Здійснення синаптичної передачі нервового імпульсу

Нервовий імпульс змінює поляризацію пресинаптичної мембрани. При передачі нервового імпульсу із пухирців, які є в цибулиноподібному розширенні пресинаптичного нейрона, через пресинаптичну мембрану у синаптичну щілину вивільняється медіатор (норадреналін або ацетилхолін). Молекули медіатора дифундують через синаптичну щілину і зв’язуються з певними білковими молекулами постсинаптичної мембрани – рецепторами. При цьому змінюється конфігурація рецепторів, що призводить до відкривання іонних каналів, через які у постсинаптичний нейрон проникають іони Na⁺ (внаслідок цього змінюється поляризація постсинаптичної мембрани; це означає, що імпульс передано).

Принцип роботи НС рефлекторний.

Рефлекс – реакція організму у відповідь на будь-яке подразнення, яка здійснюється і контролюється НС.

Рефлекторна дуга – шлях, по якому проходить нервовий імпульс при здійсненні рефлексу.

Рефлекторна дуга включає:

1) сприймаючий апарат (рецептор);

2) аферентний (чутливий, доцентровий) нейрон;

3) вставний нейрон (може бути відсутній або може бути кілька);

4) еферентний (руховий, відцентровий) нейрон;

5) робочий орган (ефектор).

Класифікація рецепторів

За походженням:

- первинні (чутливі закінчення аферентного нейрона);

- вторинні (видозмінені епітеліальні клітини на периферії аферентного нейрона, які здатні сприймати подразнення і перетворювати його у доступну для нейрона форму).

За розташуванням в організмі:

- екстерорецептори (зовнішні);

- інтерорецептори (внутрішні):

- вісцерорецептори (рецептори внутрішніх органів);

- пропріорецептори (рецептори опорно-рухової системи).

За природою подразника:

- фоторецептори (сприймають світлові подразнення; містяться в сітківці ока);

- хеморецептори (сприймають хімічні подразнення; містяться в органах нюху і смаку, у внутрішніх органах);

- механорецептори (сприймають механічні подразнення; містяться у шкірі, у внутрішньому вусі, в органі рівноваги, в опорно-руховій системі, у внутрішніх органах);

- терморецептори (сприймають зміни температури; містяться в шкірі);

- барорецептори (сприймають зміни тиску; містяться в шкірі, в опорно-руховій системі, у внутрішніх органах).

 

Анатомічно НС поділяється на:

- центральну нервову систему (ЦНС) – головний мозок і спинний мозок;

- периферичну нервову систему (ПНС) – нерви, нервові сплетення, нервові вузли (ганглії).

Фізіологічно НС поділяється на:

- соматичну (анімальну) нервову систему – іннервує скелетні м’язи і органи чуття;

- автономну (вегетативну) нервову систему – іннервує внутрішні органи.

Автономна (вегетативна) НС включає відділи:

- симпатичний – центральна частина міститься в бокових рогах спинного мозку, периферична частина представлена нервовими волокнами, які входять до складу спинномозкових нервів, а також нервовими вузлами, які з’єднуються у ланцюги з обох боків хребта; у ефекторах (робочих органах) виділяється медіатор норадреналін;

- парасимпатичний – центральна частина міститься в ядрах довгастого мозку і середнього мозку та в крижовому відділі спинного мозку, периферична частина представлена нервовими волокнами, які входять до складу деяких черепномозкових та крижових спинномозкових нервів, а також нервовими вузлами, які містяться біля органів, що іннервуються; у ефекторах (робочих органах) виділяється медіатор ацетилхолін;

Симпатичний (С) і парасимпатичний (П) відділи діють протилежно: С підвищує інтенсивність обміну, П – знижує; С прискорює ритмічні форми активності (серцебиття, дихання), П – сповільнює; С знижує пороги чутливості, П відновлює їх до нормального рівня.

Загальний ефект дії С – збуджуючий (домінує під час стресу).

Загальний ефект дії П – гальмівний (домінує у стані спокою).

Нерв – сукупність нервових волокон, які з’єднують ЦНС або нервовий вузол з органами і здійснюють їх іннервацію. Нервові волокна зібрані у нервові пучки різної товщини. Зовнішня сполучнотканинна оболонка нерва – епіневрій.

Види нервів залежно від характеру нервових волокон: рухові, чутливі, змішані.

Є 31 пара спинномозкових нервів (всі змішані): 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий. Кожен з них починається 2 корінцями – переднім і заднім. На задньому корінці є спинномозковий вузол. Ці нерви поділяються на гілки, що іннервують майже все тіло (крім голови). Окремі гілки утворюють нервові сплетення, від яких починаються інші нерви.

Є 4 спинномозкові сплетення: шийне, плечове, поперекове, крижове.

Є 12 пар черепномозкових нервів:

І. Нюховий (чутливий) – іннервує орган нюху;

ІІ. Зоровий (чутливий) – іннервує сітківку ока;

ІІІ. Окоруховий (руховий) – іннервує 4 очні м’язи;

ІV. Блоковий (руховий) – іннервує 1 очний м’яз;

V. Трійчастий (змішаний) – іннервує м’язи щелеп, зуби, шкіру обличчя;

VІ. Відвідний (руховий) – іннервує 1 очний м’яз;

VІІ. Лицьовий (змішаний) – іннервує щоки, м’язи обличчя, язик;

VІІІ. Слуховий (чутливий) – іннервує внутрішнє вухо і орган рівноваги;

ІХ. Язикоглотковий (змішаний) – іннервує язик і глотку;

Х. Блукаючий (змішаний) – іннервує гортань, глотку, серце, кишечник (єдиний нерв, що виходить за межі голови);

ХІ. Додатковий (руховий) – іннервує м’язи шиї;

ХІІ. Під’язиковий (руховий) – іннервує язик.

 

Спинний мозок

 

Спинний мозок – тяж довжиною до 45 см, діаметром близько 1 см, який залягає у хребетному каналі (тягнеться від великого потиличного отвору черепа до поперекового відділу хребта, закінчується кінцевою ниткою, яка доходить до крижового відділу).

Навколо спинного мозку є епідуральний простір (містить сітку нервів та кровоносних судин, служить для захисту).

Будова спинного мозку

Спинний мозок вкривають 3 сполучнотканинні оболонки:

- тверда – зовнішня; складається з двох листків, один з яких є окістям хребців;

- павутинна – середня; під нею міститься підпавутинний простір, заповнений спинномозковою рідиною;

- м’яка – внутрішня; містить кровоносні судини.

У будові розрізняють 2 структури:

- сіра речовина – міститься всередині; складається з тіл та дендритів вставних і рухових нейронів; на поперечному зрізі має форму метелика: утворює парні виступи – передні, задні та бокові роги;

- біла речовина – оточує сіру речовину; складається з мієлінізованих аксонів, які утворюють висхідні і низхідні провідні шляхи – нервові тракти.

На поверхні спинного мозку є передня (глибша) і задня борозни. Всередині проходить центральний канал, заповнений спинномозковою рідиною.

Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних спинномозкових нервів.

Кожен спинномозковий нерв утворюють, зливаючись, 2 корінці:

- задній корінець – утворений аксонами аферентних (чутливих) нейронів; на ньому є потовщення – спинномозковий вузол, який містить тіла аферентних нейронів;

- передній корінець – утворений аксонами еферентних (рухових) нейронів.

Функції спинного мозку:

- рефлекторна – полягає в забезпеченні рефлексів, пов’язаних із роботою м’язів та регуляцією функцій внутрішніх органів;

- провідникова – полягає в забезпеченні зв’язку і узгодженої роботи всіх відділів ЦНС.

Головний мозок

 

Головний мозок міститься у черепній коробці, сполучається зі спинним мозком через великий потиличний отвір.

Вкритий такими ж оболонками, як і спинний мозок.

Також утворений сірою і білою речовинами:

- сіра речовина – представлена корою великого мозку, корою мозочка та ядрами всередині білої речовини; складається з тіл нейронів та дендритів;

- біла речовина – міститься у стовбурі головного мозку та під корою великого мозку і мозочка; складається з мієлінізованих аксонів, які утворюють провідні шляхи.

Всередині є система мозкових шлуночків, заповнених спинномозковою рідиною (шлуночки сполучаються із центральним каналом спинного мозку).

Головний мозок складається з таких відділів:

- стовбур головного мозку:

o задній мозок (довгастий мозок і варолієвий міст);

o середній мозок;

o проміжний мозок;

- мозочок;

- великий (передній, кінцевий) мозок.