Будова і функції органів сечовидільної системи

До органів сечовидільної системи належать: нирки, сечоводи (сечопроводи), сечовий міхур, сечівник (сечовивідний канал).

 

Орган	Будова і функції
Нирки	Парні органи бобоподібної форми. Розміщені біля задньої стінки черевної порожнини на рівні 2 поперекового хребця. Вкриті щільною сполучнотканинною капсулою. Оточені шаром жирової тканини. На ввігнутому боці нирки – ниркові ворота (місце, де проходять ниркова артерія, ниркова вена, нерви, лімфатичні судини, виходить сечовід). У будові нирки розрізняють 2 шари: - кірковий (зовнішній, темніший, містить нефрони); - мозковий (внутрішній, світліший, містить протоки, зібрані в групи – піраміди; верхівки пірамід відкриваються випинаннями (сосочками) в порожнину – ниркову миску, яка сполучається із сечоводом). Нефрон – основна структурна і функціональна одиниця нирки (одна нирка містить біля 1 млн. нефронів). До складу нефрона входять: - капсула Шумлянського-Боумена (двостінне бокалоподібне утворення); - капілярний клубочок (міститься всередині капсули; капіляри клубочка утворюються розгалуженням приносної артеріоли і зливаються у виносну артеріолу); - звивистий каналець (відходить від капсули, складається з 3 частин: канальця І порядку, петлі Генле (заходить у мозковий шар нирки), канальця ІІ порядку); - капілярна сітка (оточує звивистий каналець; капіляри сітки утворюються розгалуженням виносної артеріолиі зливаються у венулу). Звивисті канальці кількох нефронів сполучаються зі збиральною (збирною) трубкою. Збиральні трубки зливаються у протоки, які відкриваються у ниркову миску. У нефроні відбувається утворення сечі: - первинна сеча відфільтровується із крові, яка проходить через капілярний клубочок, у порожнину капсули Шумлянського-Боумена (пізніше потрапляє у звивистий каналець); фільтрація відбувається за допомогою особливих клітин, які лежать на поверхні капілярів у клубочку – подоцитів (між подоцитами є фільтраційні щілини); до складу первинної сечі входять: вода (велика кількість), азотисті сполуки (переважно сечовина), іони мінеральних солей, глюкоза, амінокислоти, вітаміни; первинної сечі утворюється 150-180 л на добу; - вторинна сеча утворюється із первинної у звивистому канальці: значна частина води, глюкоза, амінокислоти, вітаміни, деякі іони мінеральних солей всмоктуються (активно реабсорбуються) у кров через стінки канальця і капілярів капілярної сітки; вторинної сечі утворюється 1,5-1,8 л на добу.
Сечоводи (сечо-проводи)	Дві м’язові трубки довжиною близько 30 см. Внутрішня поверхня має велику кількість вісцерорецепторів. По сечоводах сеча відводиться у сечовий міхур.
Сечовий міхур	Порожнистий м’язовий орган, здатний до розтягу (місткість досягає 750 мл). Внутрішня поверхня має велику кількість вісцерорецепторів. Є резервуаром для збирання сечі. Сполучений із сечівником (у місці виходу сечівника є 2 сфінктери). Бере участь у виведенні сечі з організму (сечовиведення регулюється рефлекторно: вісцерорецептори реагують на розтяг, дуги рефлексів проходять через крижовий відділ спинного мозку, в результаті м’язи міхура скорочуються, сфінктери розслаблюються – відбувається сечовипускання; у людини з 2-3 років життя встановлюється довільне сечовиведення).
Сечівник (сечо-вивідний канал)	Канал, через який виводиться сеча. У чоловіків є одночасно і частиною статевих шляхів (сечостатевий канал); має 3 частини: передміхурову (у неї відкриваються сім’явиносні протоки), перетинчасту, губчасту (найдовша). У жінок короткий з широким просвітом.

 

Регуляція діяльності нирок

Зміна характеристик ниркового кровообігу здійснюється за допомогою нейрогуморальних механізмів, які запускаються при найменших змінах осмотичного тиску в тканинах. Процес реабсорбції (зворотного всмоктування) води в канальцях регулюється гормонами вазопресином і альдостероном. Склад і концентрація вторинної сечі залежить від того, які речовини і у якій кількості надходять у кров з клітин та із травної системи.

Захворювання органів сечовидільної системи

1. Сечокам’яна хвороба – утворення каменів (нерозчинні оксалати і урати Са) у нирках, сечоводах, сечовому міхурі.
2. Пієлонефрит – інфекційне запалення колекторної системи нирок.
3. Гломерулонефрит – запалення капсул з капілярними клубочками (автоімунний процес).
4. Полікістоз нирок – виникнення в нирках кістозних утворень, які збільшуються і спричиняють підвищення артеріального тиску.
5. Ниркова недостатність – нездатність нирок нормально функціонувати (причини захворювання можуть бути різними).
6. Цистит – інфекційне запалення слизової оболонки сечового міхура.
7. Уретрит – інфекційне запалення слизової оболонки сечівника.
8. Водно-сольовий діатез – підвищення кількості іонів мінеральних солей у сечі, що спричиняє подразнення стінок сечоводів і сечового міхура (виникає внаслідок порушення гормонального балансу).
9. Енурез – нетримання сечі (пов’язане із розладами у функціонуванні нервової системи).

 

СТАТЕВА СИСТЕМА

Статева система служить длязабезпечення репродуктивної функції людини.

Органи чоловічої статевої системи:

внутрішні:

- сім’яник (яєчко) – парна чоловіча статева залоза змішаної секреції; складається з часточок (у кожній часточці є кілька сім’яних канальців, у яких розвиваються сперматозоїди (сперматозоони) і продукується гормон тестостерон); сім’яні канальці сполучені з придатком яєчка (стовщенням на задній поверхні залози);

- сім’явиносна протока – парний орган; виходить від придатка яєчка, зливається з протоками сім’яних міхурців, пронизує передміхурову залозу і зливається з її протоками, впадає у передміхуровий відділ сечівника;

- сім’яний міхурець – парна залоза, що міститься біля задньої стінки сечового міхура; виробляє особливу рідину (становить 60% об’єму сперми);

- передміхурова залоза (простата) – непарна залоза, що міститься під сечовим міхуром (навколо передміхурового відділу сечівника); виробляє особливу рідину (становить 20% об’єму сперми); у старшому віці може гіпертрофуватись і стискати сечівник, утруднюючи акт сечовипускання;

зовнішні:

- статевий член (пеніс) – є одночасно копулятивним органом і органом видалення сечі; у будові розрізняють: корінь, тіло, шийку, головку (прикрита складкою шкіри – крайньою плоттю); утворений 2 печеристими тілами (розміщені з боків) і 1 губчастим тілом (оточує сечівник і формує головку); у печеристих і губчастому тілах є синуси, які при статевому збудженні наповнюються кров’ю (явище ерекції); через сечівник (сечостатевий канал) відбувається викидання сперми (явище еякуляції);

- мошонка (калитка) – шкірний мішок, розділений перетинкою на праву і ліву половини, у яких містяться яєчка з придатками; у її підшкірній клітковині є гладенькі м’язи (скорочуючись, підтягують мошонку).

Органи жіночої статевої системи:

внутрішні:

- яєчник (яйник) – парна жіноча статева залоза змішаної секреції; у будові розрізняють кірковий та мозковий шари; у кірковому шарі є яєчникові фолікули, у яких почергово дозрівають яйцеклітини (при цьому фолікул збільшується, розривається і зріла яйцеклітина випадає в черевну порожнину – відбувається процес овуляції, який повторюється через кожних 28 днів від періоду статевого дозрівання до клімактеричного періоду; після овуляції фолікул перетворюється на жовте тіло – жироподібну сполучну тканину); фолікул продукує гормон естрадіол, жовте тіло – прогестерон (їх почергове надходження у кров зумовлює циклічні зміни у слизовій оболонці матки); при заплідненні яйцеклітини прогестерон продукується впродовж всього періоду вагітності;

- маткова труба (яйцепровід) – парний орган; одним кінцем вільно закінчується в черевній порожнині біля яєчника (має лійкоподібне розширення з торочками, яким захоплюється яйцеклітина), другим – з’єднується з маткою; внутрішня поверхня вистелена війчастим епітелієм; по матковій трубі у напрямку до матки переміщується яйцеклітина (у цей час може відбуватись запліднення; якщо зародок не потрапляє у матку, а розвивається у матковій трубі, має місце позаматкова вагітність);

- матка – порожнистий м’язовий орган, призначений для фіксації, живлення і розвитку зародка та плода; у будові розрізняють: дно, тіло і шийку (на межі дна і тіла є місця з’єднання з матковими трубами, у шийці проходить канал, що сполучає матку з піхвою); стінка матки має 3 шари: периметрій (зовнішня серозна оболонка), міометрій (середній шар, утворений гладенькою мускулатурою), ендометрій (внутрішня слизова оболонка, яка під впливом гормонів яєчника зазнає циклічних змін: регенерує, поступово потовщується, відшаровується (відбувається менструація), знову регенерує…);

- піхва (вагіна) – еластична трубка, яка сполучає матку із зовнішніми статевими органами (на межі є сполучнотканинна плівка, яка пошкоджується при першому статевому акті – дівоча перетинка); є одночасно копулятивним органом і родовим каналом, по ній виводяться менструальні виділення;

зовнішні:

- великі і малі соромітні губи – парні шкірні складки, які обмежують присінок (переддвер’я) піхви;

- клітор – невеликий ерективний орган (гомолог статевого члена);

- присінок (переддвер’я) піхви – ділянка між малими соромітними губами, на якій відкривається піхва, сечівник і протоки присінкових залоз (зволожують зовнішні статеві частини);

- молочна залоза – парний орган, який складається з 10-20 дрібніших залоз (видозмінених потових), протоки яких відкриваються на верхівці соска; у ньому утворюється молоко для вигодовування немовлят.

Гаметогенез (оогенез і сперматогенез) – утворення і розвиток гамет (яйцеклітин і сперматозоонів); включає 4 періоди: розмноження, росту, дозрівання, формування.

 

Назва періоду	Оогенез (овогенез) ♀	Сперматогенез ♂
Період розмноження	Первинні жіночі статеві клітини оогонії (овогонії) діляться мітозом.	Первинні чоловічі статеві клітини сперматогонії діляться мітозом.
Період росту	Оогоній (овогоній) росте і перетворюється в ооцит (овоцит) І порядку.	Сперматогоній росте і перетворюється в сперматоцит І порядку.
Період дозрівання	Відбувається І мейотичний поділ ооцита (овоцита) І порядку – утворюються ооцит (овоцит) ІІ порядку і первинне полярне тільце.	Відбувається І мейотичний поділ сперматоцита І порядку – утворюється 2 сперматоцити ІІ порядку.
Відбувається ІІ мейотичний поділ ооцита (овоцита) ІІ порядку і первинного полярного тільця – утворюються оотида (овотида) і 3 вторинні полярні тільця.	Відбувається ІІ мейотичний поділ 2 сперматоцитів ІІ порядку – утворюються 4 сперматиди.
Період формування	Оотида (овотида) перетворюється на зрілу яйцеклітину. Яйцеклітина – велика, нерухома, кулястої форми жіноча гамета. У будові розрізняють: - центральну частину – містить ядро і цитоплазму з жовтковими включеннями; - оболонки: - жовткову; - прозору; - фолікулярну (містить фолікулярні клітини).	Сперматиди перетворюються на зрілі сперматозоїди (сперматозоони). Сперматозоон – дрібна, рухлива чоловіча гамета. У будові розрізняють: - головку – містить ядро і апікальне тільце – акросому (виробляє фермент, який розчиняє оболонку яйцеклітини); - шийку – містить центріолі і мітохондрії; - хвіст – служить для руху.

 

Менструальний цикл – фізіологічний процес у жіночому організмі, під час якого відбуваються циклічні зміни функції статевої системи (контролюється статевими гормонами, у більшості випадків триває 28 днів):

- менструальна фаза (1-5 день) – відбувається менструація (відторгнення ендометрію матки, що супроводжується кров’янистими виділеннями із піхви);

- післяменструальна фаза (6-14 день) – під впливом фолікулостимулюючого гормону гіпофіза відбувається ріст нового фолікула і розвиток яйцеклітини у ньому; фолікул виділяє естрадіол, який стимулює потовщення ендометрію; на 14 день відбувається овуляція (розрив фолікула і вихід яйцеклітини);

- передменструальна фаза (15-28 день) – зруйнований фолікул перетворюється на жовте тіло, яке виділяє прогестерон (затримує розвиток наступного фолікула, готує матку до імплантації); якщо у період, коли яйцеклітина знаходиться у матковій трубі, не відбудеться запліднення, то жовте тіло руйнується, рівень прогестерону знижується, ендометрій відторгається і разом з яйцеклітиною виходить у вигляді менструальних виділень.

Розвиток зародка і плода

Розвиток зародка починається із дроблення зиготи у матковій трубі. Збільшення розмірів, диференціація клітин, формоутворення відбуваються після імплантації зародка у слизову оболонку матки (у матку потрапляє на стадії бластули).

В кінці другого місяця вагітності зародок перетворюється на плід. При цьому розвиваються оболонки, утворюється навколоплідна рідина, формується плацента, яка вростає ворсинками у стінку матки і з’єднується з плодом пупковим канатиком (плацента забезпечує обмін речовин між кров’ю матері і кров’ю плода через стінки кровоносних капілярів, а також продукує гормони, які регулюють перебіг вагітності і пологи).

Вагітність триває 280 днів (9 місяців).

 

Місяць	Характерні ознаки (на кінець місяця)	Розміри, см	Маса, г
Зародок		Є зачатки хребта і головного мозку. Починає скорочуватись серце.	0,75	2-3
	Сформовані зачатки всіх основних органів. Зникає хвіст. Вимальовується обличчя.		5-8
Плід		Плід набуває вигляду людини (голова непропорційно велика).	10-15	18-20
	Диференційована стать. Починається окостеніння черепа. Здійснюються слабкі дихальні рухи.	20-21
	Формується НС. Прослуховуються серцебиття, дихальні рухи. Мати відчуває рухи плода.	25-27
	Внутрішні органи достатньо сформовані. Кістковий мозок виробляє еритроцити. Рухова активність висока.	31-33	800-900
	З’являються сенсорні відчуття. Плід стає життєздатним (може вижити за умов інтенсивної терапії).	39-40	1300-1400
	Основні органи повністю сформовані. Легені готові до виконання дихання. Плід набуває характерного положення перед пологами (вниз головою).	44-46	2200-2400
	Плід повністю сформований і готовий до народження (зміщується у напрямку таза матері).	48-51	3000-3500