інфаркт міокарда – змертвіння (некроз) частини м’язових волокон серця (спричиняється порушенням коронарного кровообігу).
  3. Міокардит – запалення міокарда (спричиняється вірусною інфекцією).
  4. Перикардит – запалення перикарда (спричиняється вірусною інфекцією).
  5. Серцева недостатність – неспроможність серця ефективно працювати (супроводжується кащлем, задишкою, набряками).
  6. Стеноз серцевого клапана – звуження отвору серцевого клапана.
  7. Недостатність серцевого клапана – незмикання стулок серцевого клапана.
  8. Аритмія – порушення серцевого ритму.

Захворювання судин

  1. Дистонія – порушення тонусу судин.
  2. Гіпертонічна хвороба (гіпертензія) – підвищення артеріального тиску.
  3. Інсульт – порушення мозкового кровообігу, що призводить до крововиливу в мозок (спричиняється зменшенням еластичності судин і різким підвищенням тиску).
  4. Атеросклероз – ущільнення стінок артерій, зменшення їхнього просвіту, утворення внутрішніх наростів – атеросклеротичних бляшок (призводить до утворення тромбів).
  5. Варикозне розширення вен – нерівномірне розширення вен внаслідок слабкості венозних стінок.
  6. Аневризма – випинання стоншеної стінки артерії.
  7. Тромбоз – утворення тромбів у просвітах неушкоджених судин (спричиняється наявністю атеросклеротичних бляшок або запаленням стінок судин).
  8. Тромбофлебіт – запалення стінок вен з утворенням тромбів у їхніх просвітах.
  9. Емболія – відрив тромбу (його елементів) з місця утворення і закупорка ним серця чи важливих кровоносних судин.

Види кровотеч:

- зовнішні:

o капілярна – не призводить до значної втрати крові, легко зупиняється; при наданні ПМД рану знезаражують і накладають чисту пов’язку;

o венозна – може призвести до значної втрати крові (кров має темно-червоний колір, витікає рівномірно); при наданні ПМД рану знезаражують і накладають тиснучу пов’язку;

o артеріальна – може призвести до значної втрати крові (кров має яскраво-червоний колір, витікає пульсуючим струменем); при наданні ПМД притискають судину вище місця поранення (накладають джгут чи закрутку на 1-2 год.) і хворого негайно доправляють до лікарні;

- внутрішні – у черевну порожнину, грудну порожнину, порожнину черепа (є особливо небезпечними); при наданні ПМД забезпечують нерухоме положення хворого і до ймовірного місця кровотечі прикладають холодний компрес.

ЛІМФАТИЧНА СИСТЕМА

 

Лімфатична система – розгалужена сітка лімфатичних судин (до складу лімфатичної системи належать ще лімфатичні вузли, селезінка і тимус (вилочкова залоза)).

Тканинна рідина виконує роль зв’язуючої ланки між клітинами і кров’ю. Вона постійно відфільтровується кровоносними капілярами в їхньому артеріальному відділі і повертається у капіляри в їхньому венозному відділі. Але частина тканинної рідини відтікає у сліпо замкнені лімфатичні капіляри, які переходять у більші лімфатичні судини, що відводять лімфу до двох найбільших лімфатичних проток:

- права лімфатична протока – збирає лімфу із 1/4 частин тіла (правої верхньої) і впадає у праву підключичну вену;

- грудна лімфатична протока – збирає лімфу із 3/4 частин тіла і впадає у ліву підключичну вену;

Лімфа за хімічним складом подібна до плазми крові, містить клітини – лімфоцити (різновидність лейкоцитів). Тече повільно. У лімфатичних судинах є кишенькові клапани, які забезпечують односторонній рух лімфи.

На шляху лімфатичних судин є лімфатичні вузли, утворені ретикулярною лімфоїдною тканиною і вкриті сполучнотканинною оболонкою (у них відбувається розвиток лімфоцитів, затримуються і знешкоджуються чужорідні речовини, мікроорганізми). Вузли розміщені групами (пахвові, шийні, підщелепні, підколінні, бронхолегеневі тощо).

Якщо лімфоутворення перевищує лімфовідтік, то утворюються набряки.

Збільшення лімфатичних вузлів свідчить про наявність інфекційного захворювання.

 

Кров, лімфа і міжклітинна рідина складають внутрішнє середовище організму.

Гомеостаз – здатність організму за допомогою нейрогуморальної регуляції підтримувати властивості внутрішнього середовища (біохімічний склад, температуру, осмотичний тиск рідин, рН рідин тощо) на певному відносно сталому рівні.


ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

Зовнішнє дихання (газообмін) – сукупність процесів, внаслідок яких відбувається поглинання організмом кисню і виділення вуглекислого газу.

Внутрішнє дихання – окиснювальні процеси в клітинах, внаслідок яких виділяється енергія.

Дихальна система забезпечує зовнішнє дихання (газообмін), а також виконує функції: видільну (з видихуваним повітрям виділяється CO2); захисну (зігріває чи охолоджує повітря, очищує його від сторонніх часток, знешкоджує мікроорганізми та їхні токсини); містить голосовий апарат (бере участь в утворенні звукової мови).

До складу дихальної системи входять:

- дихальні (повітроносні) шляхи – мають у стінках кістковий чи хрящовий скелет; їхня слизова оболонка покрита війчастим епітелієм (утворює слизовійковий «ескалатор»: слиз, що виробляється клітинами слизової оболонки, затримує дрібні пилові частки, знищує мікроорганізми, знешкоджує токсини; війки епітелію видаляють відпрацьований слиз, здійснюючи коливні рухи у напрямку до носоглотки); до дихальних шляхів належать: носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи.

- легені – парний орган, який виконує функцію газообміну:

 

Органи дихальної системи

 

Орган Будова Функції
Носова порожнина Має кісткові і хрящові стінки, вистелені товстою слизовою оболонкою з густою сіткою кровоносних судин. Назовні відкривається парними отворами – ніздрями, навколо яких є волоски. Кожна половина поділяється на 3 поздовжні щілини – носові ходи (верхній, середній, нижній). У верхніх носових ходах містяться закінчення нюхового нерва. До нижніх носових ходів відкриваються носослізні канали. Сполучається з приносовими пазухами: парними лобними, верхньощелепними (гайморовими), решітчастими і непарною клиноподібною. Містить аденоїдний мигдалик, утворений лімфоїдною тканиною. Сполучається з носоглоткою парними отворами – хоанами. Волоски у ніздрях затримують великі пилові частки. Сітка капілярів у слизовій оболонці забезпечує зігрівання (охолодження) вдихуваного повітря. Мигдалик виконує імунні функції. Носова порожнина містить слизовійковий «ескалатор». Є органом нюху.
Носоглотка Є носовою частиною глотки. Містить піднебінні мигдалики, утворені лімфоїдною тканиною. Звідси за умови опущеного м’якого піднебіння і піднятого надгортанного хряща повітря надходить до гортані. Слизовійковий «ескалатор» відводить відпрацьований слиз до травного тракту. Мигдалики виконують імунні функції.
Гортань Має форму лійки. Її скелет утворений непарними перснеподібним і щитоподібним та парним черпакуватим хрящами, які з’єднані суглобами, зв’язками, м’язами. Надгортанний хрящ (надгортанник) закриває вхід у гортань при ковтанні. У місці з’єднання щитоподібного хряща і двох черпакуватих хрящів міститься голосовий апарат, який включає 2 пари зв'язок – присінкові і голосові, між якими є голосова щілина. Містить слизовійковий «ескалатор». Голосовий апарат бере участь в утворенні голосу (коли повітря проходить крізь голосову щілину, зв’язки коливаються; чим більша частота коливань, тим вищий голос).
Трахея Має форму трубки. Її скелет утворений хрящовими незамкненими кільцями. До м’якої частини трахеї прилягає стравохід. Розгалужується на 2 бронхи. Містить слизовійковий «ескалатор».  
Бронхи Мають вигляд трубок. Їхній скелет утворений хрящовими півкільцями. Розгалужуючись у легенях, бронхи утворюють бронхіальне дерево: 2 головні бронхи спочатку розділяються на часткові бронхи (правий – на 3, лівий – на 2), потім – на сегментарні бронхи. Найдрібніші розгалуження бронхів – бронхіоли. Стінки бронхіол не містять хрящів (утворені еластичними волокнами і гладенькими м’язами). Містять слизовійковий «ескалатор».  
Легені Парний орган, форма якого відповідає внутрішній поверхні грудної клітки. Кожна легеня має 3 поверхні: діафрагмальну, реберну і присередню. На присередній поверхні є легеневі ворота (місце, де проходять головні бронхи, легеневі артерії, вени, лімфатичні судини, нерви). Легені розділені на частки (права – на 3, ліва – на 2), частки діляться на сегменти, а сегменти – на часточки. Часточки містять бронхіоли, оточені гронами легеневих пухирців – альвеол, які обплетені кровоносними капілярами і вистелені плівкою (підтримує склепіння альвеол). Загальна площа внутрішньої поверхні альвеол становить близько 100 м2. Сполучнотканинна оболонка (плевра) вкриває зовнішню поверхню легень (легенева плевра) і вистилає внутрішні стінки грудної порожнини (пристінкова плевра). Між двома листками плеври є плевральна порожнина, яка містить незначну кількість рідини (забезпечує ковзання при дихальних рухах). Права і ліва частини плевральної порожнини ізольовані. В альвеолах відбувається обмін газів між венозною кров’ю капілярів і альвеолярним повітрям. Газообмін проходить шляхом дифузії, в основі якої лежить різниця парціальних тисків О2 і СО2 по обидві сторони альвеолярної стінки. Плівка, яка вистилає альвеоли, виконує функцію знищення мікроорганізмів, знешкодження токсинів.  

 

Механізм дихальних рухів:

- вдих – скорочуються зовнішні міжреберні м’язи і діафрагма; збільшується об’єм грудної порожнини (відповідно, і легень); тиск повітря у легенях стає меншим від атмосферного; повітря заходить у легені через відкриті дихальні шляхи;

- видих – розслаблюються зовнішні міжреберні м’язи і діафрагма; зменшуються об’єм грудної порожнини (відповідно, і легень); тиск повітря у легенях стає більшим від атмосферного; повітря виходить із легень через відкриті дихальні шляхи.

Крім діафрагми і зовнішніх міжреберних м’язів, участь у дихальних рухах беруть: внутрішні міжреберні м’язи, м’язи черевного пресу і плечового поясу.

Кількість дихальних рухів у дорослої людини за відносного спокою становить 16 за хвилину.

 

Склад атмосферного, альвеолярного та видихуваного повітря відрізняється:

- у атмосферному повітрі, яке потрапляє до органів дихання під час вдиху, міститься 21% O2, 0,03% CO2;

- в альвеолярному повітрі міститься 14,5% O2, 6% CO2;

- у повітрі, яке виходить із органів дихання під час видиху, міститься 16,5% O2, 4,5% CO2.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 169; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.134.104.173 (0.009 с.)